Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь у день свята Воздвиження Хреста Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день свята Воздвиження Хреста Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
27 вересня 2023 р. 16:11

27 вересня 2023 року, у день свята Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви проголосив проповідь.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Хрест у буквальному значенні слова — це покарання, яке в давні часи накладалося на людей для того, щоб вони стражданнями своїми спокутували злочин. Ідея спокутування злочину покаранням зберігається протягом усієї людської історії. Звичайно, на цю фундаментальну істину накладаються різні культурні особливості, пов'язані з тим, як розвивається людство, які виникають філософські вчення, пов'язані зі злочином та покаранням. Але сам собою факт, що за злочином слідує покарання, ніколи ніким не оспорювався. На цьому ґрунтується вся юриспруденція, судова практика, і, напевно, якби не так, то на хаос перетворилося б наше життя. Багатьох від злочину утримує саме страх перед покаранням. У цьому сенсі хрест відбиває якусь глибинну онтологічну істину, закладену Самим Богом у життя людей. І якби не було покарання після злочину, то, мабуть, людське суспільство було б нежиттєздатним.

Сьогодні ми прославляємо Хрест Христовий. Це той випадок, коли покарання було несправедливим, коли Господь, який не зробив нічого поганого, зокрем проти державних законів та звичаїв свого народу, був умертвлений шляхом найтяжчих страждань. Не тому, що був злочинцем, зовсім не тому! — але тому, що Його слово не відповідало ідеалам, що склалися, зокрема, хибним ідеалам релігійного життя. Тому що Господь пов'язував із вірою в Бога, з тим, що ми сьогодні називаємо релігією, внутрішню зміну людини. Людина, яка вступає на шлях Богоспілкування, молиться Богу, тим самим зобов'язується насамперед внутрішньо себе змінювати, відповідати на Божий поклик, на Божі закони, на Божі заповіді. А якщо внутрішнє діяння не відбувається, то ми, за словом апостола, мідь, що дзвенить, і кимвал, який брязкає (1 Кор. 13:1), тобто порожнеча, нічого істотного, в тому числі і в нашому релігійному житті. Тому спогади про Хрест Господа і Спасителя кожного з нас повинні багато до чого спонукати.

По-перше, ми повинні розуміти, що страждання в людському житті, як би люди не намагалися їх позбутися, є, як кажуть філософи, онтологічна, тобто є істотною частиною людського життя. Страждання бувають різні, це дійсно залежить, зокрема, від культури, від розвитку суспільних відносин та багато іншого, але саме собою страждання не зникне до останнього дня людської історії. Однак страждання можуть бути рятівним хрестом, а можуть бути загибеллю — все залежить від того, як ми сприймаємо скорботу, як ми сприймаємо свої страждання. Якщо у нас з'являється відчай, тим більше якщо ми сповнюємося ненависті, готовності помститися за те, що нам здається причиною наших страждань, то ми лише множимо страждання і робимо свій внесок у спільне божевілля, в диявольську логіку конфлікту.

Звільнення від страждань може бути лише у Святому Дусі. Ми знаємо, що великі подвижники самі накладали на себе страждання. Що означає піти в пустелю без шматка хліба або з крихітним шматочком, що закінчиться буквально за день, за два? Що означало перебувати там, у пісках, без їжі та пиття, і молитися Богу? Жодне покарання не пов'язане з такими випробуваннями, які подвижники самі накладали на себе, щоб через скорботу наблизитися до Бога. І наближалися! Марія Єгипетська перейшла Йордан як по суху, уподібнившись до ангелів. Через що? Через те, що вона сама на себе наклала, — такі обітниці, таке самообмеження, за яким вона справді подолала фізичне тяжіння людського тіла і стала рівноангельською істотою.

Хрест Господній є мірою праведності, що особливо яскраво виявляє російське зображення хреста з нижньою перекладиною, праворуч від Господа піднесеною до неба, а ліворуч опущеною донизу, що символічно означає і виправданого розбійника, який визнав Розп'ятого на Голгофі Спасителем, і засудженого, який хулив Його разом із хулителями. Але це не лише символ того, що було на Голгофі, це великий символ глибинної істини людського буття. Все наше життя між добром і злом; кожен обирає, в який бік веде його життєва траєкторія — до неба чи вниз, у диявольську прірву.

Щоразу, коли ми дивимося на Хрест Господній, ми, звісно, молимося Господові за своє, так ми вже влаштовані. Дивлячись на Страдальця, ми часто молимося і про побутові речі, навіть не уявляючи, наскільки наша молитва далека від того, що зображено на хресті. Однак Господь і цю нашу неміч з любов'ю покриває та відповідає на нашу молитву. Але при цьому ми ніколи не повинні забувати, що Хрест — мірило істини, мірило праведності. Якщо ми бажаємо бути справжніми християнами, ми повинні перед хрестом Божим щиро сповідувати свої гріхи і усвідомлювати, що у нашому житті звернене до неба, а що звернене донизу, що тягне нас до загибелі душі та тіла.

Хрест Христовий — це, якщо хочете, компас, орієнтир духовного життя. Саме тому поклоніння Хресту почалося з глибокої давнини, Обрітення Хреста пов'язане з діяннями імператриці Олени та сина її Костянтина, і, звичайно, чудові діяння імператорської сім'ї, які започаткували загальне поклоніння Хресту Господньому, сьогодні також у нашій вдячній пам'яті, і ми шануємо тих хто явив світові Хрест Господній. І кожен із нас повинен зробити вибір — або йти до Бога, прославляючи Христа Розп'ятого, або разом з нерозсудливим розбійником і натовпом, що кричить біля Голгофи, відкинути велику рятівну Жертву або нею знехтувати, навіть будучи формально віруючою людиною.

Ще раз хотілося б сказати: дивлячись на хрест, ми повинні актуалізовувати свою віру, поєднувати її з нашим життям, ставити собі неприємні питання про те, де ми в цій системі цінностей. І, сподіваючись на волю Божу, на Його милосердя, підкріплюючи свою віру гарячими молитвами до Господа, звершуючи добрі справи, ми дійсно набуваємо здатності разом із розсудливим розбійником стати праворуч Хреста, на шляху до нашого спасіння. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Інші статті

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Филарета Московского

Патріарше слово після подячного молебню в Олександро-Невському скиті поблизу Передєлкіна

Патріарша проповідь у Неділю 24-у по П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Неделю 23-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь после Литургии в храме иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радость» на Большой Ордынке в Москве

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Казанской иконы Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 21-у по П'ятидесятниці після Літургії у Воскресенському храмі на Смоленському кладовищі Санкт-Петербурга

Патріарша проповідь у Неділю 20-у по П'ятидесятниці після Літургії в Покровському Хотьковому ставропігійному монастирі

Патріарше слово у день пам'яті святителів Московських після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь после Литургии в Троицком храме в подмосковной Коломне