Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в річницю інтронізації святителя Тихона після молебню у Донському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в річницю інтронізації святителя Тихона після молебню у Донському монастирі
Версія для друку
4 грудня 2018 р. 20:04

4 грудня 2018 року, у свято Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії і 101-шу річницю від дня інтронізації святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив молебень у Великому соборі  Донського ставропігійного чоловічого монастиря м. Москви, де покояться чесні мощі святителя. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажні отці, дорогі брати й сестри!

У свято Введення у храм Пресвятої Богородиці, відслуживши Божественну літургію в Московському Кремлі, ми щоразу спрямовуємся сюди, до Донського монастиря, до гробниці святителя Тихона, Патріарха Всеросійського. Бо це день особливої пам'яті про святителя, який зійшов на Патріарший престол у важкі часи нашої національної історії.

Весь світ немов обрушився в ті часи. Всі закони були порушені і викреслені з людського життя, усі традиції спробували викорінити і з нового аркуша побудувати новий світ, який здавався прекрасним тим, хто руйнував світ старий. Це було дійсно якесь безумство, але люди віддавали всі сили розуму, волі, почуття цій мрії, не розуміючи, що неможливо, зруйнувавши дощенту все, що було до тебе, побудувати новий світ. Що це буде за новий світ, який не знає минулого, не знає історії, не знає традиції, не знає всього того, чим живилася душа народу? І ми знаємо, що страшний експеримент, який був поставлений над нашою країною, над нашим народом, тільки милістю Божою не привів до остаточного руйнування Русі і до зникнення нашого народу. Втім, ніхто ні про Русь, ні про народ і не думав — думали лише про гігантське інтернаціональне об'єднання людей, які належать до одного класу, і на цьому об'єднанні намагалися побудувати новий, справедливий і щасливий світ.

Зараз ми можемо говорити про все це відкрито, спокійно, аналізуючи помилки тих самих мрійників, які зруйнували історичну Росію. Але Патріарх Тихон не міг говорити так само спокійно, він не міг говорити так, як ми сьогодні говоримо, бо він був усередині цього виру історії, цієї страшної воронки, яка засмоктувала у себе все живе і все руйнувала у своєму божевільному русі.

Патріарх Тихон був у глибині цієї безодні. У нього не було сил чинити опір, його оточували тільки люди віруючі, які були позбавлені влади і будь-яких можливостей вплинути на політичний процес в країні. Але вони залишалися зі Святішим Тихоном, який перебував тут, в Донській обителі, і тисячі і тисячі людей приходили, щоб звернути своє серце, свої думки і свої руки під благословення до Первосвятителя, який перебував тут під домашнім арештом.

Важко собі уявити, що переживав Патріарх Тихон — людина освічена, вкорінена у наші церковні, національні традиції, людина високої культури і прекрасних знань, бо саме такі знання давали дореволюційні вищі духовні навчальні заклади. Що переживав він, як сприймав цю страшну картину навколо себе? Звісно, усе зрозуміти ми не можемо, але спробуємо хоча б уявити собі, наскільки великим був подвиг Первосвятителя. Він залишався відданим своїй Церкві, своєму народу, своїй присязі. Він не піддався ні на які обіцянки, ні на які погрози. Він протистояв породженому владою розколу і, не вступаючи у прямий конфлікт з владою, — бо це поза традицією руського Православ'я, — через взаємодію з владою намагався, наскільки тільки можливо, захистити Церкву і захистити свою паству.

Святитель помер у лікарні. Донині невідомо, чи була ця смерть природною чи насильницькою, — один тільки Бог знає. Але ми розуміємо: навіть якщо це була природна смерть, то їй передувало гаряче, щире сповідання віри не на словах, а на ділі; справжній життєвий подвиг. Тому ми згадуємо святителя Тихона як Первосвятителя землі нашої і як сповідника віри православної.

Його молитвами нехай береже Господь Церкву нашу, і сьогодні охоплену багатьма протиріччями і привнесенням дуже небезпечних стихій світу цього! Особливо ми молимося сьогодні про Україну, про наш народ, який піддається там дискримінації. Ми просимо Господа зупинити руку гонителів, з тим щоб вони не повторили страшних помилок, які зробили гонителі за часів Патріарха Тихона. І ми знаємо, де зараз гонителі тих часів — десь на задвірках історії, я б навіть сказав зовсім жорстко: на смітнику історії. Нехай задумаються ті, хто піднімає руку на Православну Церкву нашу на Україні. Не можна повторювати помилки тих, хто вчинив злочин проти Церкви. Бог осміяний бути не може. Церква не піднімає народні хвилювання, не закликає до політичних виступів, але Церква молиться, і її молитва досягає престолу Божого — як за часів Патріарха Тихона, так, віримо, і у наші часи.

Тому сьогодні наше молитовне зітхання до святителя Тихона з'єднується з гарячим проханням про його заступництво за Церкву нашу перед лицем Божим, за всіх тих, хто в Росії, на Україні, в інших місцях становить єдине тіло Руської Православної Церкви, яка недавно відсвяткувала 1030-річчя свого історичного буття. І віримо, що ці молитви сильніше людської волі, особливо злої. Його молитвами нехай береже Господь Церкву нашу в єдності, у духовній силі, а в народі нашому нехай береже міцно віру православну. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

 

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії в Савино-Сторожевському ставропігійному монастирі

Святіший Патріарх Кирил: Сьогодні дуже важкі події відбуваються в братській Україні

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у свято Введення у храм Пресвятої Богородиці в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в храмі святої мучениці Лідії в Калінінграді

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Патріарша проповідь у день пам'яті святителя Тихона і отців Помісного Собору 1917-1918 років після Літургії в домовому храмі Свято-Тихонівського університету

Патріарша проповідь у день свята Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 22-у по П'ятидесятниці після Літургії в храмі ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» на Великій Ординці м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день свята Іверської ікони Божої Матері після Літургії в Новодівочому монастирі м. Москви