Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на пленарному засіданні XXХI Міжнародних Різдвяних освітніх читань

Виступ Святішого Патріарха Кирила на пленарному засіданні XXХI Міжнародних Різдвяних освітніх читань
Версія для друку
25 січня 2023 р. 20:45

25 січня 2023 року в Державному Кремлівському палаці у Москві відбулося пленарне засідання XXХI Міжнародних Різдвяних освітніх читань «Глобальні виклики сучасності та духовний вибір людини». Захід очолив Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, який виступив із доповіддю.

Ваші Високопреосвященства та Преосвященства! Високі представники державної влади! Всечесні отці! Дорогі брати і сестри! Шановні учасники XXXI Міжнародних різдвяних освітніх читань!

Сердечно вітаю всіх вас. Господь із милості Своєї знову дозволив нам зустрітися в січневі дні і повернути читанням назву «Різдвяні».

Різдво Христове завжди пов'язане у свідомості людей не просто з відчуттям свята, але з потаємною таємницею входження Бога у світ, у людську історію — для того, щоб світ змінився, щоб наші молитви були почуті, щоб Господь, відповідаючи на ці молитви і включаючи волю Свою в волю людську, силою благодаті змінював перебіг людської історії.

Щойно пройшли Святки, і так хочеться часом не думати про проблеми, протистояння, глобальні виклики… Але неможливо не думати. Писання, говорячи про тих, хто «не думав», свідчить, що їхня доля незавидна. Так, тих, що жили за часів Ноя, Спаситель дорікає за те, що вони «не думали, доки не прийшов потоп і не винищив усіх» (Мт. 24:39). Ми покликані думати і завжди зберігати бадьорість духу, щоб бути подібними до людей, які чекають на повернення пана свого зі шлюбу, щоб, коли прийде і постукає, відразу відчинити йому (Лк. 12:36).

Цього року для обговорення на Різдвяних читаннях обрано велику тему — «Глобальні виклики сучасності та духовний вибір людини». Про це мені неодноразово доводилося вже говорити. Зокрема, аналізу викликів, які стоять нині перед суспільством, значною мірою була присвячена моя нещодавня доповідь на XXIV Всесвітньому руському народному соборі у жовтні 2022 року. Нагадаю, що ми говорили тоді про трансгуманізм і спроби «розлюднювання» людини, про глобалізацію та гострі соціальні проблеми, про падіння моральності та тотальну, часом насильницьку інформатизацію. Порушували питання стану та розвитку культури: ми бачимо, що сьогодні відбувається не просто її секуляризація, але нерідко й пряма демонізація, коли найперекрученіші гріховні пристрасті людини починають називати високим словом «свобода». І коли цю гріховність включають у культуру, коли подібний синтез того, що неможливо об'єднати, пропонується людям, багато хто втрачає почуття орієнтації, адже найлегше зруйнувати здатність людини відрізняти добро від зла.

Говорили ми й про інші виклики, які вже відкрито, не прикриваючись, як колись, різними гарними ширмами та масками, кидає світові ворог роду людського. Зараз я хотів би зосередитися на проблематиці цих глобальних викликів.

Не можу не згадати про серйозну кризу в міжнародних відносинах, яка, на превеликий жаль, далася взнаки і на відносинах міжправославних. Ось уже кілька років зовнішні сили використовують у своїх політичних цілях Константинопольський Патріархат. Його становище дуже вразливе, оскільки центр знаходиться в Туреччині, на території, яку контролює неправославна влада, а основні єпархії та джерела доходів — на території Сполучених Штатів та Західної Європи. Цілком очевидно, що ці фактори позбавляють Константинопольський Патріархат свободи, і тому саме через нього намагаються розколоти сьогодні Руську Православну Церкву шляхом легалізації в Україні новоствореної розкольницької структури. Перебуваючи під сильним тиском цих сил, про визнання розкольників заявили і деякі Предстоятелі, а також ієрархи низки Помісних Православних Церков. Ось дуже хороший індикатор: якщо якийсь ієрарх захищає розкол, отже, ця людина невільна, нею керують інші сили. Сьогодні ставлення до розколу визначає рівень справжньої свободи тієї чи іншої Церкви, її здатності самостійно приймати важливі рішення.

<...>

У всі часи найважливішим завданням Церкви є навернення серця людини до Бога, свідчення про пріоритет духовного над матеріальним, утвердження в житті людей важливості влаштування їхнього буття на основі богоданних моральних цінностей. На жаль, багато хто з тих, хто говорить і пише сьогодні в медіапросторі на громадських ресурсах про духовно-моральні цінності, часом мають не зовсім ясне уявлення про зміст і справжнє значення цих слів і понять. Під духовністю готові розуміти все, що завгодно. Увімкніть телевізор, послухайте радіо — протягом дня обов'язково хтось щось скаже про духовність. Але дійсно, під духовністю готові розуміти різні явища, а моральність зводити до правил поведінки в суспільстві і світського етикету: пристойно поводиться людина — значить, моральна. Допомогти правильно розставити життєві пріоритети, прищепити юному поколінню повагу та любов до духовних і культурних цінностей нашого народу покликані насамперед сім'я та школа; і, звичайно, у всьому цьому особлива роль Церкви.

Освіта тісно пов'язана з вихованням особистості. Це, безумовно, сильний бік нашої вітчизняної педагогічної традиції. Важливо зберегти цю особливість. Як справедливо зазначив Президент Росії, «духовно-моральні цінності, про які в низці країн забувають уже, нас, навпаки, зробили сильнішими, і ці цінності ми завжди відстоюватимемо і захищатимемо». Справді, спільні цінності створюють надійну основу для взаємодії Церкви, інших наших традиційних релігій та держави. Людині з дитинства необхідно пояснювати, що стоїть за словами «любов», «віра», «родина», «моральний обов'язок», «добро», «милосердя», «відповідальність», «чесність».

Як би сучасні секулярно і ліберально орієнтовані сили не намагалися підвести ці поняття під якийсь знаменник так званих загальнолюдських ідеалів, неможливо замовчувати, що у цих цінностей насправді релігійна підстава. Будучи фундаментом російської культури, православна віра завжди зміцнювала та підтримувала наш народ, спонукала його на жертовне служіння та творчі труди на благо Вітчизни, на захист держави та цивілізаційних принципів нашого національного життя. Позбавляти дітей можливості вивчати духовні основи нашої культури або обмежувати цю можливість лише одним роком їх вивчення у початковій школі в рамках курсу ОРКСЕ не відповідає нинішнім вимогам. Як наслідок, безперечно применшується роль патріотичного виховання у формуванні майбутніх поколінь. Але те, що це виховання має спиратися на традиційні духовні цінності, не підлягає ні сумніву, ні перегляду.

На жаль, досі у низці регіонів з різних причин зберігається проблема, коли свобода вибору модуля ОРКСЕ фактично обмежується. Висловлюю надію на якнайшвидшу зміну ситуації. Вважаю вкрай важливим налагодження робочої взаємодії органів управління освіти та освітніх організацій на місцях із представниками єпархій Руської Православної Церкви. У багатьох регіонах вже є успішний досвід такої співпраці. Не піддається жодному розумному поясненню бажання відмовитися від викладання основ православної та інших релігійних культур у школі, враховуючи, що вже написані добрі підручники, а в більшості регіонів це викладання ведеться давно і дає добрі плоди. Шкода, що знову і знову мені доводиться говорити про те саме, але проблема в масштабах країни досі не вирішена, і гідне місце викладання Основ релігійної культури та світської етики у школах ще не визначено.

Нові перспективи розвитку церковно-державних відносин у галузі освіти у виховній частині пов'язані із запровадженням Міністерством освіти у всіх російських школах з цього року класних годин «Розмови про важливе». Мені також довелося взяти участь у цьому проєкті та поділитися з дітьми своїми думками про свято Різдва Христового. У низці регіонів у рамках даного циклу позаурочних занять вже здійснюється взаємодія з Церквою: для участі у заняттях запрошуються священнослужителі та парафіяльні педагоги. Проте досвід такої роботи представлений на загальнодержавному майданчику ще не цілком виразно, і тому вважаю дуже важливим обговорення цих проблем тут, на різдвяних читаннях.

Звісно, ​​значною мірою досягнення завдань, що ставляться під час викладання предмета, залежить від педагога. Якщо педагог сам живе цінностями тієї традиції, основи культури якої він викладає, зокрема православної культури, якщо він захоплено та цікаво проводить заняття, якщо він не моралізує, а запрошує долучитись до духовного багатства релігійної культури, тобто надія, що в душі дитини це залишить глибокий добрий слід, здатний визначати його ключові вчинки у житті.

<...>

Увердження традиційних моральних принципів органічно пов'язане з необхідністю підтримки сім'ї. Саме проти сім'ї, на руйнування традиційних сімейних цінностей спрямований сьогодні основний удар сил зла. Це можна бачити в першу чергу за змістом фільмів, деяких телевізійних програм і особливо контенту, який звернений у бік Росії з боку інших країн. З великою радістю хотів би наголосити, що темі збереження інституту традиційної сім'ї приділяється сьогодні велика увага державною владою Росії. Про це останнім часом часто говорить Президент нашої країни Володимир Володимирович Путін, питання захисту сімейних цінностей торкаються своєї роботи законодавці.

Нещодавно у Росії ухвалено закони, які забороняють пропаганду в громадському просторі нетрадиційних сексуальних відносин, і навіть педофілії. Яку ж запеклу критику зустріла ця позиція Росії! Незважаючи на те, що ухвалений у Росії закон нікого не дискримінує, не обмежує чиєїсь свободи, але лише обмежує вплив нетрадиційних сексуальних практик на наших дітей та молодь. Звичайно, не повною мірою, але ми мали право вчинити так, як вчинили. І що у відповідь? Звинувачення Росії у порушенні прав людини, свободи тощо. Ось уже одна ця розмова з нашими західними партнерами свідчить про те, що відбувається у світі з погляду зіткнення різних цінностей, різних світоглядних концепцій. І в якомусь сенсі Росія все більше і більше стає схожою на острів свободи, тому що ми відстоюємо цінності, які й забезпечують справжню свободу. І якщо стикаємося з труднощами, з критикою, з нерозумінням, це свідчить не про нашу слабкість і не про наші помилки, а про масштаби проблеми, яка зараз існує в людській спільноті. Звичайно, заборони не є достатніми, навіть якщо успішно здійснюються в суспільстві, але, найголовніше, дуже важливо, крім будь-яких обмежень, просувати ідеї, пов'язані з сімейними відносинами. Важливо підкреслювати цінність сімейних відносин, цінність традиційної сім'ї, говорити про традиційну сім'ю так, щоб молоді люди бачили її справжню красу, радості, які дає вірність, служіння сім'ї та дітям.

Дякую нашим телеканалам «Спас», «Союз», «Радість моя» — за останні роки вони зробили чимало, щоб довести до аудиторії важливе послання про цінність традиційної сім'ї, залучаючи для цього творчі сили. Зараз виходять нові програми, використовуються нові формати, які заслуговують на всіляку підтримку і мають, безсумнівно, велике майбутнє.

Серйозними кроками у галузі збереження сімейних цінностей стало затвердження Президентом «Основ державної політики щодо збереження та зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей». Серед іншого, цей документ закликає до того, щоб Росія грала провідну роль у захисті традиційних цінностей не тільки при здійсненні внутрішньої політики, а й на міжнародному рівні. У документі наголошується на значенні Православ'я, інших традиційних релігій нашої країни у справі збереження та захисту цих цінностей.

Поряд із цим необхідні й кроки, спрямовані на посилення правового захисту сім'ї, основоположних прав батьків у галузі освіти, охорони здоров'я та інших галузях. Давно назріла необхідність переглянути підходи до захисту дитинства у бік виключення необгрунтованого вилучення дітей у батьків, відображення у законі принципу конституційної презумпції сумлінності дій батьків щодо дітей. Велика робота щодо цього була проведена в обох палатах Федеральних Зборів, де законодавці за участі громадських організацій та експертів підготували необхідні поправки до Сімейного кодексу та інших законів, спрямованих на захист сім'ї. 19 грудня 2022 р. Президент Російської Федерації Володимир Володимирович Путін ці поправки затвердив. Вважаю, що це справді дуже важлива і в якомусь сенсі історична подія,

Сьогодні чимало йдеться і про необхідність передбачити у законодавстві реальну відповідальність за порушення прав сім'ї та батьків. Цей запит суспільства також заслуговує на найсерйознішу увагу законодавців.

Великим викликом нашого часу є знецінення людського життя — великого Божого дару. Трагічні події, пов'язані з військовими діями, щоразу нагадують нам про крихкість життя. Ми сумуємо за всіма загиблими. Але не меншої скорботи варта й інша трагедія: сотні тисяч дітей гинуть щороку в нашій країні внаслідок абортів. Я про це говорив, говорю і говоритиму доти, доки зберігається небезпека для життя наступних поколінь у нашій країні. Життя кожної дитини з моменту зачаття дорогоцінне і заслуговує на турботу та захист. Найважливішим кроком у бік такого захисту могло б стати припинення фінансування абортів за рахунок коштів бюджету та системи обов'язкового медичного страхування. Ситуація, коли Конституція говорить про те, що діти — найважливіший пріоритет державної політики, і водночас держава оплачує знищення дитячих життів до народження, — неприродна. Не можна говорити одне, а підтримувати інше; цю політику необхідно змінити. Твердження, що плата за аборт помножить кількість нелегальних абортів, є дуже лукавим твердженням. Чому? Бо всі нелегальні аборти, за якимось, можливо, нікчемним винятком, — платні. Не можна говорити: введемо плату, і кількість нелегальних абортів збільшиться. А що, нелегальні аборти роблять без грошей?

<...>

Церква, як і раніше, простягає руку допомоги всім тим, хто потребує підтримки. З весни 2022 р. Московський Патріархат став одним із найбільших організаторів допомоги біженцям та мирним жителям, які постраждали від військових дій. Активно розвивається служіння православних добровольців у шпиталях. Лікарі церковної лікарні святителя Алексія, сестри милосердя надають допомогу не лише у Москві, а й у зоні збройного конфлікту. Сьогодні вкрай затребуваний напрямок духовної, соціальної та психологічної підтримки постраждалих. У країнах канонічної відповідальності Московського Патріархату продовжується збір гуманітарної та фінансової допомоги. Користуючись нагодою, хочу сердечно подякувати всім за жертовні труди і закликаю в них не слабшати. Прошу також посилити наші спільні молитви про мир.

Особливо значуща діяльність військового духовенства, що здійснює своє служіння у найважчих умовах, але не залишає паству без слова Божого і церковних Таїнств. Священики йдуть туди, де найпотрібніше, жертвують життями, хоча в багатьох із них сім'ї, діти. Це справжні герої, чиє служіння спрямоване на спасіння кожної душі. У реаліях нашого часу пастирське окормлення військовослужбовців та членів їхніх сімей має стати обов'язковим напрямом єпархіальної діяльності. Але при цьому потрібно розуміти, що проповідь людям, життя яких постійно наражається на небезпеку, не може бути формальною або надто складною в богословському відношенні. Вона має бути доступною та переконливою. Тому священики, які звертають слово до військовослужбовців, повинні, по-перше, самі мати досвід перебування у важких умовах. І слова священиків, душу свою поклали за друга свого (див. Ін. 15:13), — це найсильніший і найважливіший аргумент у нашому діалозі з тими, хто перебуває на полі битви.

Серйозним викликом для морального здоров'я суспільства є поширення псевдоцінностей, які суперечать духовній традиції нашого народу, руйнівно впливають на уми та серця людей, особливо на підростаюче покоління. Чого варті хоча б моторошні образи дитячої розважальної індустрії, які знищують у душі дитини естетичне почуття. Штучні образи електронних ігор також «переформатують» свідомість дітей та роблять їх несприйнятливими до живих образів традиційної культури. Нині особливо потрібна консолідація здорових суспільних сил, щоб створити культурно-інформаційний простір на противагу цій псевдокультурі. Сьогодні настільки затребуване, наприклад, гарне дитяче кіно, яке здатне дуже багато зробити для виховання. Стільки найцікавіших сюжетів у нашій історії, у житіях святих — все це можна і потрібно використовувати та актуалізувати за допомогою кінематографу. Був би радий, якби у взаємодії Відділу релігійної освіти й катехизації, Патріаршої ради з культури та Міністерства культури були розроблені програми, які б сприяли поверненню доброго дитячого кіно. Дуже просив би занести це до протоколу як дуже важливий напрямок нашої роботи. Вважаю, що Церква сьогодні багато може зробити для просування цієї програми.

Насамкінець хочу побажати всім учасникам XXXI Міжнародних Різдвяних освітніх читань усвідомити свою особливу відповідальність за духовне виховання православних дітей та молоді в той доленосний час, у який усіх нас Господь закликав жити і трудитися. Час непростий, але часи ми не вибираємо. Господь поміщає нас у той історичний період, коли нам належить жити, трудитися, прославляти Господа і робити добрі справи, які здатні відкрити серця та уми людей до сприйняття слова Божественної істини.

Дякую всім за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Вітання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Патріархові Єрусалимському Феофілу з нагоди дня тезоіменитства

Патріарше вітання єпископу Сочинському Герману з 55-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила народному артистові РРФСР В.Г. Захарченку із 85-річчям від дня народження

Патріарше вітання настоятельці Борисоглібського Аносиного ставропігійного монастиря ігумені Марії (Солодовниковій) з 10-річчям зведення у сан ігумені

Патріарше вітання настоятельці Пюхтицького монастиря ігумені Філареті (Калачовій) з днем народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди 125-річчя Державного Руського музею

Звернення Святішого Патріарха Кирила у зв'язку із ситуацією навколо Києво-Печерської лаври

Патріарше привітання митрополиту Казанському Кирилу з 25-річчям архієрейської хіротонії

Послання Святішого Патріарха Кирила Блаженнішому Митрополиту Варшавському Саві

Привітання Святішого Патріарха Кирила учасникам конгресу Міжнародного руху русофілів