Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля
Версія для друку
4 листопада 2012 р. 20:00

4 листопада 2012 року, на свято Казанської ікони Божої Матері і День народної єдності, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля.

Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, браття й сестри!

Усіх вас я сердечно вітаю з великим святом, коли ми прославляємо чудотворний Казанський образ Божої Матері, зі святом єдності нашого народу, яке було встановлено на честь визволення Китайгорода, а потім Кремля, Москви і всієї Русі від іноземної окупації, чим і завершилися Смутні часи.

Цього року виповнюється 400 років цій доленосній події. У низці найбільш небезпечних подій, що підривали основи буття нашого народного й державного життя, однією з перших стоїть Смута, яка спіткала Вітчизну нашу на початку XVII століття, та іноземне вторгнення, що сталося потім.

Декому здається, що перше і головне, що ми святкуємо сьогодні, — це перемога над іноземними окупантами. Звичайно, саме ця перемога відкрила шлях до оновлення всіх сторін життя нашого народу. Але то була дивна війна. Ніякі іноземні війська не прийшли б на нашу землю, якби наші предки самі того не захотіли. У боротьбі за владу зіткнулися боярські еліти, які послабили центральну владу, послабили основи державності, і на поверхню спливло найбільш бридке та страшне, що таїлося в якихось глибинах народного життя. Міста й дороги були часто захоплені розбійниками і мародерами. Лихі люди панували на теренах Русі — грабували всіх, кого тільки можна пограбувати, вбивали всіх, кого можна було вбити. Найбільш темне й бридке спливло назовні, і в цій гидоті почало захлинатися народне життя. І боярська еліта, збентежена усіма цими обставинами, а більш за все своєю боротьбою за владу, була нездатна ні навести порядок, ні відновити законне управління.

Разом із цим розпадом суспільного життя, разом із цими погрозами добробуту народу сталася розгубленість в умах. Смута, якою так точно охрестив народ наш той період часу, була смутою у свідомості, була втратою орієнтирів, втратою національної самосвідомості, ослабленням віри настільки, що багато хто вважав, що відмовитися від своєї віри означає відкрити дорогу іноземцям, які наведуть порядок у країні.

І от, у найважчий момент, коли скрізь панувала зрада, коли ніхто не міг ні на кого покластися, коли до іноземних полчищ, що вступили на землю нашу, приєднувалися наші власні розбійники, що мріяли розбагатіти на стражданнях свого народу, — тоді народ наш явив окремі осередки надзвичайно потужного опору.

Так, була героїчна багаторічна оборона Смоленська — навіть коли ворог вступив до Москви, Смоленськ тримав оборону, і тільки зрада призвела до того, що місто врешті-решт впало. Іншим прикладом став захист Троїце-Сергієвої лаври — оплоту віри й державності. Її захищали стрільці, ополченці, але, коли треба було, іноки встали до гармат, зійшли на стіни, і ворог не зміг взяти нашу національну святиню.

Смоленськ і Троїце-Сергієва лавра були дійсно потужними осередками опору, і сила цього опору грунтувалася на ясному розумінні того, що потрібно робити і як поступати у відповідності зі своєю вірою і вірністю своїй Вітчизні. Але коли іноземці увійшли до Москви, здалося, що все скінчено і немає жодних перепон, щоб польський королевич Владислав, син короля Сигізмунда, без будь-яких умов зійшов на московський престол. Вимагалося небагато — потрібно схилити Патріарха Гермогена, який слідом за своїм попередником, першим Патріархом Російським Іовом, не визнав незаконну владу. І якщо Іов, будучи вже хворим і слабким, був відсторонений від Патріаршества і засланий у Старицький монастир у Твер, то Гермогена було ув'язнено в підвали Чудова монастиря тут, на території Москви. До нього приходили боярські посольства — з проханням, а потім і з погрозами підписати грамоту, звернутися до народу, щоб народ визнав іноземного царя. Але старець-Патріарх, замучений у підвалах Чудова монастиря і голодом, і холодом, і спрагою, не здригнувся перед явною загрозою смерті і відмовився від усіх пропозицій, які йому робили зрадники. Навпаки, у цих самих підвалах він писав грамоти, які дивом вдавалося винести за межі Кремля і розповсюдити по Русі, і закликав народ встати на захист віри й Вітчизни. Знаємо, що це звернення досягло умів і сердець руських людей. Громадянин Мінін і князь Пожарський, утворивши ополчення, узяли із собою чудотворний Казанський образ Божої Матері і пішли на Москву, і через молитву і покаяння знайшли перемогу, вигнавши іноземців з нашої Вітчизни.

На пам'ять про цю подію було створено кілька шанованих списків Казанської ікони Божої Матері, що пізніше стали чудотворними. І один із цих чудотворних образів сьогодні тут, разом з нами, в Успенському соборі Кремля. Цей образ, який за наказом царя Петра I було перевезено з Москви до Санкт-Петербурга, сьогодні з північної столиці доставлено до града Москви, щоб тут, в Успенському кафедральному соборі, ми могли помолитися перед цією всеросійською святинею про країну нашу, про народ наш, про всю історичну Русь, щоб ніколи і ні за яких обставин смута в головах, втрата орієнтирів, яка і в минулому, і сьогодні багато в чому обумовлена втратою віри, не призводила до цивільних зіткнень, до революцій, до втрати національної незалежності.

Усі ці поняття є не тільки політичними, але й духовними. Незалежність нашої Вітчизни означає здатність жити за тими духовними, моральними законами, згідно з тими традиціями, які сформували єдину, велику історичну Русь, що стала одним із центрів світової цивілізації. І скільки ж сил протягом всієї історії було кинуто для того, щоб зруйнувати цей центр, підпорядкувати його — якщо не військовим шляхом, то економічними, політичними, культурними, псевдодуховними методами! Поняття незалежності країни складається не тільки з територіальної цілісності та захищеності кордонів. Поняття незалежності зберігається до того часу, поки народ має здатність, грунтуючись на своїх власних цінностях, формувати державний устрій, закони, звичаї, передавати цінності, що дісталися йому, з покоління в покоління. І сьогодні ми молимося, щоб ніякі людські хитросплетіння, ніякі інформаційні війни, ніякі спокуси не похитнули цей духовний суверенітет Русі. Ми про це сьогодні палко молилися перед Казанським образом Божої Матері. Молилися про те, щоб Вітчизна наша піднімалася від сили до сили, щоб вона ставала духовно й матеріально багатшою, щоб ніколи народне життя не відривалося від його органічних джерел, в центрі яких — благодатне джерело Святого Православ'я. Ми молилися про те, щоб відкритість нашого суспільства і нашої держави сприяла матеріальному зміцненню, але щоб ця відкритість ніколи не перетворювалася на зраду і ніколи не призвела до того, до чого призвела відкритість початку XVII століття.

Тому поєднання вірності всьому тому, що дорого нашому народу, з готовністю співпрацювати з усіма народами землі, готовність обмінюватися культурними, інтелектуальними дарами й талантами — це і є запорука майбутнього процвітання нашої Вітчизни.

Тими самими іноземними окупантами, які увійшли в Москву, були польсько-литовські війська, і протягом наступних століть відносини Росії та Польщі складалися дуже складно. Весь час згадувалися старі образи — і XVII століття, і XVIII, і XIX, і століття ХХ. І з того, і з іншого боку робилося багато для того, щоб здобути перемогу над іншою стороною, а тому історія двох наших народів сповнена багатьма скорботними сторінками, які донині розбурхують свідомість і пробуджують до життя вороже ставлення до іншої сторони. І разом з тим це два слов'янські народи, які жили, живуть і будуть жити пліч-о-пліч.

На жаль, на негативних емоціях, що походять з нашого минулого, досі будується багато концепцій, спрямованих на збудження взаємної неприязні. Але християни (а і в Польщі, і в Росії ми є такими у своїй більшості) не можуть жити за законами злоби, брехні, за диявольськими законами. Ось чому і в Росії, і в Польщі виникла думка про те, що нам необхідно поставити крапку в історії цих взаємних конфліктів. Протягом трьох років представники Руської Православної Церкви і Католицької Церкви Польщі (яка є Церквою більшості для польського народу, як Православна Церква є Церквою більшості для нашого народу) розмірковували над тим, як можна виразити наше спільне бажання поставити цю точку в історії конфліктів між нашими народами. І було прийнято рішення підготувати спільне послання до народів Росії і Польщі, з тим щоб у центрі цього послання було тільки те, що можуть сказати християни, які знаходяться в полоні цих історичних конфліктів. І єдине, що можна було сказати, — це просте і ясне слово «Прости», звернене один до одного без будь-яких умов. Це послання було підписано мною під час мого візиту до Польщі, і великою радістю і теплим почуттям відгукнувся польський народ на те, що сталося. Я знаю, що і в нашому суспільстві це діяння було сприйнято з довірою і з теплотою. І на знак того, що обидві Церкви закликають свої народи жити в мирі, трудитися спільно, по-братськи взаємодіяти, відмовитися від будь-яких спроб агресії — матеріальної чи духовної — ми обмінялися іконами. Я подарував польській стороні копію чудотворної Смоленської ікони Божої Матері, а вони подарували копію чудотворної ікони Ченстоховської, яку завжди однаково шанували і в Польщі, і в Росії.

Цей образ сьогодні знаходиться тут, поруч із Казанською іконою Божої Матері. Це символ нашого примирення у Христі з тими, хто протягом сторіч вважався ворогом. І я благословляю направити цей образ до міста Смоленська. Там, на російській Голгофі, на місці масових розстрілів нашого народу, на тому місці, де загинули також невинні польські офіцери, на пам'ять про жертви нещодавно побудовано православний храм, і я благословляю, щоб ця ікона знаходилася в тому храмі в Катині, щоб перед нею могли молитися і росіяни, і поляки за своїх невинно убієнних отців, і братів, і одночасно щоб там могла відбуватися сугуба молитва про повне примирення наших народів.

Ми святкуємо 400-річчя визволення країни від польсько-литовської окупації, ми святкуємо 400-річчя початку повного подолання Смути в нашому народі, з повним упованням на допомогу Божу, щоб під Покровом Пречистої Цариці Небесної Господь зберігав країну нашу, землю Руську, зберігав віру православну, зберігав національну самосвідомість і всім нам давав внутрішню силу чинити опір будь-якій смуті, в мирі й благополуччі творячи духовне й матеріальне життя нашої Вітчизни. Амінь. Зі святом вітаю вас!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

Патриаршая проповедь в праздник Казанской иконы Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля [Патріарх : Проповіді]

Святіший Патріарх Кирил відвідав державний прийом в Кремлі з нагоди Дня народної єдності

Відкриття виставки «Росія, спрямована в майбутнє» в Москві

Президент Росії В.В. Путін і Святіший Патріарх Кирил відвідали виставку «Росія, спрямована в майбутнє»

У Казані відбулася церемонія передачі Церкви храму, настоятелем якого був Патріарх Гермоген

Церкви повернуто Миколо-Гостинодворський храм в Казані, настоятелем якого був Патріарх Гермоген

Слово Святішого Патріарха Кирила в Прощену неділю після Літургії в храмі священномученика Єрмогена в Крилатському [Патріарх : Проповіді]

Освячення храму священномученика Єрмогена, Патріарха Московського і всієї Русі, в Крилатському. Літургія в новоосвяченому храмі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Донском ставропигиальном монастыре в день 100-летия избрания на Патриарший престол святителя Тихона

Патриаршая проповедь в праздник Казанской иконы Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила за Божественною літургією в день пам'яті прп. Димитрія Басарбовського в Бухаресті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в храме преподобного Сергия Радонежского на Ходынском поле г. Москвы

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти Первосвятителей Московских после Литургии в Успенском соборе Московского кремля

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Михайловском кафедральном соборе г. Ижевска

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Покровском кафедральном соборе г. Сарапула

Слово Святейшего Патриарха Кирилла по окончании богослужения в Александро-Невском соборе Ижевска

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Успенском соборе Ташкента

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после вечернего богослужения в соборе святителя Алексия Московского в Самарканде