Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на відкритті Першого великого з'їзду козацьких духівників

Виступ Святішого Патріарха Кирила на відкритті Першого великого з'їзду козацьких духівників
Версія для друку
5 грудня 2013 р. 19:00

5 грудня 2013 року в Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил взяв участь у відкритті Першого великого з'їзду козацьких духівників «Православ'я — духовно-моральна основа козачого світогляду».

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства, вельмишановні владики! Шановний Олександре Дмитровичу! Шановні високі представники державної влади! Дорогі отці, брати-козаки, брати й сестри!

З почуттям глибокого задоволення, з радісним почуттям я відкриваю цей Перший великий з'їзд козацького духовенства, і хотів би поділитися з вами деякими думками, що стосуються козацтва на сучасному етапі історичного розвитку Росії та інших країн, з якими воно пов'язане тісними узами, а також про те, що і як нам потрібно робити для справжнього відродження козацтва.

Хотів би почати з визначення. Щодо того, що таке козак, сьогодні ведуться різного роду дискусії, які нерідко відводять свідомість людей вбік. На моє глибоке переконання, козацтво — це певний спосіб життя. Це не етнічна група, це навіть не культурна група, хоча зовнішні культурні чинники й атрибути відіграють дуже важливу роль для самоорганізації та саморозуміння козаків. Насамперед це спосіб життя, а якщо ми говоримо про спосіб життя, ми завжди повинні мати на увазі певний фундамент, на якому цей спосіб життя створюється. Тому що без єдиного фундаменту не може бути єдиного способу життя, а щодо козацтва — не може бути єдиного козацтва. Якщо ми не погодимося щодо того, що є фундаментом козацького способу життя, ми тим самим відмовляємося від того, що козацтво — це єдина сім'я, і відкриваємо простір сепаратизму, різним дробленням, які врешті-решт знищать козацтво так, як у наш плюралістичний час дуже часто знищують інші людські спільноти.

Так що ж лежить в основі способу життя козака? Це, насамперед, православна віра і любов до Вітчизни. Любов, що тягнеться до готовності покласти своє життя за Вітчизну. Саме тому козаки й були опорою держави, опорою національного життя. Там, де відбувалися різного роду заворушення, розділення, конфлікти, козаки, стаючи на захист Вітчизни, були тією силою, яка була здатна вплинути на ворогуючих так, що ворожнеча припинялася. Коли Батьківщині нашій ставало важко, коли зовнішня небезпека загрожувала самому її буттю, тоді саме козаки ставали передовим загоном, що захищав не тільки рубежі, але й всю Вітчизну. І ми знаємо, яку величезну роль відігравали козацькі з'єднання у війнах, які вела Росія і в XIX столітті, і на початку століття XX.

Якщо ми погоджуємося в тому, що фундаментом козацького способу життя є православна віра, то ми повинні розібратися: а що означає бути православною людиною? Це культурна ідентифікація особистості? Це її зв'язок з певною субкультурою? Чи це ціннісна орієнтація особистості? Для всіх нас, думаю, має бути ясно, що Православ'я, маючи власну дуже багату культуру, є по суті системою духовних і моральних цінностей. Якщо ця система руйнується, то людина перетворюється на псевдоправославну, перетворюється на певний карикатурний образ. І ми знаємо, як іноді серце просто болить від того, що усвідомлюєш, дивлячись на зовнішню релігійність людини, що особистість ця дуже далека від того, щоб жити згідно з православною вірою.

А що означає жити згідно з православною вірою? Це означає, що у козаків має бути ясне відчуття приналежності до Церкви, тому що немає Православ'я без Церкви. Православ'я як культурної категорії зовсім не достатньо, щоб відігравати важливу роль в житті людей, бо тоді воно стає тимчасовим, минущим, як є минущим усе зовнішнє в людському житті. Якщо ж козак належить до Церкви, то це означає, що він православний у повному розумінні слова. Не поверхово, не зовнішньо, не карикатурно, але по суті він належить до Православ'я.

Іноді в сучасному козацькому житті виникають великі труднощі, пов'язані зі ставленням козаків до Церкви. Кожен козак з повагою ставиться до Православ'я, і я сердечно дякую всім вам, мої дорогі, — і духовенству козацькому, і козакам, і козацьким керівникам — за те, як сьогодні козаки захищають Церкву, коли це необхідно, беруть участь у масових ходах, хресних ходах, охороняють храми й монастирі. Це дуже важлива функція, яку вже сьогодні козаки здійснюють.

Але є й слабке місце, яке я бачу, про яке вам потрібно буде подумати й поговорити під час Першого великого з'їзду козацького духовенства. Бути православним означає не тільки стояти у формі поза храмом і охороняти його. Бути козаком означає серцем бути в храмі, означає приймати все, що відбувається в Церкві, з відкритим серцем.

Не можна бути козаком і не причащатися Святих Христових Таїн. Не можна бути козаком і не сповідатися. Не можна бути козаком і жити в невінчаному шлюбі. Таких козаків у старі часи висікли б батогом. Сьогодні ніхто батогами за це не б'є і бити не буде. Сьогодні приналежність до Православної Церкви — це вільний вибір, так само як вільним вибором є і приналежність до козацтва. І якщо ви одягаєте на себе козацьку форму, то це означає, що ваше козацтво буде справжнім тільки тоді, коли ви станете воцерковленими православними людьми. А без цього захоплення може скоро минути. І форму буде знято, і традиції буде потоптано, бо не буде основи, базису для формування козацького способу життя. У цей спосіб життя входила справжня церковність людей, їх участь у таїнствах, дотримання канонів Церкви.

І от ще про що мені б хотілося сказати. Приналежність до Церкви сприяє зростанню людини в самодисципліні. Чому? Тому що існують певні обмеження, які виховують волю людини. Я хотів би торкнутися такої теми, як піст. Знаю, що багато козаків повною мірою не постують. Я не вимагаю від вас зараз, щоб ви всі стали постувати так, як належить, адже нерідко це пов'язано і з виробничими проблемами, і з певними сімейними труднощами. Але для чого потрібен піст? Піст потрібен для того, щоб людина виховувала свою волю. І якщо ми настільки слабкі, що не можемо відмовити собі у вкушанні скоромної їжі, то чи вистачить у нас сили Батьківщину захищати? Чи вистачить у нас сили йти на інші самообмеження? Піст є певним індикатором здатності людини обмежувати свої потреби, мобілізувати свою волю. І якщо в такій простій справі не можемо, чи варто нам замахуватися на великі справи? Чи варто нам говорити, що ми співпричетні великій козацькій традиції? Нам слід про це подумати.

Ще раз хочу сказати, що мої слова, напевно, не кожен зможе відразу реалізувати. Але подумайте про них, задайте собі це питання: якщо в малому не зможу бути вірним, чи зможу бути вірним у великому (див. Мф. 25:21)? Чи вистачить силоньок? І найчастіше відповідь така: не вистачить. Якщо в малому не можеш бути вірним, не зможеш бути вірним і у великому.

Тому воцерковлення козаків сьогодні — це життєво важливе питання. Від цього залежить, чи буде козацтво відігравати важливу роль у житті країни, народу, Церкви, чи буде поступово деградувати і зникати як певний етнографічний рудимент. Тому приналежність до Церкви — це не питання лише релігійного вибору. Це питання бути чи не бути козацтву, бо лише за умови приналежності до Церкви в тому обсязі, про який я сьогодні говорю, коли духовні цінності Православ'я, православний спосіб життя стають цінностями і способом життя козаків, — тільки в цьому разі козаки зможуть зберегтися в умовах колосального різноманіття поглядів, переконань, конфронтації в сучасному світі, коли люди роз'єднуються за багатьма позиціями — політичними, економічними, становими, культурними, мовними, релігійними. І немає іншої сили, яка здатна об'єднати козацтво.

І другий дуже важливий момент, про який я вже сказав, ще одна цінність, яка знаходиться в самому базисі, в основі козацького життя. Це любов до Вітчизни. Вона виражається в козаків у прагненні підтримувати основу державності країни, служити єдності народу, подоланню розбіжностей. У цьому сенсі козацтво є надпартійним, так само як надпартійною є Церква. Не можна бути козаком і поділяти якісь вузькі політичні погляди, тому що сьогодні це можуть бути одні погляди, а завтра інші. Найголовніша ідеологія, політична ідеологія козацтва — це любов до Вітчизни, це охорона державних устоїв, єдності й цілісності країни, збереження її справжнього суверенітету.

Коли я говорю про справжній суверенітет, я маю на увазі ту сумну обставину, що більшість країн світу, називаючись суверенними, сьогодні такими не є. Не тільки тому, що більш потужні сили можуть справляти непереборний вплив на політичний вибір цих країн, але ще й тому, що руйнується культурний, духовний суверенітет народів, і в умовах глобалізації виникає величезна небезпека для кожного народу, у тому числі нашого.

Отже козаки, люблячи свою Батьківщину, повинні не тільки захищати її рубежі, не тільки прагнути до того, щоб своєю діяльністю сприяти примиренню, єдності людей, злагоді в суспільстві, а й прагнути протистояти будь-яким спробам зруйнувати справжній суверенітет Вітчизни. Тому що корені козацтва в цьому суверенітеті, а якщо його не буде, то не буде й козацтва, або воно перетвориться, як я вже сказав, на етнографічну карикатуру, чого допустити ні в якому разі не можна.

Ті заходи, які були зроблені в плані організації козацького життя, козацького служіння, безперечно, є своєчасними й спрямованими на благо козацької спільноти. Я хотів би сказати, що Церква з однаковою повагою ставиться до реєстрових козаків і до козацьких товариств, які не є реєстровими. Тому що кожен чоловік, незалежно від того, чи готовий він служити в регулярних частинах армії, козацьких частинах, чи зберігати козацьку традицію, не вступаючи в регулярні частини, — якщо він засновує своє життя на тому самому базисі, про який я сказав, то він є козаком. Для Церкви і одне, і інше має однакову цінність.

До того ж не повинно бути розбіжностей між однією та іншою стороною козацтва, як не може козацтво бути використаним у політичних цілях, що нерідко формулюються не в нашій країні, а далеко за її межами. У цьому відношенні козацтво не повинно втрачати пильності. Воно є занадто потужною силою, щоб ним не цікавилися ті, хто має власні плани щодо майбутнього Росії.

Тому я вас всіх, мої дорогі, закликаю до того, щоб ви зростали у православній вірі, у православній самосвідомості, щоб ви ставали воцерковленими людьми, з тим щоб зберегтися як козацька громада, щоб ваша любов до Вітчизни була вищим пріоритетом, щоб ви завжди були здатні захищати рубежі Вітчизни, а також внутрішнє життя нашої держави, зберігаючи єдність народу й цілісність країни та служачи справжньому суверенітету історичної Русі. Нехай благословення Боже перебуває над усім козацтвом, над усіма козацькими підрозділами та товариствами, над їх керівниками.

І особливо я б хотів сказати про роль і значення козацького духовенства. Ви, дорогі отці, ті, хто працює пліч о пліч з козаками, повинні пам'ятати слова Патріарха і здійснювати ці слова, як певну обітницю. Інакше нічого не вийде. Це ваше завдання. Ви так повинні працювати, так повинні виховувати козаків, а не просто відігравати зовнішню, етнографічну роль: ось, мовляв, не може бути козацького кола без батюшки. Прийшов батюшка, молитву прочитав, а потім сидить і не бере участі ні в чому. Нас це не влаштовує. Якщо ви берете на себе відповідальність бути духівниками в козацьких товариствах, у реєстрових частинах, ви повинні брати найактивнішу участь у козацькому житті. Ви відповідальні за реальне воцерковлення козаків, формування їх козацької самосвідомості. Тому, підкреслюючи особливу роль духовної, пастирської роботи з козаками, я б хотів закликати вас до трудів на благо Вітчизни нашої і Церкви нашої, до трудів, які ви здійснювали б з подвижницькою силою, самовіддано, не шкодуючи живота свого. Нехай благословення Боже перебуває над усіма вами, мої дорогі. Цими словами я відкриваю Перший великий з'їзд козацького духовенства.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Вітання Святішого Патріарха Кирила К-Ж. К. Токаєву зі вступом на посаду Президента Республіки Казахстан

Слово Святішого Патріарха Кирила на засіданні Вищої Церковної ради 20 березня 2019 року

Слово Святішого Патріарха Кирила на презентації нових томів «Православної енциклопедії»

Патріарше привітання єпископу Ворзельському Ісаакію з 55-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила керівнику Рососвітнагляду С.С. Кравцову з 45-річчям від дня народження

Патриаршее поздравление митрополиту Херсонскому Иоанну с 55-летием со дня рождения

Патріарше привітання єпископу Нарвському Лазарю з 50-річчям від дня народження

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в понеділок першої седмиці Великого посту в Храмі Христа Спасителя

Співчуття Святішого Патріарха Кирила у зв'язку з кончиною настоятеля Казанського собору Санкт-Петербурга протоієрея Павла Красноцвєтова

Патріарше привітання митрополиту Миколаївському Питириму з 75-річчям від дня народження