Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Собору Пресвятої Богородиці після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Собору Пресвятої Богородиці після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля
Версія для друку
8 січня 2014 р. 16:26

8 січня 2014 року, на свято Собору Пресвятої Богородиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Успенському соборі Московського Кремля.  Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри! Усіх вас ще раз сердечно вітаю зі святом Різдва Христового!

За звичаєм на другий день цього великого свята, тут, у головному храмі Святої Русі, ми звершуємо урочисту Літургію, згадуючи Собор Пресвятої Богородиці.

«Собор» у перекладі на українську мову — збори. Отже ми згадуємо певну групу людей, яка пов'язана з Пресвятою Богородицею насамперед фізичними узами спорідненості. Ці узи тягнуться углиб століть, тому що Пресвята Богородиця була з роду царя Давида, і тому в переліку тих близьких людей ми насамперед згадуємо про Давида, благочестивого царя ізраїльського народу, який заснував Єрусалим як столицю, який приніс на гору Сіон ковчег заповіту, який написав чудові псалми, — принаймні, як кажуть історики та дослідники Біблії, значна частина псалмів якщо й не його рукою була написана, то людьми його кола, які передали його думки, передали характер його благочестя в цих чудових текстах. Напевно, ніхто й ніколи не створював більш піднесеної поезії, ніхто й ніколи не висловлював молитовного почуття так, як висловив його святий пророк і цар Давид. І ми використовуємо його слова в наших богослужіннях, в наших приватних молитвах. Коли читаєш книгу Псалмів, то не можеш не здивуватися силі розуму, силі почуття, силі естетичного почуття, красі стилю, якими володів святий праведний пророк і цар Давид.

Ми згадуємо також Іосифа Обручника, людину близьку Пресвятій Богородиці. Він узяв Її з Єрусалимського храму, він зберігав Її дівоцтво та Її чистоту. Він не був Її фізичним чоловіком, але він був главою тієї сім'ї, яка й була утворена його союзом з Пресвятою Дівою Марією. І по людському міркуванню, і по тому, як ставилися до нього люди, він сприймався як глава сім'ї, в якій народився Ісус Христос, Месія, Спаситель світу.

Ми згадуємо також апостола Іакова, двоюрідного брата Спасителя, благочестивого за старозавітними, іудейськими мірками чоловіка, що був начитаний у Святому Письмі, який скрупульозно виконував приписи старого заповіту і вважався серед мешканців Єрусалима людиною особливого благочестя. Він прийняв Христа як Спасителя, як свого вчителя, він став одним із тих, хто Його оточував і з огляду на особливий авторитет серед мешканців Єрусалима він став предстоятелем, єпископом першої християнської громади — громади Єрусалима, яку ми називаємо матір'ю всіх Церков, тому що так говорить про Єрусалим та про Єрусалимську громаду Святе Передання Православ'я.

Сьогоднішній день надає нам чудову можливість подумати про значення сім'ї, про значення близьких людей. Людина народжується в сім'ї; батько, мати, брати й сестри, двоюрідні брати й сестри, дядьки, тітки, хресні батьки — це найближче оточення, це ті люди, які формують людську особистість, особистість дитини. Саме від того, наскільки міцною є сім'я, якою є якість сімейних відносин, залежить і результат виховання. Кожен з нас, принаймні більшість, пройшов через досвід дитини, яка жила в сім'ї, і кожен знає, якою радістю в серці дитини відгукуються любов батьків, їх благочестя, мир в сім'ї і якою неймовірною скорботою відгукуються несправедливість, жорстокість, розбрати в сім'ї, зради, розлучення.

Ми дуже часто говоримо, що молодь у нас не та, що в молодіжному середовищі багато поганого й гріховного. Я згоден, що частина молоді дійсно перебуває в цьому гріховному стані, який нерідко є причиною страшних злочинів. Учора, в перший день Різдва, я мав можливість відвідати один із слідчих ізоляторів міста Москви, де утримуються малолітні злочинці. Вони ще не засуджені законом, але більшість із них скоїла страшні злочини, у тому числі вбивство, насильство. Це діти від 14 до 18 років. Чому ці діти скоїли настільки страшні злодіяння, а інші не скоїли? У будь-якому разі, чи то генетична залежність дітей від своїх батьків і від своїх предків, чи то результат виховання, провина батьків, сім'ї є очевидною. Це неблагополучні діти. І коли ми говоримо про неблагополучних дітей, ми маємо на увазі не тільки матеріальний нестаток, можливо, маємо це на увазі в останню чергу, тому що бувають неблагополучні діти в дуже багатьох сім'ях — де немає миру, де немає правди, де відносини пронизані брехнею. Дитина, яка живе в такій атмосфері, вбирає все, що вона бачить, чує і відчуває, і це стає частиною її природи. Адже що таке злочин, скоєний дитиною? Це прояв її внутрішнього стану. Такі діти з легкістю говорять неправду, причому вважають, що, застосовуючи брехню, вони роблять для себе щось добре й правильне, обманюють когось на свою користь. Брехня перестає хвилювати совість дитини — вона стає зброєю, яку вона використовує, підкоряючи світ навколо себе. І цей перелік гріхів можна продовжувати до нескінченності — йдеться про те, що найстарше покоління несе відповідальність за стан молоді.

От чому Церква докладає сьогодні таких величезних зусиль з організації релігійного виховання дітей, організації недільних шкіл, з викладання основ православної культури в середніх навчальних закладах, з роботи з молоддю у вищих навчальних закладах, адже те, що цим дітям і юнакам, можливо, не вистачило в сім'ї, Церква могла б їм з любов'ю передати, сказати про найвищі ідеали, здійснення яких робить людей щасливими, оберігає від необачних дій, що можуть призвести до життєвих катастроф.

Сьогодні ми згадуємо Собор Пресвятої Богородиці, велику сім'ю, в якій жив Господь Ісус Христос. Згадуємо життєвий подвиг Самої Пресвятої Богородиці і всіх тих, хто був поруч з Христом, — досить сказати, що одним з перших мучеників став Іаков, Його двоюрідний брат, перший єпископ Єрусалимський. Згадуючи подумки цей приклад чудового улаштування сімейних відносин, ми повинні просити Пресвяту Богородицю і всіх родичів по плоті Господа й Спасителя, щоб Він зміцнив сімейні зв'язки, щоб Він загострив почуття відповідальності батьків за дітей, щоб Він допоміг формуванню духовно здорових особистостей в непростих умовах сучасності, завдяки здоровим сімейним відносинам.

Ми сьогодні молилися про наших дітей, про нашу молодь, про підростаюче покоління, щоб Господь милість Свою пролив над ними, озброїв їх духовною силою, розумом, здатністю відокремлювати добро від зла, плоди від плевел, здатністю чинити опір спокусам, здатністю творити своє особисте життя, а в майбутньому — життя своїх сімей, отже творити і здорове суспільство, без якого і поза яким важко уявити здорову сім'ю.

Нехай благословення Боже, Покров Пречистої Цариці Небесної перебувають над усіма нами, зміцнюючи всіх, хто трудиться на благородній ниві заради здійснення тих добрих справ, результатом яких будуть щасливі долі ввірених їм молодих душ. Усіх вас, мої дорогі, ще раз вітаю зі святом Різдва Христового!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Александро-Невском скиту

Патріарша проповідь в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького

Патріарша проповідь у свято Воздвиження Хреста Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день свята Різдва Пресвятої Богородиці після Літургії в Ільїнському храмі в Північному Бутові м. Москви

Патріарша проповідь в Неділю 14-ту після П'ятидесятниці після Літургії в храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці в Вешняках м. Москви

Патріарша проповідь в день пам'яті благовірних князів Даниїла Московського і Олександра Невського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі

Патріарша проповідь в Неділю 13-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя в Москві

Патріарша проповідь після Літургії в свято Донської ікони Божої Матері в Донському монастирі

Патріарша проповідь у свято Успіння Божої Матері після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Савино-Сторожевському ставропігійному монастирі