24 серпня 2014 року після відвідання Успенського собору м. Дмитрова Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил вирушив з території Дмитровського кремля на центральну площу міста.
Предстоятель Руської Церкви поклав вінок до пам'ятника воїнам-дмитровчанам, загиблим в роки Великої Вітчизняної війни.
Була виголошена «Вічна пам'ять» «вождям і воїнам, що на полі брані за віру й Вітчизну життя своє поклали».
Потім Святіший Патріарх Кирил звернувся зі словом до ветеранів Великої Вітчизняної війни, представників молодіжних організацій і численним жителів Дмитрова, присутніх на площі:
«Дорогі учні, дорогі дорослі, дорогі мешканці Дмитрова! Шановний Валерію Васильовичу! Ваше Високопреосвященство, митрополите Ювеналію!
Я б хотів сердечно привітати всіх вас із цим світлим і радісним недільним днем. Для мене він особливо значимий, бо я вперше після обрання на Патріарший престол відвідав Дмитровську землю, доторкнувся до святинь Успенського кафедрального собору і Миколо-Пешноського монастиря, де сьогодні звершив богослужіння, поклав квіти біля могили героїв.
І сьогодні біля меморіалу полеглим воїнам я подумав: а зберігали б ми пам'ять про наших померлих, про наших героїв, якби зі смертю все закінчувалося, якби смерть знищувала особистість? Напевно, ні. Навіть люди зі світоглядом, що виключає віру в Бога і вічне життя, приходять на могили, спонукувані почуттям певного внутрішнього духовного зв'язку з померлими, чи то батько, мати, бабуся, дідусь, чи герої, великі люди. Але якщо смерть — це небуття, якщо після смерті людина розсипається на порох, то ніякого зв'язку з померлим встановити неможливо. Ніхто не піде до колодязя, в якому немає води, і ніхто не став би приходити до могили, якби цією могилою все закінчувалося.
Поминання покійних, пам'ять про героїв з величезною силою свідчить про вічне життя людської особистості. Якщо ж все інакше, якщо немає вічного життя, навіщо тоді жити, працювати, трудитися, — адже рано чи пізно ми помремо? Багато людей так і вважають: їж, пий, веселись, бо завтра помреш. А навіщо тоді робити добрі справи, навіщо комусь допомагати, жертвувати, віддавати від себе, — навіть батькам своїм, — якщо ми живемо тільки раз? Проте людей, які дотримуються цієї злої логіки егоїзму, ми засуджуємо і не вважаємо, що вони діють правильно. У всій нашій історії та культурі, у всій давній та класичній російській літературі позитивним героєм є той, хто живе за іншою логікою, хто допомагає людям і, що найголовніше, здатний пожертвувати своїм життям. А хіба може людина, яка ні в що не вірить, віддати своє життя? Наше шанування героїв, наша здатність здійснити подвиг, здатність віддати життя за батьківщину — найяскравіше свідчення того, що людина безсмертна, тому що тільки в тому разі, якщо людина безсмертна, все набуває сенсу: і життя, і подвиг, і фізична смерть за батьківщину і за своїх ближніх.
Ми живемо зараз у такому світі, коли у людини є багато можливостей витрачати гроші, розважатися, задовольняти всі свої потреби і всі свої забаганки. Багато хто вважає, що сенс життя в тому і полягає, щоб якомога більше споживати: все більше отримувати і все більше витрачати. Особливо ця філософія захоплює молодих людей, у яких ще тільки відбувається становлення особистості, яким немає з чим порівняти те чи інше явище, у яких не вистачає досвіду. Багато хто з них втягується в подібне життя і втрачає голову. Ми знаємо, як серед молоді поширюються пияцтво, наркоманія, безладні стосунки між статями, бо багато хто вважає, що потрібно взяти від життя якомога більше. Така позиція не є гідною людини, тому що в такому житті ніколи не буде героїзму й мужності, — того, що так високо цінує наш народ і завдяки чому існує Росія.
Я хотів би звернутися до всіх вас, особливо до молодих: зберігайте в серцях віру в Бога! Сильніше віри немає нічого в цьому світі. Віра допомагає людині долати труднощі та спокуси, віра робить її сильною. І нехай пам'ять про героїв, що життя своє поклали за батьківщину, допомагає кожному з нас зрозуміти, що життя людини не закінчується могилою. І все те, що ми назбираємо в цьому житті, — весь інтелектуальний, культурний, духовний потенціал, — справить вплив на наше життя у вічності. Я бажаю всім вам іти життєвим шляхом, затверджуючи піднесені великі ідеали, якими жив наш народ, з якими ми стикаємося, коли віддаємо данину вдячної пам'яті нашим полеглим героям.
Я всіх вас ще раз вітаю з недільним днем, дякую, що ви прийшли в такій великій кількості, щоб зустрітися з Патріархом. Буду зберігати в пам'яті цю зустріч і ваші обличчя. Нехай благословення Боже перебуває на вас, на ваших сім'ях, на місті Дмитрові і на всій нашій країні. Нехай береже вас Господь!»
Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі