Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святого благовірного князя Олександра Невського після Літургії в Олександро-Невському храмі Калінінграда

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святого благовірного князя Олександра Невського після Літургії в Олександро-Невському храмі Калінінграда
Версія для друку
6 грудня 2014 р. 18:33

6 грудня 2014 року, у день пам'яті святого благовірного князя Олександра Невського, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив чин великого освячення храму св. Олександра Невського в Калінінграді та очолив Божественну літургію в новоосвяченому храмі. Після закінчення Літургії Предстоятель звернувся до віруючих із проповіддю.

Ваші Преосвященства, вельмишановні владики! Дорогі отці! Шановний Олександре Георгійовичу (мер м. Калінінграда О.Г. Ярошук — прим.ред.), дорогі брати й сестри!

Сьогодні абсолютно особливий день для міста Калінінграда. Він збігся з особливим днем для всієї Церкви нашої — днем пам'яті святого благовірного великого князя Олександра Невського. І, мабуть, це невипадково, бо пам'ять про святого Олександра Невського має бути особливо сильною в нашому народі, що живе тут, на західному прикордонні Русі, на берегах Балтійського моря.

Святий благовірний князь Олександр Невський зробив все для того, щоб жодне нашестя з заходу не завершилося перемогою. Під час перебування його князем двічі були такі спроби: один раз з боку шведів, другий раз з боку Лівонського ордену. І він відбив ці навали, вщент розбив ворога і призупинив те, що у свідомості багатьох на Заході сприймалося як хрестовий похід. Не вдалися хрестові походи на Русь саме тому, що силою своєї віри, мудрістю не по роках, силою духу, полководницьким талантом Олександр зупинив це нашестя. <...>

Ми, звичайно, почитаємо святого благовірного князя не тому, що він був прекрасним дипломатом або полководцем. Ми його почитаємо як святого Божого угодника. І виникає питання: а в чому ж проявилася його святість? Адже він не творив чудес, не був церковним учителем. Він був державним діячем — так, успішним полководцем і мудрим дипломатом, — але хіба цього достатньо, щоб стати святим? Зовсім ні. І ось для того, щоб зрозуміти душу благовірного князя і побачити в ньому безсумнівну святість, потрібно згадати про те, що він, прекрасно розуміючи, які загрози стоять перед країною, у тому числі і зі сходу від Орди, яка в той час панувала над країною нашою, робив усе для того, щоб захистити свій народ від смерті.

Це роблять багато правителів і багато дипломатів. Зазвичай це пов'язано з тим, що народ, бачачи ці добрі зусилля державних діячів, відповідає їм повагою, вдячністю, довірою і навіть шануванням. А святого благовірного князя Олександра Невського багато хто на Русі не шанував, бо він в ім'я порятунку народу і країни добровільно прийняв на себе ганьблення, як приймали на себе ганьблення юродиві люди, яких штовхали ногами, на яких плювали і яких називали божевільними. Вони свій розум, свою честь, свою людську гордість розпинали Христа ради.

Ось так само і святий благовірний князь розіп'яв свою гордість. Він розумів, що мало відбити нашестя із заходу. Постійно над Руссю висіла загроза повного знищення й розорення з боку Орди, і не було у великого князя, та й у всіх князів (навіть якщо вони об'єдналися б, хоча це було неможливо з багатьох причин) сукупної сили, здатної захистити народ від Орди. І тоді святий благовірний князь Олександр починає поїздки до Орди, приймає там приниження, а повернувшись додому, не зустрічає ні любові, ні підтримки з боку стражденного народу. <...>

Чи можна собі уявити, як страждав благовірний князь? Будучи повністю відданим своєму народові, своїй вірі, Церкві, своїй землі, він приймав ганьблення від своїх, роблячи справи, які тільки й могли тоді врятувати наш народ. Можливо, тому такою любов'ю був оточений князь Олександр в останні роки свого життя. А помер він у сорок з невеликим років, повертаючись з Орди, і багато хто говорить, що помер не своєю смертю. Він був богатир, красивий обличчям і потужний тілом. І те, що помер він на шляху до свого рідного града, було швидше за все ні чим іншим, як отруєнням його організму під час перебування в Орді. Так, принаймні, вважають багато вчених. І коли помер благовірний князь Олександр у місті Городці нинішньої Нижньогородської області, дивовижні слова сказав про нього святитель Кирил, митрополит Київський і всієї Русі, близька йому людина, духовний отець князя Олександра. Він сказав про те, що втратили того, кого не цінували, зайшло сонце, втратили великого правителя землі Руської.

Пройшли роки, десятиліття й століття, але пам'ять про святого благовірного князя не зникає в нашому народі. І якимось особливим чином ця пам'ять стала сильнішою і більш пронизливою в роки Великої Вітчизняної війни і потім наприкінці XX століття і на початку XXI століття, коли багато росіян зрозуміли, що князь Олександр Невський — це не просто герой, не просто великий правитель; це ім'я Росії, символ Росії, тому що все його життя було наповнене і стражданням, і радістю, і скорботою несумірною, і духовними перемогами, і перемогами земними. <...>

Хотів би особливим чином вшанувати ту людину, зусиллями якої побудовано цей Божий храм.  <...> Дай Боже Вам, Олександре Георгійовичу, і далі успішно працювати. Можливо, це найголовніше діяння, яке Ви зробили у своєму житті, тому що храм Олександра Невського тут, на західному прикордонні Росії, це не просто храм — це великий духовний символ. Це місце особливої молитви народу нашого за Вітчизну нашу і за землю Калінінградську.

На згадку про наші сьогоднішні урочистості я хотів би піднести для цього святого храму ікону великого чудотворця Спиридона Триміфунтського, якому сьогодні багато людей, у тому числі з Росії, вирушаючи на грецький острів Корфу, приносять свої молитви. Я маю якийсь особливий духовний зв'язок зі святителем Спиридоном Триміфунтським. Шість років тому, день у день, мене було обрано Місцеблюстителем Патріаршого Московського престолу. Цьому передувало відвідання мною Корфу, молитви перед нетлінними мощами святителя Спиридона. І я мав можливість відчути, що святитель Спиридон був зі мною в той важкий час. І тому мені хотілося в храмі Олександра Невського, якого я вважаю своїм небесним покровителем, залишити ікону святителя Спиридона Триміфунтського, духовну підтримку якого я відчуваю як Патріарх. Його молитвами нехай береже Господь усіх вас.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту).

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Свенському Успенському чоловічому монастирі

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Покровском ставропигиальном монастыре

Патриаршее слово после вечернего богослужения в канун праздника Покрова Пресвятой Богородицы в храме блгв. кн. Игоря Черниговского в Переделкине

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в день памяти преподобного Сергия Радонежского после Литургии в Успенском соборе Троице-Сергиевой лавры

Патріарша проповідь в Неділю 16-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в соборі Софії Премудрості Божої м. Самари

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні свята Воздвиження Хреста Господнього після всеношної в Спасо-Преображенському соборі м. Тольятті