7 листопада 2010 року Святіший Патріарх Кирил звершив чин великого освячення відродженого храму на честь Казанської ікони Божої Матері в Богородице-Різдвяному ставропігійному жіночому монастирі Москви, а потім очолив Божественну літургію в новоосвяченому храмі. Після закінчення богослужінь Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Першосвятительським словом.
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Високоповажні отці, вельмишановна матушко ігумене, дорогі сестри! Брати й сестри!
Радію, що мав у цей день можливість зробити те, про що думав уже понад рік, — велике освячення Казанського храму в Богородице-Різдвяному монастирі в першопрестольній столиці. Дійсно, храм було побудовано, як щойно матушка сказала, у важкі роки — роки революції. Дивовижно, що й наше покоління знає, що таке революція, — хоча, здавалося б, тих трьох революцій на початку XX століття було б достатньо для того, щоб ніколи більше жодних революцій не відбувалося. Але й наприкінці століття двадцятого ми знову пройшли через барикади, сутички і навіть кров — хоча, милістю Божою, це була невелика кров і не було тих страшних потрясінь, які сталися в житті нашої Вітчизни на початку ХХ століття. Храм цей є свідком багатьох скорбот — і тих самих громадянських негараздів, і церковної розрухи, що сталася потім, знищення храмів, експропріації святинь, вбивств ні в чому не винних людей.
Зовсім по-блюзнірськи лунають сьогодні заклики деяких людей, що називають себе інтелігентами, не віддавати Церкві те, що було захоплено кров'ю і божевіллям людським, з нехтуванням усіх законів і прав, з нехтуванням всякої людської гідності та свободи. Милістю Божою у Вітчизні нашій готується прийняття закону про повернення релігійним організаціям так званих об'єктів релігійного призначення — просто кажучи, йдеться про повернення храмів. Прийняття цього закону може й повинно стати відновленням справедливості.
Я кажу про це саме в цьому храмі, який був освячений під гуркіт першої російської революції, який пройшов через усі випробування XX століття, був знищений, із зневагою до будь-якої культури і будь-якої культурної традиції, а в наші часи зусиллями Церкви, чернецтва, доброзичливців мало-помалу відновлений. Сподіваємося, що і всі ті тисячі храмів, які ще стоять покинуті, напівзруйновані, осквернені, як і ті, що вже відновлені, але донині не повернуті Церкві, будуть повернуті згідно з цим справедливим законом. І я закликав би всіх, хто має хоч краплю совісті, — щоб їм не було боляче й соромно дивитися в обличчя своєму народові, — утриматися від будь-якої брехливої критики цього закону, який став результатом значних зусиль з боку держави, суспільства, Церкви.
Церква повертає свої порушені храми не для того, щоб гроші на них заробляти — як іноді язик повертається у когось таке говорити. Ми повертаємо свої храми для того, щоб у цих храмах, відреставрованих, повернутих до життя, звершувалася молитва Божа. А якщо йдеться про пам'ятку архітектури, що має значення для всього суспільства, то кому як не Церкві піклуватися сьогодні про відродження культури? І хіба коли-небудь Церква заважала людям прилучатися до культурної спадщини?
Сподіваюся, що милістю Божою народ наш подолає і ці рудименти страшних революційних подій. Сподіваюся, що за підтримки Державної Думи, усього нашого суспільства закон буде прийнято і справедливість буде відновлено. Не може бути справедливого суспільства, заснованого на нехтуванні справедливості. І якщо ми дійсно хочемо мати країну процвітаючу, мирну, благополучну, в якій всі б жили вільно й мали можливість розкривати свій потенціал, ми повинні подолати найбільш неподобні й блюзнірські наслідки порушення людської справедливості.
Я хотів би подякувати Вам, матушко, за Ваші труди, за те, як дійсно з пороху й попелу відновлюється ця обитель. Мені розповіли історію звільнення цього храму — як багато довелося зазнати страждань, скорбот! Але врешті-решт храм був звільнено, і, до речі, студенти того самого інституту, який займав ці приміщення, були одними з перших, хто сприяв відновленню храму і хто обстоював його повернення Церкві. Дай Боже, щоб питання повернення храмів та церковних будівель перестало викликати у декого хворобливу реакцію, щоб люди усвідомили, що це природний розвиток життя суспільства й народу.
Я хотів би побажати допомоги Божої Вашій обителі, яка являє собою дивовижний приклад терпіння, великодушності, лагідності і, одночасно, принциповості у відновленні історичної справедливості. І я радію, що можу сказати все це тут, у присутності віруючого народу, під склепіннями Казанського храму, освяченого в бурхливі роки першої російської революції.
На пам'ять про перебування в обителі і про цю молитву я б хотів піднести Вам ікону Божої Матері «Неопалима Купина». Нехай Цариця Небесна допомагає вам удосконалювати чернече життя, зміцнювати основи чернечого співжиття, творити діла милосердя й правди, виховувати підростаюче покоління — з тим, щоб цей столичний монастир здійснював те служіння, яке сьогодні потрібно нашому першопрестольному граду, звершуючи молитву і несучи світло Христової істини всім, хто це світло готовий сприйняти.
Нехай благословення Боже перебуває над нашою Богородице-Різдвяною обителлю, нехай у цьому храмі, нині освяченому Патріархом, ніколи не буде більше мерзотності запустіння. Нехай ці величні стіни наповнюються віруючим народом і нехай ніколи не припиниться потік людей, що жадають спілкування з Богом. Нехай береже вас всіх Господь.
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі