Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Предстоятеля Руської Церкви в неділю після Різдва Христового в Успенському соборі Московського Кремля

Проповідь Предстоятеля Руської Церкви в неділю після Різдва Христового в Успенському соборі Московського Кремля
Версія для друку
8 січня 2012 р. 18:05

8 січня 2012 року, в неділю після Різдва Христового і свято Собору Пресвятої Богородиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх на богослужінні з Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас вітаю і сердечно поздоровляю з другим днем Різдва Христового, який ми називаємо Собором Пресвятої Богородиці, і недільним днем!

Сьогодні ми згадуємо людей, близьких Спасителю по плоті, Його сім'ю: Пречисту Матір, Іосифа Обручника, царя Давида — тому що від його сімені пішли фізичні прабатьки Спасителя по лінії Божої Матері; і, нарешті, Іакова, Його двоюрідного брата, який був першим єпископом Єрусалимським.

Дуже часто ми називаємо Різдво сімейним святом — в тому сенсі, що правильно проводити його в колі рідних людей. Різдво несе в собі тиху радість: хоча відбуваються урочисті богослужіння, у церквах голосно й урочисто звучить дивний спів, проте це свято овіяне Божественною тишею, внутрішнім миром і спокоєм.

Але не тільки тому Різдво є родинним святом. Сенс цієї сімейної урочистості розкривається сьогоднішнім днем. Ми святкуємо пам'ять людей, близьких по плоті до Христа Спасителя, — Його земної, фізичної сім'ї. І невипадково саме сьогодні читається така страшна розповідь від Матфея (Мф. 2:13-23) про злодіяння царя Ірода, який, обурившись на волхвів за те, що вони з намови Божої не повернулися до Єрусалима і не розповіли йому, де перебуває народжений Цар Іудейський, вирішив винищити всіх віфлеємських немовлят молодше двох років.

Коли звістка про це досягла сім'ї Спасителя, Іосиф Обручник отримав у сні особливе навіювання від Бога бігти з Віфлеєму. Так були затьмарені перші дні життя Спасителя. Це були найважчі дні випробувань — не для Немовляти, а для Його Матері та Іосифа Обручника, для Його сім'ї. Входження у світ Спасителя, мирна віфлеємська ніч, нехай і в убогій печері, незабаром змінилися тривогами, скорботами, хвилюваннями, смертельною небезпекою, так що потрібно було втікати. А що таке втеча в ті часи? Це ж не як тепер — сісти в автомобіль, потяг чи на літак. Потрібно було перетнути пустельні землі, які відділяли Палестину від Єгипту.

У Переданні збережено для нас іконографію цієї втечі: Пресвята Діва з новонародженим немовлям — на ослі, і старезний Іосиф Обручник — пішки. Вони йдуть через пустелю, без води, можливо, без достатнього харчування, і не тільки слуги злого царя Ірода могли наздогнати сім'ю, а й дикі звірі. Досить уявити собі цю жахливу картину, щоб зрозуміти, наскільки скорботними були перші дні після народження Спасителя. І цю скорботу перенесла сім'я, і саме сім'я зберегла Немовля для спасіння роду людського.

Звичайно, все відбувалося за промислом Божим. Звичайно, Божественна сила супроводжувала цю втечу. Але ж ніхто на крилах ангельських не переніс сім'ю з Віфлеєму до Єгипту — вони пройшли свою частину життєвого подвигу, мук, скорботи й страждань.

Сьогоднішній день можна по праву назвати святом християнської сім'ї. Адже сім'я — це і є та спільнота людей, яка покликана, як, можливо, жодна інша спільнота, розділяти і скорботи, і радощі кожного з її членів. Сім'я покликана стати фортецею, захистом для кожного її члена, рідним, теплим домом, справжнім вогнищем, навколо якого існує життя.

Сім'я як найбільше Боже встановлення, що мало місце на зорі людської історії, у житті прабатьків Адама і Єви, стала найстійкішим, можна сказати, вічним інститутом громадського життя. Змінювалися форми державного устрою, політичні системи, піднімалися, а потім руйнувалися і йшли в небуття країни, держави, імперії, але сім'я завжди зберігалася — як Божественне встановлення, як вогнище, як колиска, як місце, де розкривається любов людей одне до одного.

І ось ми досягли часу, коли псевдокультура, пронизана гріхом, яка увійшла в плоть і кров життя сучасної людини, кидає виклик самій сім'ї. Все це відбувається просто за порухом плоті, за голосом інстинкту, і вкладається в просту логіку догоджання своїй власній пристрасті. Але ж будь-який гріх і будь-який злочин неодмінно потрібно пояснити, а потім і виправдати. І ми чуємо, чим сьогодні пояснюється й виправдовується руйнування сім'ї — людською свободою, помилково зрозумілою любов'ю. І ніхто особливо не засуджує того, що відбувається, — більш того, кінематограф, телебачення підхоплюють цю ідею, її виправдовують, вводять її в певний порядок життя, представляють як можливий вільний вибір вільної особистості.

Все, що встановив Бог, людина хай не руйнує (див. Мф. 19:6). Ці слова вимовляє Свята Церква під час Таїнства шлюбу. Чому так грізно, так ясно, прямолінійно і безкомпромісно звучать ці слова? А тому що все те, що Бог встановив, і визначає людське життя. Богу було завгодно вкласти в основу цього життя Свої власні закони, і якщо людина зазіхає на них, то руйнується вона сама, але не Божий закон.

Сім'я є Божественним встановленням, і будь-яке руйнування сім'ї є гріхом. І сьогодні, коли ми згадуємо сім'ю Господа й Спасителя, близьких Йому за плоттю людей, ми молимося і про наші сім'ї, які піддаються нині руйнуванню. Ми молимося про сам інститут шлюбу, який роз'їдається корозією людського гріха. І віримо, що через це Божественне встановлення Господь не тільки продовжує рід людський, а й зберігає любов, повагу, солідарність між людьми.

Нехай молитвами Пречистої і Преблагословенної Цариці Небесної, святого Іосифа Обручника, святого праведного царя і псалмоспівця Давида, святого апостола, першого єпископа Єрусалимського і брата Господнього Іакова Господь зміцнює людей, що живуть у шлюбі, зберігає в мирі й цілісності їх сім'ї, через що і множиться благоденство всього народу. Навчені цієї великої Божественної істини, яка відкривається нам через свято Різдва Христового, будемо просити Господа про умиротворення сімейних конфліктів, про відновлення розділених сімей, про зміцнення шлюбу в житті людей на виконання Божественного закону, покликаного підтримувати саме життя роду людського. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

Патріарший екзарх і міністр охорони здоров'я Республіки Білорусь відвідали Центр медичної реабілітації дітей з психоневрологічними захворюваннями в Мінську

У Московському Різдвяному фестивалі взяв участь Архієрейський хор Старозагорської митрополії Болгарської Церкви

Вийшов у світ перший номер «Журналу Московської Патріархії» за 2020 рік

Голова Синодального відділу з соціального служіння відвідав благодійну ялинку в Храмі Христа Спасителя

У Неділю сиропусну Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарше служіння в Неділю сиропусну в Успенському соборі Московського Кремля

У Неділю сиропусну Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Успенському соборі Московського Кремля

У Москві пройшли заходи пам'яті великого князя Сергія Олександровича

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю 24-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Олександро-Невському скиті

Патриаршая проповедь в Неделю 23-ю по Пятидесятнице после Литургии в Александро-Невском скиту

Патріарша проповідь в Неділю 22-гу після П'ятидесятниці після Літургії в Олександро-Невському скиту

Патріарша проповідь у свято Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Олександро-Невському скиту

Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Александро-Невском скиту

Патріарша проповідь в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького

Патріарша проповідь у свято Воздвиження Хреста Господнього після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день свята Різдва Пресвятої Богородиці після Літургії в Ільїнському храмі в Північному Бутові м. Москви

Патріарша проповідь в Неділю 14-ту після П'ятидесятниці після Літургії в храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці в Вешняках м. Москви

Патріарша проповідь в день пам'яті благовірних князів Даниїла Московського і Олександра Невського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі