Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в Пюхтицькому ставропігійному монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в Пюхтицькому ставропігійному монастирі
Версія для друку
15 червня 2013 р. 18:05

15 червня 2013 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Успенському соборі Пюхтицького монастиря. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Владико митрополите Корнилію Талліннський і всієї Естонії, Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Шановна матушко Філарето! Дорогі брати й сестри!

Я хотів би Вам від усього серця подякувати, матушко, за добрі слова, які Ви сказали, за дивний образ Пресвятої Богородиці Пюхтицької, який буде знаходитися поблизу від того місця, де я постійно перебуваю. Щоразу, дивлячись на цей образ, я буду підносити молитву до Цариці Небесної і згадувати Пюхтицьку обитель, таку близьку й дорогу моєму серцю.

Ми знаходимося на святому місці. Слово «Пюхтиця» так і перекладається з естонської — «свята земля». Так назвали це місце не росіяни, а естонці, люди, що не належали до Православної Церкви, — лютерани. Саме їм, простим естонським пастухам, у далекому XVI столітті на цьому пагорбі явилася Божа Матір і вказала місце, де знаходиться її ікона Успіння. Це означає, що задовго до того, як образ був знайдений, на цьому місці або десь поблизу жили православні люди. Зараз цей чудотворний образ, знайдений пастухами, знаходиться тут, і ми молимося перед ним. Тисячі людей — і росіяни, і естонці — здійснюють паломництво до цієї ікони.

Немає нічого сильніше, ніж факти. А ці факти свідчать про те, що наші далекі благочестиві предки — руські ченці, священики — проповідували тут, на естонській землі, Православ'я. І ця проповідь була угодна Богові — інакше б не було цього явлення Богоматері, не було явлення чудотворного образу, не було цієї чудової обителі на Пюхтицькій горі.

Коли ми дивимося в минуле, то, як віруючі люди, ми повинні пам'ятати, що історія роду людського — це священна історія. Ми звикли говорити про священну історію тільки стосовно до подій, описаних у Старому і Новому Заповіті, бо через книги Старого й Нового Заповіту нам явлено Божу присутність в історії. Але ж ця присутність не минулася — вона й сьогодні має місце. І якби Бог не був присутній у людському житті і в людській історії, ніякої б Пюхтиці не було. Не було б ніякого поклоніння Богу, ніякої віри.

Ніщо в історії не стикалося з такою страшною протидією, як віра християнська. Починаючи з часів Римської імперії, коли одне слово «християнин» означало смертний вирок. Потім, коли православна християнська віра стала шанованою в імперії, ворог роду людського приніс інші спокуси — через філософію, через мудрість, через гнозіс, як говорили тоді. Він втручався в уми високоосвічених ієрархів, церковних письменників і вчителів, щоб посіяти зерна хибного вчення. Тисячу років Церква боролася з цими псевдовченнями, за якими часом стояла потужна політична влада — сам римський імператор, як це було у випадку з іконоборством.

Важким був шлях Церкви і в другому тисячолітті. Переселення народів, змішання націй, культур, постійні війни, нарешті, трагічне розділення християнського світу на Схід і Захід, яке дуже послабило свідчення християн у світі. Потім нові спокуси й зваби — розділення, єресі, розколи. Не уникнути згадки й про найстрашніше гоніння, яке було в історії, — гоніння на нашу Церкву у XX столітті. Ніде й ніколи не пролилося стільки людської крові за право сповідувати Господа Ісуса Христа своїм Богом і Спасителем.

На кінець XIX століття до Пюхтиці почало стікатися все більше й більше паломників — і це ще раз доводить, що явлення Божої Матері було істинним. Святий праведний Іоанн Кронштадтський, пам'ять якого ми вчора святкували, відчув своїм серцем значення відкритої тут у той час обителі для всієї Святої Русі. І дійсно, коли в Радянському Союзі залишилося всього 16 монастирів, то однією з найвідоміших і шанованих була Пюхтицька обитель, куди з усієї країни приїжджали люди зі своїми молитвами, скорботами, радощами.

Якщо говорити про XX століття, то не можна не згадати священномученика Платона, єпископа Ревельського, який служив у цьому храмі. Не можна не згадати священносповідника, тоді архієпископа Ризького, а потім митрополита Ярославського Агафангела, який, будучи видатним богословом і ієрархом, до останнього чинив опір безбожництву. Їх імена ми сьогодні згадували. Вони здійснювали тут своє архієрейське служіння.

Говорячи про XX століття, не можна не сказати про мого спочилого попередника — Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II, який особливо тісно був пов'язаний і з Естонією, будучи уродженцем цієї країни, і зі святою Пюхтицькою обителлю.

Я згадую той час, коли доля цієї обителі буквально висіла на волоску. Тоді, будучи дитиною, я мав можливість приїхати до цього святого місця зі своєю мамою. Ми не могли оселитися в монастирському готелі, який знаходиться зліва від виходу з обителі, тому що ця старовинна, ще дореволюційна споруда, була тоді віддана під лікарню. Цю лікарню очолювала дуже зла людина — не буду називати її ім'я, — що поставила собі завдання зробити з обителі санаторій для шахтарів. Це був страшний 1961 рік, коли почалося нове гоніння на Церкву. Напередодні Пасхи, на Страсному тижні, ця людина виставила у вікна гучномовці і включила на повну гучність музику, щоб перешкодити черницям і паломникам молитися й готуватися до Пасхи. Кров'ю обливалося серце. Я пам'ятаю, з яким острахом покійна матушка Ангеліна говорила про те, що відбувається, але сестри трималися міцно, одностайно, однодумно. Старі підтримували молодих, спираючись на свій життєвий досвід, а молоді підтримували старих, коли тим не вистачало фізичної сили.

І в цей страшний час єпископ Талліннський і Естонський Олексій зміг зробити так, щоб обитель не закрили. Він знайшов способи відвернути увагу влади, він почав привозити сюди іноземні делегації, а потім просив цих іноземців, щоб вони публікували у себе вдома, в зарубіжній пресі статті про Пюхтицьку обитель, які він клав на стіл тих, з ким вів переговори, переконуючи їх не закривати обитель, відому у всьому світі.

Ми повинні пам'ятати все, що робилося для святої обителі. Повинні пам'ятати імена тих ігумень, за яких я сьогодні молився: стариці Рафаїли, ігуменство якої припало на важкі роки війни; ігумені Ангеліни, яка змінила Рафаїлу, і на її час довелося відновлення обителі; матушки Варвари, яку ви всі пам'ятаєте, любите й знаєте, яка 40 років була ігуменею, і цей час був періодом розквіту обителі.

Учора ввечері я гуляв по монастирю й не міг пізнати багато чого з того, що з дитинства мені було відомо. Наприклад, у ті важкі роки значна частина монастирської території, оточеної цими величними стінами, не належала обителі. Яблуневий сад, що знаходиться в самому центрі обителі, належав місцевому колгоспу — черницям навіть не дозволялося зривати яблука з цих дерев. Парканчик, що відокремлював монастир від території, яку було у нього відібрано, проходив поруч із трапезним храмом. І в цих скрутних обставинах обитель існувала.

А потім настав час, коли приснопам'ятна ігуменя Варвара, залучивши до своєї обителі багатьох сестер, за сприяння та з благословення Святішого Патріарха Олексія, здійснила цілу низку чудових звершень, завдяки чому ми сьогодні бачимо монастир у такому вигляді, в якому він є.

Коли матушка відчула, що слабшає, вона звернулася до мене з великим проханням, щоб я благословив призначити її наступницею черницю Філарету, яку я тоді ще не знав, — матушка Філарета таки належить до молодого покоління. Я довго розмірковував, бо, як я вже говорив, Пюхтицька обитель має для мене дуже велике значення. Але після довгої розмови з матушкою Філаретою я зрозумів, що це саме та людина, яка може взяти з рук вмираючої ігумені кермо влади й повесті монастир уперед тим шляхом, який вказує Господь.

Я бачу, матушко Філарето, як багато доброго Ви встигли зробити за цей час. Я ціную Ваші труди, Ваше чернечий послух. Ми спілкуємося з Вами, можливо, не так часто, як Вам і мені б хотілося, але я знаю все, що відбувається в обителі, і благословляю всі Ваші прохання, які спрямовані на вдосконалення чернечого життя.

Сьогодні за Божественною літургією ми чули в євангельському читанні чудові слова Господа про те, що все Ним сказане говорить не Він, а Отець (див. Ін. 14:10). Навіть Господь Ісус Христос визнав за необхідне підтримати Свою проповідь авторитетом Отця. А Він же творив чудеса! І, здавалося б, досить Йому було сказати: «Я Той, Хто творить багато чудес. Це Я вам кажу, повірте Мені». Але Він ніколи так не говорив, Він говорив, що Його слова — це слова Божі, слова Отця.

Сьогодні, як і в минулі часи, з'являються різноманітні мудреці, філософи, політики. Сьогодні політична думка часто отримує потужну фінансову підтримку. Люди, з'єднуючи політичні та філософські погляди, формують обличчя сучасної цивілізації. І ми, люди віруючі, бачимо, як багато в цій цивілізації небезпечного, гріховного, згубного для людини. Не наша справа критикувати світських людей, але ми можемо й повинні порівнювати те, що говорять люди, зі Словом Божим.

Подібно Христу ми, Церква, не свої слова вимовляємо, не від своєї власної мудрості, і Патріарх вам говорить не від самого себе і не на себе посилається, а на Господа, на Слово Боже, що зберігається в Церкві. Це збереження Божественного Слова ми називаємо Переданням Церкви, Переданням з великої літери. Це Передання — критерій істини: ми накладаємо його на все те, що сьогодні відбувається у світі з суспільством і людиною, і говоримо, де правда, а де брехня, де гріх, а де святість. І як би не виправдовували гріх посиланнями на людську свободу, на якісь «правильні» форми політичного устрою, ми все одно говоримо й будемо говорити, що гріх — це гріх, викликаючи на себе вогонь, викликаючи критику, викликаючи на боротьбу з нами людей могутніх, що мають гроші, здатних впливати на ЗМІ. Ми говоримо Божу правду, тому що нічого іншого у нас немає. Якщо тільки ми почнемо говорити від себе, якщо ми почнемо пристосовуватися до смаків, до моди, до слів сильних світу цього, — така Церква нікому не буде потрібна. Церква потрібна людям тільки тому, що вона є, за словом апостола, стовп і затвердження істини (див. 1 Тим. 3:15).

Історія Пюхтицької обителі наочно підтверджує це. Адже все почалося з дивовижних подій у житті простих естонських пастухів, лютеран, а потім на цьому місці почалося воістину багате й прекрасне духовне життя, свідками якого ми є. Це сталося, тому що тут, у цій обителі, ніколи не говорилося, не говориться і, вірю, ніколи не буде говоритися нічого проти правди Божої, і тільки Слово Боже буде передаватися людям. І тут, у цьому храмі, у тому числі й перед цим чудотворним образом, буде звершуватися палка молитва за наші гріхи й за людське невідання.

Хотів би, матушко, побажати Вам допомоги Божої у Ваших трудах з окормлення цієї святої обителі. Сподіваюся, що обитель буде зростати, що вона не втратить свого особливого значення для всієї Руської Православної Церкви. Для цього сьогодні є всі можливості, хоча й труднощів багато. У житті не буває так, щоб людина не зустрічалася з труднощами, але подолання труднощів — якщо воно супроводжується вірою і надією на Бога — веде до зростання й здоров'я, а не до занепаду й хвороби.

Хотів би запевнити вас у своїй молитві, безперестанній любові до цієї святої обителі. І на знак мого особливого ставлення до Пюхтицького монастиря хотів би подарувати образ святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, учителів словенських, моїх небесних покровителів, щоб обитель ця брала участь у тій великій місії, яку почали рівноапостольні брати і яка ні на хвилину не припиняється в нашій святій Церкві.

Служба комунікації ВЗЦЗ/Патріархія.ru

Матеріали за темою

Епископ Можайский Леонид. Чему учатся в Оптиной будущие игумены монастырей [Iнтерв'ю]

Святіший Патріарх Кирилл звершив відспівування архимандрита Нестора (Жиляєва)

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге [Патріарх : Проповіді]

Предстоятель Руської Церкви звершив літію на могилі митрополита Никодима (Ротова)

Відбулися урочистості з нагоди 10-річчя відродження Нарвської єпархії

У Таллінні пройшов Собор Естонської Православної Церкви Московського Патріархату

Митрополит Талліннський Євгеній очолив урочистості в Яранську з нагоди річниці преставлення прп. Матфея Яранського

Відбулися урочистості з нагоди 25-річчя архієрейської хіротонії митрополита Талліннського і всієї Естонії Євгенія

Святіший Патріарх Кирил очолив урочистий акт з нагоди 90-річчя від дня народження митрополита Никодима (Ротова)

Патріарший візит до Санкт-Петербурзької митрополії. Урочистий акт з нагоди 90-річчя від дня народження митрополита Никодима (Ротова)

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге [Патріарх : Проповіді]

Предстоятель Руської Церкви звершив літію на могилі митрополита Никодима (Ротова)

К 25-летию открытия Покровского ставропигиального женского монастыря [Iнтерв'ю]

У 29-ту річницю інтронізації Святішого Патріарха Олексія II відбулася панахида в Богоявленському кафедральному соборі м. Москви

Виставка «Духовна спадщина Росії» відкрилася в Санкт-Петербурзі

У день 90-річчя від дня народження Святішого Патріарха Олексія II в Богоявленському кафедральному соборі в Москві була відслужена панахида

Інші статті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла на торжественном акте по случаю 90-летия со дня рождения митрополита Никодима (Ротова)

Патриаршее приветствие участникам участникам XI Покровских общественных чтений

Патриаршее приветствие участникам международной конференции «Митрополит Никодим: путь служения Церкви»

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла губернатору Волгоградской области А.И. Бочарову с 50-летием со дня рождения

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла министру по делам Северного Кавказа С.В. Чеботареву с 50-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление митрополиту Иркутскому Вадиму с 65-летием со дня рождения

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла по случаю 75-летия Московского государственного института международных отношений

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла заслуженному художнику России И.И. Глазунову с 50-летием со дня рождения

Патриаршее поздравление митрополиту Корсунскому Антонию с 35-летием со дня рождения

Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на заседании Попечительского совета Троице-Сергиевой лавры и Московской духовной академии