Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці у Благовіщенському соборі Московського Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці у Благовіщенському соборі Московського Кремля
Версія для друку
7 квітня 2014 р. 17:35

7 квітня 2014 року, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Благовіщенському соборі Московського Кремля. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Преосвященства, вельмишановні владики! Дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з великим дванадесятим святом Благовіщення Пресвятої Богородиці. За традицією, Патріарх звершує цю службу в Благовіщенському соборі Московського кремля — в одному з найдавніших храмів нашої Першопрестольній столиці, у храмі, в якому молилися великі государі й Патріархи, стіни якого овіяні нашою історією, тією самою історією, протягом якої невелике князівство Московське перетворилося на ядро великої держави від океану до океану. І сталося це не тільки тому, що були мудрі правителі, чесні й віддані своїй Батьківщині, не тільки тому, що було військо, готове покласти душу свою за государя, за землю, за віру православну, а ще й тому, що не були надірвані сили народу і Русь розпрямлялася подібно потужній пружині. Не так швидко, не завдяки якимось чарівним діям, а спокійно, з гідністю країна набирала міць, поширюючись від краю і до краю землі.

Що означало це велике діяння наших предків? Чи було це нестримним прагненням до багатства, до примноження своєї потужності? Чи це була патологічна заздрість до сусідів? Не було ні того, ні іншого, ні третього. У сусідів заздрити було нічому, і не було прагнення примножити багатство, тому що ніхто не знав, чи є взагалі якісь багатства в цих безкрайніх сибірських і далекосхідних землях, не було і прагнення комусь докучати.

Освоєння Великої Русі було подібно певному духовному діянню. Насамперед народ наш усвідомлював свою відповідальність перед Богом в тому, щоб нести світло Христової істини на Схід, і здійснювалося це не тільки силою духовенства, а й силою всього нашого народу. Я говорю сьогодні про це саме тому, що ми здійснюємо службу в тому самому Кремлі, який був і залишається духовним центром нашої Вітчизни. І якщо згадати історію, то всі найуспішніші діяння нашого народу здійснювалися саме тому, що був певний духовний сенс і духовна сила. Без такого зусилля і без такої духовної підтримки неможливо знайти успіх.

От і сьогодні, в доленосний для нашої Вітчизни час, ми молилися тут, у Кремлі, про державу Російську, про всю історичну Русь, щоб Господь утримував всіх нас під Покровом Пречистої Цариці Небесної, щоб Він ніколи не допустив міжусобної брані, щоб брат не повставав на брата, але щоб збиралася поступово духовна сила Русі, та сама сила, яка привела до створення великої держави, яка виявила себе в багатьох прикладах святості, у чудових прикладах героїзму й мужності.

Ми молилися про це в день Благовіщення Пресвятої Богородиці. «Благовіщення» грецькою іменується Εὐαγγελισμός. Це слово має той самий корінь, що й «Євангеліє», тому що благовіщення — це Блага вість, яку Бог через Архангела Гавриїла передав Діві Марії. І Євангеліє, яке стало результатом втілення Сина Діви Марії, Сина людського і сина Божого, — це Блага вість, але вже не до однієї людини, а до всього роду людського. Євангеліє — це блага вість, а якщо перекласти на сучасну мову, це щаслива звістка. Іноді ми зі страхом запитуємо у людини, яка говорить, що має щось нове для нас, — це щось погане чи хороше? І радіємо, коли вона говорить: хороше. Навіть хороша людська звістка здатна нас заспокоїти, підняти настрій, вдихнути сили, — а що ж говорити про Божественну добру, благу, щасливу вість, яка міститься в Євангелії? Це та сама звістка, яка дійсно здатна не просто підняти наш настрій, а й докорінно змінити наше життя, підпорядкувати його Божому закону, отже і тому благу, яке несе людям цей закон.

Бог ніколи не нав'язує Своєї волі людині, Він залишається ніби в тіні. Іноді це приводить сучасну людину, звиклу спиратися на силу розуму, силу влади, силу грошей, силу науки, силу освіти, до думки, що Бога взагалі немає: «Де Він? Я Його не бачу. Я знаю, що таке влада; я знаю, що таке гроші; я знаю, що таке моє здоров'я і мої здібності; а ось що таке Бог, я не знаю, тому що я все роблю сам для себе. Так і де ж Він, на якому місці в житті?» Але від цих питань ніяк не залежить саме існування Бога. Він у тіні, Його не видно, але в будь-яку мить у відповідь на наше прохання до Нього Він виходить із цієї тіні і здійснює з нами справи незбагненні, коли ми з подивом говоримо: «Це чудо!»

Останнім часом це слово стали вживати багато наших співвітчизників, відзначаючи ті чи інші події в нашому державному житті. Вони кажуть про чудо, про втручання Бога в нашу історію. І ми повинні з довірою ставитися до всього, що приходить до нас з неба. Ми не повинні свою людську впертість і гординю ставити перешкодою для дії благодаті Божої.

І прикладом для нас явилася Діва Марія. Вона могла б поставити впертість, нерозуміння, а, можливо, навіть і дівочу гордість перешкодою тій звістці, яку до Неї звернув ангел. Адже не з крилами ж прийшов до Неї Гавриїл — у людському образі; і Вона, можливо, не відразу й зрозуміла, що це ангел. І прийшов один чоловік і каже їй: «Ти народиш, без чоловіка, Сина, і Цим Сином буде Син Божий, Якому уготований престол Давида-царя, і царюванню Його не буде кінця». Можна собі уявити збентеження зовсім юної дівчини, майже дівчинки, Яка чує ці слова, і як багато було в Неї причин поставити заслін цій звістці: «Не можу, боюся, не розумію, іди». А замість цього тільки прості слова: «Я раба Господня; нехай буде за словом твоїм», — ні захоплення, ні радості, ні оплесків, ні страху, а віддання Себе в руки Божі.

Приклад Діви Марії повинен навчити всіх нас відносинам із Богом. Ми повинні частіше віддавати себе в руки Божі. Ми повинні частіше просити у Господа явити Себе в нашому житті, зробити Себе видимим у нашому житті. І Бог на цю молитву відповідає — знову-таки не в громі і не в блискавці, не в якихось радикальних рішеннях. Він торкається нас легким благодатним дотиком, але в якусь мить ми розуміємо, що те, що відбувається з нами, — не від нас, не від нашої сили і не від якої іншої людської сили, а від сили Божої.

Нехай приклад Діви Марії, що прийняла звістку про народження Спасителя зі смиренням і покорою волі Божій, буде для нас великим прикладом побудови наших відносин з Богом. Замість гордовитого питання: «Де ж Ти?» або «Чому Ти вчиняєш так, де ж справедливість?», — ми повинні сказати: «Ми раби Твої, Господи, нехай буде за словом Твоїм».

Зі святом вітаю вас! Нехай Покров Цариці Небесної перебуває над Вітчизною нашою, над народом, над Церквою нашою, над усією історичною Руссю, всіх нас з'єднуючи вірою і допомагаючи підніматися від сили до сили. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

У Неділю сиропусну Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарше служіння в Неділю сиропусну в Успенському соборі Московського Кремля

У Неділю сиропусну Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Успенському соборі Московського Кремля

У Москві пройшли заходи пам'яті великого князя Сергія Олександровича

Патриаршее служение в день памяти благоверных князей Даниила Московского и Александра Невского в Даниловом ставропигиальном монастыре

У день пам'яті благовірних князів Даниїла Московського і Олександра Невського Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Даниловому ставропігійному монастирі

У день пам'яті благовірних князів Даниїла Московського і Олександра Невського Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Даниловому ставропігійному монастирі

Патріарша проповідь після Літургії в свято Донської ікони Божої Матері в Донському монастирі [Патріарх : Проповіді]

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь в Неділю 14-ту після П'ятидесятниці після Літургії в храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці в Вешняках м. Москви

Патріарша проповідь в день пам'яті благовірних князів Даниїла Московського і Олександра Невського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі

Патріарша проповідь в Неділю 13-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя в Москві

Патріарша проповідь у свято Успіння Божої Матері після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Савино-Сторожевському ставропігійному монастирі

Патріарша проповідь після Літургії в Свято-Троїцькому соборі Соловецького монастиря

Патріарша проповідь у свято Преображення Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в підмосковному храмі святителя Миколая Чудотворця в Красногорську

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі пророка Божого Ілії в Обиденському провулку в Москві