Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день престольного свята храму на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» на Великій Ординці

Слово Святішого Патріарха Кирила в день престольного свята храму на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» на Великій Ординці
Версія для друку
6 листопада 2011 р. 16:45

6 листопада 2011 року, в неділю 21-у після П'ятидесятниці і свято ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» на Великій Ординці. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогий владико Іларіоне!

Я хотів би сердечно подякувати Вам за добрі слова, які Ви сказали, і за прекрасний дар — ікону святителя Олексія, митрополита Московського, і облачення, яке було пошито згідно з тим, що зображено на цій іконі.

Дійсно, Церква покликана зберігати традицію з однієї простої причини — тому що саме в Церкві людина долає час. У нас є різні способи зануритися в минуле. Наприклад, ми можемо читати книги або дивитися історичні фільми, але це робить нас лише спостерігачами минулого. У Церкві ж людина силою Святого Духа стає не спостерігачем, а співучасником усього, що зробив Господь заради спасіння, і навіть того, що ще відбудеться, — Його народження, життя, проповіді, страждання, смерть і Воскресіння, Вознесіння, одесную Бога й Отця сидіння, другого і славного паки пришестя.

Саме в Церкві силою Святого Духа ми, обмежені, слабкі люди, через святі Таїнства прилучаємося до вічності, прилучаємося до того, що було, що є і що буде. Саме в Церкві силою Святого Духа відкривається нам Боже Царство. І невипадково на початку звершення головного Таїнства Церкви — Таїнства святої Євхаристії — ми проголошуємо гучно великі слова: «Благословенне Царство Отця і Сина і Святого Духа», тому що силою Святого Духа, за молитвою віруючих у Церкві, в общині віри, нам являється це Боже Царство.

Ми торкаємося до цього Царства, але лише торкаємося, а живемо в грішному світі, і живемо не завжди за Божим законом, але нерідко і за законом пристрастей, за законом гріха. Так, часто це короткочасне торкання Царства Божого у Божественній літургії, яке відзивається в серці нашому радістю, миром і спокоєм, швидко проходить, випаровується, — і ми знову віч-на-віч із гріхом, із пристрастями, зі скорботами...

Але Господь дає нам велику можливість постійно торкатися вічного й небесного Його Царства, і цим способом торкання Бога є наша молитва. Молитва має велику силу, але є певна умова, за якої молитва реально єднає нас із Господом. Є певна умова, якої необхідно дотриматися, щоб Бог відповів на нашу молитву.

У сьогоднішньому читанні з Євангелія від Луки нам пропонується притча Спасителя про багатія й Лазаря (див. Лк. 16:19-31). Це одне з небагатьох місць у Святому Письмі, де нам відкривається таємниця загробного життя. Мабуть, ніякими людськими словами, ніякими людськими знаннями, категоріями думки неможливо виразити, чим є світ після фізичної смерті людини. Тому Господь говорить про цей світ зрозумілою для своїх слухачів мовою. Він розповідає притчу про багатого чоловіка, який жив у своє задоволення, і про нещасного голодного Лазаря, який лежав, покритий струпами, біля входу до будинку багатія. А після смерті нещасний Лазар — той, що був у струпах, принижений, безвладний — опинився на лоні Авраама, у Царстві Небеснім; а багатий, успішний чоловік опинився в пеклі.

Розмірковуючи на тему цієї притчі, святитель Кіпріан Карфагенський сказав слова, які пізніше, цитуючи його, повторив і святитель Василій Великий. Слова ці допомагають нам зрозуміти, що є умовою того, щоб Бог почув нашу молитву: «Якщо ми не чуємо моління бідних, то не заслуговуємо й на те, щоб Бог почув нашу молитву». Які дивні й приголомшливі для свідомості слова! Вони перекликаються з основним, «золотим» правилом життя, сформульованим у Євангелії: «Як хочеш, щоб з тобою чинили люди, так і ти чини з ними» (див. Мф. 7:12).

Ці слова можна також перефразувати й сказати: «Як ти хочеш, щоб з тобою чинив Господь, так і ти чини з людьми», — бо саме в образі ближнього нам являється Господь. А якщо ми байдужі до страждання інших людей, якщо серце наше є глухим і нечуйним до людської біди, до людської потреби, то марно ми будемо молитися, марно будемо плакати — то будуть крокодилячі сльози, то будуть сльози про самих себе, сльози, які Богу неугодні. Наша молитва повинна супроводжуватися допомогою нашим ближнім, любов'ю до них. Ось тоді і ми будемо разом із Лазарем на лоні Авраамовому, тоді й почує Господь наше зітхання.

На цій залежності, так прекрасно вираженій святителем Кіпріаном, грунтується вся таємниця духовного життя людини. Не може бути молитви без добрих справ, не може бути надії на спасіння без добрих справ, бо без добрих справ мертвою є віра (див. Іак. 2:17).

І коли ми приходимо до цього храму зі своїми скорботами, коли ми схиляємо коліна перед образом «Всіх скорботних Радість» і просимо Царицю Небесну допомогти нам у наших скорботах, згадайте в цю мить: а ви завжди допомагали скорботним? Чи не пройшли холодно й бездушно мимо тих, хто просив допомоги? А, може, ще й виправдали самих себе: мовляв, нема чого їм допомагати, вони такі-сякі, тож не потрібно витрачати на це сили душі й час... Тоді чому ж Божа Матір має нам допомогти? Тільки тому, що від болю, нанесеного нашому серцю життєвими обставинами, ми плачемо перед іконою? Чи достатньо цього? Святитель Кіпріан вчить нас: ні, недостатньо.

Ось чому православна парафія, православна община, що звершує Святу Євхаристію, що стикається з Царством Божим силою Святого Духа, має бути місцем милосердя, благодійності, реальної любові, і, можливо, насамперед до парафіян, що потребують допомоги, — до тих, хто поруч із нами. До тих, хто, можливо, не поїсть сьогодні після цієї Божественної літургії. До тих, хто, можливо, буде щулитися від холоду, бо одяг поганий. До тих, хто невідомо в яких умовах живе. Адже дуже часто люди, які приходять до храму, самотні і не мають того, що мають інші, бо тут шукають допомоги. І Господь може послати цю допомогу тільки через нас, нашими руками. Ось тоді, милосердно відгукнувшись на біль і страждання іншої людини, ми знайдемо можливість бути почутими Богом, Його Пречистою Матір'ю та отримати за молитвами нашими.

Всього цього вчить нас сьогоднішнє свято ікони «Всіх скорботних Радість». Вчить нас цього і дивне Євангельське читання, яке відкриває таємницю загробного життя; вчить нас цього і великий святитель Кіпріан Карфагенський, який у III столітті затверджував Православ'я в тяжких умовах гонінь на віру. Почуємо ці слова, почуємо цей заклик і усвідомимо зв'язок між спасінням і здійсненням добра! А коли ми вступимо на шлях здійснення добрих справ, хай Господь дасть нам радість відчути Його реальну присутність у нашому житті. І нехай це почуття зміцнить у нас віру й рішучість творити добро на славу Його святого імені. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю 18-ю по Пятидесятнице после Литургии в Свенском Успенском мужском монастыре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском ставропигиальном монастыре

Патриаршее слово после вечернего богослужения в канун праздника Покрова Пресвятой Богородицы в храме блгв. кн. Игоря Черниговского в Переделкине

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти преподобного Сергия Радонежского после Литургии в Успенском соборе Троице-Сергиевой лавры

Патріарша проповідь в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в соборі Софії Премудрості Божої м. Самари

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні свята Воздвиження Хреста Господнього після всеношної в Спасо-Преображенському соборі м. Тольятті

Проповідь Святішого Патріарха Кирила на свято Різдва Пресвятої Богородиці після Літургії у Вознесенському соборі Геленджика

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 13-ту після П'ятидесятниці після Літургії в храмі рівноапостольної княгині Ольги в Останкіні м. Москви