Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці після Божественної літургії в Благовіщенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці після Божественної літургії в Благовіщенському соборі Московського Кремля
Версія для друку
7 квітня 2012 р. 16:58

7 квітня 2012 року, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці і Лазареву суботу, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію святителя Іоанна Златоуста в Благовіщенському соборі Московського Кремля. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Преосвященства, дорогі отці, браття і сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з великим святом Благовіщення Пресвятої Богородиці, яке цього року збігається з іншим дуже важливим днем церковного календаря — з Лазаревою суботою, коли згадується найбільше чудо, звершене Спасителем, — воскресіння Лазаря, людини, яка четверо діб була мертвою.

Благовіщення грецькою мовою — Εὐαγγελισμός, а Євангелієм називається найголовніша книга Нового Завіту. І значення у двох слів одне — Блага вість. Божій Матері була дарована з неба Блага вість про те, що Вона буде Матір'ю Сина Божого і Сина Людського, Господа нашого Ісуса Христа. Святкуючи цей великий день, ми і згадуємо Благовіщення про Народження Сина Божого і Сина Людського.

Але була також інша Блага вість, яку ангел відкрив Діві Марії. І часто наша увага якось проходить повз цієї Благої вісті, яка за значенням своїм не менша від тієї, що в нашій свідомості безпосередньо пов'язана зі спогадом про Благовіщення. Що ж це за Блага вість, рівна за силою тій, що свідчила про народження Сина Божого і Сина Людського? «Дух Святий найде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому й Святе, що народжується, назветься Сином Божим, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, батька його, і царюванню Його не буде кінця» (див. Лк. 1:31-35). Ось ці вражаючі свідомість слова «царюванню Його не буде кінця» і є другою частиною — не за значенням, а чисто синтаксично — єдиного послання Бога роду людському, яке ми сьогодні так урочисто згадуємо.

Пресвята Діва дізналася, що Син Її матиме Царство, у якого немає кінця. Це послання, звичайно, випадало з Її особистого досвіду — воно випадає з досвіду будь-якої людини, тому що люди не мислять собі історії, включаючи свою власну історію, своє власне життя, без кінця. Кінець — це те, що неодмінно має наступити. Для нас кінець — це смерть. Кінець для усього всесвіту — це грізне, провіщене Богом завершення людської історії, відкрите нам в Апокаліпсисі.

А що ж означає «Царство, якому не буде кінця»? Коли починається це Царство? Де це Царство? Цілком очевидно, що Царство це настало тоді, коли народився Син Божий. Він жив у простих людських умовах, у будинку тесляра. До 30 років про Нього мало хто знав, і Євангелія зберегли так мало епізодів з Його дитячого життя. А потім три роки, які наче підірвали всю таку затхлу й важку духовну атмосферу античного світу. Три роки, які зробили духовну й моральну революцію в історії людства.

Можливо, ці три роки і є те саме Царство? Але ж їм настав кінець — Спаситель вознісся, і немає Його тут, на землі. Ні, те Царство — це інше царство, воно не пов'язане безпосередньо з фізичним буттям цього світу. Джерелом того Царства не є те, що служить джерелом будь-якого явища в цьому світі, чи то явище фізичне, політичне, суспільне. Тут найчастіше джерелом є людина, людське суспільство, людські закони, людська сила — адже саме так будуються людські царства, яким завжди приходить кінець. Але Царство, про яке архангел Гавриїл сказав Пресвятій Богородиці, інше. Його джерелом є Бог, тому що тільки вічний Бог може створити щось, що не має кінця. А як же розпізнається це Царство? Де воно? Можливо, воно в майбутньому, можливо, його ще немає? Воно настало з пришестям у світ Спасителя. Це є певний паралельний духовний світ, паралельна реальність. Ні попереду, ні позаду, ні праворуч, ні ліворуч — Царство охоплює течію людської історії, і сама історія розвивається в духовному лоні цього Царства.

А чи можна якось його побачити, доторкнутися до нього? Сьогоднішня розповідь про воскресіння Лазаря — це і є зіткнення з тим Царством, якому не буде кінця. Господь Ісус Христос Божественною силою воскрешає мерця, наводячи жах на всіх присутніх, бо той уже три-чотири дні пробув у гробовій печері — і вийшов за покликом Спасителя, обвитий саваном, похоронними пеленами (див. Ін. 11:1-45). Від них, напевно, погано пахло, вони вже злиплися. Це було страшне видовище, і Господь говорить: «розв'яжіть його». Напевно, Він підганяв людей — треба було покласти край цій картині розкладання й загибелі людини і явити іншу картину, інший образ — образ Божественного царства.

І в особистості воскреслого Лазаря Царство вривається до людського світу, його споглядають сотні людей — адже саме тому така величезна кількість людей, вражених воскресінням Лазаря, зустрічали Спасителя, коли Він сходив до Єрусалиму. Але, можливо, це єдиний, унікальний випадок зіткнення людей, що живуть у цьому світі, з тим Царством, якому не буде кінця? Зовсім ні. І сьогодні кожен з нас має можливість доторкнутися до цього невечірнього Царства Божественної слави. Ми відчуваємо присутність цього паралельного світу, коли відкриваємо розум свій, душу свою назустріч Богу в молитві; коли причащаємося Святих Христових Таїн і відчуваємо, як благодать Божа перетворює нашу природу, дає нам сили, розум, світ, радість. Ми стикаємося з цим Царством щоразу, коли зустрічаємося зі світлими, святими людьми, що живуть за законом Божим. Дивлячись в їх світлі очі, ми бачимо відблиск цього Царства. Ми стикаємося з цим Царством, коли стикаємося з красою Божого світу, тому що гріх зіпсував моральну природу людського буття, але не міг перекрутити красу всесвіту, красу космосу, красу Землі. Ми стикаємося з цим Божественним царством тоді, коли вражаємося силою, чистотою людської творчості; коли говоримо про той чи інший твір мистецтва, чи то словесного чи образотворчого, що художник «мав у собі іскру Божу». Ми говоримо, що без цієї іскри не було б цього твору, не було б цього прозріння, не було б цього явлення гармонії; і говоримо правду, тому що іскра Божа, що запалює талант людини, — це теж сигнал із паралельного світу, із Божого Царства.

Ми живимося енергією того Царства, і невідомо, що було б зі світом, з космосом, з родом людським, якби той світ і цей не мали великого зв'язку, який ми називаємо струмом Божественної благодаті. Енергія того Царства переходить в енергію земного життя. Саме та сама енергія і воскресила Лазаря. Саме та сама енергія і запалює таланти людські. Саме та сама енергія дає людям мужність відстоювати те, що для них є дорогим, насамперед віру, не боячись ніяких гонінь і ніяких знущань. І ми знаємо, що вся історія Церкви відзначена безліччю прикладів мучеництва й сповідництва.

Але хіба без тієї, позаземної Божественної сили могла б слабка людина воскреснути, або піти всупереч загальній течії, або йти на смерть заради віри своєї, не боячись ніяких найстрашніших мук? Те саме велике Благовіщення, дароване Діві Марії, допомагає нам зрозуміти, що сталося зі світом і з людиною в результаті того, що Вона, Пречиста Діва, народила Сина Божого і Сина Людського, Господа нашого Ісуса Христа. Дійсно, світ став іншим. Не той самий емпіричний світ, в якому ми живемо, — повний злоби, наклепів, брехні, насильства. Він так і буде боротися сам із собою, намагаючись залучити до цієї боротьби тих, хто прагне доторкнутися до світу іншого, і ми знаємо, чим закінчиться буття цього світу. Але для того щоб він не поглинув нас, ми ніколи не повинні забувати про те, що зовсім поруч, не десь на якійсь фізичній відстані, а пронизуючи й проникаючи в кожного з нас, існує інший, Божественний світ, про який отримали ми одкровення через Благовіщення Пресвятої Діви Марії. І нехай це Благовіщення, яке тоді так наповнило радістю, впевненістю чисту й святу Діву, і сьогодні дасть силу і впевненість всім нам, хто живе великою надією на те, що «царюванню Його не буде кінця», і що кожен з нас через віру, молитву, відкритість назустріч слову Божому через Таїнства Церкви, торкається цього вічного світу Божественної слави. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Матеріали за темою

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Ермогена после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля [Патріарх : Проповіді]

Патріарша проповідь у Неділю за Богоявленням після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля [Патріарх : Проповіді]

У Неділю після Богоявлення Предстоятель Руської Церкви звершив Літургію в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарше служіння в Неділю 32-у по П'ятидесятниці в Успенському соборі Московського Кремля

У Нижньому Новгороді відбулися урочистості з нагоди дня пам'яті засновника міста — святого благовірного князя Георгія Всеволодовича

Керуючий справами Московської Патріархії очолив престольні урочистості домового храму мучениці Татіани при МДУ м. Москви

У день свята Хрещення Господнього Святіший Патріарх Кирил звершив Літургію в Богоявленському кафедральному соборі м. Москви

Патріарше служіння у день свята Хрещення Господнього в Богоявленському кафедральному соборі м. Москви

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

У Неділю Хрестопоклонну Святіший Патріарх Кирил звершив освячення головного храму МНС Росії та Літургію в новоосвяченому храмі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі

Патриаршая проповедь в Неделю 2-ю Великого поста после Литургии в храме Сретения Господня в Жулебине г. Москвы

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Ермогена после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патриаршая проповедь в пятницу первой седмицы Великого поста после Литургии Преждеосвященных Даров в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в четверг первой седмицы Великого поста после великого повечерия в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в среду первой седмицы Великого поста после великого повечерия в Сретенском ставропигиальном монастыре г. Москвы

Патриаршая проповедь в среду первой седмицы Великого поста после Литургии Преждеосвященных Даров в Храме Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському соборі м. Москви

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Храмі Христа Спасителя