Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля мощей святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, в Донському ставропігійному монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля мощей святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, в Донському ставропігійному монастирі
Версія для друку
7 квітня 2012 р. 21:46

Вдень 7 квітня 2012 року, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, Лазареву суботу та день преставлення святителя Тихона, Патріарха Московського і всієї Росії, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив молебень біля раки з мощами святителя у Великому соборі Донського ставропігійного чоловічого монастиря Москви.

Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до учасників молебню з Первосвятительським словом.

Ваше Преосвященство, вельмишановний владико Кириле! Ваше Преосвященство, владико Саво! Дорогі отці, панове отамани, дорогі брати й сестри!

У день Благовіщення, щойно завершивши Літургію в Благовіщенському соборі Кремля, ми прибули сюди, під покров величного собору Донського монастиря, де покояться мощі святителя й сповідника Тихона, Патріарха Всеросійського.

На долю Святішого Патріарха Тихона припали особливо важкі часи — часи державного перелому, часи громадянської смути, часи жахливого гоніння на Церкву. Святитель, усвідомлюючи свою відповідальність за Церкву Руську, робив усе для того, щоб умиротворити людей і при цьому не поступитися Божою правдою. Це особливо виразно випливало з його слів і дій, спрямованих на подолання обновленського розколу.

Здавалося б, чого простіше: погодитися з тією частиною духовенства, яка приєдналася до нової влади і вимагає революційних змін у Церкві. Якщо відбулися такі зміни в країні, якщо вони заохочуються владою, то чому ж не піти таким самим шляхом і в Церкві?

Але святитель Тихон розпізнав диявольський небезпечний задум штовхнути Церкву на шлях нових і нових розділень, сплутати думки, підірвати волю тих, хто був готовий до мучеництва й сповідництва. Дияволу не потрібні мученики й сповідники, тому що всі вони з Богом, усі вони складають Його воїнство. Дияволу потрібні ті, хто не витримує ні мук, ні тортур, ні спокус, але хто сам добровільно віддає себе в його руки. Ось такими й були ті самі обновленці 1920-х років, які, прикриваючись красивими словами, зовні привабливими закликами, насправді творили беззаконня, руйнуючи Церкву Божу.

Важко уявити, які душевні страждання випали на долю Святішого Патріарха Тихона. Важко уявити, яких сил коштував йому опір тому розпаду — не тільки суспільному, народному, а й церковному. Напевно, завершуючи свій життєвий шлях, він не міг прозрівати, що Церква наша більш-менш скоро — а що таке 70 років перед лицем Божим? — повстане з попелу і помалу почне проповідувати Божу правду своєму народові, у тому числі — закликаючи народ не забувати уроків минулого.

Нам іноді ставлять за провину, що ми, наводячи уроки минулого, пов'язуємо їх із сучасністю. Ставлять за провину ті, хто хотів би, щоб ми як народ і як Церква забули, що з нами сталося, щоб ми знову і знову звабилися на ті брехливі, божевільні слова, на які звабився наш народ у найважчу годину революційних і постреволюційних випробувань.

Але віримо, що силою Божою, молитвами святих новомучеників і сповідників Російських, молитвами святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, Господь позбавить нас від нових смут, озброїть людей історичним знанням, а разом із ним і духовним віданням, здатністю розрізняти духів (див. 1 Кор. 12:10), і допоможе здійснювати це розрізнення духів у конкретних діях, спрямованих на збереження Вітчизни нашої в єдності та Церкви нашої в однодумстві й чистоті.

Нехай дивовижний за силою приклад святителя Тихона надихне наш єпископат, наше духовенство, ченців, весь віруючий народ. Віримо, що своїми молитвами він нині стоїть перед лицем Божим і молиться за свою паству.

Я хотів би також сердечно привітати зібраних у цьому соборі панів отаманів козачих військ, представників нашого доблесного козацтва і закликати їх зберігати віру православну так, як зберігали її їхні героїчні предки, які, не шкодуючи свого життя, ішли в бій, захищаючи віру й Вітчизну. Сьогодні мало хто здатний з такою сміливістю, з такою мужністю, з такою відвагою віддати своє життя за Батьківщину і за Церкву. Нехай же приклади з героїчного літопису козацького життя допоможуть нинішнім козакам, а разом із ними всім тим, хто зберіг любов до Батьківщини й Церкви, стояти на сторожі всього святого, що є дорогим нашому народові і що допомагає йому зберігати віру православну й свою національну самосвідомість. Нехай Господь усіх нас береже в доброму здоров'ї, подає нам сили душевні й тілесні, а Вітчизні нашій — мир і процвітання. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь після Літургії в Спасо-Преображенському соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Казанському кафедральному соборі Санкт-Петербурга

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Серафима Саровського після Літургії в Серафимо-Дівеєвському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Успенському соборі Саровської пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила після молебню біля пам'ятника святому рівноапостольному князю Володимиру в Москві

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії в Новоторзькому Борисоглібському монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті преподобного Сергія Радонезького в Троїце-Сергієвій лаврі

Патріарша проповідь в день пам'яті апостолів Петра і Павла після Літургії в храмі праведного Олексія Мечєва у Вешняках м. Москви

Патріарша проповідь у день пам'яті преподобних Сергія і Германа Валаамських після Літургії в Валаамському монастирі