Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Патріарша проповідь після Літургії в храмі святого князя Ігоря Чернігівського в Передєлкіно

Патріарша проповідь після Літургії в храмі святого князя Ігоря Чернігівського в Передєлкіно
Версія для друку
17 червня 2013 р. 19:21

17 червня 2013 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в храмі святого благовірного князя Ігоря Чернігівського в підмосковному Передєлкіно. Після закінчення богослужіння Святіший Владика звернувся до віруючих зі словами проповіді.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри!

Висловлюю глибоке задоволення тим, що на честь дня пам'яті святого благовірного князя Ігоря Чернігівського я мав можливість звершити Божественну літургію в цьому благоліпному новоствореному храмі, річницю освячення якого ми сьогодні святкуємо. Ми також звершили в цьому храмі велике таїнство посвячення в єпископи архімандрита Леоніда, якому належить бути православним єпископом міста Буенос-Айреса, бути пастирем, відповідальним за Південноамериканський континент, за православну паству, що там перебуває.

Сьогодні у нас ще одна дуже важлива подія. Прославляючи пам'ять святого благовірного князя Ігоря Чернігівського, ми мимоволі згадуємо його життя. Багато хто з вас добре знає його житіє, але я хотів би звернути увагу на обставини його канонізації.

З історичної точки зору святий благовірний князь Ігор — не герой. І це відповідь усім тим, хто нерідко звертається до Руської Православної Церкви з проханням канонізувати того чи іншого героя, того чи іншого полководця, ту чи іншу історичну особистість, що має багато заслуг перед Вітчизною. Найчастіше наша Церква ці прохання не виконує, тому що ми канонізуємо не героїв і не видатних особистостей, а святих. Правда, нерідко в одній особистості все з'єднується — і героїзм, і подвиг, і величезні таланти, чи то полководницькі, чи управлінські; але от на прикладі князя Ігоря ми можемо ясно зрозуміти, що є вирішальним для того, щоб людина була визнана святою.

Святий Ігор став київським князем у далекому 1146 році. Так вийшло, що народ його не прийняв. Деякі кияни взагалі не любили всіх князів з роду Ольговичів, а він був Ольгович. Не зумів пробути Ігор на престолі київських князів навіть місяць, як був позбавлений влади, а на його місце прийшов інший князь. І мало того, що був позбавлений влади, — всяке буває, світ політики жорстокий, одні приходять, інші йдуть, — він був убитий киянами, хоча не мав перед ними ніякої провини. Його закривавлене понівечене тіло протягли містом, вчинивши беззаконня.

Що ж князь Ігор? Може, він чинив опір позбавленню влади, організував своїх прихильників, влаштував ще одну кровопролитну міжусобну бійку? Він зі смиренням поступився великокнязівським троном і зі смиренням прийняв мученицьку кончину.

Тих людей, які приймають страждання не за Христа, не за віру, але приймають страждання, являючи при цьому силу християнського духу, смирення й любові, ми називаємо страстотерпцями. Святий благовірний князь Ігор Чернігівський був таким страстотерпцем, подібно родичам своїм — першим руським святим Борису й Глібу.

Ми знаємо, що в нашій історії були також інші страстотерпці. І я хотів би сьогодні назвати ім'я ще одного страстотерпця — святителя Филипа, митрополита Московського. Його кончина дуже нагадує кончину святого Ігоря Чернігівського — ті ж політичні пристрасті, які одного позбавили князівства, а іншого — московського святительского престолу. Ті ж причини умертвіння, які нічого спільного не мали зі сповіданням віри або зі спробами змусити людину зректися віри. Як у першому, так і в другому випадку причини були інші. Але, як у першому, так і в другому випадку Церква наша схилила свої коліна перед подвигами цих людей. У 1147 році святий князь Ігор був убитий. А через три роки, у 1150 році, почалися зцілення біля його могили. Можете собі уявити стан душ тих, хто гнав князя свого, хто безчесно й злочинно його умертвив. Можливо, ці ж люди приходили й молилися біля його останків, щоб отримати допомогу, зцілення від хвороб.

Мощі святого князя Ігоря були перенесені з міста Києва, який його не прийняв і який став місцем його мученицької кончини, до міста Чернігова, де і спочивають у соборі XII століття, що зберігся до нашого часу.

Ми знаємо, що, по суті, так само був убитий і святитель Филип. Виходячи з храму ви побачите дві скульптури, два чудових пам'ятники — Ігорю Чернігівському та святителю Филипу Московському. Вони стоять поруч — по-перше, тому, що ці святі, і один, і інший, прославили Господа своїм смиренням, твердою вірою і любов'ю до людей; прославили, не злякавшись смерті. Але є ще одна причина, чому ці два пам'ятники стоять поруч. Тут, як ви знаєте, знаходиться резиденція Патріарха Московського і всієї Русі. Тож садиба, в межах якої зараз розташовується резиденція, — це історична садиба бояр Количевих. Всередині садиби стоїть старовинний монумент, який перелічує великі імена тих, хто належав до сім'ї Количевих. То були полководці, відомі бояри і серед них святитель Филип (Количев), митрополит Московський, страстотерпець.

Ось так кілька тем переплітаються сьогодні в тій дії, яку нам належить здійснити. Ми освятили пам'ятник цим двом святим, яких ріднить любов до Бога і людей навіть до смерті, прийняття смерті, смиренно сповнене християнської сили й гідності, а також і ця географічна близькість: в одному місці розташовані і храм святого благовірного князя Ігоря, і та земля, на якій жив і святитель Филип, і все його сімейство.

Я хотів би принести сердечну подяку тим людям, які взяли на себе обов'язок спорудити ці два чудових пам'ятники. Я сердечно дякую Ігорю Олександровичу Найвальту, президенту «Балтійської будівельної компанії». На кошти цієї компанії і на особисті кошти Ігоря Олександровича був побудований величний храм, який так виділяється серед всіх храмів міста Москви, та й Церкви Руської своєю билинною красою, своїм теплом, своїм світлом. Ми вшановували Вас рік тому, Ігоре Олександровичу, і сьогодні, до дня Вашого ангела, я хотів би піднести цей святий Володимирський образ Богоматері, щоб він зберігав Вас від усякого зла і зміцнював Вас у Ваших трудах і в благодіянні.

А зараз я пропоную всім вийти за межі храму, де ми звершимо коротку молитву та освятимо пам'ятник двом страстотерпцям — святому благовірному князеві Ігорю Чернігівському і святителю Филипу, митрополитові Московському. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті мучениці Татіани після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у Неділю за Богоявленням після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у день свята Хрещення Господнього після Літургії в Богоявленському кафедральному соборі у Москві

Патриаршая проповедь в Неделю 31-ю по Пятидесятнице после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю 30-ю по Пятидесятнице, по Рождестве Христовом, после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в праздник Рождества Христова после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 29-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі великомученика Георгія Побідоносця в м. Одинцово Московської області