Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила на свято Покрова Божої Матері в домовому храмі Московських духовних шкіл

Слово Святішого Патріарха Кирила на свято Покрова Божої Матері в домовому храмі Московських духовних шкіл
Версія для друку
14 жовтня 2014 р. 19:25

14 жовтня 2014 року, на свято Покрова Пресвятої Богородиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Покровському храмі Московських духовних шкіл у Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Високоповажний владико Євгеніє, архієпископе Верейський, ректор Московської духовної академії! Дорогі отці, браття й сестри! Професори, викладачі, студенти Московської духовної академії!

Я всіх вас вітаю з ювілеєм — з 200-річчям духовної академії у Святій Трійці. Це чудовий ювілей, який збігся з 700-річним ювілеєм преподобного Сергія. І чудово, що ці дати так співпали, бо якби не було преподобного Сергія, то не було б Лаври і, напевно, десь в іншому місці була б Московська духовна академія. Але за Промислом Божим академію після Наполеонівської навали, з розореної Москви, було переведено сюди, але вже на нових засадах. Утворилася школа нового типу — духовна академія, якої раніше не було в Росії.

Ми знаємо, якою блискучою була історія Московської духовної академії в дореволюційні роки. Ми знаємо, як багато чудових архіпастирів, пастирів, богословів вийшло з цих стін. Абсолютно справедливо зараз було сказано, що в роки лихоліття багато з випускників Московських духовних шкіл, багато з професорів і викладачів пройшли подвигом сповідництва й мучеництва, засвідчивши вірність Церкві Божій, вірність тим духовним принципам, які були закладені ще під час Хрещення Русі і які розцвіли й принесли рясні плоди в житті нашого народу.

Мабуть, невипадково також і те, що саме день Покрова було обрано в якості престольного свята Московської духовної академії. Свято це поєднало Візантію і Русь особливими духовними зв'язками, і про це потрібно сказати особливо. Як вийшло, що історична подія, що мала місце на берегах Босфору, — спасіння царюючого граду від навали чужинців, чудове бачення преподобним Андрієм Пречистої Богоматері з розпростертим омофором у Влахернському храмі, — майже повністю пішло з історичної пам'яті місцевої Константинопольської Церкви, але з надзвичайною силою було засвоєно тут, на нашій землі?

Свято Покрова ми майже прирівнюємо до двунадесятих свят. Як багато Покровських храмів і монастирів по всьому обличчю Руської землі! Як шанує наш народ цю подію, віддалену від нас багатьма століттями й географічним простором, і яка мала величезне історичне значення для іншого народу і для іншого місця!

Чому все це було сприйнято так близько серцем нашого благочестивого народу? Чому це оповідання про бачення лягло в основу великого свята Руської Церкви? Зовсім не випадково ми називаємо країну нашу уділом Пресвятої Богородиці. Вона з нами, Вона над нами, і цей образ Покрова є в якомусь сенсі частиною нашої національної самосвідомості.

Ми пройшли найтяжчими шляхами нашої національної історії. Кілька разів ми були на волосині від загибелі як народ, як країна, і щоразу позбавлення приходило як Боже чудо. Хіба не чудом була перемога на Куликовому полі? Я вже мав можливість говорити про це у зв'язку зі святкуванням 700-річчя від дня народження преподобного Сергія. Не було ніяких шансів у руських виграти цю битву, тому що слабкому руському воїнству, ще не цілком згуртованому, протистояла професійна, багатонаціональна, добре озброєна, випробувана в боях армія. Сили були абсолютно нерівні. І коли великий князь Дмитро Донський, усвідомлюючи цю нерівність сил, цей колосальний ризик, який він був готовий на себе прийняти, прийшов до преподобного Сергія, то його слово виявилося вирішальним. Не скажи Преподобний «благословляю», не став би ризикувати Дмитро Донський і воїнством, і всією країною, і знову схилив би свою шию, а разом з ним схилила б шию вся земля Руська...

Але князь Дмитро пішов за благословенням преподобного Сергія і здобув перемогу. І хоча це була не остаточна перемога, але ця перемога мала величезне духовне, моральне й психологічне значення для народу. Русь зрозуміла, що здатна боротися і завоювати свою незалежність. Хіба це не Боже чудо? І здійснилося це явлення Божої милості в день Різдва Пресвятої Богородиці.

А перемога над Наполеоном? А ще раніше — вихід із Смутних часів? І всі ці події супроводжувалися всенародними молитвами перед іконами — Казанською, Смоленською; і знаємо, що народ наш пов'язував свої перемоги з предстательством Цариці Небесної. Як і остання війна, що обернулася дійсно чудом перемоги над ворогом, який багаторазово перевершував нас, над ворогом, який ні на хвилину не сумнівався в успіху, над ворогом, у якого був точний календарний план захоплення Росії. Вірю, що молитвами мучеників і сповідників, предстательством Пресвятої Богородиці ми були врятовані. Як і події наприкінці XX століття, коли миттєво все змінилося в нашій країні, і Церква вийшла з більш ніж 70-річного полону. Віримо, що оскільки над Вітчизною нашою перебуває Покров Пресвятої Богородиці, то у нас є надія на перемогу, на збереження самих себе такими, які ми є, якими ми вийшли з Київської купелі Хрещення, якими ми стали на шляхах духовного й культурного подвигу нашого народу.

Цариця Небесна простягає Покров над землею нашою. І як чудово, що цей день є головним святом для Московської духовної академії — школи, яка є кузнею кадрів для Руської Православної Церкви. І, звертаючись до професорів, викладачів, студентів, я хочу сказати: пам'ятайте про те, що ви, як і Вітчизна наша, під Покровом Пресвятої Богородиці.

Але Покров Пречистої Цариці Небесної там, у Влахернському храмі, не був простягнений просто так. Він був простягнений у відповідь на палку молитву жителів Константинополя. Ми бували різними, і Русь була не тільки свята, але й безбожна, і часом являла приклад не духовної, моральної краси та інтелектуальної сили, але гріха, розпусти й слабкості. І ми повинні пам'ятати, що Покров простягається над нами у відповідь на нашу молитву, у відповідь на нашу віру, у відповідь на нашу здатність жертвувати Богові те, що ми маємо, віддавати наш розум, нашу волю, наші почуття під силу дії Його Божественного закону.

Ось про що повинні пам'ятати і студенти, і викладачі, і професори. Адже Покров Пречистої Богоматері над цією школою простягається не «автоматично», але у відповідь на вашу молитву, на вашу віру і на ваші труди. І в цій синергії Божественного й людського — сила кожного, хто з вірою і надією звертається до Бога, до Його Пречистої Матері.

У цей день я хотів би від усього серця побажати всім нам, усьому нашому народу, Церкві нашій і цій прославленій школі, щоб у відповідь на нашу віру й на нашу молитву, на нашу цілеспрямованість до вищого і горнього, простягався завжди над нами Покров Пречистої і Преблагословенної Цариці Небесної. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в канун праздника Святой Троицы в Троице-Сергиевой лавре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти святителя Алексия Московского в Богоявленском кафедральном соборе в Елохове г. Москвы

Патріарша проповідь у Неділю 7-у по Великодню після Літургії у Свято-Троїцькому соборі м. Сургута

Слово Святішого Патріарха Кирила після богослужіння в монастирі на честь ікони Божої Матері «Умиління» в Сургуті

Патріарша проповідь у день свята Вознесіння Господнього після Літургії в московському храмі «Велике Вознесіння»

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті рівноапостольних Мефодія та Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила після закінчення Літургії в Казанському соборі м. Казані

Патриаршая проповедь в Неделю 5-ю по Пасхе, о самаряныне, после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии на Бутовском полигоне