Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Митрополит Волоколамський Іларіон: Образ Блаженнішого митрополита Володимира увійшов до історії України виключно зі знаком плюс

Митрополит Волоколамський Іларіон: Образ Блаженнішого митрополита Володимира увійшов до історії України виключно зі знаком плюс
Версія для друку
16 липня 2014 р. 17:42

В інтерв'ю порталу «Інтерфакс-Релігія» голова ВЗЦЗмитрополит Волоколамський Іларіон розповів про майбутнє обрання Предстоятеля Української Православної Церкви, про заходи, необхідні для вирішення важкої політичної ситуації на південному сході України, а також прокоментував рішення Генерального Синоду Церкви Англії про рукопокладення жінок у сан єпископів.

— Владико, Ви представляли Патріарха Кирила на похоронах митрополита Київського і всієї України Володимира. На початку травня під час проходження прикордонного контролю в Дніпропетровську Вам було заявлено про заборону на в'їзд на територію України. Цього разу обійшлося без інцидентів?

— Цього разу я без перешкод перетнув кордон. Це питання контролював особисто Петро Олексійович Порошенко.

— Поділіться, будь ласка, враженнями від поїздки до Києва.

— Відспівування Блаженнішого митрополита Володимира, на яке зібрався практично весь єпископат Української Православної Церкви, пройшло в дуже урочистій атмосфері в Києво-Печерській лаврі. Тривало воно разом з Літургією майже сім годин. Величезна кількість людей наповнила двір Лаври, все відбувалося під відкритим небом. Це справило величне враження, що повністю відповідало масштабу тієї людини, яку ми проводжали в останню путь.

Блаженніший митрополит Володимир був особистістю історичною, видатною. Він очолив Українську Православну Церкву у важкий, переломний для неї момент, коли в лоні Церкви виник розкол і коли колишній київський митрополит Філарет (Денисенко) спробував вивести Українську Церкву з лона Московського Патріархату. Єпископат Української Церкви тоді згуртувався і не дав цьому здійснитися. Тут треба відзначити заслугу і приснопам'ятного митрополита Харківського Никодима, який скликав у Харкові Собор, але не став сам претендувати на пост глави Української Православної Церкви. І Собор тоді обрав Київським митрополитом владику Володимира, який на той момент ніс служіння поза Україною в якості митрополита Ростовського. Він сприйняв це служіння не як почесть, а як хрест, і ніс його гідно протягом більше 20 років.

За ці роки він здобув любов і визнання практично всіх жителів України. Його поважали не тільки православні віруючі, а й представники інших християнських конфесій. І навіть для розкольників і людей нецерковних він був авторитетом, до його слова прислухалися, з його думкою рахувалися. Образ Блаженнішого митрополита Володимира увійшов до історії України виключно зі знаком плюс. З його ім'ям багато в чому пов'язане відродження Церкви в Україні, яке охопило всі її регіони — і схід, і захід, і північ, і південь. Він відігравав дуже важливу примиряючу роль, завжди був відкритий до діалогу, але стояв на твердій і принциповій позиції, яка полягала в тому, що Українська Православна Церква є невід'ємною частиною Московського Патріархату: це те, що ми отримали завдяки нашій історії, це та єдність, яку не можуть і не повинні зруйнувати жодні політичні обставини, жодні кордони, що постають.

Ми знаємо, що державні кордони в історії дуже часто змінювалися. Але єдність Руської Православної Церкви залишається тією непорушною цінністю, яку не дано нікому похитнути. І якщо постають політичні кордони, вони не стосуються Церкви. А якщо створюється розкол, то ми прямо говоримо про те, що не Церква розпадається на частини, а якісь люди або групи людей виходять із Церкви для того, щоб створити альтернативну структуру.

Митрополит Володимир мав дуже чітку еклезіологічну свідомість. Крім усього іншого, він був богословом, автором цілої низки наукових праць, протягом багатьох років був ректором Московської духовної академії. Ця тверда богословська основа, яку він отримав у духовних школах і протягом життя розвивав завдяки самостійній науковій роботі, теж допомагала йому в його служінні і в його твердому стоянні за єдність Церкви.

— 13 серпня відбудеться Собор єпископів Української Православної Церкви, на якому буде обрано нового її Предстоятеля. Як, на Ваш погляд, тут уникнути помилок, які шанси на те, що вибір буде зроблено на користь найбільш гідного кандидата?

— Я впевнений в тому, що архієреї Української Православної Церкви оберуть того, хто буде гідний нести це служіння. І як це було на Харківському Соборі 1992 року, так це буде і тепер. Було б з мого боку абсолютно неправильно і неетично висловлюватися з приводу можливих кандидатів, давати оцінки або застерігати від помилок. Я впевнений, що помилок не буде, що обрано буде гідного кандидата. Не будемо забувати й про те, що Українська Православна Церква у складі Московського Патріархату є самоврядною, отже це має бути вільний вибір її архієреїв, не повинно бути ніякого зовнішнього втручання. І дуже важливо, щоб у цей процес не втручалися політичні сили. Це повинен бути вільний безперешкодний вибір через таємне голосування, в якому кожен архієрей візьме участь, дотримуючись виключно голосу своєї совісті, а не під тиском з боку політиків чи з боку будь-яких світських структур.

— Наскільки, на Ваш погляд, сьогодні сильні позиції прихильників автокефалії Української Православної Церкви в середовищі її єпископату?

— Я думаю, що таких людей в Українській Церкві одиниці. І я думаю, що завжди в таких випадках торжествує соборний розум. У кожного єпископа, члена Церкви може бути своя особиста думка, своє бачення історії. Але для Церкви важливо не те, що та чи інша людина висловлює свої приватні думки, а те, чим керується Церква, коли звучить її соборний голос. А соборний голос Церкви — це не тільки сукупність голосів архієреїв, кліриків, мирян. Це ще й дія Святого Духа, яка виявляється в рішеннях, подібних історичному рішенню Харківського Собору 1992 року, коли на Київську кафедру був обраний не хто інший, як Блаженніший митрополит Володимир.

— Кров продовжує литися на південному сході України. Яким Вам бачиться оптимальне рішення щодо виходу з цієї ситуації?

— Я вважаю, що насамперед необхідно якомога швидше домогтися припинення вогню, тому що кожен день, який забирає життя людей, — це день, втрачений для мирного процесу, для нашого майбутнього. Кожна нова смерть відгукується болем у серцях дуже багатьох і українців, і росіян. Я б дуже не хотів, щоб на території пострадянського простору повторилася трагедія, яка зараз розігрується на Близькому Сході за допомогою зовнішніх сил, які вирішили втрутитися в ситуацію, щоб навести порядок, і перетворили Близький Схід на місце, де царює свавілля, тероризм, хаос, де людям відрізають голови, де брат повстав на брата і де різні етнічні та релігійні групи, які століттями існували разом, повстали один на одного. Ми не повинні допустити, щоб що-небудь подібне трапилося в наших країнах. І тут, звичайно, у Церкви дуже важлива роль: це примиряюча роль, роль печальника перед можновладцями. Зараз у дуже непростій ситуації опинилися наші українські брати. Вони повинні вести діалог з владою, але діалог цей носить не політичний характер: він мотивований прагненням зберегти життя людей і як можна швидше припинити кровопролиття.

— Дозвольте на закінчення торкнутися теми, не пов'язаної з Україною. Генеральний Синод Церкви Англії більшістю голосів схвалив рукопокладення жінок у сан єпископів. Як Ви прокоментуєте це рішення?

— Як відомо, Православна Церква негативно ставиться до так званих жіночого священства і жіночого єпископату. Ми бачимо в цьому процесі ухилення Англіканської Церкви і цілого ряду протестантських деномінацій від початкового церковного ладу, дотримання сучасних ліберальних тенденцій. Ми шкодуємо, що такі рішення приймаються. Це внутрішня справа цих конфесій, ми ніяк не можемо втрутитися, але ми висловлюємо свою думку. Звичайно, такі кроки не наближають нас до тієї єдності, про яку все ще говорять іноді на міжхристиянських зустрічах як про мету цих зустрічей. Вони тільки ще більше віддаляють нас.

Свого часу, коли було впроваджено жіноче священство, Православні Церкви на це реагували негативно, проте діалог, у тому числі богословський, з рядом протестантських Церков продовжився. Наприклад, наша Церква продовжує вести діалог з Євангелічно-Лютеранською Церквою Німеччини та Фінляндії, у нас зберігаються відносини з Церквою Англії, і я сподіваюся, що вони будуть і надалі зберігатися. Але нам постійно доводиться переформатовувати ці відносини, тому що якщо раніше ми могли обговорювати проблеми богословські, еклезіологічні й моральні, то зараз це стає дедалі важче, тому що ми розходимося все далі й далі, область нашої співпраці постійно звужується. Ми практично зняли з порядку денного в діалозі з протестантськими конфесіями богословські, еклезіологічні питання. Ми поки ще здатні разом обговорювати моральні питання, але і в цій галузі у нас дедалі більше розбіжностей. Простір для діалогу звужується з вини наших партнерів, і ми це констатуємо з великим жалем.

Будучи ще єпископом Віденським і Австрійським, я брав участь як спостерігач від Руської Церкви в Ламбетській конференції — конференції англіканських єпископів, яка збирається раз на десять років. На одному з круглих столів у рамках цієї конференції мені було поставлено питання: «Чому ви виступаєте проти жіночого єпископату, якщо ви фактично "проковтнули" жіноче священство. Хіба є принципова різниця?» До тієї миті я не замислювався про це. Але коли питання було поставлено руба, я відповів, що принципова різниця є, тому що спадкоємство церковної влади переходить через прямий ланцюг рукопокладень єпископів, і цей ланцюг сходить до апостолів. У священиків немає апостольського спадкоємства: священики отримують рукопокладення від єпископа. Отже якщо ми говоримо про те, що той чи інший єпископ, з нашої точки зору, неправильно висвятив ту чи іншу особу, це, принаймні, можна трактувати як помилкову дію єпископа, це ще не зачіпає єпископат як такий. Але якщо в самому єпископаті відбуваються порушення, які ми вважаємо неприйнятними, тоді для нас зникає навіть теоретична можливість визнання апостольського спадкоємства рукопокладення в цьому єпископаті. А це ж була одна з тем православно-англіканського діалогу ще в XIX столітті, коли англіканці доводили, що вони мають апостольське спадкоємство. У певному гіпотетичному випадку зближення між нашими конфесіями це питання могло б знову постати, але тепер воно більше не постане, тому що наявність в єпископаті жінок для нас закриває двері для будь-якого обговорення теми спадкоємства в англіканському єпископаті. Ось у чому для нас істотна різниця між жіночим священством і жіночим єпископатом. І ось чому впровадження жіночого єпископату ще більше звужує можливості не тільки для зближення, але навіть і просто для діалогу. Проте ми будемо цей діалог продовжувати з надією на те, що нас голос буде почутий.

Служба комунікації ВЗЦЗ/Патріархія.ru

Версія: російська

Матеріали за темою

Відбулася бесіда Святішого Патріарха Кирила з архієпископом Кентерберійським Джастіном Уелбі

Чи є майбутнє у міжхристиянської співпраці? [Стаття]

Митрополит Волоколамський Іларіон: Події в Україні загострили проблему унії перед християнською спільнотою [Iнтерв'ю]

Голова ВЗЦЗ зустрівся з представником Церкви Англії

Митрополит Волоколамський Антоній зустрівся з представником Церкви Англії

Митрополит Волоколамський Іларіон наголосив на важливості міжконфесійного діалогу у формуванні загального підходу до ситуації в Україні

Священний Синод Руської Православної Церкви обговорив допомогу біженцям та міжконфесійний діалог щодо подій в Україні

Митрополит Волоколамський Антоній зустрівся з представниками Коптської Церкви

Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків зустрівся з керівником Російської асоціації релігійної свободи

Відбулося перше у 2024 році засідання Комісії з міжнародного співробітництва Ради із взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президентові Росії

Нікольський жіночий монастир у Калузької області організував серію майстер-класів для біженок. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 26 березня 2024 року) [Стаття]

Суд ухвалив передати державі Успенський собор Української Православної Церкви в Каневі

У Брянці Сєверодонецької єпархії роздали гуманітарну допомогу. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (за 23-25 березня 2024 року) [Стаття]

Служба «Милосердя-на-Дону» надала допомогу дітям з інвалідністю в Харцизьку. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 22 березня 2024 року) [Стаття]

Архієпископ Севастійський Феодосій: Православна Церква зазнає в Україні небаченого переслідування та насильства

Представник Руської Православної Церкви взяв участь у Другому Токійському миротворчому круглому столі18-22 лютого у Токіо пройшов Другий Токійський миротворчий круглий стіл. Як представник Руської

Влада України намагається приховати факти порушення прав віруючих від світової спільноти

Сотні мешканців Вінниці молилися біля закритого рейдерами храму Української Православної Церкви

Голова ВЗЦЗ зустрівся з представником Церкви Англії

Митрополит Волоколамський Антоній зустрівся з представниками Коптської Церкви

Співчуття представника Коптської Церкви в Росії у зв'язку з терактом у «Крокус Сіті Холі» [Привітання та звернення]

Співчуття генерального секретаря Всесвітньої ради церков у зв'язку з терактом у Красногорську [Привітання та звернення]

Інші iнтерв'ю

Митрополит Казанский Кирилл: «Понимать мусульман — наша насущная потребность»

Митрополит Будапештський Іларіон: Ватикан поступився лібералам у питанні одностатевих пар

Інтерв'ю Предстоятеля Церкви Ассірії Сходу РІА «Новости»

Глава Маланкарской Церкви Индии: Во всем выражаем поддержку Русской Церкви

Митрополит Абрахам Мар Стефанос: «Ми багато в чому одностайні»

Патриарший экзарх Африки митрополит Клинский Леонид: В храмах Москвы уже служат на африканских языках

Патріарший екзарх Африки: Руська Православна Церква розгляне присутність у кожній із 54 країн континенту

Митрополит Клинський Леонід: Захід може «скасувати» лише себе, але не Руську Церкву та культуру

Митрополит Волоколамський Іларіон: У взаємовідносинах між Руською Православною Церквою та Римсько-Католицькою Церквою ми маємо пройти через цей складний період

Митрополит Волоколамський Іларіон: Церква проводить величезну роботу з допомоги постраждалим від протистояння в Україні