Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню на місці майбутнього пам'ятника святителю Єрмогену біля стін Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню на місці майбутнього пам'ятника святителю Єрмогену біля стін Московського Кремля
Версія для друку
2 березня 2013 р. 15:49

2 березня 2013 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив молебень біля закладного каменя пам'ятника святителю Єрмогену, патріарху Московському, в Олександрівському саду біля стін Московського Кремля.

Після закінчення молебню Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Усіх вас, Високопреосвященні і Преосвященні владики, дорогі отці, брати й сестри, вітаю з великим святом. Нині ми святкуємо 100-річчя канонізації святителя Гермогена, Патріарха Московського і всієї Русі, людини, яка відіграла вирішальну роль у порятунку Росії в Смутні часи XVII століття. З особливим почуттям ми святкуємо його пам'ять біля каменя, закладеного в підвалини пам'ятника цьому святому, — пам'ятника, рішення про встановлення якого було прийнято 100 років тому і через історичні обставини не втілене в життя донині.

Багато хто, особливо ті, хто погано знає історію, задають питання: що ж такого зробив Патріарх Гермоген? Багато хто знає, що він був замучений у підвалах Чудова монастиря — прямо за моєю спиною, на території Кремля. Монастир цей не зберігся — його було зруйновано в люті роки гонінь ХХ століття, але саме там від голоду та холоду помер священномученик Гермоген, Патріарх Московський і всієї Русі.

Чому ж він помер? Хто заморив його до голоду, хто занапастив його? У той час іноземний ворог увійшов у межі російської держави, з легкістю досяг Москви і вступив у Кремль. Мова йшла про те, щоб посадити на московський государевий престол Владислава, польського королевича, сина Сигізмунда III. Не випадково з такою легкістю противник досяг столиці — тому що дуже багато хто, під впливом московських бояр, московської еліти, сприйняв окупацію Росії як добру справу, як один із способів підвищити рівень матеріального життя, рівень культури, долучитися до європейських цінностей. Подібними думками жила тодішня московська еліта, бояри. Звичайно, величезну роль відігравав і фактор міжусобної конкуренції, боротьби за престол, боротьби за вплив. Але головна причина була в смуті духовній, у втраті національної самосвідомості, у нездатності відрізнити добро від зла, і були відкриті двері Русі, двері Москви і врата Кремля: «Приходьте, пануйте і царюйте над нами».

Але розуміли ті баламути, як і окупанти, що нічого на Русі не станеться, якщо Патріарх Московський не звернеться з відповідним закликом до усього народу — повірити в ідею порятунку ззовні. Ось чому на Патріарха почали справляти шалений тиск — і представники боярської знаті, і окупанти: «підпиши відозву, звернися до народу російського, щоб прийняли іноземне панування як велике і необхідне діяння, спрямоване на порятунок країни». Можна уявити, в якому важкому становищі перебував Патріарх. Його просили, його вмовляли, його спокушали різними привілеями та багатством, потім стали примушувати, а коли відчули, що стоїть Патріарх твердо і не має наміру зрадити Вітчизні своїй, кинули в холодні підвали Чудова монастиря. Але цей літній чоловік, один на один зі своїми спокусниками і ворогами, зберіг силу духу на докір своїй Вітчизні, не затьмарив своєї свідомості, не спокусився ні на обіцянки, ні на вмовляння.

А чому, власне кажучи, була потрібна ворогам допомога Патріарха? Та тому, що народ, той самий простий народ, який завжди вирішував і вирішує долю Росії, не згоден з елітами, не приймає спокус — він живе своїм внутрішнім життям. Тільки один голос міг вплинути на народ — голос Патріарха. І як же ясно усвідомлював велику історичну відповідальність святитель Гермоген! Але він жив одним життям зі своїм народом, а цей могутній елітарний прошарок, який намагався зруйнувати єдність країни, був по суті чужим і Церкві, і народові.

Святитель Гермоген загинув, але до смерті своєї він встиг направити грамоти, рукою своєю написані в цьому страшному холодному підземеллі Чудова монастиря, по всій Русі. І одна з цих грамот, звернена до нижньогородців, запалила ревність Мініна й Пожарського, ревність нижньогородців і багатьох інших, хто утворив ополчення, що висунулося в бік Москви і милістю Божою вигнало супротивника зі столиці, а разом із супротивниками зруйнувало і спокуси, що походили від московської боярської еліти.

Те, що відбулося з нами в XVII столітті, великий урок на всі часи і урок для всіх — для влади, для еліт, для Церкви і для народу. Ось у чому великий сенс тієї події, що ми урочисто згадували минулого року, — 400-річчя визволення Москви й припинення Смутних часів. Ось у чому причина нашої благоговійної пам'яті про священномученика Гермогена.

У Руській Церкві є тільки три святих Патріархи — Іов, Гермоген і Тихон, і всі вони стали святими з однієї і тієї ж причини. Іов не піддався на спокуси Лжедмитрія, залишившись вірним розумінню того, чим є для Росії державна влада, і став жертвою можновладців. Гермоген, який зберіг вірність своєму народові, своїй країні, впав жертвою можновладців. І Тихон, Патріарх Московський, який у найважчі роки смути XX століття підніс свій голос і говорив правду, впав жертвою сильних світу цього. Чи це не приклад пророчого служіння Руській Православній Церкві, яка впродовж століть, зберігаючи вірність Христу, своєму покликанню, пастирській відповідальності за весь народ, здійснювала своє служіння на благо віри, Церкви й Вітчизни!

Ми спадкоємці наших великих пращурів, ми спадкоємці святителів Іова, Гермогена й Тихона. І в наш непростий час, спираючись на ці великі приклади історії, ми волаємо до Господа, щоб Він і Церкві Руській XXI століття дав силу й розуміння зберігати вірність Богу, любов до народу, національну самосвідомість, виховуючи в цьому наш народ. Ми відчуваємо — як в ті часи, так і зараз — глибинний зв'язок саме з народом нашим, тим самим народом, якого не соромляться ображати, якого вважають нездатним до прийняття рішень, легко керованим, слабким, схильним до пороків. У глибині народного життя зберігається віра православна, а разом із нею — і вірність Батьківщині. І тому Церква, перебуваючи в єдності зі своїм народом, молячись за нього, продовжує те служіння, яке здійснювали великі московські Патріархи.

Нехай пам'ять про священномученика Гермогена зміцнює нас у любові до Бога, до Церкви і до народу нашого. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

У день пам'яті священномученика Єрмогена відбулося перше богослужіння у відтворюваному Миколо-Гостинодворському храмі Казані

У Казані відбулася церемонія передачі Церкви храму, настоятелем якого був Патріарх Гермоген

Церкви повернуто Миколо-Гостинодворський храм в Казані, настоятелем якого був Патріарх Гермоген

Слово Святішого Патріарха Кирила в Прощену неділю після Літургії в храмі священномученика Єрмогена в Крилатському [Патріарх : Проповіді]

У Пензі пройшли урочистості, присвячені 220-річчю Пензенської єпархії та 125-річчю Пензенського відділення Імператорського палестинського товариства

У день пам'яті святих рівноапостольних Мефодія й Кирила на Слов'янській площі в Москві було звершено молебень

У День Перемоги Предстоятель Української Православної Церкви звершив заупокійну молитву біля могили Невідомого солдата в Києві

Патріарший екзарх всієї Білорусі взяв участь в урочистостях, присвячених 74-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Олексію (Полікарпову), єпископу Солнєчногорському

Привітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня медичного працівника

Привітання Святішого Патріарха Кирила головному редактору газети «Комсомольска правда» В.М. Сунгоркіна з 65-річчям від дня народження

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної Ради 13 червня 2019 року

Вітання Святішого Патріарха Кирила Президенту Румунії Клаусу Йоханнісу з 60-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила К.-Ж. К. Токаєву з обранням на пост Президента Республіки Казахстан

Привітання Святішого Патріарха Кирила академіку РАН професору Є.І. Чазову з 90-річчям від дня народження

Патріарше привітання єпископу Сіетлійскому Феодосію з 55-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Митрополитові Варшавському Саві з річницею інтронізації

Вітання Святішого Патріарха Кирила Гітанасу Науседі з обранням на посаду Президента Литовської Республіки