Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в день пам'яті святителя Олексія, митрополита Московського

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в день пам'яті святителя Олексія, митрополита Московського
Версія для друку
25 лютого 2011 р. 17:05
25 лютого 2011 року, в день пам'яті святителя Московського Олексія, всієї Росії чудотворця, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Богоявленському кафедральному соборі Москви. Після закінчення Літургії Святіший Патріарх Кирил звернувся до пастви з Первосвятительським словом.

Усіх вас, дорогі отці, брати й сестри, всечесні владики, сердечно вітаю зі святом, що має особливе значення для града Москви, а також для всієї Русі, — з пам'яттю святителя Олексія, митрополита Київського, Московського і всієї Русі. Його мощі перебувають тут, у кафедральному соборі града Москви, і дарують численні зцілення й милості багатьом, хто до них притікає. Через це живе духовне зіткнення з прославленими мощами великого святителя ми торкаємося до святості його життя, до його життєвого подвигу.

А подвиг святителя був великий. Він зійшов на Первосвятительський престол, коли Вітчизна наша перебувала в найтяжчих за всю свою історію умовах. Велика частина Русі, включаючи Першопрестольний Київ, була розорена і перебувала під невсипущим контролем і наглядом зовнішніх сил. Обірвалося незалежне й самостійне життя стародавньої руської держави, колись могутньої, держави, що прийняла віру православну і об'єднувала багато народів. Через ці обставини Первосвятительську кафедру було перенесено спочатку з Києва до Володимира, щоб забезпечити Предстоятелю Церкви Руської хоча б скромне, але безпечне буття й можливість керувати Церквою, а потім з навіяння з неба кафедру було перенесено до града Москви. Але святитель Олексій усвідомлював свою відповідальність за всю Руську Церкву і всією душею прагнув відвідати й розгромлений та зруйнований Київ, інші близькі його серцю єпархії Південної та Південно-Західної Русі. Однак інші зовнішні сили, що діяли вже не зі Сходу, а з Заходу, перешкоджали святителю, і, прямуючи до великих руських святинь на Півдні, він не міг повною мірою здійснювати в тій частині єдиної і неподільної Руської Церкви своє Первосвятительське служіння.

З іншого боку, дуже велика відповідальність була покладена на святителя ще й тому, що великий князь у ту пору був у незрілому віці і управління Руссю — не тільки церковне, але й цивільне — багато в чому зосередилося в руках святителя. І ось святитель Олексій, піклуючись про духовне й матеріальне благополуччя свого народу і, водночас прагнучи не допустити нових набігів на Русь і нових руйнувань, вирушає до Золотої Орди зі смиренням, з покірливістю, у приниженні. Але силою, яку йому дав Бог, він зцілює ординську царівну від сліпоти і підкорює тим самим свідомість і розум тих, у чиїх руках була доля Русі.

Сьогоднішнє читання з Євангелія від Луки (VI, 17-23) містить у собі вибрані заповіді блаженств. У Євангелії від Матфея перераховані всі заповіді, а в Євангелії від Луки — лише вибрані. Саме цей текст читається у дні, коли Церква згадує святителів — святих ієрархів, угодників Божих. Які ж заповіді блаженств обрав святий апостол Лука для свого оповідання? Він наводить лише ті заповіді, які пов'язані з людською скорботою, зі стражданням людським. Блаженні вбогі духом, тобто блаженні ті, хто принижує себе, хто упокорюється. Блаженні голодні, блаженні засмучені, блаженні вигнані за Сина Людського. Не випадково ми читаємо в день пам'яті святителів саме цей текст — вибрані заповіді блаженств допомагають зрозуміти сенс архієрейського служіння, сенс святительського подвигу, який зовні оточується благоліпністю й красою, шануванням і любов'ю, але сповнений всередині великого хрестоношення.

Святитель Олексій повною мірою виконав ці заповіді. Він упокорював себе, принижував, у смиренності йшов до Золотої Орди і смиренністю своєю і силою Божою пом'якшував серця тих, хто в будь-яку мить міг прийняти рішення про принесення нових страждань землі Руській. Він жадав правди і отримав її. А чим іншим можна було пояснити його потяг на Південь Русі, туди, де панували інші зовнішні сили, як тільки бажанням затвердити правду про те, що вся Свята Русь є єдиним духовним простором, що з волі Божої, а не з волі політиків зберігає свою єдність? Напевно, святитель і плакав багато — але не сльозами слабкості і не сльозами, які є наслідком розладженої нервової системи. Він плакав чистими сльозами молитви — тієї молитви, яка, без сумніву, досягала Престолу Божого і відображалася у великих діяннях святителя.

І сьогодні, згадуючи його смирення, його отримання правди, його сльози і, нарешті, його реальні страждання Христа ради, ми прославляємо великого угодника Божого як молільника і заступника за всю Русь Святу, за всю історичну Русь, за всю єдину Церкву Святої Русі. Ми згадуємо сьогодні і град Москву, і град Київ, і Русь Північну, і Русь Південну. Ми згадуємо велику історію, яка донесла до нас побожну пам'ять предків наших про подвиг святителя Олексія, митрополита Київського, Московського і всієї Русі. Його молитвами нехай збереже і нині Господь Церкву нашу в єдності, а країни, що існують на теренах історичної Русі, — у братському спілкуванні, свободі, незалежності від зовнішніх політичних сил, у збереженні віри православної, в якій наше спасіння. Амінь.

Сьогодні ми також згадуємо імена двох блаженноспочилих моїх попередників — Святішого Олексія I і Святішого Олексія II, Патріархів Московських і всієї Русі, що промислом Божим носили ім'я святителя Олексія. Згадуємо подвиг їхнього життя, який вимагав і мужності, і віри, і підтримки Церкви, — і все це мали спочилі святителі. У Церкви не буває легких часів. І, дивлячись на подвиг служіння святителя і Патріарха Олексія I, святителя і Патріарха Олексія II, ми згадуємо і їх епоху, і численні обставини — скорботні, тривожні й небезпечні для Церкви, які існували в той час. Віримо, що і блаженноспочилим моїм попередникам Господь молитвами святителя Олексія допомагав право правити слово Христової істини. Зараз ми пройдемо до надгробка могили, в якій спочиває Святіший Патріарх Олексій II, і помолимося про блаженноспочилих Патріархів, що носять ім'я святителя Олексія, пам'ять якого ми сьогодні урочисто святкуємо. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя