Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю праотців і день пам'яті свт. Спиридона Триміфунтського

Слово Святішого Патріарха Кирила в неділю праотців і день пам'яті свт. Спиридона Триміфунтського
Версія для друку
25 грудня 2011 р. 19:30

25 грудня 2011 року, в неділю 28-у після П'ятидесятниці, святих праотців, і день пам'яті свт. Спиридона Триміфунтського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирилзвершив Божественну літургію в храмі вмч. Микити в Старій Басманній слободі в Москві. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, браття й сестри!

Усіх вас щиро вітаю з недільним днем, який іменується мовою церковного Статуту неділею праотців. У цей день, вступаючи в підготовчий період до святкування Різдва Христового, ми згадуємо тих, хто передував Спасителю, хто був Його праотцем по крові, — згадуємо святих старозавітної Церкви.

Також цього ж дня, 25 грудня за новим стилем, ми святкуємо пам'ять святителя Спиридона Триміфунтського, чудотворця, відомого своїм особливо сильним заступництвом перед лицем Божим. Як святитель Миколай шанується на Русі, так Спиридон Триміфунтський — у Греції, і обидва ці святителі близькі руській душі.

До святителя Спиридона ми звертаємося в різних життєвих обставинах. Буквально вчора ввечері мені розповіли по телефону, як Спиридон Триміфунтський допоміг комусь вийти з катастрофічної сімейної ситуації: люди втрачали дах над головою, але він дав їм можливість знайти своє житло, бо вони з палкою молитвою зверталися до нього. Багато з тих, хто займається комерцією, хто бере на себе відповідальність за економіку країни, також свідчать, що святий Спиридон допомагає також у вирішенні питань економічного характеру. Цей угодник Божий добре відомий багатьом руським паломникам, які, відвідуючи Барі і повертаючись назад, нерідко бувають на острові Корфу, де покояться його нетлінні мощі. Десниця великого святого побувала і в нашій країні, і багато людей вклонилися їй.

І ось виникає питання: що ж відбувається з людиною, коли вона раптом стає відмінною від інших? Коли цю відмінність помічають ті, хто з нею спілкується, а після кончини виявляють, що звернення до неї з молитвою приносить те, про що просимо? Чому хтось із земнородних стає святим, як це відбувається?

«Немає людини, що жила б і не згрішила», говориться в дивній молитві, яку ми читаємо на заупокійному богослужінні. Це означає, що і святі грішили, і немає жодної людини безгрішної, крім Господа Ісуса Христа і Його Пречистої Матері, — всі інші несуть на собі відбиток гріха і множать його своїми помилками, своїми власними гріхами.

Що ж означає тоді людська святість? Яким має бути орієнтир у житті, щоб досягти цієї духовної висоти? Дехто вважає, що це неодмінно зречення від усього, що у світі: затворництво, великі подвиги, катування плоті... Але це зовсім не так. Дійсно, ми знаємо багато прикладів того, як затворники, подвижники, преподобні отці, — ті, хто приборкував голос плоті жорстким впливом своєї волі на інстинктивне людське начало, — досягали святості. Але ж святості досягали також інші — великі князі й полководці, святителі та багато мирян.

Сьогоднішнє читання з Євангелія від Луки (Лк. 14:16-24) допомагає нам зрозуміти, як потрібно жити для того, щоб бути з Богом. А бути з Богом — це й означає іти шляхом духовного вдосконалення, вершиною якого є людська святість. Ви чули сьогодні чудову притчу про тих, кого запросили на вечерю. Один не міг прийти, бо він одружився; інший — тому що купив п'ять пар волів і потрібно було їх випробувати; третій — тому що купив землю... І тоді господар, що запрошував на весільний бенкет, наказує своєму рабу піти на вулиці й у провулки та запросити перших-ліпших — калік, жебраків, кульгавих, сліпих, і наповнився весільний бенкет...

А чому саме це Євангельське читання допомагає нам зрозуміти, можливо, найголовніше, що потрібно мати на увазі тим, хто бажає підійматися сходинками досконалості? А тому, що в Євангелії дуже ясно говориться, що Бог повинен бути для людини основною домінантою життя. Бога ні на що й ніколи розмінювати не можна. Зв'язок із Ним, молитовний зв'язок, спілкування з Ним є найбільшою цінністю людського буття, і більшої цінності немає, тому що Бог — джерело життя. Він Промислитель роду людського, людської історії і буття всього всесвіту, і немає більшої справи, ніж мати спілкування з Богом.

Іноді нам здається, що найважливішою справою є спілкування зі світським начальником, від якого залежить наша доля. Чого ми тільки не робимо, щоб догодити цьому начальнику: і подарунки, і знаки уваги, і намагаємося дисципліновано виконувати його вказівки, і виструнчуємося, і очі горять, коли на нього дивимося! І якщо потай запитати таку людину, що для тебе найголовніше, вона скаже: це і є найголовніше, адже від начальника залежить моє майбутнє, моє особисте благополуччя, добробут моєї сім'ї, можливість підніматися службовими сходами; тому я все роблю для того, щоб догодити йому.

Але Господь притчею, яку ми сьогодні чули, переконує нас, що найголовніша справа в житті — це прагнення догодити Богові, відгукнутися на Його заклик, побудувати своє життя за Його законом. Немає більшої цінності — все інше не на порядок, а на сотні порядків нижче; і ті, хто розуміє це, ті, хто таким чином вибудовує своє життя, і стають святими.

Не слід розуміти цю притчу так, що Спаситель засуджує купівлю землі, або п'яти пар волів, або одруження. Не говорить господар бенкету: погано, що ти купив землю; не треба було купувати волів, та й одружуватися не слід було. Немає таких слів у Євангелії! Але Господь вибудовує пріоритети й каже: купуючи землю, працюючи на ній, отримуючи освіту, виховуючи дітей, будуючи собі будинок, роблячи свою кар'єру, не забувайте, що найголовніше — це відгукнутися на Божественне запрошення стати учасниками весільного бенкету, відгукнутися на заклик Бога бути з Ним, вірити в Нього, і цій вірі підпорядковувати своє життя.

Коли ми вступаємо на цей шлях, нам, звичайно, не стає легше в подоланні своїх особистих слабостей, помилок, спокус. Попереду боротьба. Але віруюча людина, що віддає свій розум і своє серце Богу, довіряє Йому. Вона чує Божественне слово, вона намагається втілити в життя Божий закон, Божественні заповіді. А коли для втілення Божественного провидіння не вистачає сил, віруюча людина звертається до Господа з покаянням, з благанням про допомогу, і у відповідь на ці зусилля Господь прихиляє Свою милість і допомагає віруючому знайти те, що без Бога знайти неможливо.

Варто сказати про дуже прості й такі важливі слова, які ми чули сьогодні в посланні апостола Павла до Колосян: «Відкиньте всякий гнів, лютість, злобу, лихослів'я уст ваших, і не кажіть одне одному неправди» (див. Кол. 3:8-9). Якби люди виконали цей заповіт апостола, як змінилося б наше життя! Хіба говорили б ми про корупцію, про бездушність чиновників? Хіба говорили б ми про потоки наклепів і брехні в суспільному просторі, в Інтернеті? Хіба жахалися б ми всього того, що відбувається сьогодні з людською особистістю, коли блюзнірська злоба зводиться мало не в ідеал? Нічого цього не було б, якби ми залишили всю скверну, як це нам пропонує апостол. Але залишити ми не можемо, адже ми заклопотані турботами про землю, про волів, про влаштування життя, про зарплату, про кар'єру — чим тільки ми не стурбовані!

Святитель Іоанн Златоуст говорить пронизливі слова, що людина, яка живе так, яка поклоняється багатьом своїм потребам і устремлінням, втрачає свою свободу, тому що служить не одному, не двом, не трьом господарям, а безкінечній безлічі господарів, адже кожна його потреба стає господарем, окупувавши людську свідомість і направляючи волю до зла.

Але святим стає той, хто знаходить свободу — насамперед свободу від зовнішніх обставин, від підкорення зовнішній щоденній метушні, від служіння мамоні, від служіння всьому тому, що реально поневолює людину. Бути святим — значить бути вільною людиною, якою неможливо маніпулювати, яка не є рабом гріха, яка, живучи простим людським життям, маючи, можливо, і землю, і волів, і дружину, і сім'ю, і автомобіль, і роботу, і гроші на рахунку, залишається вільною людиною, тому що вона підпорядковує себе волі Божій, а все інше вторинне. І найпростіша людина знаходить здатність стати святою, і в неї наче виростають крила — тільки тому, що вона насамперед схиляє голову свою перед Богом і приймає Його закон життя.

Згадуючи святих праотців, святих старозавітної Церкви, згадуючи святого Спиридона Триміфунтського, ми прославляємо сьогодні святих угодників Божих, які відгукнулися на Божий заклик, пам'ятаючи, що головною цінністю для людини є спілкування з Богом і життя з Ним. Нехай приклад цих святих угодників, слова Євангелія та апостольського послання допоможуть і нам в наше неспокійне століття, що часто так жахливо помиляється, не втрачати Божої правди, а разом із нею і свободи, яка супроводжує людину на його шляху до Бога. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарше слово після подячного молебню в Олександро-Невському скиті поблизу Передєлкіна

Патріарша проповідь у Неділю 24-у по П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Неделю 23-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь после Литургии в храме иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радость» на Большой Ордынке в Москве

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Казанской иконы Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 21-у по П'ятидесятниці після Літургії у Воскресенському храмі на Смоленському кладовищі Санкт-Петербурга

Патріарша проповідь у Неділю 20-у по П'ятидесятниці після Літургії в Покровському Хотьковому ставропігійному монастирі

Патріарше слово у день пам'яті святителів Московських після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь после Литургии в Троицком храме в подмосковной Коломне

Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Покровском монастыре в Москве