Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Великий вівторок у Високо-Петровському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Великий вівторок у Високо-Петровському монастирі
Версія для друку
15 квітня 2014 р. 18:39
15 квітня 2014 року, у вівторок Страсної седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію Передосвячених Дарів у Високо-Петровському ставропігійному монастирі м. Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний отче Петре, наміснику цієї святої обителі! Дорогі отці, браття, матушки ігумені! Брати й сестри!

Хотів би всіх вас привітати й поздоровити з Великим вівторком — днем, коли ми згадуємо особливо сильні, натхненні слова Спасителя, які Він виголосив напередодні Своїх страждань. Він, звичайно, знав і говорив апостолам, що Йому доведеться померти.

Як поводиться людина напередодні смерті, якщо вона точно знає, що помре? Мабуть, усе другорядне відходить; думки й слова — тільки про найголовніше. Хоча все, що говорив Спаситель, було головним для життя людей, але слова, які Він виголосив напередодні Своїх страждань, — найголовніші з головних. Він говорив про те, що життєво необхідно знати кожній людині. І вівторок Страсної седмиці присвячується спогаду про ті євангельські розповіді, про ті слова, про ті притчі Спасителя, які пов'язані з кінцем людського життя і з кінцем людської історії.

Святий Василій Великий, розмірковуючи на тему кінця світу, говорив, що кінець світу, напевно, не буде скоро. Але це не має ніякого значення для віруючої людини, бо її власний кінець може настати в будь-яку мить її життя. І тому слова Спасителя, пов'язані з кінцем людської історії, ми повинні сприймати не тільки в есхатологічній, можливо, віддаленій перспективі. Ці слова ми повинні приміряти до самих себе, бо кінець світу для кожного з нас — не за горами. Що означають п'ять, десять, п'ятнадцять, двадцять, тридцять, сорок чи п'ятдесят років? Люди, які вже прожили цей час, можуть свідчити, що він промайнув миттєво. Життя людини швидкоплинне, і тому в кожну мить свого життя ми нібито стоїмо на порозі вічності, на порозі другого пришестя для нас особисто, тому що ми станемо перед Богом після нашої смерті. Ось чому і Євангельські розповіді сьогоднішнього дня (Мф. 22:15-23:39, Мф. 24:36-26:2), пов'язані з кончиною світу, одночасно орієнтують думку людини на її власну кончину і говорять про справді найважливіше — про те, що буде «перепусткою» для людини в життя вічне, у Царство Небесне.

Серед сьогоднішніх розповідей хотілося б зупинитися на притчі про десять дів. По-перше, найбільше святоотцівських тлумачень, пов'язаних із сьогоднішнім днем, стосуються цієї притчі, що абсолютно невипадково. Розмірковуючи про те, що мені сьогодні сказати вам, я почав перегортати святоотцівські творіння, пов'язані з Євангелієм сьогоднішнього дня, і звернув увагу на дивні слова Василія Великого. Іноді дуже важливі деталі євангельської розповіді якось проходять мимо нас. Але святий Василій Великий, сказавши про значення для кожного з нас власної смерті як кінця світу, орієнтує наші думки на найголовніше.

А святий Іоанн Златоуст, дивним чином тлумачачи притчу про десять дів, говорить наступне. І ті, і інші діви — добрі діви. Мабуть, вони були дійсно цнотливими, адже інакше Сам Спаситель не назвав би їх дівами. Отже вони мали — неодмінно мали, і ті, і інші, — дуже цінні якості й чесноти. Чому ж одних Господь називає мудрими, а інших юродивими, тобто нерозумними? Господь роз'яснює нам відмінність між першими й другими у формі притчі. Він говорить про олію, якої не вистачило у світильниках немудрих дів. А святі отці свідчать, що під олією маються на увазі добрі справи. У чистих непорочних дівиць, які, здавалося б, однією своєю тілесною чистотою вже були гідні Царства Небесного, не вистачило добрих справ.

І, продовжуючи ці роздуми, святитель Іоанн Златоуст говорить, що однієї чесноти недостатньо. А якщо застосувати його слова до нашого сучасного життя, — а оскільки ми з вами звершили сьогодні службу в стінах обителі, — до чернечого життя, то стає ясно, що абсолютно недостатньо однієї чесноти зречення світу. І не тільки умовного зречення світу, за наявності сучасних всепроникаючих засобів інформації, але навіть повного зречення світу недостатньо для спасіння, як була недостатньою для спасіння немудрих дів плотська чистота.

Необхідні добрі справи. Тому ні священний сан, ні чернечий постриг автоматично нас не спасають, навіть якщо ми живемо за всіма правилами чернечого життя, повністю себе віддаючи служінню Господу, не маючи нічого особистого, намагаючись всіма силами зберігати себе в цнотливості і в чистоті. Навіть цього недостатньо для спасіння — потрібен єлей у світильнику, потрібні добрі справи.

Ось чому сьогодні Церква, звертаючись до чернецтва, до монастирів, так наполягає на тому, щоб чернечі громади були лідерами в здійсненні добрих справ. Щоб жоден чернець не прикривався своїм клобуком або мантією, думаючи, що їх достатньо для спасіння. Недостатньо, бо за словом Іоанна Златоуста, однією чеснотою людина спастися не може.

Притча про десять дів прямо адресується, насамперед, до чернецтва. І, зрозумівши цю притчу через чудове її тлумачення святителем Іоанном Златоустом, будемо намагатися всіма силами здійснювати добрі справи, про які сьогодні сказано в Євангелії: «Бо Я голодував був, і ви нагодували Мене. Прагнув і ви напоїли Мене. Мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви. Слабував і Мене ви відвідали. У в'язниці Я був і прийшли ви до Мене». Давайте ці заключні слова сьогоднішнього Євангелія приймемо на свій рахунок і запитаємо, чи часто ми годуємо голодних? Чи часто ми допомагаємо людині в крайній нужді? Чи часто ми одягаємо людей, відвідуємо їх у скорботах, простягаємо руку допомоги? Більш того: чи часто ми про них думаємо? І якщо цього не відбувається, то, як не спасла нерозумних дів їх цнотливість, так і ченців не спасе чернечий одяг і дані ними обітниці.

Ми закликаємо до інтенсивного духовного життя, в центрі якого — здійснення реальних добрих справ. Не таких, які сьогодні люблять здійснювати люди, гучно про них кажучи, а тих справ, які Господь покликав нас здійснювати потайно (див. Мф. 6:3). Саме такий єлей і здатний підтримувати вогонь у світильниках нашого духовного життя.

Я дякую Вам, отче Петре, за Ваші добрі слова і за запрошення звершити освячення Петровського храму тут, у Високопетровському монастирі в День міста Москви. Я постараюся зробити все для того, щоб це можна було здійснити, і хотів би підтримати Ваші слова про те, що з'єднання Дня міста з днем пам'яті засновника Москви як центру життя всієї Святої Русі дає можливість наповнити зміст міського свята дуже важливими смислами, у тому числі такими, що мають відношення до проблем і скорбот теперішнього часу. Нехай Господь береже вашу святу обитель молитвами святителя Петра, митрополита Київського, Московського і всієї Русі. Усіх вас ще раз вітаю з Великим вівторком.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю Торжества Православ'я після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні Неділі Торжества Православ'я після всеношної в храмі благовірного князя Ігоря Чернігівського в Передєлкіні

Патріарша проповідь в суботу першої седмиці Великого посту після Літургії в Зосимовій пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні суботи першої седмиці Великого посту після богослужіння в Даниловому ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії в Троїце-Сергієвій лаврі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в четвер першої седмиці Великого посту в Стрітенському ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в четвер першої седмиці Великого посту після ранкового богослужіння в Заіконоспаському ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в середу першої седмиці Великого посту в Новоспаському монастирі м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я у вівторок першої седмиці Великого посту в Богоявленському кафедральному соборі м. Москви