Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної ради 20 березня 2019 року

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної ради 20 березня 2019 року
Версія для друку
20 березня 2019 р. 14:33

20 березня 2019 року в залі Вищої Церковної Ради кафедрального соборного Храму Христа Спасителя в Москві Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив засідання Вищої Церковної Ради Руської Православної Церкви. Відкриваючи засідання, Святіший Владика звернувся до членів Вищої Церковної Ради зі вступним словом.

Вітаю всіх членів Вищої Церковної Ради на нашому черговому засіданні. На порядку денному — «Пропозиції щодо підготовки семінаристів до сімейного життя», і я хотів би сказати кілька слів на цю тему.

Слід визнати, що криза сімейних цінностей, що вразила сучасне суспільство, торкнулась і життя духовенства. Звичайно, не тією мірою, як це сталося у світі, проте очевидно, що кризові відносини існують і в деяких сім'ях священнослужителів. Як правлячий архієрей міста Москви я отримую відповідну інформацію, і якщо порівняти з тим, що було 10-20 років тому, то, звичайно, ми спостерігаємо негативну динаміку в плані збереження священицьких сімей, загальної атмосфери в цих сім'ях.

Ми живемо в умовах тотального поширення морально сумнівних уявлень про відносини між чоловіком і жінкою, які нав'язуються через засоби масової інформації, через Інтернет, соціальні мережі, глянцеві журнали, телешоу і так далі. Але ж сім'ї духовенства не живуть в ізоляції, тому все те, що стосується будь-якої людини, її розуму і серця, стосується і сімей священнослужителів.

Наші предки могли передавати сімейні цінності від батька до сина, від матері до дочки. Цьому сприяв общинний лад життя. Батько, говорячи дитині про шлюб та сім'ю, не був змушений конкурувати з всепроникною іншою думкою, яка сьогодні присутня в так званій популярній культурі. У наші дні ми живемо в умовах повної інформаційної відкритості, безперестанної боротьби ідей, отже, зниження значення будь-якого авторитету.

Захистити підростаюче покоління від пропаганди так званої вільної любові практично неможливо. Вмикаєте телевізор, йдете в кінотеатр — всюди ця тема досить барвисто представлена, що, безсумнівно, впливає на свідомість, на думку, на душевний стан молоді. Але, звичайно, можна вчитися протистояти всьому цьому і спростовувати словом і досвідом ті хибні обіцянки, які дає молодим людям популярна культура, що відкрито заявляє про відсталість традиційних уявлень про сімейні цінності. Можна й потрібно говорити про цнотливість, і я хотів би подякувати новому керівництву «Спаса» за те, що воно стало більш чутливим до актуальної тематики. Мені вдалося подивитися деякі програми на нашому телеканалі, в яких тема цнотливості була представлена досить переконливо. Звичайно, однією-двома програмами вичерпати цю дуже важливу тему неможливо, але той факт, що вона обговорюються на телебаченні в альтернативному стосовно масової культури ключі — це вже є позитивним явищем.

Сімейна моральність, у тому числі в священицьких сім’ях, — це не даність. Цілісність сім'ї — це поле безперестанних зусиль, спрямованих на зміцнення шлюбного союзу. Можливо, в минулі часи одруження можна було розглядати як один раз зроблене придбання, яке не потребує ніякої уваги. Одружився, вийшла заміж — і неначе далі можна особливо не турбуватися. Розлучення не схвалювалося суспільством, розділ майна був неймовірно складним, людям залишалося тільки жити разом. Іноді терпіти один одного, але формально шлюби зберігалися.

Сьогодні, як ви знаєте, це далеко не так. Дехто звинувачує нас в тому, що сімейні ідеали минулого — це фанатизм і що Церква проповідує щось безнадійно застаріле. Але це зовсім не так — нам відомі і священики, і миряни, у яких сім'я — це дійсно мала церква. Однак ця церква створюється благословенними Богом трудами. Вона не створюється просто тому, що один з подружжя є священнослужителем, а інший вихований в християнському дусі. Цього мало, тому що кожен день подружнього життя може кинути виклик сімейним відносинам, у тому числі з огляду на негативний вплив на сімейні відносини ззовні.

Священикові не можна виправдовувати свою неучасть у сімейному житті пастирським навантаженням. Що б не відбувалося, сім'я повинна займати в житті кожного одруженого священика важливе місце. Тому що сімейне життя священика, тим більше в сільській місцевості, де життя кожного — на виду, має особливе значення. Це неодмінно має бути життя, з якого люди хотіли б брати приклад.

Ось чому підготовка семінаристів до сімейного життя — це не тільки запорука благополуччя їхніх сімей. Сім'я священика завжди — зразок для оточення, особливо там, де священик живе в оточенні людей і де немає такого відчуження між ними, як це має місце в мегаполісах. У мегаполісі можна сховатися у своїй квартирі, і навіть сусід не буде нічого знати. А от у сільській парафії всі все знають і, дивлячись на священика, на матушку, прагнуть бачити в їх відносинах приклад.

Ось чому підготовка до сімейного життя повинна бути в центрі нашої уваги, особливо коли ми говоримо про виховання семінаристів, про їх підготовку до пастирського служіння.

Немає такої складності в сімейному житті, у відносинах між подружжям, яка не може бути відвернена чи подолана любов'ю і увагою один до одного. Здавалося б, аксіома, але одружені люди знають, що ця аксіома не завжди з легкістю здійснюється. Бо любов — це почуття, яке вимагає постійного зігрівання. Ці слова стосуються не тільки християнської любові — вони стосуються і сімейних відносин. Тому ще раз хотів би сказати, що для нас дуже важливо виховувати наших семінаристів таким чином, щоб вони виходили з семінарії хоча б теоретично готовими до того, як будувати сімейні стосунки.

Священицькі сім’ї мають бути в центрі уваги і правлячих архієреїв. Архієрей не повинен втручатися в життя священнослужителів, але він повинен бути добрим батьком, порадником, людиною, яка може прийти на допомогу, коли життя сімейне піддається випробуванню. На жаль, не завжди так буває, і навіть маючи контакти з духовенством, архієреї не завжди знають, що відбувається в сім'ях священнослужителів. Коли я був митрополитом Смоленським, я дуже любив проводити зустрічі духовенства разом з матушками. Вважав, що це дуже важливо. По-перше, у мене відкривалася можливість побачити їх відносини, на матушок подивитися. Адже священика ти бачиш порівняно часто, а все, що стосується його сімейного життя, залишається прихованим. Думаю, ці зустрічі створювали позитивне враження і на духовенство. Тому я б звернувся до всіх правлячих архієреїв із закликом ні в якому разі не виключати зі сфери своєї архіпастирської відповідальності турботу про сімейне благополуччя духовенства.

Ці слова я хотів би запропонувати в якості вступу до нашої роботи — з тим щоб кожен з нас зміг трошки подумати на цю тему. Зважаючи на те, що ці слова почують багато людей, сподіваюся, що і наші правлячі архієреї задумаються і, можливо, звернуть більше уваги у своєму непростому порядку денному на взаємодію з сім'ями священиків і на архіпастирську турботу про благополуччя цих сімей. Спаси Господи.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла народному артисту РСФСР А.А. Ширвиндту с 85-летием со дня рождения

Слово Святейшего Патриарха Кирилла при вручении архиерейского жезла Преосвященному Силуану (Никитину), епископу Петергофскому

Привітання Святішого Патріарха Кирила Предстоятелю Сербської Православної Церкви з 45-річчям архієрейської хіротонії

Вітання Святішого Патріарха Кирила кінорежисерові П.C. Лунгіну з 70-річчям від дня народження

Патріарше привітання єпископу Волинському Нафанаїлу з 60-річчям від дня народження

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Борису (Баранову), єпископу Некрасівському

Патріарше привітання настоятельці Богородице-Різдвяного монастиря м. Москви ігумені Вікторині (Перміновій) з 65-річчям від дня народження

Привітання Святішого Патріарха Кирила Кіріакосу Міцотакісу з призначенням на пост Прем'єр-міністра Грецької Республіки

Вітання Святішого Патріарха Кирила Егілсу Левітсу зі вступом на посаду Президента Латвійської Республіки

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Ігнатію (Григор'єву), єпископу Чистопольському і Нижньокамському