Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в середу першої седмиці Великого посту

Слово Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в середу першої седмиці Великого посту
Версія для друку
9 березня 2011 р. 22:30

9 березня 2011 року, в середу першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Кирил звершив читання Великого канону прп. Андрія Критського у Великому соборі Донського ставропігійного монастиря. Подальше чинопослідування великого повечір'я звершив намісник обителі єпископ Павлово-Посадський Кирил. Після закінчення богослужіння Святіший Патріарх звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

У молитві Єфрема Сіріна ми звертаємося до Господа з такими словами: «Дух же смиренномудрості дай мені». Смиренність і смиренномудрість є тотожними поняттями. Але слово «смиренномудрість» допомагає краще зрозуміти сенс смиренності, тому, що в ньому поєднуються два слова — «смиренність» і «мудрість».

У сучасній культурі, тій, що відірвалася від своїх християнських коренів, поняття смиренності має негативний характер. У кращому разі люди не розуміють, про що йдеться. У гіршому — під смиренністю розуміють слабкість, а смиренну людину сприймають як дивну, нежиттєздатну, безвольну, нездатну досягати поставлених цілей — загалом, частіше за все як невдаху. З іншого боку, людина сильна, тобто та, що переконана у необхідності спиратися на силу у вирішенні всіх поставлених перед нею завдань, сприймається як позитивний герой. Вважається, що сильна людина здатна підкоряти собі інших, досягати поставлених цілей.

На жаль, подібний образ людини, позбавленої смиренності, є штучним образом. Це певний міф. Справді, що відбувається з людиною, коли вона спирається виключно на силу? Насамперед, такій людині не потрібен Бог, адже Бог не являє щодня і щогодини Своєї сили, адже Бог не в громах-блискавицях говорить із нами. Потрібно навчитися чути голос Божий, бачити присутність Бога і в людській історії, і в нашому житті, а для цього потрібно бути чутливим до впливу на нас Божої благодаті.

Людина, що покладається на свою власну силу, найчастіше такої чутливості позбавлена. Для неї Бог у кращому разі — філософське поняття. У кращому разі вона погоджується з Божественною присутністю як із певною теорією, але на практиці в житті такої людини Бога немає. Сила інтелекту, сила волі, сила переконань, сила влади, сила грошей, сила організації — ось що ставиться вище Бога, тому що, покладаючись на силу, багато хто й вирішує поставлені перед ним завдання.

Дивовижні слова вимовив Іоанн Златоуст, сказавши, що чеснотою смиренності як нічим іншим досягаємо ми висоти, слави, честі й величі. Святитель не сказав, що ми досягаємо всього цього своєю силою, але — чеснотою смиренності. Так, можливо, Іоанн Златоуст помилявся, а мають рацію всі ті, хто сьогодні пише книги, ставить фільми і в центр поставляє героя, іноді страшного героя, який ні перед чим не зупиняється, демонструючи силу і спираючись на силу, а якщо необхідно, то й на насильство для досягнення своїх власних цілей? Однак мають рацію не ті, хто з іронією і презирством, а в кращому разі з подивом сприймає смиренність як чесноту, — має рацію Іоанн Златоуст, і ось чому. Смиренна людина — це людина, для якої в центрі життя — Бог, і під суд Божий, а значить, під суд свого сумління він поставляє свої діяння. Своє означення цілі, чи то життєве означення, чи поточні цілі і завдання, смиренна людина пов'язує з волею Божою. Така людина теж може спиратися на силу інтелекту, на силу освіти, на силу переконань. Якщо така людина має владу, вона може спиратися на силу влади; якщо така людина має фінансові можливості, вона може спиратися і на цю силу. Але результати її діянь служитимуть не утвердженню свого власного «я», а славі Божій. Смиренна людина — це та, що поставляє себе під суд Божий.

Що ж відбувається у відповідь на нашу готовність поступитися Богові головним місцем у своєму житті, продовжуючи при цьому свою професійну діяльність, навчаючись або працюючи, несучи домашнє служіння або займаючись політикою та економікою? Що допомагає смиренній людині, залишаючись смиренною, досягати висоти, слави, честі й величі, про які говорить святитель Іоанн Златоуст? Відповіддю на це питання є слова Божі «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (1 Пет. 5:5). Якщо ми поступаємося Богові головним місцем у своєму житті, якщо Бог стає для нас найголовнішим у житті, то все другорядне, що ми маємо робити в силу свого покликання, становища чи професійного обов'язку, здійснюється з допомогою Божою. Бог смиренній людині передає частину своєї Божественної сили, і з цією силою жодна людська сила зрівнятися не може. Ось чому великі світильники й угодники Божі, святі мужі й жінки, у тому числі царі, князі й полководці, здійснюючи успішно свої справи, отримували допомогу з неба — тому що в смиренності схиляли голови свої перед Богом, і Бог перебував у центрі їхнього життя.

Забуття такої чесноти, як смиренномудрість, є дуже небезпечним для людського співжиття. У своєму повсякденному житті ми страждаємо від того, що ця велика чеснота зустрічається дедалі рідше. Як важко зустріти людину, що має і силу, і честь, і велич, яка була б у душі своїй смиренною і жила з Богом! Наскільки іншим було б життя, якби для досягнення своїх цілей ми не докладали лише своїх сил, але разом із Богом влаштовували це життя. І невипадково святий преподобний Єфрем Сірін молитвою своєю закликає нас протягом Святої Чотиридесятниці просити Бога, щоб дух смиренномудрості дарував Він нам для нашого спасіння. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю 3-ю Великого посту після Літургії в Смоленському храмі у Філі-Давидковому м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі

Патриаршая проповедь в Неделю 2-ю Великого поста после Литургии в храме Сретения Господня в Жулебине г. Москвы

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Ермогена после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в пятницу первой седмицы Великого поста после Литургии Преждеосвященных Даров в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в четверг первой седмицы Великого поста после великого повечерия в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в среду первой седмицы Великого поста после великого повечерия в Сретенском ставропигиальном монастыре г. Москвы

Патриаршая проповедь в среду первой седмицы Великого поста после Литургии Преждеосвященных Даров в Храме Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському соборі м. Москви

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Храмі Христа Спасителя