Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарше слово в день пам'яті святителя Олексія Московського в Богоявленському кафедральному соборі м. Москви

Патріарше слово в день пам'яті святителя Олексія Московського в Богоявленському кафедральному соборі м. Москви
Версія для друку
25 лютого 2013 р. 17:16
25 лютого 2013 року, у свято Іверської ікони Божої Матері та день пам'яті святителя Олексія, митрополита Московського, всієї Росії чудотворця, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Богоявленському кафедральному соборі м. Москви, де покояться чесні мощі свт. Олексія.

Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із словами проповіді.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, браття й сестри, матушки ігумені! Усіх вас сердечно вітаю з великим святом для всієї історичної Русі, для всієї Святої Русі — з днем пам'яті святителя Олексія, митрополита Київського, Московського і всієї Русі, глави нашої Церкви, обраного, безперечно, за Божим промислом, як це випливає з його житія, у ті важкі часи, коли роздиралося тіло єдиної держави, єдиної Святої Русі.

Ми добре знаємо, як татаро-монгольське полчище захопило Русь, розорило Київ, так що жити в цьому місті було неможливо ні великому князю, ні митрополиту всієї Русі. Тоді промислом Божим шлях керівників Русі спрямувався на північний схід, і місцем тимчасового перебування глави держави і глави Церкви стало місто Володимир. Але потім, знову-таки за промислом Божим, що діє через святителя Петра, митрополита Київського, Московського і всієї Русі, кафедра руських Первосвятителів перемістилася до града нашого престольного — міста Москви, і вже звідси обраний на загальноруський митрополичий престол святитель Олексій керував усією Церквою — у той самий час, коли численні сили працювали на те, щоб назавжди відірвати західну і особливо південно-західну частину Русі від всієї країни. Сили були могутніми і у військовому, і в політичному, і в матеріальному сенсі, і дійсно, багатьом спокусам піддався наш народ, на численні брехливі слова відповів діями, які послабили єдність Святої Русі.

Саме в цей час і було обрано святителя Олексія. Розуміючи всю відповідальність, яка лежала на Церкві у справі збереження церковної і народної єдності, він вирушив туди, де виростали терни конфліктів, здатних зруйнувати єдність Вітчизни нашої. Але вороги не допускали святителя відвідати ці місця. Можна уявити, якою скорботою горіло його серце, але він благав Господа про збереження єдності Русі, і ми знаємо, що за його життя не відбулося ніяких потрясінь, — вони трапилися пізніше. Саме цим святитель Олексій особливо увійшов в історію Русі і в історію Церкви нашої — як хранитель єдності Русі та єдності Руської Православної Церкви.

Святитель Олексій був, висловлюючись сучасною мовою, людиною дуже впливовою в нашій Вітчизні. За малолітнього великого князя він практично керував країною. Він відвідував Золоту Орду, виконуючи складні державно-дипломатичні обов'язки із захисту Русі від нових нашесть зі Сходу. Ми знаємо, що відвідування Золотої Орди супроводжувалося великим дивом, яке здійснив святитель, — дивом зцілення ординської цариці, яку вразила недуга сліпоти. Цим і багатьма іншими діяннями святитель Олексій зумів захистити землю нашу від нашестя зі Сходу, і він молився і робив усе для того, щоб нашестя із Заходу не зруйнувало єдину Святу Русь.

Все його життя проходило в скорботах, у випробуваннях, і як чудово сьогодні прозвучали слова Євангелія від Луки, яке ми завжди читаємо під час Літургії, коли згадуємо пам'ять святих ієрархів (Лк. 6:17-23). Це частина Нагірної проповіді, зовсім невелика, але як дивно в ній підібрані заповіді блаженства! «Блаженні вбогі духом; блаженні голодні; блаженні засмучені; блаженні вигнані за Сина Людського». Чотири заповіді скорботи. Ні про яку радість і не йдеться — йдеться про скорботи цього життя. Але чому ж тоді вживається слово «блаженні»? Та тому що скорботи завершуються радістю. Скорботи, прийняті в ім'я Христа, завершуються великою радістю — і не тільки на небесах, але й тут, на землі, тому що людина, що живе по совісті і проходить скорботи заради Христа, здобуває від Нього велику силу й підтримку, яку не можуть похитнути ніякі сили світу цього. Саме цю радість, цю підтримку, безперечно, відчував і святитель Олексій, і ніякі скорботи — ні внутрішні, ні ті, що походили з-за кордонів Русі, — не могли похитнути його в усвідомленні своєї правоти та у виконанні свого обов'язку.

До цього невеликого уривку з 6-ї глави Євангелія від Луки приєднуються ще кілька віршів, які не увійшли в сьогоднішнє читання, але логічно з ним пов'язані. В одному з них ми знаходимо дивовижне свідчення. «Горе вам, якщо всі люди говорять про вас добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні» (див. Лк. 6:26). Дивовижні слова, сповнені величезного внутрішнього значення й сили. Горе вам, якщо всі говорять про вас добре. Дійсно, як же можуть усі говорити добре, коли блаженні ті, хто вигнаний за Сина Людського? Адже ті, хто буде гнати за Людського Сина, не будуть про нас говорити добре ніколи, інакше б вони й не гнали нас.

Горе вам, якщо про вас усі говорять добре. Ці слова з далекої давнини з Божественною силою вриваються і в наше життя, і в нашу дійсність. І нічого не змінилося з часів святителя Олексія. Як він боровся за духовну єдність Русі і піддавався нападкам та погрозам фізичного знищення, так і сьогодні всі ті, хто молиться й трудиться заради духовного збереження єдиної Святої Русі, піддаються тим самим нападкам.

Будь-яка проповідь слова Божого, яка робить його актуальним, яка доходить до свідомості людей, яка спрямовує їх увагу до справжніх цілей і цінностей життя, яка підвищує людину в розумінні того, що перед Богом він повинен нести свою відповідальність, — негайно супроводжується або ігноруванням, замовчуванням, або ганьбленням і скорботами. І те, що сьогодні відбувається, про що багато хто з вас добре знає, по суті не відрізняється від того, що відбувалося за часів святителя й чудотворця Олексія, митрополита Київського, Московського і всієї Русі.

Навчені цією історією, навчені Божим Словом, будемо намагатися розрізняти духів, особливо ж розрізняти лжепророків. А це розрізнення можливо тільки тоді, коли ми живемо з Богом у Церкві, коли ми чуємо Божественне слово, коли ми зміцнюємо себе святими Таїнствами, коли ми стаємо сильнішими за всіх у світі, тому що наша сила є сила Божа, запліднююча вірних через Таїнство святої Євхаристії.

Сьогодні ми також згадуємо імена моїх блаженноспочилих попередників — Святішого Олексія I і Святішого Олексія II, Патріархів Московських і всієї Русі. У Церкві немає простих часів, і кожен Предстоятель, несучи відповідальність за всю Церкву, проходить через скорботи й внутрішні муки. Не були винятком і мої блаженноспочилі попередники — кожному дісталося нести хрест, обумовлений історичними обставинами й духовним станом народу. І зараз, коли вони стоять перед Богом (а ми віримо, що це так), ми, молитовно згадуючи подвиг їхнього життя, просимо у Господа пробачити їм гріхи вільні чи мимовільні, які через людську природу кожен робить, і створити вічну про них молитовну пам'ять. А зараз ми пройдемо до могили приснопам'ятного Святішого Патріарха Олексія II і звершимо про двох Патріархів нашу заупокійну молитву. Нехай береже вас всіх Господь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя