Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я у вівторок першої седмиці Великого посту

Слово Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я у вівторок першої седмиці Великого посту
Версія для друку
8 березня 2011 р. 23:04
8 березня 2011 року, у вівторок першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив велике повечір'я з читанням Великого канону прп. Андрія Критського в Успенському соборі Свято-Троїцької Сергієвої лаври. Після закінчення богослужіння Святіший Владика звернувся до насельників Лаври, учнів Московських духовних шкіл та віруючих із Первосвятительським словом.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

У молитві святого Єфрема Сіріна ми звертаємося до Господа з проханням позбавити нас від пустослів'я: «дух неробства, зневіри, властолюбства і пустослів'я не дай мені». Порок неробства і порок пустослів'я мають багато спільного. Неробство — це не порожнеча, не духовний вакуум, і, повторюючи слова святителя Тихона Задонського, можна сказати: «серце не терпить неробства», бо де неробство, там простір заповнюється гріхом. І пустослів'я — не просто слова, позбавлені сенсу: подібно до того як неробство веде за собою гріховні помисли й діяння, так і пустослів'я несе в собі небезпеку для духовного життя.

Що ж відбувається, коли ми говоримо марні, пусті слова? Слово не є автономним від людини. У слові виражається те внутрішнє, заповітне, що притаманне людині, — її думки, розуміння нею навколишнього світу, врешті-решт, її душевний стан, а тому пусте слово є дзеркалом бездіяльної душі.

Слово — це великий Божий дар. За допомогою слова ми встановлюємо зв'язок з іншими людьми. Слово — це засіб і спосіб спілкування, те, що належить людині і відрізняє її від іншого світу, світу безсловесних. Але слово існує тільки тоді, коли його чують. Якщо немає слухача, то немає і слова. Якщо ми вимовляємо слова наодинці з самими собою, якщо вони не досягають свідомості інших людей, то це не слова — це наша думка, зодягнена в словесну форму. З іншого боку, коли ми наповнюємо слово гріховною порожнечею, ми руйнуємо цим словом внутрішній світ інших людей. Напевно, чимало людей зазнавали докори сумління, переживали стан глибокої незадоволеності, коли, провівши час у марному спілкуванні, відчували спустошення і своєї власної душі. Марні, пусті слова, які ми звертаємо до ближніх, спустошують їх душу, і, навіть не бажаючи зашкодити, ми завдаємо їм шкоди своїм пустослів'ям. От і говорить нам Господь, що за кожне слово пусте ми дамо відповідь, — тому що цим словом пошкоджується душа інших людей.

Але є і ще дещо небезпечне в пустослів'ї. Слово, яке ми звертаємо назовні, є результатом нашої думки. Коли людина мислить, вона витрачає внутрішню енергію, але коли вона говорить, енергії витрачається куди більше. Це тільки здається, що слово — це щось зовсім просте й легке. Багато хто з нас знов-таки на власному досвіді знає, як важко постійно перебувати у спілкуванні і розмовляти, тому що в слові — частина нашого внутрішнього життя. Якщо ж ми марнословимо, вимовляємо пусті слова, то ми марнуємо свою внутрішню силу, ми завдаємо шкоди своєму духовному життю. «Поклади, Господи, сторожу на уста мої» (Пс. 140, 3) — невипадково ми звертаємося з цими словами до Господа, бо кожне пусте слово руйнує наш внутрішній світ, підточує його, послаблює і, врешті-решт, робить сприйнятливим до всякої неправди і гріха, який нас оточує.

Як же нам подолати цей порок пустослів'я? Найважливішим і найправильнішим способом є мовчання. Недарма існує прислів'я: слово — срібло, а мовчання — золото. Потрібно пам'ятати, що кожне слово може мати велику цінність і для мовця, і для слухача. Кожне слово бере внутрішню енергію і силу у людини. А для того щоб зберігати цю силу, потрібно утримувати свій язик від зла (див. Пс. 33:14). Мовчання — це спосіб набратися внутрішньої духовної сили. І життя в Церкві, богослужбове життя дає нам цю дивовижну можливість, адже в храмі ми мовчимо. У храмі ми думаємо, ми молимося, але мовчимо.

Для деяких людей часом важко вистояти довгу службу, особливо під час Великого посту. Але ж як чудово провести в мовчанні три-чотири години — де ще людина може поринути в цю дивовижну атмосферу духовного мовчання? Можливо, тому ми й відчуваємо оновлення своїх духовних сил, коли покидаємо храм після молитви.

Але і в житті потрібно набувати навичок мовчання. Коли важко або не хочеться говорити, варто помовчати. Особливо ж треба вміти мовчати перед тим, як вимовляти відповідальні слова, — щоб не поранити людину словом, щоб марністю свого слова не заразити її душу, не завдати їй духовної шкоди.

Час Великого посту — це час подолання пороків, в тому числі тих, про які згадує словами своєї молитви преподобний Єфрем Сірін: «Дух неробства, дух властолюбства, дух пустослів'я не дай мені». У відповідь на наші немічні зусилля нехай Господь допоможе нам за час, що відпускається нам милістю і благодаттю Його, змінити життя своє на краще, дотримуючись спасенної дисципліни посту, звільнитися від пороків і здобути доброчесність настільки, наскільки наше серце здатне цю доброчесність прийняти. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії у храмі Різдва Пресвятої Богородиці на Кулішках м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Тихона та отців Помісного Собору 1917-1918 років після Літургії в домовому храмі ПСТГУ

Патриаршая проповедь после Литургии в Георгиевском кафедральном соборе г. Владикавказа

Патриаршая проповедь после Литургии в храме равноапостольного князя Владимира в подмосковной Балашихе

Патріарша проповідь після Літургії у Благовіщенському соборі Дівеєвського монастиря

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Олександро-Невському кафедральному соборі м. Нижнього Новгорода

Патріарша проповідь у день пам'яті святителів Московських після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-у після П'ятидесятниці після освячення Михайло-Архангельського кафедрального собору м. Архангельська

Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Покровском монастыре в Москве