Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на зустрічі з учасниками VIII Міжнародного фестивалю «Віра й слово»

Виступ Святішого Патріарха Кирила на зустрічі з учасниками VIII Міжнародного фестивалю «Віра й слово»
Версія для друку
30 жовтня 2018 р. 19:11

30 жовтня 2018 року в Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя м. Москви відбулася зустріч Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з учасниками VIII Міжнародного фестивалю «Віра й слово». Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Сердечно всіх вас вітаю, дорогі мої!

Дуже радий бачити представників всіх єпархій Руської Православної Церкви — тих, хто несе відповідальність за зв'язок Церкви із зовнішнім світом, за представлення позиції нашої Церкви перед обличчям нашої громадськості і всього світу.

Хотів би вибачитися за те, що затримався на 15 хвилин. Але причина дуже поважна: ми з владикою Павлом мали можливість оглянути чудову виставку, присвячену Києво-Печерській лаврі, побачити історію цього святого місця, що забарвлена найдраматичнішими тонами й фарбами. Чого тільки Лавра не перенесла і не пережила! Звичайно, XX століття було століттям особливого страждання для ченців, а також трагедії самої лаври, з точки зору збереження її культурної та архітектурної спадщини. Але все минуло: храми, колись зруйновані, відновлені, як відновлене чернече життя — сьогодні в лаврі близько 200 ченців. Лавра стоїть як великий оплот Православ'я, і віримо: все, що сьогодні відбувається навколо обителі, як і навколо нашої Церкви на Україні, мине так само, як минули наклепи, скорботи, хвороби і печалі століття двадцятого.

Ну, а тепер основний час ми присвятимо нашій розмові.

Інформаційні війни стали реальністю нашого життя. Це змагання, це конкуренція, це боротьба, і учасники інформаційних воєн ставлять собі за мету перемогу над опонентом. Інформаційними війнами наповнений сучасний медійний простір. Що ж цей простір означає для нас? А для нас це насамперед простір для свідчення. Якщо ми не свідчимо про християнську істину, то нам у цей простір і заходити не треба.

Коли я говорю «свідчення», я не маю на увазі церковну проповідь. Насамперед я маю на увазі все те, з чим ви стикаєтеся і що відображається в ваших коментарях і роздумах. І будь-які оцінки того, що відбувається в країні, у світі, в Церкві мають нести в собі це завдання, цей, якщо хочете, енергетичний заряд, — свідчити про Христа, про Церкву, про спасіння. Але ще раз хочу підкреслити: не словами церковної проповіді, а властивими сучасній журналістиці словами, думками, філософськими категоріями і, звичайно, мистецтвом мови.

Думаю, це і є головна мета і завдання — ніколи не відривати свою професійну справу від свідчення. У цьому сенсі на всіх вас накладається певна відповідальність перед Богом. Якщо ви берете на себе сміливість і відповідальність представляти Церкву, якщо ви усвідомлюєте, що вашою головною справою є свідчення про християнську істину, то згідно з цим має вибудовуватися і стратегія, і тактика вашої діяльності. Крім того, від цього залежить не тільки стилістика викладу ваших думок, а й дух, який ви вносите разом зі своїм посланням миру.

Виступаючи перед вами два роки тому, я говорив, якщо хтось із вас пам'ятає, про сигнали і шуми — про те, чого мене в молодості навчив один американський священик. Він був не тільки священик, але і знаменитий учений, фізик, і пояснював мені, що мудрість полягає в тому, щоб вміти відрізняти шуми від сигналів. Що б мені хотілося сьогодні сказати в розвиток цієї тези? Сигнал потрібно не тільки почути — його треба зрозуміти і передати без спотворення. Ми отримуємо сигнали, дуже потужні, від нашої духовної спадщини, від богословської думки, від проповіді, від участі у Божественній літургії, від причащання Святих Христових Таїн. Але яким важливим є своє власне відчуття, власне релігійне переживання, отримане в результаті впливу таких потужних сигналів, так передати людям, щоб вони розділили з вами частину вашого життя, ваших думок і, найголовніше, вашу віру!

В умовах ринку брехня, що легко продається, проникає в очі і вуха тих, хто «сам обманюватися радий». Люди шукають виправдання того вибору, який вони вже зробили, з радістю хапаються за правдоподібні, але недостовірні повідомлення, які допомагають їм утвердитися в почутті власної правоти. Отже, вміння відрізнити правду від того, що лише схоже на неї, мужність поширювати правду, а не брехню, розраховану на високий рейтинг і «лайки», — ось що має відрізняти професіонала. Православні християни, як і православні ЗМІ, перебувають під тиском все тієї ж ринкової стихії: більше переглядів, більше «лайків», аби негайно, за будь-яку ціну опинитися в центрі уваги. А ті, хто ведуть свої блоги, свої сторінки в Інтернеті, розуміють, що від кількості «лайків» залежить ціна реклами, — так включається ще й комерційний фактор. 

Звичайно, дуже важливо, з одного боку, вписуватися в ринкову систему, без неї зараз неможливо; але, з іншого боку, не можна вставати на дуже небезпечний шлях, який врешті-решт веде до програшу — до програшу і в духовному житті, і в професійному відношенні. Брехня, надривні крики, апеляція до страхів і антипатій аудиторії — все це працює дуже недовго і швидко знищує найцінніший ресурс, який є у ЗМІ, — довіру людей. 

У цьому сенсі в мене викликають особливий сум деякі наші — в лапках, звичайно, — «церковні» блогери. Не можна назвати церковними людьми тих, хто працює не на Церкву, а на себе. Адже все це очевидно. Їм здається, що вони респектабельні, що вони володіють словом, що з-під їхнього пера виходять дошкульні заяви, яскраві порівняння, образи. Все це кружляє голову, і людина не розуміє, що працює не на Церкву, не заради того, щоб Церква стала краще, хоч саме ці цілі декларуються. «Ми пишемо всю цю гидоту, щоб Церква стала краще». На підставі яких критеріїв краще? Виключно на підставі власного розуміння того, якою має бути Церква. Але це розуміння не збігається з розумінням народу Божого, з розумінням церковних Соборів, з розумінням всіх тих, хто приймає відповідальні рішення за долю Церкви. І виникає питання: що означають ці верескливі крики? Що означає ця напівпристойна публіцистика, яка оперує церковними поняттями і наважується давати оцінки церковного життя? Усе це виглядає як клоунада для людей проникливих. І важливо, щоб самі люди, які використовують простір Інтернету нібито від імені Церкви і в ім'я Церкви, розуміли, що їхня позиція викликає насамперед іронію, неприйняття і не досягає ніяких цілей.

Хтось із них намагається створити навколо себе якісь рухи. Для чого? Нібито для того щоб оновити, поліпшити Церкву. Але нічого не виходить, та й вийти не може, тому що в дійсності йдеться не про великі цілі, а про цілі особисті, корисливі, кар'єрні, які, на жаль, не дають таким людям спокійно і з користю використовувати свої здібності, які Бог їм дав.

Наш шлях — це наполеглива праця і творення, насамперед творення довіри. Ми не можемо і не намагаємося змусити довіряти нам, але ми можемо бути людьми, гідними довіри. Дуже важливо, щоб усім, хто пише на церковні теми, люди довіряли. Навіть якщо порушуються якісь складні, болючі теми, має бути ясно, що їх розкриває людина, яка любить Церкву, — не заради власної користі, не для того щоб зібрати більше «лайків», не для того щоб зробити якусь кар'єру, підвищити свій авторитет в певному колі нашої громадськості. Для цього автор повинен дійсно бути співучасником у житті Церкви, радіти її радощам, переживати за її проблеми і намагатися зробити свій добрий християнський внесок, мирний і конструктивний, в те, щоб наш історичний рух призводив до змін на краще.

Потрібно згадати ще й про те, що сьогодні ми живемо не в байдужому до нас медійному просторі. Величезний обсяг інформації направляється на дискредитацію Церкви, на підрив її авторитету. І чим більше людей бере участь у церковному житті, чим більше наших сучасників заявляють про свою приналежність до віри православної, відкрито ходять із зображенням хреста Господнього, не соромлячись своїх переконань, тим сильнішим є бажання обмежити Церкву, зупинити нашу місію. А для цього всі цілі гарні, і насамперед робляться спроби підірвати авторитет Церкви, її служителів, нерідко за допомогою прямої брехні або тенденційного тлумачення фактів. Як же ми повинні себе вести перед лицем всього цього? Так само, як святі апологети в Римській імперії, — вони захищали Церкву, вони захищали Христа.

Нехай ніхто не думає, що те, що відбувається нині навколо Церкви, боротьба, яка сьогодні ведеться за душі, не стосується церковних журналістів. Більш того, вона насамперед стосується вас, тому що ваше слово часто має більше розповсюдження, ніж слово архієрея або священика. Тому всі ми несемо відповідальність за майбутнє нашої Церкви. І, як хороші діти дбають про своїх батьків, так і ми з вами повинні з любов'ю піклуватися про нашу Матір-Церкву. Дякую вам за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарше вітання настоятельці Богородице-Різдвяного монастиря м. Москви ігумені Вікторині (Перміновій) із 30-річчям чернечого постригу

Вітання Святішого Патріарха Кирила Предстоятелю Болгарської Православної Церкви з річницею інтронізації

Патріарше привітання єпископу Єлецькому Максиму з 60-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила мерові Москви С.С. Собяніну з Днем захисника Вітчизни

Вітання Святішого Патріарха Кирила голові Уряду Росії М.В. Мішустіну з Днем захисника Вітчизни

Вітання Святішого Патріарха Кирила Президентові Росії В.В. Путіну з Днем захисника Вітчизни

Вітання Святішого Патріарха Кирила губернаторові Брянської області О.В. Богомазу з 60-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила начальнику Головного управління Генерального штабу Збройних Сил Росії І.О. Костюкову з 60-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила главі Республіки Північна Осетія — Аланія В.З. Бітарову з 60-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила депутатові Державної Думи РФ В.І. Ресіну з 85-річчям від дня народження