Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в понеділок першої седмиці Великого посту в Храмі Христа Спасителя м. Москви

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в понеділок першої седмиці Великого посту в Храмі Христа Спасителя м. Москви
Версія для друку
3 березня 2014 р. 23:02

Увечері 3 березня 2014 року, у понеділок першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив велике повечір'я з читанням Великого канону прп. Андрія Критського в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення богослужіння Предстоятель звернувся до віруючих із проповіддю.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Протягом Великого посту кожному християнинові, що свідомо ставиться до своєї віри, належить особливим чином піддавати осмисленню, аналізу своє внутрішнє життя. Святі отці пропонують нам покласти це самовипробування в центр нашого життя, особливо в той час, коли і зовнішні обставини сприяють такій самозосередженості.

Піст і є такою обставиною. Безперечно, піддаючи себе внутрішньому випробуванню, задаючи собі неприємні питання, ми торкаємося багатьох важких сторін нашого внутрішнього життя. От про одну з таких сторін мені й хотілося б сьогодні сказати — не стільки від себе, скільки від святих отців.

Цією стороною є стреси, через які сучасна людина проходить, тією чи іншою мірою, практично кожен день свого життя. У декого стреси пов'язані з виконанням професійних обов'язків, інші просто не витримують загального інформаційного фону, який обрушується на людину і несе дуже велику кількість негативу, впливаючи, вільно чи мимоволі, на нашу свідомість.

За часів святих отців слово «стрес» не використовувалося, але було інше слово, яке чомусь практично вийшло з нашого побуту, — слово «смуток». Ось про смуток у святоотцівській писемності сказано дуже багато. Святий Григорій Ниський говорить, що смуток висушує людське серце. А чудовий церковний письменник-аскет преподобний Іоанн Касіян Римлянин проводить таке порівняння: як міль є шкідливою для одягу, як хробак для дерева, так смуток є шкідливим для людського серця.

Святі отці ясно розуміли, що смуток у більшості випадків руйнує внутрішній світ і спокій людини, позбавляє її можливості зосередитися, у тому числі на питаннях духовного життя. Коли людина проходить через сильний стрес, вона не може ні про що думати — вона постійно «прокручує» у своїй свідомості ті чи інші обставини, пов'язані з цим стресом, вона болісно намагається знайти вихід із становища, вона реально страждає. І як часто стреси призводять до незворотних фізичних наслідків, руйнуючи людський організм і саме людське життя!

Такий стан святі отці називають гріховним. Смуток є гріховним, тому що він дійсно висушує людське серце, і сучасна людина, переживаючи стрес, знає це на власному досвіді.

А чи може смуток бути спасенним? І на це питання відповідають святі отці. Той же Іоанн Касіян Римлянин говорить, що тільки в двох випадках смуток є спасенним — коли він походить від щирого каяття в гріхах перед Богом або коли він відвідує людину від незадоволеності її духовним вдосконаленням.

Але смуток, що стосується цих двох важливих обставин, не висушує серце людини і не є стресом. Це інший смуток — це смуток, який мобілізує свідомість і волю, який допомагає поставити перед собою важливі завдання, пов'язані з духовним вдосконаленням, з розвитком особистості. Такий смуток не вбиває, а підносить, будучи стимулом до внутрішнього вдосконалення.

Що ж робити, коли нас відвідує стрес — той самий смуток, який висушує або руйнує людську природу? Святі отці дають дуже просту пораду. Так, Іоанн Ліствичник говорить, що скорбота й смуток знищуються псалмоспівом і чеснотою.

Під псалмоспівом преподобний мав на увазі, звичайно, молитву — щиру молитву до Бога. У мить смутку й скорботи слід співвіднести їх причини з тією системою духовних цінностей, які Бог визначив для життя людини. І найчастіше, співвідносячи причини стресу і повсякденної скорботи з великими Божественними заповідями і приписами, ми можемо сказати, що причини скорботи й смутку — це ніщо перед Богом і перед вічним життям, і це ніщо по відношенню до спасіння нашої душі. Сила християнина полягає в тому, що він може протиставити смутку, стресу внутрішнє переконання, засноване на вірі. Адже саме так, через наші переконання перемагається скорбота за нашими покійними ближніми. Через переконання, через молитву перемагається смуток, з яким ми нерідко стикаємося в житті.

А ще Ліствичник згадує чесноту. А чому чесноту? А тому що звершення добрих справ завжди несе в собі певний позитивний заряд, збагачуючи людину енергією. Навіть відвідування скорботних людей, замість того щоб забрати у людини енергію, іноді надає їй сил, допомагає накреслити у своїй свідомості щось важливе, визначити пріоритети, відокремити головне від другорядного. Якщо ми творимо добрі справи, то ж ми тим самим відвертаємося від сумних істин. Саме тому, коли нас відвідує смуток не по Богові, а смуток, обумовлений життєвими скорботами, нам не потрібно замикатися в самих собі, не потрібно постійно думати про причини цього смутку, не потрібно протистояти тим, хто нас образив, і вибудовувати систему захисту, тим самим завдаючи ще більшої шкоди своїй душі. Дуже важливо переключити свідомість і почати робити добрі справи, читати Святе Письмо та, як навчав Іоанн Ліствичник, псалмоспівом долати смуток.

Святоотцівська мудрість містить чудові вказівки, що допомагають нам правильно влаштувати життя. Не можу не привести чудові слова преподобного Ніла Синайського, який ясно і просто сказав, що смуток людини долається мужністю й благородністю. Але у мужності і благородності має бути джерело, і це джерело — завжди всередині людини, в її серці, в її розумі. Мужність і благородність виростають з переконань і реального духовного досвіду, а інакше вони залишаються просто красивими словами, нездатними не тільки допомогти людині в смутку, а й просто супроводжувати її по життю.

Навчені святоотцівською мудрістю, будемо з увагою дивитися всередину себе, будемо намагатися відповідати на ті питання, які сама совість ставить перед нами, і будемо, відштовхуючись від великої священної мудрості отців і вчителів Церкви, озброюючись цією мудрістю, долати скорботи й смутки нашого життя. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святих рівноапостольних Мефодія й Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Миколо-Перервинському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії на Бутовському полігоні

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Покровському ставропігійному монастирі

Слово Святішого Патріарха Кирила після Великодньої великої вечірні в Храмі Христа Спасителя в Москві

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику Суботу після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Великий Четверток після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні Великого Четвірка після богослужіння в Марфо-Маріїнській обителі в Москві

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у Велику Середу після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь напередодні Великої Середи в Андріївському ставропігійному монастирі