Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на XI Різдвяних Парламентських зустрічах у Державній Думі

Виступ Святішого Патріарха Кирила на XI Різдвяних Парламентських зустрічах у Державній Думі
Версія для друку
26 січня 2023 р. 17:20

26 січня 2023 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив із доповіддю на відкритті XI Різдвяних Парламентських зустрічей, організованих у Державній Думі ФЗ РФ в рамках XXXI Міжнародних Різдвяних освітніх читань «Глобальні виклики сучасності та духовний вибір людини.

Шановний В'ячеславе Вікторовичу! Шановні законодавці, представники державної влади, учасники та гості XI Парламентських зустрічей! Дорогі брати і сестри!

Хотів би всіх вас сердечно вітати та висловити глибоке задоволення самою можливістю виступити у стінах Державної Думи. Думаю, ця можливість відкриває для нас гарну перспективу розвитку реального діалогу між Церквою та нашими депутатами, стимулює церковно-державні та церковно-суспільні відносини у нашій країні.

Наша взаємодія за останні роки принесла чимало добрих плодів — насамперед для наших громадян, нашого народу. Це той адресат, якому і повинні спрямовуватися всі наші спільні зусилля, щоб життя ставало кращим у духовному та матеріальному відношенні. Щоб люди відчували себе справді вільними та щасливими. Не заглиблюватимусь у поняття людського щастя, кожен має свій погляд на те, що це таке, але зрештою, якщо підвести якусь риску під багатьма роздумами, то щастя людини, як не дивно, виявляється одним почуттям: спокій, мир. Ось коли в людини на душі спокійно, коли серце мирне, тоді вона щаслива. Ці почуття справді дають нам уявлення про те, як формується людське щастя. Щастя формується залежно від стану розуму та серця. А під серцем і у філософії, і в богослов'ї розуміється сукупність людських почуттів. Ось дай Бог, щоб усі наші спільні зусилля спрямовувались на те, щоб людина була по-справжньому щасливою, щоб вона була благополучна, щоб на серці були мир і спокій, а думки світлими і спрямованими на добро.

Важливо, що досвід Різдвяних парламентських зустрічей стає все більш популярним і на регіональному рівні. Знаю випадки, коли у такому діалозі архієреї, місцеві законодавці, представники громадськості розглядали проблеми, зокрема пов'язані зі складними людськими стосунками. І реальний діалог допомагав усім сторонам, залученим до тих чи інших протиріч, знаходити правильні рішення. Це стосується багатьох тем, але я хотів би особливо наголосити на важливості питань, пов'язаних із збереженням історичної, культурної спадщини, вирішенням соціальних проблем, розвитком просвітницької, благодійної діяльності. Очевидно, що Різдвяні парламентські зустрічі як формат церковно-державного діалогу довели свою ефективність.

Звертаючись до порядку денного нашої зустрічі, хотів би зазначити, що поточна ситуація у світі робить особливо актуальною тему, обрану як основну для нинішніх Міжнародних Різдвяних читань: «Глобальні виклики сучасності та духовний вибір людини».

Наша країна вже майже рік перебуває у стані збройного конфлікту, братовбивчого протистояння, спровокованого зовнішніми силами, зацікавленими у ворожнечі російського та українського народів, у знищенні їхньої спільної історичної пам'яті та позбавленні їхнього спільного майбутнього.

Церква ніколи не ділила і не ділить свою паству на «чужих» і «своїх», не протиставляє одне одному людей, знаючи, що в Божих очах цінність має кожна людина. Залишаючись зі своїм народом, Руська Православна Церква, як любляча мати, намагається допомагати всім, кого стосуються тягарі воєнного часу, хто страждає і потребує, хто втратив дах і залишився без підтримки.

Господь Ісус Христос попереджає нас у Євангелії, що війни супроводжуватимуть земне буття людства і ми почуємо про війни та про військові чутки (Мт. 24:6). Мабуть, так буде до кінця людської історії; така сумна реальність світу, ураженого гріхом, множення якого обов'язково призводить, зокрема, й до війн. Але люди, розумом усвідомлюючи, що світ сповнений війн та невирішених конфліктів, нерідко думають, що вони не торкнуться їх, що вони десь там далеко. І багато хто вважав, що протистояння на Донбасі, започатковане ще у 2014 році, страждання мирного населення перебувають у якомусь паралельному вимірі, бо не заважають тим, хто спостерігає збоку, користуватися всіма благами звичного життя. Цей стан тепер називають гібридною війною, коли не зовсім ясно, де йде війна, що це за війна, чому одних вона обпалює, вбиває, спотворює, а інші живуть так, ніби нічого й не відбувається.

Церковна реакція на війну сформувалася за віки і залишається незмінною: ми відповідаємо молитвою про мир, що нині підноситься у всіх храмах. Ця молитва об'єднує мільйони віруючих, у тому числі тих, хто перебуває з різних боків протистояння. Віра без справ мертва (Як. 2:26), вчить нас слово Боже, і вірні чада Церкви підтверджують її діяльною любов'ю до ближніх — через працю тисяч і тисяч добровольців, жертводавців, лікарів, сестер милосердя, які працюють усі ці місяці, допомагаючи пораненим та постраждалим від військових дій. Це служіння давно вийшло за межі церковної огорожі та за межі державних кордонів. Хотів би звернутися зі словами подяки до волонтерів: усі ви, дорогі мої, справжні герої. І я дякую особливо тим волонтерам, які, справді не шкодуючи життя свого, вирушають у найважчі точки конфлікту, що спричинив численні жертви.

Мирна позиція Церкви полягає в тому, щоб закликати всі сторони конфлікту до людського поводження з військовополоненими, якщо вже не можна досягти більшого, сприяти їх поверненню на Батьківщину, допомагати людям евакуюватися з небезпечних для проживання місць. Звичайно, найголовніше — це закінчення будь-яких військових дій, примирення, відновлення братніх відносин між народами, залученими до цього конфлікту. Але поки конфлікт триває, треба хоча б звертати милість до тих, хто реально страждає, стає інвалідом, до сімей, які втрачають годувальників. Здійснюючи пастирське окормлення військовослужбовців, Церква незмінно свідчить про те, що завдання воїна-християнина – чесно та самовіддано виконувати свій обов'язок на полі битви, зберігаючи душевну шляхетність та гідність. Боротьба з ворогом для християнина не повинна перетворюватися на ненависть до окремої людини. Батьківщина вимагає захисту, і серед воїнів дуже багато православних людей — так було, так є і, мабуть, так завжди буде. Тому дуже важливо керуватися правильними моральними та духовними орієнтирами.

Не можу не сказати про становище Української Православної Церкви. Глибоку скорботу та праведне обурення викликають спроби нинішньої київської влади та їх покровителів за кордоном використати Українську Православну Церкву як знаряддя для розпалювання російсько-української ворожнечі. Активну роль у цих деструктивних процесах, на превеликий жаль, грають фанарські, тобто константинопольські діячі, які й влаштували церковний розкол.

Цілком переконаний у тому, що примирення в майбутньому неможливе без незалежної від політичної кон'юнктури Української Православної Церкви. Саме тому таку ненависть вона викликає у нинішніх архітекторів світових конфліктів, які не зацікавлені в тому, щоб наші народи жили у добрі та мирі.

Наразі Українська Церква зазнає безпрецедентних переслідувань з боку державної влади. Ці гоніння можна порівняти за своїм розмахом і цинізмом хіба що з гоніннями на віру в XX столітті в нашій країні. Повсюдно проводяться обшуки в єпархіях, монастирях і на парафіях, за надуманими приводами відкриваються кримінальні справи на духовенство, на віруючих, які дискредитуються і в ЗМІ; віднімаються та оскверняються найважливіші для наших народів православні святині.

З кожним днем ​​сильніше і сильніше лунають заклики повністю заборонити діяльність канонічної Православної Церкви. Все це можна розцінювати як частину глобального зовнішнього замовлення на знищення канонічного православ'я в межах окремо взятої країни — України. При цьому всі посилання на порушення норм міжнародного законодавства щодо захисту прав віруючих просто ігноруються, ніби міжнародного права не існує. Безліч правозахисних організацій вважають за краще не помічати того, що відбувається, і тим самим виявляють свою політичну заангажованість, про яку ми здогадувалися ще в давні часи, коли критикувалася наша країна, на той час Радянський Союз, при одночасному ігноруванні прав людини, в тому числі релігійної свободи, в інших країнах, лояльних до західного блоку.

Для Церкви як єдиного духовного простору немає політичних кордонів. Немає і не може бути поділів за політичною, національною чи територіальною ознакою для наших православних братів та сестер. Минулого року, виступаючи в Раді Федерації, я зазначив, що не можна вважати винуватцями ситуації народи Росії та України, які вийшли з єдиної Київської купелі Хрещення, які об'єднані православною вірою і пов'язані спільною історичною долею. І сьогодні скажу, що ні народ Росії, ні народ України не можуть бути зацікавлені у цій міжусобній боротьбі. І повірте, я маю достатньо інформації з глибин українського життя, щоб про це свідчити.

Усім людям доброї волі потрібний справедливий і міцний мир, можливість існувати без війни. Ціннісний політичний мейнстрім, що сформувався на Заході, призводить до того, що традиційні норми християнської моральності, які особливо стосуються шлюбу і сім'ї, зазнають цілеспрямованої маргіналізації. Ми не можемо погодитися з наругою над нашою духовною спадщиною і дозволити повернутися в часи, коли під гаслами прогресу з життя людей видаляється віра, їхня національна та культурна ідентичність.

Ні для кого не секрет, що на тлі часткової мобілізації деякі наші співгромадяни покинули Росію. Звичайно, цілком зрозумілий страх смерті, який вони, мабуть, зазнали. Думаю, що багато з них потребують духовної допомоги та науки. Водночас хотів би зазначити, що люди поїхали з різних мотивів, тому було б невірно виносити якісь загальні судження про всіх. Дехто здивований масовістю від'їзду. Але чи це має нас дивувати? Адже серед молодого покоління багато років насаджувалися і утверджувалися імпортовані ззовні хибні цінності, які сприймаються зовсім некритично.

Ми повинні замислитись про системи виховання та освіти, які принаймні частину нашої молоді перетворюють на внутрішню еміграцію, тоді як ситуація у Вітчизні вимагає від них, як і від усіх, здорового глузду та патріотизму.

Гостро постає питання і про повоєнне майбутнє як України, так і Росії, про повернення людей у ​​свої будинки, про відродження інфраструктури та соціальної сфери. Почасти це питання вже вирішується, але ми знаємо, що доведеться відновити багато будівель, цілі райони, села та міста. Вже сьогодні зрозуміло, що всебічне відродження мирного життя займе роки. Хотів би засвідчити готовність Церкви брати участь у лікуванні ран воєнних дій.

Історія з переконливістю свідчить, що народи та держави, які зневажили свої цінності, переживають глибоку кризу. Сьогодні це відбувається з багатьма країнами і народами, і Господь стукає в серця людей, спонукаючи виправити ті недоліки, які допускаються і нами, якщо ми дозволяємо, щоб у наше життя увійшли хибні цінності та нав'язані нам стереотипи. Втішно, що в російському суспільстві зримо почалися процеси подолання такого роду духовних і моральних вад. Справді, те, що сьогодні відбувається з країною, змусило багатьох переосмислити свою точку зору, і все більше і більше людей розуміють, наскільки важлива така цінність, як любов до Батьківщини, як вірність своїй країні, як готовність захистити свої священні рубежі.

<...>

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту)

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Виступ Святішого Патріарха Кирила на позачерговому соборному з'їзді Всесвітнього руського народного собору

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня військ національної гвардії Росії

Патріарше вітання настоятельці Покровського Хотькового монастиря ігумені Олімпіаді (Барановій) з 40-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання наміснику Ніколо-Угреського ставропігійного монастиря ігумену Мефодію (Зінковському) з 25-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання єпископу Сергієво-Посадському Кирилу з 25-річчям чернечого постригу

Співчуття Предстоятеля Єрусалимської Православної Церкви у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня працівника культури Росії

Співчуття Блаженнішого Архієпископа Охридського і Македонського Стефана у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Алексію (Турікову), єпископу Раменському

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди 25-ї річниці початку агресії НАТО проти Югославії