Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила на пленарному засіданні Всеросійського з'їзду вчителів російської словесності

Слово Святішого Патріарха Кирила на пленарному засіданні Всеросійського з'їзду вчителів російської словесності
Версія для друку
7 листопада 2018 р. 23:12

7 листопада 2018 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил взяв участь у пленарному засіданні Всеросійського з'їзду вчителів російської словесності, який відбувся в Ломоносівському корпусі Московського державного університету імені М.В. Ломоносова. Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до учасників з’їзду зі словом.

Шановний Вікторе Антоновичу!

Хотів би сердечно подякувати Вам за доповідь, яка допомогла мені увійти в проблематику цього з'їзду і зрозуміти те, що донині було поза моєю увагою. Ваш погляд математика на філологію, на викладання російської мови вважаю дуже важливим і таким, що заслуговує найпильнішої уваги. Дякую Вам також за гостинність, яку Ви нам надаєте — і педагогам, і всім гостям цього з'їзду. Збиратися в стінах Московського університету завжди приємно; висока честь — перебувати в цих стінах, щоб разом з професорами, викладачами, студентами поділяти цю чудову атмосферу творчості.

Дорогі учасники з'їзду!

Я хотів би всіх вас сердечно привітати. Звичайно, головна причина, через яку я сьогодні тут, — це прийняте мною зобов'язання очолити Товариство російської словесності. Я вже розповідав, як Володимир Володимирович запропонував, щоб саме я очолив це товариство. Я дозволив собі висунути деякі аргументи проти цього призначення, але, як то кажуть, не був почутий. Ну, а потім я був підтриманий громадськістю та прийняв на себе такий, як ми в Церкві говоримо, послух. Про що зовсім не шкодую, тому що це впроваджує мене в проблематику вивчення російської літератури, російської мови, впроваджує в зіткнення з чудовими нашими вченими, педагогами, з якими я час від часу зустрічаюся.

Хотілося б також сказати кілька слів на тему з'їзду. Віктор Антонович вже цитував Юрія Михайловича Лотмана, — я мав можливість бути близько знайомим з ним, з його дружиною. Ми брали участь у різного роду спільних заходах і провели досить багато часу в бесідах. Зберігаю в пам'яті образ чудового вченого, людини, критично мислячої, що мала свіжий погляд на проблеми, і прекрасного популяризатора тих ідей, які він виношував. І якщо згадати те, що говорив Лотман про культуру, то дозвольте процитувати одну коротку фразу: «Культура — це складний механізм пізнання» (Лотман Ю.М. Культура і інформація). Пізнання історії та традиції свого народу, пізнання самого себе. Дійсно, через культуру здійснюється пізнання світу, тому що культура несе в собі і минуле, і сьогодення, і навіть майбутнє.

Є багато спільного між тим, як формується церковне віровчення і тим, як формується культурний пласт. І те, і інше здійснюється через такий чудовий механізм, як традиція, по-російськи «передання». Віровчення Православної Церкви ґрунтується не тільки на вивченні Біблії та інших базових текстів, а й на переданні, на традиції, яка передає неушкоджені цінності з покоління в покоління.

Ми знаємо, що у зв'язку з появою раціоналізму і позитивізму в XVII-XIX ст. почалася відмова від традиції як механізму передачі цінностей. Ще раніше, на початку нового часу, у XVI столітті відмова від передання в релігійній сфері призвела до створення протестантизму. А протестантизм — це спроба засновувати релігійні переконання виключно на раціональному фундаменті. Сталася велика плутанина: наука — це система, яка ґрунтується на раціональному знанні, а релігія грунтується частково на раціональному знанні (оскільки в релігійній системі є місце теології, богослов'ю, науковим знанням, пов'язаним із предметами, які допомагають зрозуміти релігійний феномен), але і на чомусь іншому, насамперед на цінностях, які зберігаються через передання. Тому я вирішив сьогодні сказати кілька слів про передання, про традиції як про систему передачі цінностей.

У чому помилка революцій? У чому причина абсолютної невдачі більшості революцій? У тому, що революція радикально ламає цей потік передачі цінностей, відмовляється від того, щоб традиції, передання впливали на нову реальність. Пам'ятаєте: «Весь мир насилья мы разрушим До основанья, а затем Мы наш, мы новый мир построим…»? Отже, неможливо дощенту зруйнувати світ і реально побудувати новий світ, — тому що ми всі належимо до сьогодення і минулого. Ось чудова доповідь Віктора Антоновича — це вже минуле, то, що збережеться в нашій пам'яті, збережеться в текстах, у переданні, у традиції університету і, можливо, того співтовариства, яке тут сьогодні зібралося. Дуже важливо розуміти значення традиції, у тому числі у сфері педагогіки.

Звичайно, культура включає в себе досягнення людини в усіх сферах діяльності — точних науках, громадських дисциплінах, гуманітарних галузях знання. Але більшою мірою, звичайно, культуру ми осягаємо, звертаючись до гуманітарної сфери людської діяльності. Тому особливого значення в наш час, досить раціональний і технократичний, коли з'являються нові способи і засоби комунікації, набуває викладання гуманітарних дисциплін. Історія, філософія, мистецтво, філологія розширюють межі світу людини, допомагають їй усвідомити себе як особистість і як частину народу, ставлять перед нею важливі світоглядні питання, формують і розвивають культуру думки і культуру слова. У зв'язку з цим значення викладання російської мови і російської літератури в школі, а також праці учителів словесності і їхнього внеску у виховання підростаючого покоління неможливо переоцінити. І чим більше будуть розвиватися технічні засоби комунікації, тим важливішим є те, чим ви займаєтеся, тому що технічним засобам комунікації потрібно буде з більшою енергією, більшою силою, більшою переконливістю передавати те свідчення, яке приходить до нас із чудової культурної традиції нашого народу і яке ви покликані актуалізувати щоразу, коли приходите в клас. Тому що ви — свідки чудової культурної традиції нашого народу, і навчитися актуалізувати цю традицію означає зберігати живими і російську мову, і російську літературу, і цінності, які передаються через мову і через літературу.

Про важливість вивчення мови для розуміння культури сказано чимало: від найбільш крайніх положень про зумовленість світосприйняття і уявлень людей їх рідною мовою (наприклад, «гіпотеза про лінгвістичну відносність», автори якої, американські лінгвісти Бенджамін Лі Уорф і Едуард Сепір, вважали, що мова визначає мислення і спосіб пізнання людини) до більш збалансованих позицій. Але ясно одне: мова — це найважливіша форма національної культури і зовнішній прояв духу народу. «Мова народу є його дух, і дух народу є його мова» (В. фон Гумбольдт. Про відмінність будови людських мов і її вплив на духовний розвиток людства). На мій погляд, ці дуже сильні слова Вільгельма фон Гумбольдта слід запам'ятати. І якщо мова — це прояв духу народу, то література є, безперечно, яскравим вираженням його історичного, духовного, культурного і життєвого досвіду, що передається через культурну традицію.

Наша цивілізація значною мірою виросла з православного розуміння сутності буття. Наша культура — у тому вигляді, в якому ми її знаємо і любимо, у тому вигляді, в якому вона відома у всьому світі, — буквально просякнута християнськими духовно-моральними цінностями і ідеалами. Саме православна віра виховала в народі ту красу і благородство душі, які відображені в російській літературі і в російському мистецтві. Без розуміння цієї простої істини неможливо вивчати творчість російських письменників, неможливо осягнути багатства вітчизняної культури, відчути глибокий духовний зв'язок часів, тому що духовно-моральний код, закладений в природу нашої людини і сформований через традицію, обумовлений насамперед вихованням, заснованим на християнських цінностях.

Згадуючи шкільні роки, завжди з великою вдячністю відгукуюся про своїх викладачів словесності. За радянських часів, незважаючи на особливості ідеологічного контексту епохи, уроки літератури були для нас ковтком свіжого повітря. Ми з захопленням читали твори Пушкіна, Гоголя, Достоєвського і Толстого, дивувалися глибинами, які відкривалися в цьому читанні. Нам здавалося, що ми торкалися до чогось потаємного і дуже важливого. Саме читання класичної російської літератури допомагало мільйонам радянських школярів усвідомити свою безпосередню причетність до російської культури і її багатої спадщини, відчути себе частиною величезної цивілізації з тисячолітньою історією і духовною традицією.

Але якщо в радянські роки непросто було подолати ідеологічні перепони і «залізні завіси», то сьогодні, в епоху Інтернету і панування інформації, вчителям словесності доводиться стикатися з труднощами зовсім іншого роду. Сучасна людина, починаючи з самого юного віку, настільки звикає до виключно емоційного сприйняття дійсності і яскравих аудіовізуальних образів, що найчастіше виявляється нездатною до критичного і логічного осмислення інформації. Образ вражає. Картинка вражає. Хльостке слово входить у свідомість і пам'ять так, як не входять передані через виховання цінності. Це біда, з якою ми всі повинні спробувати впоратися. У сучасної людини формується кліпова свідомість, — Ви, здається, про це сказали, Вікторе Антоновичу. Вона не може бачити речі цілісно, системно. Вона нерозбірлива в читанні, в перегляді фільмів, в музиці. До чого це призводить в кінцевому підсумку? Це призводить до того, що справжнє, міцне знання підміняється думкою, точкою зору, причому точкою зору більшості або точкою зору того блогера, у якого більше лайків. В інтернет-просторі виникають авторитети, які, без сумніву, впливають на наше молодіжне середовище, але здебільшого не можуть справляти корисного впливу на юні душі. Мабуть, цим і зумовлена настороженість батьків, їхній страх перед захопленням дітей Інтернетом. Люди часто звертаються до духівників з питанням: «Що робити? Я сина (або дочку) не можу впізнати. Він годинами сидить перед комп'ютером, у нього втрачено зв'язок з батьками, з братами і сестрами».

Цю проблему свого часу особливо гостро поставив перед широкою громадськістю покійний уже нині академік Андрій Анатолійович Залізняк — видатний вітчизняний лінгвіст і популяризатор гуманітарної науки. Чому раціональне, наукове знання, що має потужну доказову базу, раптом опиняється на периферії, а його місце займають псевдонаукові теорії і всякого роду «нові хронології», які по суті знецінюють тисячолітній шлях культурного розвитку, пройдений нашим народом, які стають відомими виключно завдяки некритичному ставленню до інформації, що надходить?

Мені як Патріарху очевидні духовні причини цього тривожного процесу. Якщо з освіти випадає виховна складова, якщо ми виховуємо дитину поза системою цінностей, на яких заснована наша культура, звідки ж у неї візьметься здатність відрізняти добро від зла, а істину від брехні? Сучасна постмодерністська культура нав'язує нам тезу: немає ніяких об'єктивних істин; що голова, то й розум; твоя власна ідея і є для тебе абсолютною істиною. При такому підході для людини вже немає авторитетів, немає ніяких «гальм», і вона, у свою чергу, готова повірити в будь-яку яскраву і найбезглуздішу теорію, якщо тільки вона їй подобається. Через цей акцент на особисту свободу, на абсолютну автономію людської особистості суспільство стає легко керованим і навіюваним, тому що кожного, хто вихований в думці, що він все вирішує і ніяких особливих авторитетів немає, легко перетворити на інструмент впливу, у тому числі з боку сил глобального масштабу.

Але ми покликані навчити молодих людей цінувати справжню культуру і відрізняти в лавиноподібному інформаційному потоці шуми від сигналів. Ми покликані прищеплювати юнацтву любов до читання, до класичної російської літератури, до грамотної і красивої російської мови, до нашої багатої духовної традиції. Перед вами, вчителями словесності, стоїть завдання воістину державної ваги, завдання загальнонаціонального масштабу. І в цьому сенсі роль учителя школи набуває в нинішніх умовах величезного значення і дуже високого сенсу. І я б дуже хотів, щоб ви, мої дорогі, покинули Москву з цим розумінням особливої значущості вашої праці, особливої відповідальності вашої за долю нашого народу і за долю нашої Батьківщини.

Відрадно, що за останні два роки в системі освіти сталися позитивні зміни. Багато чого зроблено для формування єдиного загальноосвітнього простору, — серед іншого можна згадати затвердження концепції розвитку російської мови і літератури, вітчизняної історії, математичної освіти. До російських шкіл, нарешті, повернулися твори. Реалізуються різні позашкільні програми, спрямовані на патріотичне виховання молоді. Так, одним з наймасштабніших став Всеросійський конкурс творів «Росія, спрямована в майбутнє», який Президент оголосив у минулому році. Майже два мільйони школярів взяли участь у цьому змаганні, і це, безумовно, дуже хороший результат.

Під час роботи Товариства російської словесності виникла пропозиція про впровадження в шкільні програми так званого «золотого канону» російської літератури — переліку творів, які школяр повинен неодмінно прочитати. І я сподіваюся, що в тісній взаємодії з Міністерством освіти і педагогічною спільнотою ми зможемо домовитися про це. Маю зауважити, що це ні в якому разі не знизить варіативність освітньої програми. Навпаки, це важливий крок до прищеплювання молодим людям смаку до хорошого читання, відсутність якого є, на думку великого російського педагога Василя Олександровича Сухомлинського, однією з причин духовної порожнечі.

Ще раз хотів би сказати, що цей канон, «золотий канон», як ми його назвали, не повинен ніяк впливати на свободу вибору педагогів. Це має бути мінімальний набір текстів, обов'язкових для прочитання школярами. Через прочитання цих художніх текстів ми будемо здатні зробити благотворний вплив на юнацтво, прищеплюючи йому високі ідеали моральності, духовності, патріотизму. І на вас, викладачах російської мови і літератури, лежить величезна відповідальність за виховання підростаючого покоління співгромадян. Співгромадян, які б щиро любили свою Вітчизну, її історію та культуру, а через це — свій народ. Від результатів вашої праці великою мірою залежить, як уже було сказано, майбутнє країни і майбутнє нашого народу. Бажаю всім вам допомоги Божої в цьому високому і відповідальному служінні.

Сердечно дякую за увагу і закликаю на всіх Боже благословення. І хотів би на закінчення запропонувати заснувати Премію Товариства російської словесності для вчителів російської мови і літератури за особливий внесок у виховання нації та збереження культурної спадщини нашої країни. Якщо це буде схвалено, то в рамках роботи Товариства російської словесності ми розробимо положення про цю премію і почнемо її вручати. Ще раз сердечно вас вітаю.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла В.О. Коновалову с избранием на должность главы Республики Хакасия

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла митрополиту Филиппопольскому Нифону с 30-летием архиерейской хиротонии

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла Президенту Ирана Хасану Рухани с 70-летием со дня рождения

Привітання Предстоятеля Руської Церкви Блаженнішому Архієпископу Кіпрському Хризостому з річницею інтронізації

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла А.В. Гуцану с назначением на должность полномочного представителя Президента России в СЗФО

Патріарше привітання митрополиту Владивостоцькому Веніаміну з 80-річчям від дня народження.

Привітання Святішого Патріарха Кирила заступнику голови Уряду РФ Д.М. Козаку з 60-річчям від дня народження

Привітання Святішого Патріарха Кирила учасникам вечора російської культури пам'яті В.М. Ганічева

Патріарше привітання митрополиту Іову (Тивонюку) з 80-річчям від дня народження