Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Митрополит Волоколамський Іларіон: «Говорити про "визнання таїнств" розкольників неможливо»

Митрополит Волоколамський Іларіон: «Говорити про 'визнання таїнств' розкольників неможливо»
Версія для друку
6 жовтня 2010 р. 10:45

В інтерв'ю порталу Патріархія.ru голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків  митрополит Волоколамський Іларіон розповів про результати роботи Змішаної комісії з православно-католицького діалогу у Відні, комісії Міжсоборної присутності з питань протидії церковним розколам та їх подолання та про стан міжхристиянського діалогу на сучасному етапі.

— Ваше Високопреосвященство, деякі учасники Змішаної комісії з православно-католицького діалогу у Відні заявили про багатообіцяльний прогрес на шляху до єдності. Наскільки Руська Православна Церква поділяє цю оцінку?

— У заголовках публікацій деяких ЗМІ, присвячених засіданню православно-богословської комісії у Відні, траплялося слово «прорив», але самі учасники співбесід говорять про результати роботи у більш стриманих термінах. За пропозицією православної сторони комісія прийняла рішення не надавати офіційного статусу підготовленому раніше документу. Було визнано за доцільне використовувати цей документ як робочий матеріал для підготовки нового документа, який буде присвячено богословським проблемам, що існують у взаєминах між Православною Церквою і Римсько-Католицькою церквою з питання про співвідношення першості та соборності у житті Церкви.

— Які проблеми у діалозі між православними і католиками на даному етапі залишаються найголовнішими?

— У 1990-і роки в рамках роботи змішаної комісії було прийнято важливі заяви з питання унії, які, як всі тоді сподівалися, поставлять крапку у багаторічних суперечках. Проте греко-католики не захотіли їх прийняти в якості керівництва до дії. І сьогодні ми можемо спостерігати продовження експансії Української Греко-Католицької Церкви на території Східної України, де уніатство ніколи не відігравало скільки-небудь значної ролі. Перенесення центру греко-католицької архієпископії зі Львова до Києва і наполегливі спроби домогтися присвоєння їй статусу патріархату — при тому, що цього статусу вона ніколи не мала — красномовно свідчить про прагнення УГКЦ поповнити свої ряди за рахунок православних віруючих.

Ми, як і раніше, вважаємо, що тільки свідома відмова греко-католиків від політики експансії дозволить врегулювати проблеми, які затьмарюють сьогодні православно-католицькі відносини.

— Руська Православна Церква неодноразово заявляла, що суттєвим бар'єром для православно-католицького діалогу залишається унія. Як Ви оцінюєте намір УГКЦ побудувати свій храм в Одесі?

— Дивує реакція греко-католиків, які підняли такий галас навколо ситуації в Одесі. Невже їм не відомо, що реальні проблеми і реальні порушення прав віруючих спостерігаються не в Одесі, а, наприклад, у Львові? Після насильницького захоплення православних храмів уніатами у 1990-і роки Українській Православній Церкві внаслідок політики місцевої влади того часу не було надано у Львові жодного храму, ані навіть ділянки землі під їх будівництво. Ми дуже сподіваємося, що незабаром становище зміниться, але всі ці роки наша Львівська єпархія не має кафедрального собору. При цьому чисельність парафіян Української Православної Церкви у Львові непорівнянна з чисельністю уніатів в Одесі. І обурюватися релігійною дискримінацією слід було б насамперед у тих випадках, коли вона дійсно відбувається, причому порушуються права великої групи віруючих.

— Владико, Ви нещодавно повернулися з України, де брали участь у засіданні комісії Міжсоборної присутності з питань протидії церковним розколам та їх подолання. Які підсумки роботи засідання?

— Комісія підготувала два документи за підсумками своєї роботи і передасть їх на розгляд Міжсоборної присутності. Один документ присвячений певним заходам із подолання наслідків церковного розділення XVII століття. Зміст іншого стосується питання прийняття до лона Церкви віруючих, що повертаються з розколів. Обидва документи, згідно з регламентом Міжсоборної присутності, мають закритий характер, тому я не можу оприлюднити їх змісту до їх подальшого розгляду президією і пленумом Міжсоборної присутності, а потім — Архієрейським Собором або Священним Синодом.

— Чи обговорювалося питання визнання «таїнств» розкольників? І яким є Ваше ставлення до цього питання?

— Ця тема обговорювалася неодноразово: і в приватних бесідах між учасниками комісії, і в ході засідань. Церква не визнає і не може визнати благодатними і спасенними жодних «таїнств» у розколі, включаючи хрещення. Це — спільна точка зору, яка підтверджується багатьма свідченнями церковного Передання. «Визнання таїнств розкольників» — це взагалі абсолютно невідповідний вираз, яке може тільки вводити в оману. Йдеться ж не про дипломатичні прояви ввічливості, а про спроби нав'язати православним визнання реальної присутності спасенної благодаті поза Церквою. Для Церкви справжність Таїнств — це питання спасіння. Говорити про «визнання таїнств» розкольників, що перебувають поза Церквою і не мають з нею спілкування, неможливо й безглуздо.

Однак, як підкреслює Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир, «повернення до спасенного лона Церкви здатне вдихнути життя у позбавлені благодаті дії розкольників». При поверненні розкольників до Церкви нормальною практикою є прийняття святого Хрещення. Але якщо Церква визнає за необхідне і це сприятиме подоланню розколу, вона може в окремих випадках передбачити й іншу процедуру, як це неодноразово бувало в історії.

Церква ніколи не визнає розкольницької хіротонії, і всі клірики, що повертаються з розколу, мають бути рукопокладені (хоча це зовсім не обов'язково робити публічно). Що ж стосується Таїнства Хрещення, то його неможливо звершити над усіма мирянами, що повертаються з розколу. Адже дехто навіть не пам'ятає, в якій церкві його було хрещено, канонічній чи розкольницькій.

Крім того, трапляються ситуації, коли, наприклад, розкольницький клірик повертається до лона Церкви разом з усіма своїми парафіянами. Не можна ставити умовою його повернення подальше «перехрещення» всіх раніше охрещених ним парафіян, «перевінчання» всіх подружніх пар, які він раніше повінчав, «перевідспівування» всіх раніше відспіваних небіжчиків. Неможливо змусити такого священика після отримання рукопокладення у канонічній Церкві повернутися до своїх парафіян і сказати їм: «Усе, що я робив тут упродовж десяти (або двадцяти) років, було обманом, й ось тільки зараз я почну робити все по-справжньому». Люди цього не зрозуміють і не повірять такому священику. Ще, чого доброго, подумають, що він вирішив повторно гроші отримати за вже звершені раніше таїнства.

Ось про такі ситуації і говориться, що Церква здатна вдихнути благодатну силу у позбавлені благодаті дії розкольників, наповнити благодатним змістом те, що було лише порожньою і безблагодатною формою. Інакше кажучи, питання про визнання таїнств розкольників не ставиться взагалі поза контекстом їхнього повернення з розколу. А от питання про способи прийняття з розколу може і повинне ставитися. І тут, в залежності від ситуації, можуть застосовуватися різні підходи.

— Іноді нам доводиться чути голоси так званих «ревнителів чистоти Православ'я», улюбленою темою яких є побудована на домислах критика «екуменізму». У чому полягає міжхристиянська співпраця сьогодні?

— Священноначаліє Руської Православної Церкви неодноразово роз'яснювало, що розуміється під міжхристиянською співпрацею, які цілі переслідує ця співпраця, які результати вона принесла і може принести нашій Церкві у майбутньому. Я думаю, немає сенсу повторювати все те, що сказано на цю тему, наприклад, в «Основних принципах ставлення Руської Православної Церкви до інослав'я» — офіційному документі Архієрейського Собору 2000 року.

Хотів би сказати про інше. Сьогодні мільйони віруючих Руської Православної Церкви, в тому числі росіяни, українці, білоруси, молдавани, виїхали на постійне місце проживання за межі своєї історичної Батьківщини. Це багато в чому сумне явище, пов'язане з асиміляцією, утіканням умів тощо, але такою є реальність, яка існує незалежно від її емоційної оцінки. Можна скільки завгодно журитися з цього приводу, але Церква зобов'язана допомогти своїм чадам залишитися православними у чужому середовищі, де вони опинилися.

Цікаво, чи займався хтось із «ревнителів» проблемами пастирського окормлення руської діаспори за кордоном? Чи знають критики нашої співпраці з Католицькою Церквою, хто надає нашим співвітчизникам за кордоном приміщення, необхідні для звершення богослужінь, організації недільних шкіл, створення православного середовища спілкування? Багато новостворених православних общин за кордоном користуються храмовими будівлями, які були надані їм інославними, насамперед католиками. Коли католики дають православним можливість молитися у храмах, що їм належать, притому найчастіше безоплатно, про що це може свідчити?

А скільки колишніх католиків і протестантів стали православними християнами, членами наших закордонних общин, в тому числі і в результаті змішаних шлюбів? Чи знають автори, які вважають себе голосом «консервативної церковної громадськості», наскільки нелегко у Західній Європі, наприклад, отримати дозвіл на будівництво храму, погодити його проект з місцевою владою? І яку допомогу надають нашим новим парафіям католицькі єпархії, а іноді й протестантські общини? А скільки наших співвітчизників, які опинилися на Заході у положенні нелегальних мігрантів, змогли отримати необхідні документи й роботу з допомогою католицьких і протестантських благодійних організацій на прохання руських православних парафій?

— Які завдання стоять сьогодні перед нашою Церквою у діалозі з християнськими церквами Європи, з іншими релігійними громадами та суспільно-політичними організаціями?

— Західна Європа зараз перетворюється на цитадель агресивного секуляризму. Наша участь у міжхристиянських організаціях спрямована на вирішення конкретного практичного завдання: протидіяти подальшій секуляризації, всіма наявними легітимними засобами захищати інтереси і права своєї пастви.

Те ж саме можна сказати і стосовно входження Росії та ряду інших країн пострадянського простору до «загальноєвропейського дому». Хочемо ми цього чи ні, — процес триває, і ми не можемо робити вигляд, що його не помічаємо. Зверніть увагу, наше законодавство останнім часом активно прагнуть адаптувати до європейського, в якому є свої плюси і мінуси. Якщо Церква не братиме участь у громадських дискусіях з цього питання, мінусів може виявитися набагато більше, ніж плюсів. І у цьому нам суттєву допомогу може надати досвід християнських церков Європи.

Патріархія.ru

Версія: російська

Матеріали за темою

Голова Синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством і ЗМІ взяв участь в міжнародній конференції «Християнські цінності в сучасному світі»

Співчуття Святішого Патріарха Кирила у зв'язку з вбивством в Сирії двох священиків вірмено-католицької громади [Патріарх : Привітання та звернення]

У Москві відбулася прем'єра ораторії монсеньйора Марко Фрізіна «Андрій Рубльов»

Митрополит Волоколамский Иларион: Разрыв с Константинополем не повредил ни Русской, ни Украинской Церкви [Iнтерв'ю]

Опубліковано статистичні показники Української Православної Церкви за 2019 рік

Ієрарх Української Православної Церкви зустрівся з Патріархом Болгарським Неофітом

Митрополит Волоколамський Іларіон: У Руської Церкви підтримують ініціативу Єрусалимського Патріарха по організації в Йорданії зібрання Предстоятелів Помісних Церков [Iнтерв'ю]

Святіший Патріарх Кирил зустрівся з митрополитом Кіровоградським і Новомиргородським Іоасафом та групою українських паломників

Заява Служби комунікації ВЗЦЗ у зв'язку з прийняттям Собором єпископів Української Греко-Католицької Церкви «Екуменічної концепції УГКЦ» [Документи]

У Сараєво завершив свою роботу міжрелігійний форум «Життя разом — наше майбутнє»

Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків взяв участь у круглому столі в рамках зустрічі «Молитва про мир»

У Сараєво відкрився міжнародний форум релігійних і громадських лідерів «Життя разом — наше майбутнє»

Голова Синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством і ЗМІ взяв участь в міжнародній конференції «Християнські цінності в сучасному світі»

Святіший Патріарх Кирил зустрівся з архієпископом Євангелічно-Лютеранської церкви Естонії

Святіший Патріарх Кирил зустрівся з архієпископом Євангелічно-Лютеранської церкви Естонії

Виступ митрополита Волоколамського Іларіона на II конференції на захист християн в Будапешті [Стаття]

Ієрархи Московського і Болгарського Патріархатів взяли участь в урочистих заходах, присвячених 142-й річниці визволення Плевен від османського панування

Заступник голови ВЗЦЗ взяв участь у науковій конференції, присвяченій ролі Православної Церкви у звільненні Болгарії від османського ярма

Секретар ВЗЦЗ у справах далекого зарубіжжя зустрівся зі словенською делегацією

Завершився візит Блаженнішого Митрополита всієї Америки і Канади Тихона в Москву

Інші iнтерв'ю

Митрополит Волоколамский Иларион: Разрыв с Константинополем не повредил ни Русской, ни Украинской Церкви

Митрополит Волоколамский Иларион: Сила Европы должна заключаться в нравственном стержне европейского общества

Митрополит Волоколамский Иларион: От руководства Украины мы ожидаем невмешательства во внутреннюю жизнь Церкви

Інтерв'ю В.Р. Легойди телеканалу Russia Today

Митрополит Волоколамський Іларіон: Більше половини всієї сукупності православних віруючих світу не перебувають у спілкуванні з Константинопольським Патріархатом

Митрополит Волоколамський Іларіон: Розкольники, що не розкаялися в своїх діяннях, залишаються розкольниками, й структура, в яку вони увійдуть, теж буде розкольницькою

Митрополит Волоколамський Іларіон: Патріарх Варфоломій не вільний у своїх діях

Архиепископ Пятигорский Феофилакт: «Свобода от страха дает силу любить»

Интервью председателя Синодального отдела по взаимоотношениям Церкви с обществом и СМИ В.Р. Легойды РИА «Новости»

Митрополит Волоколамський Іларіон: «Ми повинні боятися не сильного ісламу, а слабкого християнства»