Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версия
Патріархія

Патріарша проповідь в неділю 19-у після П'ятидесятниці в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь в неділю 19-у після П'ятидесятниці в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
3 листопада 2013 р. 18:08

3 листопада 2013 року, в неділю 19-у після П'ятидесятниці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію в Храмі Христа Спасителя. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із словами проповіді.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі отці, браття й сестри! Усіх вас сердечно вітаю й поздоровляю з недільним днем.

Сьогоднішнє недільне богослужіння було відзначене читанням Євангелія (Лк. 16:19-31), про яке ви чули хорошу проповідь священика. Я не буду повторювати вам це євангельське читання, я тільки скажу про те, про що всім нам потрібно неодмінно знати. А саме про те, що притча про багатого й Лазаря є найбільш детальним — звичайно, стосовно до людського розуміння, — сказанням про те, що ж чекає нас після смерті.

Безперечно, Господь передає нам Своє одкровення в тих категоріях думки, в тій системі понять, тією мовою, якими ми володіємо. І, мабуть, неможливо людською мовою, спираючись на людські знання, передати людям те, що означають нове небо й нова земля, це майбутнє життя. У кожного покоління людей на основі загальних знань складаються певні власні уявлення, але всі вони неповноцінні і, звичайно, не відповідають тому, що є насправді, тому що повна правда про майбутнє життя прихована від нас — можливо, просто тому, що ми своїм розумом, відштовхуючись від своїх знань, своєї культури, свого досвіду, нездатні зрозуміти це одкровення.

От і притча про багатого й Лазаря — це теж милість Божа. Господь і розумним, і нерозумним, і освіченим, і неосвіченим, і тим, що жили 2000 років тому, і тим, хто живе у XXI столітті, під чудовими, зворушливими, хвилюючими до глибини душі образами передає нам певну звістку, певне приховане послання про те, що нас чекає. У цих словах зашифровано дещо, що нам сьогодні неможливо розшифрувати, але коли кожен з нас переступить межу, що відокремлює життя фізичне від нового життя, наші очі відкриються, і ми вмить все зрозуміємо. Але навіть з того, що ми сьогодні чули з притчі про багатого й Лазаря, ми повинні зробити для себе один дуже важливий висновок. Життя після смерті існує. Це не міф, не казка — це те, що реально існує, і, можливо, ще більш реальне, ніж та дійсність, в якій ми зараз знаходимося.

І ще щось дуже важливе повідомляє нам Господь через цю притчу. А саме те, що в тій реальності люди перебувають начебто в різних світах і що кожен із цих світів відповідає внутрішньому стану людини. Не може злий перебувати серед добрих — тоді ні він, ні добрі не будуть щасливі, не матимуть повноти життя. Не може й добрий перебувати серед злих, що було б несправедливим. Відомо, як страждають невинні люди, яких поміщають у тюремну камеру разом зі злочинцями. Їхнє життя стає пеклом, тому що їх внутрішній світ несумісний зі світом тих, хто їх оточує.

Ось так само і після нашого земного життя кожен буде там і в тому оточенні, яке відповідає його духовному й моральному стану. Якщо всередині обман, підступність, злість, брехня, зрада, лицемірство, прагнення до багатства й насолод, якщо зруйновані всі цінності життя, якщо для досягнення своїх цілей людина здатна зробити все, переступивши через будь-які принципи й ідеали, — то така людина, якщо в певний момент виявиться здатною розібратися в самій собі, скаже про себе: «Я негідний милості Божої».

Але Господь вчить нас, що навіть така занепала людина, в якій начебто немає нічого такого, що може перейти в життя вічне, в якій усе обтяжене пристрастями, гнітючими й такими, що руйнують душу, — навіть така людина милістю Божою, через Хрест Христовий, Його страждання і Його Воскресіння має надію на життя майбутнього віку, якщо принесе щире покаяння і явить глибоку віру.

Ця притча дозволяє нам зрозуміти, що якийсь зв'язок між тими світами може існувати. Адже споглядав багатій, який перебував у пеклі, на Авраама і побачив там Лазаря, того самого нещасного, який колись лежав біля його дверей. Більш того, багатієві було дано можливість звернутися до Авраама. Отже, з одного боку, межа між тими світами непроникна, бо неможливо перейти з одного стану в інший, але не настільки, щоб не можна було бачити й сполучатися, і, можливо, це видіння й буде найстрашнішою мукою для тих, хто позбавлений Царства Божого.

Ну і, нарешті, заключні слова притчі. Багатій просить Авраама, щоб він послав когось звідти, щоб той воскрес, прийшов і розповів живим про те, що їх чекає. Насамперед, багатій думав про своїх братів, які повторювали його життєвий шлях — жили так само нерозважливо, впиваючись багатством, насолоджуючись тимчасовим, не бачачи справжнього сенсу й справжніх цілей у житті, не дивлячись на жебраків, убогих, нещасних, які були поруч. І які ж сильні і разом з тим які реалістичні слова говорить Авраам: «У них є Мойсей і пророки; а якщо Мойсея не слухали й Пророків не послухають, то не послухаються, навіть якщо і мертвий воскресне».

Як же все це можна застосувати і до нашого сьогоднішнього дня, до свідомості сучасних людей, які часто не бачать чудес, Божих чудес у житті кожного, в історії народів, чудес у великому й малому, коли Господь за молитвами вторгається в наше життя — зупиняє хвороби, умудряє в юності, допомагає уникнути спокус, дає сили в старості й нерідко допомагає навіть в наших побутових проблемах! Для величезної кількості людей не існує ніякого Божественного сліду в історії, ніякої руки Божої в житті, і якщо така людина зустрінеться з тим, хто з мертвих воскрес, — все одно не повірить. У цьому немає нічого нового — так і Господь Ісус Христос воскресив Лазаря Чотириденного, і люди були вражені: перед ними була така могутня й така сильна Людина, що Їй треба було поклонятися, що Її треба було негайно обрати в царі, адже Вона могла очолити боротьбу з римлянами. Але варто було тільки Цій могутній Людині, воскресивши чотириденний труп, явити слабкість, зазнати катувань, зійти на хрест, як ті ж самі люди, які вітали Його криком «осанна!», почали вимагати «розіпни Його!».

Нічого нового не відбулося за ці 2000 років, і ніякі воскреслі небіжчики нікого у вірі сьогодні не зміцнять. Одні скажуть, що це обман, інші — що це маніпуляція з метою наживи, треті навіть думати про це не будуть. Усе це свідчить про те, що життя вічне зароджується в глибині нашого серця, у глибині нашої свідомості, що думка про вічне життя вплітається в тканину нашого людського життя. Якщо вона супроводжує нас і в радощах і в скорботах, якщо ми знаємо, що нас чекає, якщо ми знаємо й віримо в ті слова, які Господь нам передав, то одна тільки думка про вічність здатна докорінно змінювати наше людське життя, наповнюючи його справжнім сенсом і справжніми цінностями.

Притча, яку ми сьогодні чули, саме про це — про цілі та цінності людського буття. І нехай допоможе нам Господь ніколи не випускати зі свого внутрішнього зору ці справжні цінності й цілі, які й приводять нас до життя вічного. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Патріарша проповідь у день пам'яті святителя Тихона і отців Помісного Собору 1917-1918 років після Літургії в домовому храмі Свято-Тихонівського університету

Патріарша проповідь у день свята Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 22-у по П'ятидесятниці після Літургії в храмі ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» на Великій Ординці м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в день свята Іверської ікони Божої Матері після Літургії в Новодівочому монастирі м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Покрова Пресвятої Богородиці після Літургії в храмі Всіх святих в Мінську

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Марфо-Маріїнській обителі м. Москви

Патріарша проповідь у свято Воздвиження Хреста Господнього після Літургії в Нікольському кафедральному соборі м. Армавіра

Слово Святішого Патріарха Кирила після богослужіння в кафедральному соборі святителя Миколая Чудотворця в Єйську

Патріарша проповідь у свято Різдва Пресвятої Богородиці після Літургії в Богородице-Різдвяному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь після Літургії в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці в храмі святителя Інокентія Московського в Бескуднікові м. Москви