Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Внутрішнє життя і зовнішня діяльність Руської Православної Церкви з 2009 року по 2019 рік

Внутрішнє життя і зовнішня діяльність Руської Православної Церкви з 2009 року по 2019 рік
Версія для друку
29 січня 2019 р. 10:00

У статті розповідається про те, які основні зміни і події відбулися у сфері церковного управління, улаштування внутрішнього церковного життя та організації зовнішніх церковних зв'язків за десятирічний період, який минув від Помісного Собору 2009 року, що обрав на Московський Патріарший престол Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила і визначив основні напрямки розвитку церковного життя на наступні роки. Також будуть представлені статистичні дані на початок 2019 року порівняно з початком 2009 року.

1. Статистичні дані

В межах своєї канонічної території, яка охоплює 16 країн1, Руська Православна Церква об'єднує єпархії у Росії; Самокеровану з правами широкої автономії Українську Православну Церкву; Автономні Церкви: Китайську і Японську Православні Церкви; Самокеровані Церкви: Латвійську Православну Церкву, Православну Церкву Молдови, Естонську Православну Церкву; Білоруський екзархат; Митрополичий округ у Республіці Казахстан і Середньоазіатський митрополичий округ; єпархію в Литві. Українській Православній Церкві у 1990 році була надана незалежність і самостійність в її управлінні. Крім цього монастирі та храми Руської Православної Церкви є за межами її канонічної території у 61 країні, будучи організованими у різні канонічні утворення — єпархії, благочиння Патріарших парафій та інші. Деякі з цих єпархій об'єднані у наступні канонічні утворення: самокеровану частину Руської Православної Церкви — Руську Закордонну Церкву; Патріарший екзархат у Західній Європі; Патріарший екзархат у Південно-Східній Азії.

Митрополичий округ у Середній Азії, а також Патріарші екзархати у Західній Європі і у Південно-Східній Азії були утворені у період після Помісного Собору 2009 року.

На початок 2019 року в Руській Православній Церкві діють 309 єпархій, що на 150 більше, ніж на початок 2009 року (Екзархат у Південно-Східній Азії на даному етапі діє як одна єпархія), з 382 архієреями — на 182 більше, ніж у 2009 році. За ці десять років було звершено 228 архієрейських хіротоній.

Внутрішнє життя і зовнішня діяльність Руської Православної Церкви з 2009 року по 2019 рік

 

Якщо у 2009 році в Руській Православній Церкві налічувалося 30 670 кліриків, у тому числі 27 216 священиків і 3 454 диякони, то в даний час своє служіння в Московському Патріархаті несуть 40 514 кліриків (зростання на 9844 особи), включаючи 35 677 (зростання на 8461 особу) пресвітерів і 4837 дияконів (зростання на 1383 особи).

На Помісному Соборі 2009 року було подано інформацію, що на початок 2009 року в Руській Православній Церкві діяло 29 263 парафії. Наступні підрахунки вимагають ряду уточнень. Наприклад, чи зараховувати до «парафій» тільки юридично зареєстровані релігійні організації (але тоді випадали приписні храми, при яких діяли громади) або ж відносити до «парафій» усі храми, що знаходяться у користуванні або власності єпархій (але до їх числа потрапляють храми, де ще немає парафіяльного життя — наприклад, ті, що будуються або відновлюються). З 2014 року основою системи підрахунку стала частота звершення Божественної літургії. На початку 2019 року в Руській Церкві діють 38 649 храмів або інших молитовних приміщень, в яких звершується Божественна літургія.

Внутрішнє життя і зовнішня діяльність Руської Православної Церкви з 2009 року по 2019 рік

 

В єпархіях Руської Православної Церкви відкриті 972 монастирі — 474 чоловічих і 498 жіночих проти 804 обителей — 395 чоловічих і 409 жіночих — у 2009 році. У монастирях проживають 5883 насельники і 9687 насельниць (включаючи рясофорів)2.

Внутрішнє життя і зовнішня діяльність Руської Православної Церкви з 2009 року по 2019 рік

 

У далекому зарубіжжі діють 19 єпархій Руської Православної Церкви3, які включають загалом 977 парафій і 40 монастирів. За десять років кількість країн присутності Руської Православної Церкви збільшилася на десять держав, у 2009 році у далекому зарубіжжі нараховувалося 356 церковних установ.

Вирішальне значення в перетвореннях, що відбулися в Руській Православній Церкві за останнє десятиліття, належить Святішому Патріарху Московському і всієї Русі Кирилу, який приймає особисту участь у всіх сторонах церковного життя і церковно-суспільних відносинах і який додав значного імпульсу діяльності управлінських інституцій Московського Патріархату. Ілюстрацією тому є суха статистика Патріаршого служіння4.

За минулі десять років Предстоятель Руської Православної Церкви відвідав 125 її єпархій, багато з яких — по кілька разів, зробивши загалом 242 Патріарших візити до єпархій.

Святіший Патріарх Кирил звершив 2187 богослужінь на території 11 країн канонічної відповідальності Руської Православної Церкви5 і під час 27 візитів до 20 інших країн світу. Його Святість очолив 184 архієрейських хіротонії, висвятив 346 пресвітерів і 32 диякони.

До меж Московського Патріархату відбулося 65 візитів Предстоятелів Помісних Православних Церков.

Щорічно Його Святість бере участь в офіційних зустрічах з керівниками країн канонічної відповідальності Московського Патріархату. За десять років відбулося 114 таких зустрічей. Пройшли 77 зустрічей з керівниками інших країн.

Під головуванням Святішого Патріарха Кирила після інтронізації 1 лютого 2009 року відбулося чотири Архієрейських Собори, дві Архієрейські Наради6, 55 засідань Священного Синоду, 55 засідань Вищої Церковної Ради, чотири Пленуми Міжсоборної Присутності, вісім засідань Президії Міжсоборної Присутності. Святіший Патріарх Кирил взяв участь у 110 великих загальноцерковних і міжнародних заходах, а також у великій кількості інших заходів локального або національного характеру, у великій кількості опікунських рад, які стосуються будівництва і відновлення храмів або монастирів, реалізації інших церковних проектів.

2. Питання церковного управління

Через два місяці після Помісного Собору 2009 року на засіданні Священного Синоду 31 березня 2009 року було вжито перших заходів щодо реорганізації центрального апарату Руської Православної Церкви. Були перерозподілені повноваження між синодальними установами і засновані нові синодальні відомства: Синодальний відділ із взаємин Церкви та суспільства, а також Синодальний інформаційний відділ (об'єднані у 2015 році в Синодальний відділ із взаємин Церкви з суспільством і ЗМІ). Був розділений функціонал Видавничої ради Руської Православної Церкви та Видавництва Московської Патріархії. Крім того, були сформовані або відновлені нові адміністративні структури — Секретаріат Московського Патріархату із закордонних установ (пізніше перейменований в Управління Московської Патріархії із закордонних установ) і Фінансово-господарське управління Руської Православної Церкви. Адміністративні функції Управління справами Московської Патріархії були уточнені з доданням цій установі ширшого функціоналу у сфері взаємодії з єпархіями на канонічній території Руської Православної Церкви і виділенням не пов'язаних з цими обов'язків у відання новозаснованому Адміністративному секретаріату Московської Патріархії, а також інших установ. У березні 2010 року було додатково утворено ще кілька синодальних відомств: Патріарша рада з культури, Синодальний відділ з тюремного служіння, Синодальний комітет із взаємодії з козацтвом. Пізніше Синодальну комісію у справах монастирів і чернецтва було перетворено на повноцінне відомство — Синодальний відділ у справах монастирів і чернецтва. Пізніше було утворено Патріаршу раду із захисту сім'ї, материнства і дитинства — у 2011 році; Патріаршу комісію з питань фізичної культури і спорту — у 2015 році; Експертну раду з церковного мистецтва, архітектури і реставрації — у 2016 році.

Перелічені рішення були продиктовані постановами Помісного Собору, який вказав серед головних завдань церковної діяльності: «Примноження зусиль в області місіонерства і всенародного православного просвітництва»7 і розвиток діалогу «з навколишнім суспільством, включаючи громадські об'єднання, світ науки і культури»8. Розмежування сфер відповідальності синодальних відомств дозволило більш активно розвивати роботу в кожному напрямку церковного та суспільного життя. Одночасно було проведено велику роботу з реорганізації діяльності всіх синодальних структур таким чином, щоб їх співробітники були активно залучені у підвідомчу галузь на високому професійному рівні.

Створення нових синодальних установ та уточнення їх порядку денного вплинуло на ряд внутрішньоцерковних процесів. Зокрема, змінився порядок роботи Священного Синоду — головного органу церковного управління між Архієрейськими Соборами. Матеріали до засідань Священного Синоду попередньо детально опрацьовуються у синодальних установах. Більшість з цих матеріалів потім розсилається членам Священного Синоду, завдяки чому обговорення богослужбових текстів, а також складних юридичних або церковноправових документів на синодальних засіданнях набули більш насиченого характеру. Якщо в минулому значна частина журналів Священного Синоду належала до звітності про події, які відбулися, то на даний час 2/3 синодальних постанов відносяться до богослужбових, правилодавальних, структурних і кадрових рішень. За 10 років ухвалено загалом 1445 журнальних постанов. Знаковою символічною зміною в синодальній роботі стали виїзні сесії Священного Синоду, який щорічно засідає не тільки в Москві, але й у північній синодальній столиці — Санкт-Петербурзі. Крім того, виїзні сесії також проходили у Києві, Мінську, Єкатеринбурзі, у Духовно-просвітницькому і культурному центрі Руської Православної Церкви на Півдні Росії.

Розвиток діяльності Священного Синоду став можливим, у тому числі завдяки тому, що з 2010 року під головуванням Святішого Патріарха Кирила регулярно скликаються наради керівників синодальних установ. У 2011 році Архієрейський Собор надав цим нарадам формального статусу «з іменуванням їх Вищою Церковною Радою, за аналогією з органом, заснованим Всеросійським Церковним Собором у 1917 році, який припинив роботу в роки гонінь»9. Вища Церковна Рада — це виконавчий орган при Патріархові Московському і всієї Русі і Священному Синоді. На засіданнях Вищої Церковної Ради проходять перше колегіальне обговорення і редакцію багато документів, які підлягають потім розгляду Священним Синодом. Крім того, з 2013 року Вища Церковна Рада на систематичній основі контролює реалізацію майже кожного з соборних або синодальних рішень, які передбачають конкретну роботу тієї чи іншої синодальної установи.

За минулі десять років нормотворча робота Архієрейських Соборів, Священного Синоду і Вищої Церковної Ради привела до створення 163 основоположних документів, покликаних сприяти розвитку церковного життя в найрізніших його аспектах.

Було проведено реформу нагородної системи всередині Московського Патріархату. Спочатку у 2009 році утворено Нагородну комісію при Патріархові Московському і всієї Русі. Потім у 2013 році Архієрейський Собор ухвалив Положення про нагороди, що включає положення про Нагородну комісію, а також статути і описи церковних орденів і медалей. Сан ігумена перестав бути нагородою, залишившись найменуванням настоятеля монастиря. У 2014 році засновано геральдичну раду при Патріаршій нагородній комісії, відповідальну за експертизу єпархіальних нагород. Нову редакцію Положення про нагороди було прийнято Архієрейським Собором у 2017 році. Протягом десяти років загальноцерковні нагороди отримали 14 955 осіб, ієрархічних нагород удостоєні 10 916 кліриків Руської Православної Церкви.

Помісний Собор 2009 року вказав на необхідність створити механізм, який сприяє розвитку внутрішньоцерковних дискусій10. На виконання цього рішення влітку 2009 року було засновано унікальний дорадчий орган, який не має аналогів в інших Помісних Православних Церквах, — Міжсоборну Присутність Руської Православної Церкви. Його завдання можна ілюструвати словами Святішого Патріарха Кирила на одному з пленумів цього органу: «Коли Церква мовчить з приводу тих проблем і тем, які реально турбують людей, дуже багато хто сприймає це як певну байдужість до життя людей, до їх проблем, а іноді навіть до їхнього болю. Тому наша спільна робота має прямий зв'язок з місією Церкви, із здійсненням Церквою найважливішого, до чого Її закликав Господь — йти вчити, хрестити, освячувати людей Божественною благодаттю»11.

При першому скликанні Міжсоборна Присутність об'єднала 136 найбільш активних архієреїв, кліриків і мирян. Шляхом опитування думок членів Міжсоборної Присутності було сформовано її перший порядок денний, згідно з яким було створено 13 комісій12. Було вироблено такий механізм роботи Міжсоборної Присутності. На першому етапі профільна комісія у вільній формі і протягом необмеженого часу обговорює розглянуту нею тему і, якщо вважає це за потрібне, готує щодо неї документ. В останньому випадку підготовлений документ вичитується потім редакційною комісією Міжсоборної Присутності в першому читанні і розсилається в усі єпархії для отримання відгуків. У деяких єпархіях відгуки складаються єпархіальними радами або зборами, в інших — вченими радами семінарій, у третіх — збираються з усіх благочинь або навіть парафій. Відомі приклади, коли єпархії проводили спільні слухання щодо документів церковно-громадського характеру з регіональними Громадськими палатами. Одночасно з розсилкою в єпархії документ публікується в Інтернеті для отримання пропозицій та коментарів від усіх бажаючих. Після отримання церковно-громадської реакції зведення відгуків і коментарів аналізується редакційною комісією під головуванням Святішого Патріарха з формуванням нової редакції документа. На останньому етапі документ розглядається Пленумом Міжсоборної Присутності з подальшою передачею Архієрейському Собору або Священному Синоду. В окремих випадках робота Міжсоборної Присутності здійснюється за скороченою схемою.

На початковому етапі діяльності Міжсоборної Присутності значна частина підготовлених нею документів носила системотвірний характер. Першим видимим результатом стало прийняття Архієрейським Собором 2011 року семи документів, створених у Присутності (і це більше половини документів зазначеного Собору). Було розроблено рамкові документи з місії і катехізації, соціального служіння, молодіжної роботи. Також створювалися тексти статутного характеру. Пізніше, коли основні перетворення були реалізовані, у центрі діяльності Міжсоборної Присутності піднялися теми, що стосуються богослужбового статуту, здійснення таїнств, а також пастирської практики. Серед найбільш важливих документів Міжсоборної Присутності, прийнятих Архієрейськими Соборами: документ «Про підготовку до Святого Причастя», документ «Про церковний шлюб», Положення про монастирі і ченців. Велике значення мав документ під назвою «Пропозиції Церкви, держави й суспільства щодо увічнення пам'яті новомучеників і постраждалих у роки гонінь». Хоча сам по собі проект документа викликав мало публічних реакцій, його ухвалення Архієрейським Собором 2011 року спричинило істотне зрушення в усвідомленні і осмисленні подвигу новомучеників і сповідників Церкви Руської як у середовищі пастви, так і в суспільстві. Усього, починаючи з 2010 року, вищими органами церковного управління було ухвалено 42 документи, підготовлених Міжсоборною Присутністю. У 2017 році Президія Міжсоборної Присутності об'єднала деякі комісії13, у зв'язку з вичерпанням частини порядку денного, і поставила їм завдання більш активно проводити під егідою Міжсоборної Присутності заходи для обговорення актуальних питань, що стосуються Церкви і життя церковної людини, взаємин Церкви і суспільства.

Станом на початок 2019 року в Міжсоборну Присутність входить 195 осіб: 70 архієреїв, 75 священиків, 2 диякони, 13 ченців, які не мають сану, 35 мирян.

Чи не найбільш помітною за останнє десятиліття зміною у сфері церковного управління стало утворення нових єпархій і створення митрополій. Перший, після Помісного Собору 2009 року, Архієрейський Собор, що відбувся на початку 2011 року, визначив насичений порядок денний розвитку церковного життя на рівні єпархій та парафій в усіх напрямках церковного і церковно-суспільного життя: в області місії, у тому числі молодіжної, в області катехізації та релігійної освіти, у сфері соціального служіння та церковної благодійності, в інформаційній діяльності, у питаннях вибудовування взаємин з громадськістю, взаємодії з органами влади. Все це вимагало значних пастирських трудів, непосильних у рамках єпархій, що охоплюють сотні парафій і розтягнутих на величезні відстані. Протяжність єпархій також істотно обмежувала можливість для архієреїв звершувати найголовніше у своєму служінні: звершувати богослужіння і молитися разом з паствою в усіх парафіях єпархії, зустрічатися з усім духовенством і максимальним числом мирян на регулярній основі. Наставляючи у 2012 році нещодавно висвячених архієреїв, Святіший Патріарх Кирил особливо підкреслив: «Ні з чим не можна порівняти євхаристичне спілкування архіпастиря з паствою, яке таємничим чином з'єднує тих, хто молиться, і тих, хто служить, у спільному звершенні Божественної літургії. Але храми своєї єпархії єпископу бажано відвідувати і крім тих випадків, коли він в них звершує богослужіння»14.

Проблема невідповідності масштабів єпархій тим завданням, які стоять перед Церквою, почала вирішуватися з травня 2011 року, коли Священний Синод вперше за новітню добу створив кілька єпархій у рамках одного регіону Росії. Одночасно, з огляду на специфіку державного устрою, щоб зберігати взаємодію між єпархіями, що знаходяться в одному регіоні, було вирішено об'єднати такі єпархії в митрополії. З урахуванням історичного досвіду, пропозицій Всеросійського Церковного Собору 1917-1918 рр., який прийняв визначення «Про церковні округи», і реалій сучасного церковного життя в Міжсоборній Присутності було розроблено «Положення про митрополії», затверджене Священним Синодом у жовтні 2011 року. У своєму повідомленні на цьому синодальному засіданні Святіший Патріарх Кирил відзначив: «Мета даних перетворень — розвиток і зміцнення пастирської роботи, щоб проповідь Євангелія Христового досягала все більшого числа людей»15. Відтоді було утворено 60 митрополій: 59 в Росії і одна в Білорусії.

Створення нових єпархій передбачає більш активну просвітницьку і місіонерську роботу кожної з них. Єпископи, у зв'язку зі зменшенням протяжності єпархій, покликані більш активно і безпосередньо бувати на парафіях, сприяти їх розвитку, спілкуватися з духовенством і мирянами, вникаючи в їх духовні і матеріальні потреби.

Створення нових єпархій з кафедральними центрами часом у віддалених районних населених пунктах здійснювалося всупереч одній із соціальних проблем сучасності — урбанізації населення і депопуляції сільської місцевості. Єпархії з кафедрами в районних населених пунктах часом стають одними з центрів культурного, освітнього, соціального життя в районах. Серед завдань архієреїв — будівництво храмів або обладнання приміщень для періодичного звершення Божественної літургії, а також регулярне, хоча б раз на два місяці, забезпечення богослужінь навіть у найвіддаленіших населених пунктах («а якщо в населеному пункті більш 100 мешканців, то і раз на місяць»16, — відзначив Святіший Патріарх).

У найбільшій за кількістю парафій Московській єпархії — у частині, що стосується до міста Москви, правлячим архієреєм якого є Патріарх Московський і всієї Русі, було проведено перетворення, частково схоже зі створенням декількох єпархій у рамках одного регіону. В межах адміністративних округів російської столиці було утворено територіальні вікаріатства17, керовані вікаріями, яким Святіший Патріарх Кирил делегував значні повноваження, що раніше здійснювалися особисто Патріархом. Це, зокрема, сприяло активній реалізації унікальної програми з будівництва нових храмів у місті Москві, що отримала підтримку мера. Запуск цього проекту був продиктований нагальною потребою, оскільки Москва посідала останнє місце серед суб'єктів Російської Федерації за чисельністю населення на одну парафію (у 2010 році це співвідношення становило майже 40 тисяч осіб). За вісім років споруджені і вже діють 47 храмів. Монтажно-будівельні роботи завершені у 16 храмах, будуються 28 храмів. Десятки інших храмів перебувають на стадії розробки проектної документації.

За московським зразком у деяких інших регіонах стали розроблятися аналогічні програми будівництва храмів.

Завершуючи огляд управлінських перетворень минулого десятиліття, слід згадати про активне залучення мирян до роботи синодальних та єпархіальних установ, а також до формування загальноцерковних рішень через участь у дискусіях Міжсоборної Присутності. У 2009 році Святіший Патріарх Кирил ініціював залучення на постійній, переважно платній, основі в парафії Москви помічників настоятелів і благочинних з соціального служіння, релігійної освіти, роботі з молоддю, катехитів-консультантів. Цей досвід був підхоплений деякими єпархіями, що знайшло своє відображення в рішеннях Архієрейського Собору 2011 року. Звісно, не йдеться про призначення таких співробітників на всі парафії. Члени Собору відзначили: «Враховуючи неминучі труднощі у реалізації цього рішення, на першому етапі ці посади слід впроваджувати у великих міських парафіях. Крім того, штатні оплачувані співробітники мають бути в кожному благочинні з тим, щоб вони допомагали всім настоятелям у рамках благочиння розвивати відповідну роботу. Крім того, допускається призначення не тільки мирян, але і кліриків на згадані посади. На початок 2019 року посади профільних помічників благочинних були заміщені на 93%, що становить 5596 осіб, половина з яких — миряни. Визнаючи, що відносно нова інституція профільних помічників благочинних ще перебуває у становленні, можна з упевненістю сказати, що її впровадження вже зараз здійснило серйозну активізацію всіх порушених сфер церковного життя за діяльної участі мирян.

3. Канонізація святих і богослужбові тексти

Протягом десяти років сонм святих Церкви Руської поповнився новими іменами. До Собору Новомучеників і сповідників Церкви Руської було зараховано п'ятнадцять імен постраждалих у роки гонінь: священик Олександр Адріанов (+1918), священик Олександр Флегінський (+1918), священик Василій Холмогоров (+1938), священик Володимир Піксанов (+1918), священик Костянтин Верецький (+1918), священик Михаїл Лісіцин (+1918), священик Михаїл Троїцький (+1938), священик Миколай Чернишов (+1919), священик Павел Дєрнов і його сини Борис, Григорій і Симеон (+1918), черниця Олена (Коробкова; +1938), Олександра Булгакова (+1938), Варвара Чернишова (+1918).

До Архієрейського Собору 2016 року було зібрано та вивчено бібліографічний матеріал про життя і подвиг святительского служіння архієпископа Богучарського Серафима (Соболєва). Велике народне шанування святителя в Болгарії, де пройшла друга половина його життя, стало підгрунтям для прославлення владики Серафима в лику святих. Святитель Серафим (Соболєв) прославлений Освященним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви 2-3 лютого 2016 року за участю делегації Болгарського Патріархату.

За десять років до місцевого шанування причислено сім святих: преподобна Арсенія (Себрякова); преподобні Микита і Феофан, подвижники Рославльських лісів; блаженна Єкатерина (Малков-Паніна) і блаженний Іоанн Кочетовський. У Православній Церкві Молдови благословенне місцеве шанування святителя Гавриїла (Бенулеску-Бодоні) і блаженної Агафії (Маранчук).

Обрітені мощі таких угодників Божих: святителя Гавриїла (Бенулеску-Бодоні); священномученика Никодима (Кононова; +1919), єпископа Бєлгородського; священномученика Олександра Флегінського (+1918); священномученика Григорія Смирнова (+1918); священномученика Миколая Чернишова (+1919); священномученика Павла Аношкіна (+1918); мучениці Варвари Чернишової (+1919); преподобносповідниці Тамари (Марджанової; +1936); преподобного Матфея Яранського (+1927); блаженної Агафії (Маранчук; +1843); блаженної Єкатерини (Малков-Паніної; +1968); блаженного Іоанна Кочетовського (+1886).

На Архієрейських Соборах 2016 і 2017 років було прославлено для загальноцерковного шанування понад 60 місцевошанованих святих.

Протягом десяти років велася робота з підготовки або редагування богослужбових текстів. Так, у 2012 році була випущена «Мінея загальна новомученикам і сповідникам Російським». У ній містяться загальні служби різним ликам новопрославлених святих, Мінею можна використовувати в тих численних випадках, коли окрема служба тому чи іншому новомученикові ще не складена.

За десять років Священним Синодом схвалено тексти 42 служб і 33 акафістів. Крім того, були затверджені особливі богослужбові чини: «Последование молебна о прощении греха убийства чад во утробе (аборта) и покаянный канон для келейного употребления», «Чин како приимати от глаголемых старообрядцев, в соединение с Православной Церковью приходящих», «Последование о усопших младенцех, не приемших благодати Святого Крещения», «Чин венчания супругов, в летех мнозех сущих».

4. Монастирі та чернецтво

Зміни торкнулися в тому числі життя монастирів. Видимим свідченням того стало відкриття нових обителей (див. Статистику вище).

Були налагоджені процедури, що передують відкриттю нової обителі, призначення ігумена (ігумені) монастиря. Перед тим як представити Священному Синоду пропозиції щодо відкриття нової обителі, члени колегії Синодального відділу у справах монастирів і чернецтва виїжджають до єпархій і знайомляться з життям майбутнього монастиря і з його чернечою громадою. З 2011 року кандидати на ігуменські посади проходять попередні стажування в упорядкованих ставропігійних та єпархіальних монастирях для ознайомлення з духовним, богослужбовим та адміністративно-господарським життям обителей. За цей час стажування пройшло 168 осіб. Ці процедури дозволили посилити обмін духовним досвідом між монастирями, завдяки яким виникли особисті зв'язки як з боку «інспекторів» — представників давно діючих монастирів, які відвідали нові обителі, так і з боку знову призначуваних ігуменів і ігумень, що зберігають спілкування з братією або сестринством яке прийняло їх на стажування.

Розвиток такого спілкування ченців і обміну досвідом є одним з найбільш важливих результатів діяльності Синодального відділу у справах монастирів і чернецтва за минулий період. Крім усього іншого, з 2009 року було проведено 46 зборів ігуменів і ігумень ставропігійних, а також найбільш великих єпархіальних монастирів для обговорення актуальних питань монастирського життя. З 2015 року регулярно організовуються єпархіальні збори відповідальні за розвиток чернечого життя — в них брали участь від 80 до 150 представників єпархій. Серед найбільш помітних подій останніх років можна назвати збори ігуменів і ігумень монастирів Руської Православної Церкви під головуванням Святішого Патріарха Кирила, що пройшли у 2014 році і 2016 році. У 2014 році у зборах взяли участь 355 ігуменів і ігумень, а у 2016 році — 622 ченців і представників наукової спільноти.

Одним з важливих предметів чернечих дискусій стало «Положення про монастирі і ченців», яке створювалося протягом майже семи років. Після підготовки профільною комісією Міжсоборної Присутності документ двічі виносився на церковно-громадську дискусію: у 2012 році і, з огляду на безліч отриманих відгуків, у 2014 році після суттєвої переробки. Потім документ знову допрацьовувався, після чого був розглянутий Пленумом Міжсоборної Присутності у січні 2017 року і затверджений Архієрейським Собором у грудні 2017 року. Обговорення проекту Положення стало одним із шляхів відродження традицій давньоруського чернечого життя у сучасному суспільстві.

В останні роки ведеться робота над створенням системи отримання чернецтвом, що не має духовної освіти, базової богословської освіти. Тимчасові богословські курси вже введені в багатьох обителях. З 2017 року почалася апробація освітнього стандарту програми базової богословської підготовки в шести єпархіях.

5. Місія

Помісний Собор 2009 року закликав «докласти всіх зусиль для того, щоб люди знали основи віри православної, брали участь у Таїнствах і богослужінні, керувалися в особистому та суспільному житті моральними нормами Євангелія Христового»19. До християнської місії, яка мається на увазі цим закликом, можна віднести майже будь-яке позабогослужбове діяння.

Одним з важливих результатів минулого десятиліття стало відродження практики предхрещальної катехізації (або «оголошення») — викладання основних знань про церковне вчення дорослим і підліткам, які бажають прийняти Святе Хрещення, а також хрещеним батькам і майбутнім хрещеним батькам малолітніх дітей, які не беруть участь достатньою мірою в церковному житті. Протягом останніх десяти років докорінно змінилися підходи до катехізації. Багато ініціатив, що раніше зароджувалися на ентузіазмі окремих ієрархів і кліриків, були систематизовані. У 2011 році Священний Синод визначив мінімальні вимоги до оголошення: дві бесіди з катехізатором і, для дорослих, які готуються до прийняття Святого Хрещення, покаянно-сповідницька бесіда зі священиком. Це рішення сприяло розвитку інституції парафіяльних і благочинницьких катехитів, серед яких багато мирян.

Крім того, у містах протягом останніх років розвинувся особливий вид служіння мирян, які цілеспрямовано зустрічають тих, хто вперше переступив поріг храму, або буває тут вкрай рідко. У сотнях парафіях почали з'являтися такі «парафіяльні консультанти». Їх служіння не замінює собою бесіди зі священиком і, тим більше, участі віруючих у таїнствах. Проте спілкування з консультантами може допомогти людині зорієнтуватися в новому для неї просторі.

Від проведення у 2014 році V Всецерковного з'їзду єпархіальних місіонерів почався черговий етап осмислення місіонерської роботи Синодальним місіонерським відділом. Було запропоновано новий підхід до діяльності єпархіальних місіонерських відділів, зосереджений на реалізації місіонерських проектів, схвалених Священноначалієм і адаптованих для цієї єпархії. В цей час здійснюється близько 12 загальноцерковних місіонерських проектів20.

Виклики сучасного світу зажадали створення антисектантських центрів і центрів з реабілітації жертв тоталітарних і деструктивних культів, з протидії розповсюдженню неоязичництва. Синодальний місіонерський відділ здійснює координацію, юридичний та методичний супровід діяльності антисектантських і реабілітаційних центрів.

Найважливішим напрямком місії останніми роками стало просвітницьке служіння серед дітей та молоді. Уже в перший рік вступу на Московський Патріарший престол Святіший Патріарх Кирил почав зустрічатися з молоддю в різних країнах, виступаючи перед молодими людьми і відповідаючи на їхні запитання.

Активній роботі з молоддю в єпархіях та на парафіях сприяло заснування посад помічників настоятелів великих парафій і помічників благочинних з молодіжної роботи. Помічників благочинних на сьогодні нараховується 1409 осіб. Крім того, почали засновуватися єпархіальні молодіжні ради, які діють сьогодні в 141 єпархії, до них входить близько двох тисяч представників молодіжних організацій. Тільки на території Російської Федерації діє 1948 молодіжних православних об'єднань, актив яких становлять 37 303 молодих особи.

Колись разові проекти почали переростати в більш регулярні, а нерідко — і по-справжньому масштабні. З 2015 року проводиться щорічний Загальноцерковний конкурс молодіжних проектів. Він дозволяє ознайомитися з сотнями єпархіальних ідей і дає можливість молоді розповісти про себе, у тому числі на загальноцерковному рівні. Успішні проекти публікуються для подальшого використання в інших єпархіях.

У 2014 році в російській столиці було проведено Міжнародний з'їзд православної молоді. На форум з'їхалася православна молодь з різних країн, що дозволило Синодальному відділу у справах молоді почати процес регулярного співробітництва з молодіжними відділами єпархій Руської Православної Церкви. Згодом з'їзди для молоді, об'єднуючи тисячі молодих людей, збиралися в Москві у 2016 і у 2018 рр.

Флагманом православних молодіжних рухів стали «Православні добровольці», які зібралися на підставі спільної діяльності під час святкування 700-річчя народження преподобного Сергія Радонезького у 2014 році. З цього часу ці молоді люди, і багато тих, хто приєднався до них згодом, здійснюють багатосторонню добровольчу роботу в Патріаршій єпархії. Досвід «Православних добровольців», які об'єднують сьогодні близько дев'яти тисяч осіб, поширився на численні інші єпархії.

Ще однією формою місії є окормлення на парафіях дітей і підлітків. У цей час у Руській Православній Церкві налічується близько 11 000 недільних шкіл, у них навчається понад 175 000 вихованців. Завдяки стандартам, прийнятим у 2011 році, їх діяльність була приведена до однаковості, що не виключає місцеві особливості і авторські підходи. Водночас, проведена у 2015-2017 рр. атестація недільних шкіл спонукала переосмислити підходи до окормлення дітей. Після відновлення діяльності недільних шкіл у 1990-х роках в якості орієнтирів були взяті дореволюційні церковно-приходські, а також сучасні загальноосвітні школи. Ці школи з їх системою навчальних дисциплін, жорсткими вимогами до організаційних форм, технічним оснащенням, академічним підходом до наповнення навчальних занять, підготовкою чималого за кількістю книг комплекту підручників, визначили головні форми церковно-парафіяльного піклування про дітей, що стало благом на певний період. Однак вивчення діяльності сучасних недільних шкіл показало, що їх зарегульованість вичерпала свій потенціал і певною мірою стала стримуючим фактором розвитку. Стандарти 2011 року було вдосконалено з тим, щоб усунути надлишки адміністративного регулювання і завищених вимог до змісту навчальної діяльності та результатів навчання. В цей час ведеться робота з реалізації нових підходів. Планується сформувати таке середовище парафіяльного піклування про дітей в парафіях, яке дозволить адаптувати недільні школи до сучасних потреб.

6. Релігійна освіта і викладання основ релігійних культур

За минуле десятиліття було проведено роботу зі структуризації системи православної загальної освіти, створено церковні нормативні документи, визначено вимоги до змісту віроучительних дисциплін, процедури контролю. Фактично з 2009 року було сформовано єдину систему православної загальної освіти. На початку 2009 року в переліку православних навчальних закладів значилося 60 шкіл і гімназій. На даний час, після проведення конфесійної атестації, реєстр включає 145 православних освітніх організацій.

З 2009 року значних змін зазнали Міжнародні Різдвяні освітні читання — найважливіший майданчик для відкритого церковно-громадського діалогу. Збільшилося число напрямків (з восьми у 2009 році до сімнадцяти у 2018 році). З 2013 року Читання проходять у два етапи: спочатку організовується локальний етап, у єпархіях, потім — загальцерковний, у Москві.

Успішним проектом, що охоплює як країни канонічної території Руської Православної Церкви, так і інші країни — Аргентину, Ізраїль, Німеччину, Словаччину, США, Чилі, є Міжнародний конкурс дитячої творчості «Краса Божого світу» для дітей та молоді. З 2009 по 2018 рр. кількість учасників заключного етапу цього конкурсу зросла з 342 до 2850.

Одним з досягнень останніх десяти років стало включення до програми середньої освіти Російської Федерації компонента «Основи релігійних культур і світської етики», у рамках якого за вибором батьків у четвертому класі ведеться викладання «Основ православної культури». Його апробація відбулася з 2010 по 2011 роки в двадцяти одному регіоні Росії. Починаючи з 2012-2013 навчального року «Основи православної культури» викладаються в четвертому класі у всіх школах Росії. З 2013 року в Православному Свято-Тихонівському гуманітарному університеті реалізується програма бакалаврату з підготовки вчителів релігійної культури та світської етики, у 2018 році відбувся перший випуск педагогів. Щорічно число тих, хто вивчає «Основи православної культури» збільшується в середньому на 30 тисяч осіб. У 2018/2019 роках частка вибору цього модуля становить по Росії 39,27%. Впровадження цього курсу стало можливим завдяки ініційованому у 2009 році Святішим Патріархом Кирилом і підтриманому керівниками традиційних релігій Росії діалогу з державною владою. Внаслідок цього комплексного діалогу державою також було винесено рішення про впровадження у Збройних силах штатного духовенства і прийнято закон про передачу релігійним організаціям майна релігійного призначення, що перебуває у державній або муніципальній власності.

7. Духовна освіта

У минуле десятиліття завершився процес відродження Навчального комітету як повноцінної синодальної установи. Був сформований штат фахівців у галузі духовної освіти. У 2010 році відомству було передано приміщення в Андріївському монастирі м. Москви, і у 2014 році, після капітального ремонту, Навчальний комітет почав роботу на новому місці.

Протягом десяти років основну увагу у галузях духовної освіти було сконцентровано на створенні і розвитку нормативної та управлінської платформи системи богословської освіти і науки, що відповідає сучасним внутрішнім і зовнішнім завданням Церкви. Завдяки цьому відбулося якісне зростання загального рівня знань студентів і підготовки викладачів семінарій.

В цей час у Руській Православній Церкві відкрито 5 академій і 50 семінарій (у 2009 році їх було 38), в яких станом на початок 2018-2019 навчальних років навчаються близько 14 тис. студентів. З 2009 по 2018 рр. понад 15 тис. осіб закінчили духовні навчальні заклади Руської Православної Церкви.

Також вищими навчальними закладами Руської Православної Церкви Київського Патріархату є Загальноцерковна аспірантура і докторантура імені святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, Православний Свято-Тихонівський гуманітарний університет, Російський православний університет і Новосибірський Макар’євський православний богословський інститут, Єкатеринбурзький місіонерський інститут.

За 10 років систему духовної освіти приведено у відповіність до норм та вимог сучасної системи світської освіти. Першочерговим предметом турботи священноначалія стала реорганізація навчання в семінаріях у бакалаврат, який сьогодні є базовим рівнем системи духовної освіти, спрямованим на підготовку священнослужителів. 15 лютого 2015 року Вищою Церковною Радою затверджено єдиний навчальний план для бакалаврату. З вересня 2015 року всім навчальним закладам Руської Православної Церкви наказано реалізовувати освітню діяльність згідно з цим планом. Завершити процес переходу на єдиний стандарт планується у 2018/2019 навчальних роках.

Другий рівень вищої освіти — це магістратура, що з'явилася у системі Навчального комітету у 2010 році. У магістратурі триває підготовка висококваліфікованих кадрів для науково-дослідницької, викладацької та церковно-адміністративної діяльності. У 2018/2019 навчальних роках реалізуються 29 магістерських програм в 14 духовних навчальних закладах. Велика частина магістрантів навчаються за історичним, богословським, церковно-практичним і біблійним напрямками.

Кращі випускники магістратури продовжують свою підготовку за програмами аспірантури в академіях, а також в Загальноцерковній аспірантурі та докторантурі імені святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. У 2015 році ухвалено «Положення про кандидатські дисертаційні ради в Руській Православній Церкві». На початку 2018 року Святіший Патріарх Кирил затвердив склад спеціалізованих учених рад Московської, Санкт-Петербурзької і Мінської духовних академій.

З 2013 року за результатами регулярних інспекційних перевірок Навчального комітету (більше 70 за 6 років) щорічно оновлюється підсумковий рейтинг вищих духовних навчальних закладів. Впровадження рейтингу не тільки позитивно позначилося на якості освітнього процесу, а й вимагає від адміністрації навчальних закладів з великою увагою поставитися до забезпечення базових матеріальних і кадрових умов навчання. З 2018 року оновлена модель розрахунку рейтингу стимулює духовні школи до пріоритетного розвитку наукової та навчально-методичної роботи.

У семінаріях стала також змінюватися система виховання студентів. Поступово вводяться посади індивідуальних наставників, які допомагають учням освоювати навички навчальної та наукової роботи.

Приведення освітнього процесу до єдиного стандарту відбувається не тільки при підготовці майбутніх пастирів. Влітку 2017 року було затверджено єдиний церковний освітній стандарт підготовки регентів церковних хорів. Стандарт буде поступово впроваджуватися в найближчі роки. В цей час регентські програми реалізуються у 23 духовних навчальних закладах.

На початковій стадії знаходиться робота з узагальнення досвіду навчання іконописців. Програми підготовки іконописців реалізуються в одинадцяти духовних навчальних закладах.

З 2014 року почали відкриватися центри підготовки церковних фахівців у галузі катехізації, місії, молодіжної роботи, соціального служіння, що працюють за освітніми програмами, підготовленими профільними синодальними відомствами і Навчальним комітетом. За цей час схвалено 40 заявок освітніх організацій на провадження відповідної освітньої діяльності. Непрямим результатом заснування цього нового виду церковної освіти стала реформа духовних училищ, які з 2013 року по 2016 рік були перетворені на зазначені центри, а у трьох випадках — на семінарії.

З 2012 року впроваджуються дистанційні технології, організовується електронне навчання. За 2013-2015 рр. відбулося понад 400 трансляцій лекцій кращих викладачів Московської духовної академії з більш ніж 20 предметів бакалаврату та магістратури для всіх семінарій. Запис цих трансляцій доступний учням. З 2013 року здійснюється дистанційний контроль випускних підсумкових атестацій. У 2017/18 навчальних роках всі духовні навчальні заклади підключилися до системи «Антиплагіат.ВУЗ». У лютому 2017 року на засіданні Вищої Церковної Ради було представлено проект створення системи дистанційної освіти. Загальний термін реалізації повноцінної дистанційної системи за курсом бакалаврату складе не менше чотирьох років.

З 2015 року на регулярній основі проводяться курси підвищення кваліфікації викладачів духовних навчальних закладів. За період з 2015 по 2018 рр. проведено дев'ять загальноцерковних семінарів, які прослухали понад 700 учасників.

Створюється система підвищення кваліфікації священнослужителів. У 2017 році пілотні курси підвищення кваліфікації проведено на базі Центру освіти духовенства Новоспаського монастиря м. Москви. З 2018 року розпочався основний етап реалізації курсів.

8. Богослов'я і теологія

З 2008 року за дорученням Архієрейського Собору Синодальна біблійно-богословська комісія займалася підготовкою Катехізису. Цей проект об'єднав провідних богословів, літургістів, патрологів, каноністів з духовних шкіл і церковно-наукових центрів Руської Православної Церкви. У написанні і редагуванні розділів катехізису брали участь близько двох десятків фахівців. Члени комісії брали участь в обговоренні проекту за допомогою відгуків, а найбільш складні питання обговорювалися на пленарних засіданнях комісії. У листопаді 2017 Архієрейський Собор, подякувавши Синодальній біблійно-богословській комісії за роботу з підготовки Катехізису, прийняв рішення видати зібраний матеріал від імені комісії у вигляді трьох самостійних документів: 1) Основи православного віровчення; 2) Основи канонічного устрою і літургійного життя Православної Церкви; 3) Основи православного морального вчення21. Зараз книги проходять підготовку до друку.

Впровадження в Росії у 2015 році наукової спеціальності, а у 2017 році — самостійної наукової галузі «Теологія» з можливістю присвоєння визнаного державою ступеня кандидата і доктора теології дозволило створити нормативну базу для розвитку богословської освіти на засадах церковно-державного співробітництва. Створено механізми регулювання вищої теологічної освіти в державних вузах з боку Руської Православної Церкви. Для централізованого контролю за змістом та якістю православної теологічної освіти з 2016 року впроваджено процедуру церковної акредитації теологічних програм, яку донині пройшли п'ять вузів22. У 2016 році було створено об'єднану спеціалізовану вчену раду з теології, а 1 червня 2017 року відбувся перший захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата теології. Особлива увага приділяється створенню взаємодії центральних і місцевих церковних структур з теологічними підрозділами світських вищих навчальних закладів з метою розкриття потенціалу університетської теології.

На Україні законодавство також передбачає не тільки включення богослов'я до числа наукових спеціальностей, а й можливість за певних умов визнання державою богословського ступеня, отриманого в духовному навчальному закладі. У ряді інших країн канонічної території Руської Православної Церкви державою атестовані бакалаврські або магістерські програми з теології, але можливості захищати кандидатські або докторські дисертації немає, за винятком Литви, де програма спеціальності складена на основі католицького віровчення.

У 2009-2019 рр. Синодальна біблійно-богословська комісія працювала над підготовкою декількох значущих документів. В рамках православно-католицького богословського діалогу було створено документ «Позиція Московського Патріархату щодо питання про першість у Вселенській Церкві»23. Було складено офіційний відгук Руської Православної Церкви на документ комісії «Віра і церковний устрій» Всесвітньої Ради Церков «Церква: на шляху до спільного бачення». Під час підготовки до Всеправославного Собору велася експертиза пропонованих для розгляду Собором документів, а пізніше, після того як на Криті в червні 2016 року пройшов Собор десяти Помісних Православних Церков, Синодальна біблійно-богословська комісія представила висновок щодо ухвалених на цьому Соборі документів з урахуванням дискусії яка виникла навколо них.

Дослідницька робота була присвячена питанням співвідношення віри і науки, а також ролі і місцю богослов'я у системі знання. Ці теми обговорювалися на різних церковних і світських академічних майданчиках, а також у Міжсоборній Присутності, зокрема, у засіданнях і проведених заходах комісії Присутності з богослов'я і богословської освіти24. Секретаріат Синодальної біблійно-богословської комісії спільно з Загальноцерковною аспірантурою і докторантурою імені святих Кирила і Мефодія здійснив науково-дослідний проект «Розробка нової методології діалогу релігії та науки в Росії», який включав проведення експертних семінарів та підготовку наукових статей. Особливо слід відзначити таку актуальну тему, як біоетика. У рамках роботи над нею комісія підготувала документ «Про хрещення немовлят, що народилися за допомогою "сурогатної матері"»25. У Міжсоборній Присутності зараз розробляється низка документів, присвячених богословському осмисленню питань біоетики.

9. Соціальне служіння

Починаючи з 2009 року особливий розвиток в церковному служінні отримала сфера благодійності та соціальної діяльності. Багато в чому це було обумовлено реорганізацією на початку 2010 року Синодального відділу з церковної благодійності та соціального служіння і особистим прикладом Предстоятеля Руської Православної Церкви, який з першого року свого Патріаршого служіння став відвідувати нужденних, бездомних, пацієнтів лікарень у дні Різдва Христового і Світлого Христового Воскресіння, а також під час своїх Первосвятительських поїздок до єпархій.

Новий імпульс соціальна робота Московського Патріархату отримала у 2011 році, коли Архієрейський Собор прийняв документ «Про принципи організації соціальної роботи в Руській Православній Церкві». У ньому було визначено основні напрямки розвитку церковної благодійної діяльності на загальноцерковному, єпархіальному, благочинницькому і парафіяльному рівнях. З цього ж року при великих парафіях і у благочиннях з'являється посада помічників із соціального служіння. На початку 2019 року на посадах помічників благочинних з соціальної роботи працюють 1398 осіб. Поступово розрізнені труди з окормлення медичних і соціальних установ, організації волонтерства, стали з'єднуватися в єдину мережу. У всіх країнах Руської Православної Церкви діють загалом понад 6500 церковних соціальних проектів.

Починаючи з 2010 року для допомоги усім тим, хто займається у Церкві благодійністю, синодальне відомство щорічно випускає не менше п'яти-шести методичних посібників. Вони публікуються у відкритому доступі на офіційному сайті відділу, безкоштовно розповсюджуються на заходах відділу.

З 2010 року активно розвиваються навчання та обмін досвідом у галузі з соціального служіння, проводяться Загальноцерковні з'їзди з соціального служіння, на які збираються голови соціальних відділів, старші сестри і духівники сестринств милосердя єпархій Руської Православної Церкви. Крім того, Синодальний відділ із церковної благодійності та соціального служіння став одним з перших, хто запустив у 2011 році повноцінні онлайн-курси для помічників настоятелів із соціальної роботи. Щорічно їх успішно завершують від 200 до 400 осіб.

Особливу турботу Руська Православна Церква виявляє до дітей-сиріт. Утворено Комісію у справах церковних притулків і з питань церковного піклування про дітей при Патріархові Московському і всієї Русі Проведена паспортизація притулків, відкритих при церковних організаціях, підготовлені «Основні принципи діяльності церковних притулків Руської Православної Церкви».

На загальноцерковному рівні розвиваються зусилля з допомоги залежним від алкоголю та наркотиків. У 2012 році прийнято документ «Про участь Руської Православної Церкви в реабілітації наркозалежних», потім було створено методологію соціальної реабілітації наркозалежних у церковній громаді. У 2014 році затверджена «Концепція Руської Православної Церкви щодо затвердження тверезості і профілактики алкоголізму». У тому ж році Священний Синод відновив традицію щорічного святкування Дня тверезості 11 вересня, у день Усікновення глави Пророка Іоанна Предтечі. У цей день у храмах відправляються молитви про позбавлення від недуги пияцтва. У регіонах проходять церковні та світські акції і заходи в галузі затвердження тверезості, приурочені до цього дня. Діють понад 300 церковних проектів допомоги наркозалежним, у тому числі 70 реабілітаційних центрів, 18 центрів ресоціалізації, 67 консультаційних пунктів. Щороку з'являються до 10 нових проектів у цій галузі.

Ключовим напрямком соціальної діяльності є допомога сім'ям, вагітним і жінкам з дітьми, які потрапили в кризову ситуацію. Щороку за участю Церкви в середньому з'являється п'ять-шість нових притулків для жінок у важкій життєвій ситуації. Якщо, наприклад, у 2011 році в Росії був всього один церковний притулок для жінок в м. Іваново, то у 2018 році на території Росії працюють 58 подібних притулків. Всього в країнах канонічної території Руської Православної Церкви діють майже 150 центрів захисту материнства.

Відкрито понад 90 притулків для бездомних, працюють 10 автобусів милосердя (мобільних пунктів допомоги бездомним), понад 450 благодійних їдалень. Діють понад 160 церковних гуманітарних центрів, які надають речову і продуктову допомогу нужденним. Ведеться понад 400 церковних проектів допомоги інвалідам. Особлива увага приділяється створенню доступного середовища в храмах.

У Московському Патріархаті діють понад 450 сестринств милосердя. Налічується понад 500 добровольчих груп милосердя і більше 250 благодійних добровольчих об'єднань різного профілю. Церковні добровольці допомагають сім'ям з дітьми, дітям, які залишилися без піклування батьків, інвалідам та їхнім сім'ям, доглядають за пацієнтами в лікарнях, піклуються про бездомних і про людей з різними видами залежностей.

З 2010 року налагоджено реагування на великі надзвичайні ситуації. Постраждалим від пожеж в Російській Федерації у 2010 році Церква відправила 262 тони гуманітарної допомоги, залучила понад вісім тисяч добровольців, було зібрано понад 100 млн рублів. У 2012 році в ліквідації наслідків повені в російському м. Кримську брали участь близько 400 православних добровольців з різних регіонів, було зібрано понад 51 млн рублів. Для постраждалих від повені 2013 року на Далекому Сході і Південному Уралі було зібрано понад 107 млн рублів. Церква надавала допомогу постраждалим від землетрусу і цунамі в Японії в березні 2011 року, повені в Сербії у травні 2014 року. У 2010 році Білоруським екзархатом організовано гуманітарну допомогу постраждалим від повені у Венесуелі у 2010 році, від землетрусу і цунамі в Японії у 2011 році, від повені в Сербії у 2014 році. Крім того, білоруські добровольці допомагали усувати наслідки повені в Кримську Краснодарського краю у 2012 році. Соціальна допомога під час надзвичайних ситуацій організовується і в інших частинах Руської Православної Церкви.

У 2014 році за сприяння Української Православної Церкви із зони збройного конфлікту на південному сході України було евакуйовано більше двох тис. осіб. Понад 25 тис. вимушених переселенців отримали тимчасове житло. У 2014-2015 рр. була надана допомога 17 тис. сімей вимушених переселенців. У 2014-2017 рр. до зони збройного конфлікту на території Донецької та Луганської областей було доставлено понад 1100 тон гуманітарної допомоги. За роки конфлікту надана різноманітна допомога на загальну суму понад 68 млн гривень. Також церковна гуманітарна допомога була надана тисячам біженців, які приїхали до Росії і Білорусії з південного сходу України. Єпархіями в Росії було зібрано для цих цілей більше 132 мільйона рублів, регулярно доставлялася гуманітарна допомога жителям Донецької і Луганської областей. Окремими мінськими парафіями щомісяця доставлялися медикаменти і продукти харчування до 10 населених пунктів, а також ряду медичних установ м. Донецька. Білоруським екзархатом вивезено з районів бойових дій до Республіки Білорусь на лікування, протезування, реабілітацію або оздоровлення близько 90 дітей — поранених, інвалідів, тих, хто втратив одного або обох батьків.

10. Видавнича діяльність

У 2009 році почався новий етап в історії Видавничої ради Руської Православної Церкви. Значно розширилася галузь відповідальності Ради, були запущені нові проекти і відкриті нові напрямки діяльності, робота з церковними видавництвами вийшла на інший рівень. Здійснюване раніше Видавничою радою завдання з випуску літератури перейшло до Видавництва Московської Патріархії, виділеного зі структури Ради в самостійну установу.

У цей час Видавнича рада вирішує комплекс завдань, пов'язаних з грифуванням літератури: видача виданням схвального грифа, що відкриває можливість для їх поширення через храми, монастирі і церковні магазини; вдосконалення системи грифування та її уніфікація на всій канонічній території Руської Православної Церкви; контроль за дотриманням правил книгорозповсюдження у храмах і монастирях. Рада несе піклування про стимулювання авторської та видавничої діяльності, популяризацію подвигу новомучеників і сповідників, формування бібліотечних фондів, кодифікацію текстів акафістів, розробку навчально-довідкових видань для підготовки книг до друку, видання спеціальної просвітницької літератури для трудових мігрантів, а також літератури мовами інших народів.

Всі видання, призначені для розповсюдження у храмах і монастирях, підлягають обов'язковому рецензуванню Видавничою радою, з подальшим присвоєнням церковного грифа26, що передбачає експертизу видань, призначених для поширення через церковну книжкову мережу. Для обговорення видань, що проходять рецензування, а також самих рецензій, при Видавничій Раді з 2010 року діє колегія з науково-богословського рецензування та експертної оцінки, що включає в себе професорів і викладачів духовних навчальних закладів, викладачів світських вузів, досвідчених церковних публіцистів. Аналогічні колегії діють у Видавничій раді Української Православної Церкви, Білоруського екзархату та Православній Церкві Молдови.

З моменту створення колегії з науково-богословського рецензування та експертної оцінки було проведено понад 200 засідань, на яких розглянуто понад 19 000 рецензій та надано гриф більш ніж 17 000 видань.

У 2010 році у Видавничій раді почалася робота з вивчення та популяризації літературної спадщини святителя Феофана Затворника. Підготовлені тексти 35 томів повного зібрання творів святителя Феофана Затворника. Планується видання «Літопису життя і творінь святителя Феофана Затворника» у шести томах, перший том вийшов у світ у 2016 році.

Починаючи з 2010 року в єпархіях Руської Православної Церкви проходить загальноцерковне святкування Дня православної книги, приуроченого до дати виходу першої на Русі друкованої книги трудами диякона Івана Федорова. Святкування встановлено, щоб привернути увагу громадськості до питань моральності в літературі, читання православної літератури, популяризації православної книги в молодіжному середовищі. Проводяться молодіжні інтелектуальні та інтерактивні ігри, акції з передачі видань до соціальних установ і членів багатодітних сімей, робляться літературно-музичні постановки. У соціальних мережах поширюються матеріали, присвячені історії книжкової культури і практиці читання. До єпархій направляються особливі просвітницькі видання для розповсюдження. З 2010 року благодійно передано понад 800 000 примірників книг богословів і публіцистів про християнство і православну віру сучасних людей.

З 2011 року Видавнича рада щорічно проводить призові сезони Патріаршої літературної премії імені святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. У 2018 році пройшов восьмий преміальний сезон. Географія конкурсу охоплює не тільки країни канонічної території Руської Православної Церкви, а й далеке зарубіжжя. Заявки на участь у конкурсі надходили і з інших Помісних Церков. Всього за цей час номінувалися 345 письменників, до коротких списків увійшли 40 осіб, лауреатами стали 21 письменник.

З 2014 року з метою розвитку інтересу до літературної творчості у дітей і підлітків проводиться Міжнародний дитячо-юнацький літературний конкурс імені І.С. Шмельова «Літо Господнє» у трьох вікових групах: 6-7, 8-9 і 10-12 класи. Тематичні напрямки конкурсу охоплюють давньоруську, класичну і сучасну літературу, дозволяючи учасникам конкурсу самостійно вибрати жанр і тему роботи. З 2018 року введено додаткові номінації конкурсу «За творчу самобутність», «За кращий твір про новомучеників і сповідників Церкви Руської», «За дотримання традицій російської словесності». Протягом чотирьох років на конкурс надійшло понад 4300 літературних творчих творів з Білорусії, Італії, Казахстану, Кіпру, Молдови, Росії, Узбекистану, України.

Одним з основних церковних видавництв є Видавництво Московської Патріархії, безпосередньо підпорядковане Патріарху. Протягом десяти років цим видавництвом випущені сотні найменувань, у тому числі богослужбові книги, книги, присвячені популяризації подвигу новомучеників і сповідників Церкви Руської, праці святителя Інокентія Московського, святителя Філарета Московського.

11. Інформаційна робота

Минуле десятиліття стало часом значних змін в інформаційній роботі Руської Православної Церкви. У березні 2009 року утворено Синодальний інформаційний відділ, основними завданнями якого стали: формування єдиної інформаційної політики Руської Православної Церкви, координація роботи синодальних установ та інформаційних підрозділів єпархій, а також взаємодія з православними і світськими ЗМІ.

До 2009 року церковна інформаційна діяльність нерідко сприймалася як щось необов'язкове, на що слід звертати увагу далеко не в першу чергу. Із заснуванням на загальноцерковному рівні спеціального відомства змінилося ставлення до медіагалузі і на рівні єпархій. Після десяти років можна сказати, що інформаційна робота стала однією з важливих форм місіонерського та просвітницького служіння у сучасному суспільстві.

В цей час єпархії Московського Патріархату представлені в інформаційному просторі веб-сайтами та пабліками у соціальних мережах. До початку 2019 року в інтернеті створені: офіційні сайти всіх єпархій Московського Патріархату27, 206 сторінок єпархій у соціальній мережі «ВКонтакте»; 140 сторінок єпархій у соціальній мережі «Фейсбук». Решта єпархій мають сторінки в обох або хоча б в одній з двох соціальних мереж. Активно починає розвиватися присутність єпархій та парафій, а також священнослужителів у соціальній мережі «Інстаграм» і в месенджерах.

Майже у всіх єпархіях за вибудовування взаємин з представниками преси відповідають або профільні єпархіальні відділи, або прес-служби.

З метою підвищення професійного рівня всіх тих, хто задіяний в інформаційній сфері Церкви, протягом останніх восьми років проводяться спеціальні багатоденні навчальні заняття, а також одиничні майстер-класи під час загальноцерковних форумів.

Отримав розвиток Міжнародний фестиваль православних ЗМІ «Віра і слово», що пройшов п'ять разів протягом десяти років. У ньому беруть участь понад 550 делегатів з майже 200 єпархій Руської Православної Церкви.

Оскільки соціальні медіа стають невід'ємною частиною життя, місія в соціальних мережах стала предметом особливого спостереження Архієрейського Собору. Форми її проведення обговорювалися архіпастирями у 2013, 2016 і 2017 роках28. Протягом десяти років блогери неодноразово ставали учасниками Патріарших візитів до єпархій Руської Православної Церкви. Також для них проводилися самостійні блоготури за участю синодального відділу та інформаційних підрозділів єпархій.

З кінця 2009 року змінено систему отримання схвалення на випуск церковних ЗМІ, грифування здійснює синодальний відділ. Згідно зі списком друкованих ЗМІ, які отримали гриф «Схвалено Синодальним інформаційним відділом Руської Православної Церкви», з 2009 по теперішній час гриф було присвоєно 286 виданням. Преса, що має гриф відомства, має право розповсюдження на території парафій, монастирів і подвір'їв. У грудні 2018 Священний Синод ухвалив нову редакцію документа.

Результатом минулого десятиліття стало значне збільшення кількості матеріалів про Руську Православну Церкву, а також якості матеріалів, що стосуються церковної тематики, на сторінках друкованих видань, на ТБ, радіо і в інтернеті. За дев'ять років інформаційне поле навколо Патріарха Московського і всієї Русі виросло у п'ять разів, а інфополе Руської Православної Церкви — більш ніж у сім разів.

Важливим досягненням в інформаційній галузі став розвиток останнім часом роботи телеканалу «Спас». За останні 10 місяців зростання телеаудиторії склало 52%, зростання передплатників у соціальних мережах — 336%. Також істотно зріс середній час перегляду телеканалу серед його глядачів.

12. Церковно-державна повістка

Як зазначалося в доповіді Святішого Патріарха Кирила на Архієрейському Соборі 2017 року, «діяльність Руської Православної Церкви має яскраво виражений наднаціональний характер»29. Зокрема, це виявляється, у тому, що «вона звершує своє служіння не в одній державі і окормлює не один народ або етнос, але включає у галузь свого канонічного окормлення понад півтора десятки різних країн»30. Незалежно від особистого громадянства у кожній державі архіпастирі, клірики і миряни моляться про мир і благополуччя тієї країни, де вони живуть і трудяться на її благо.

За минуле десятиліття у галузі взаємодії з органами державної влади було підписано велику кількість угод про співпрацю між Руською Православною Церквою та виконавчими органами державної влади — як на рівні держав, так і на рівні окремих регіонів. Ведеться діалог з питань міжнаціональних та міжрелігійних відносин, протидії екстремізму, моральності в ЗМІ, захисту сім'ї та особистості в контексті проблем ювенальної юстиції, електронного контролю. Значна увага приділяється питанням благодійності та волонтерства. У ряді країн представники Руської Православної Церкви беруть участь у роботі дорадчих структур при органах державної виконавчої влади.

У Росії на високому рівні організовано окормлення військовослужбовців і співробітників силових структур. На цьому поприщі подвизаються 600 священиків, у тому числі 181 штатний. Впровадження штатного військового духовенства стало можливим, як було зазначено вище, завдяки ініціативі Святішого Патріарха Кирила, підтриманій керівниками традиційних релігій Росії. На позаштатній основі здійснюється окормлення військовослужбовців 120 священнослужителями в Білорусії, 25 — в Молдавії. Пастирське піклування Української Православної Церкви про православних військовослужбовців у цей час вкрай складне у зв'язку з перешкодами, створюваними державною владою.

Церковно-державна взаємодія дозволяє також забезпечити пастирське окормлення ув'язнених. Наприклад, в Росії ув’язнених окормлюють понад 1000 священиків, у виправних установах діють 1050 храмів, каплиць та інших молитовних приміщень. З 2014 року в усіх регіонах Росії впроваджені посади помічників начальників територіальних управлінь Федеральної служби виконання покарань у справах організації роботи з віруючими ув'язненими — фактично йдеться про священиків, які здійснюють тюремне служіння на штатній основі. На Україні пастирська праця здійснюється 148 священиками; відкриті 101 храм і каплиця в пенітенціарних установах. У Республіці Білорусь пастирське служіння в тюрмах несуть 75 священиків; у виправних установах діють 58 храмів чи інших молитовних приміщень. Окормлення виправних установ на території Православної Церкви Молдови здійснюють 28 священиків.

Найбільш серйозним викликом у галузі церковно-державних відносин стала ситуація на Україні. Загострення політичної обстановки з 2014 року, посилення тиску на канонічну Українську Православну Церкву з боку влади, українського розколу і радикальних політичних сил, а потім і беззаконне вторгнення Константинополя на територію Української Православної Церкви, що завершилося наданням так званої «автокефалії» створеній з розкольників псевдоцерковній структурі — усе це призвело до численних фактів дискримінації канонічної Церкви, порушень прав її віруючих, захоплення її храмів, розпалювання міжконфесійної ненависті. Наприкінці 2018 року українською владою було прийнято дискримінаційний закон, який передбачає примусову зміну статутної назви Української Православної Церкви з метою насильницького вилучення у неї храмів і монастирів під виглядом перереєстрації їх статутів. За ним у січні 2019 було прийнято інший закон, спрямований на легалізацію захоплень храмів канонічної Церкви на користь підтримуваної державою новоствореної розкольницької організації. Незважаючи на це Українська Православна Церква є прикладом внутрішньої єдності і в умовах громадянського конфлікту залишається майже єдиною громадською силою, яка несе миротворче служіння народу України і не ідентифікує себе з жодною зі сторін конфлікту. Одним з видимих підтверджень того став безпрецедентний Всеукраїнський хресний хід у липні 2016 року, який зібрав сотні тисяч віруючих по всій Україні. Протягом декількох років у дні святкування Хрещення Русі православні віруючі з'їжджаються до Києва. Хресні ходи до матері міст Руських 27 липня збирають понад 250 тисяч прочан. У 2017 році почалася благодійна програма «Крапля миру»: зібрано понад два мільйони гривень для будівництва храмів у населених пунктах, у яких храми Української Православної Церкви були захоплені розкольницькими релігійними організаціями. До кінця 2018 року збудовано чотири нові храми. В умовах триваючого цивільного протистояння на Україні особливу важливість мають зусилля Церкви зі звільнення полонених, надання гуманітарної допомоги мешканцям Донбасу, які постраждали від воєнних дій, прояву пастирського піклування про біженців із зони конфлікту. Святіший Патріарх Кирил брав безпосередню участь у переговорному процесі з обміну захоплених у полон під час бойових дій. Тільки у 2017 році, завдяки особистій участі Святішого Патріарха Кирила і Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія, було звільнено понад 300 полонених з обох сторін конфлікту.

З благословення Святішого Патріарха Кирила в усіх храмах Руської Православної Церкви підноситься особлива молитва за мир і припинення міжусобної брані на Україні.

13. Церква й суспільство

З метою вибудовування системного діалогу Церкви з державою і суспільством було утворено Синодальний відділ із взаємин Церкви та суспільства (з 24 грудня 2015 року — Синодальний відділ із взаємин Церкви з суспільством і ЗМІ). Відомство покликане забезпечувати організацію взаємодії з органами законодавчої влади, політичними партіями, професійними і творчими спілками, релігійними об'єднаннями, іншими інститутами громадянського суспільства на канонічній території Московського Патріархату.

Ведеться налагодження діалогу з питань міжнаціональних та міжрелігійних відносин на території канонічної відповідальності Московського Патріархату, протидії екстремізму, моральності в ЗМІ, захисту сім'ї та особистості в контексті проблем ювенальної юстиції, електронного контролю.

Одним з найбільших церковно-державних і церковно-громадських форумів є Всесвітній Руський Народний Собор, пленарні засідання якого проходять щорічно під головуванням Патріарха Московського і всієї Русі. У них беруть участь православні громадські організації, державні діячі країн канонічної відповідальності Руської Православної Церкви, єпархіальні делегації.

У 2010 році було створено Раду православних громадських організацій, до складу якої увійшли представники найбільш значущих православних громадських об'єднань. Наразі до ради включено понад 60 організацій, що здійснюють широку громадську діяльність у країнах канонічної присутності Московського Патріархату. В останні роки особливу роль у суспільній місії Церкви отримали об'єднання православних добровольців, які створюються в єпархіях. Найбільші співдружності волонтерів знаходяться у постійній координації з Радою православних громадських організацій.

Особливим чином Руська Православна Церква піклується про козацтво. З метою духовного окормлення і воцерковлення сучасного козацтва, а також координації діяльності військового козачого духовенства, співпраці з козацькими товариствами (у тому числі закордонними) у 2010 році засновано Синодальний комітет із взаємодії з козацтвом. На території Росії окормленням козаків займається більше тисячі священиків; на території України — 60 священиків, в Білорусії — 19, в Казахстані — 23, в Киргизії — 13.

Створена у 2010 році Патріарша рада з культури31 об'єднує діячів культури і науки. Рада займається питаннями діалогу і взаємодії з державними установами культури, творчими спілками, громадськими об'єднаннями громадян, які працюють у галузі культури в країнах канонічного простору Московського Патріархату.

Протягом останніх років ведеться діалог з музейним співтовариством, у тому числі з метою вирішення конфліктів, які виникають з питань спільної експлуатації пам'яток церковної архітектури і мистецтва. Було створено— але тільки в межах Росії — реєстр пам'яток архітектури, які перебувають у власності або в користуванні Руської Православної Церкви. З метою спостереження за належним використанням, збереженням і відновленням рухомих і нерухомих пам'яток культури, переданих Церкві, впроваджено посаду єпархіального древлехранителя. Експертною радою з церковного мистецтва, архітектури і реставрації розробляються методичні рекомендації з експлуатації та реставрації храмів, які є пам'ятками архітектури.

Ведеться робота з повернення до Церкви вилучених у неї храмів і монастирів. Особливо активно цей процес йде в Росії, завдяки прийняттю у 2010 році згаданого раніше закону про передачу релігійним організаціям майна релігійного призначення, що перебуває у державній або муніципальній власності.

Серед важливих культурних ініціатив Руської Православної Церкви — створення нового формату історичної виставки-форуму «Православна Русь». Починаючи з 2013 року вона організовується в московському виставковому центрі «Манеж» під назвою «Моя історія». За п'ять років було зібрано унікальну експозицію, присвячену історії Русі. Щорічно експозицію відвідувало понад 200 тисяч осіб. Засновані на цій експозиції Історичні парки в Москві і в інших регіонах Росії стають місцем організації діалогу між Церквою, культурною, науковою громадськістю, а також всіма тими, хто цікавиться історією та Православ'ям.

З метою збереження російської мови і літератури у 2016 році засновано Товариство російської словесності, головою якого став Святіший Патріарх Кирил. Суспільство покликане стати місцем професійного діалогу вчителів російської мови з метою посилення уваги до проблеми вивчення і викладання російської мови і літератури в умовах реальної багатомовності та полікультурності.

Протягом десяти років було організовано ряд міжнародних проектів, які ознайомлюють людей з руською православною культурою. Так, у 2012 році відбулися концерти російської духовної музики в Пекіні у рамках взаємодії з великими міжнародними фестивалями класичної музики в Китайській Народній Республіці. У 2014 році в Колумбії на III Міжнародному фестивалі духовної музики в м. Богота пройшов концерт російської духовної музики, присвячений 700-річчю преподобного Сергія Радонезького. У тому ж році підписано угоду про створення центру з вивчення православної культури при Шанхайському університеті іноземних мов, в результаті якого видано книгу Святішого Патріарха Кирила «Слово пастиря» китайською мовою. У 2018 році в Російському духовно-культурному православному центрі в Парижі і в Латеранському палаці в Римі влаштована мультимедійна виставка «Новомученики і сповідники Церкви Руської».

Важливим досягненням останніх років стали конструктивні взаємини між представниками духовенства та мирян з професіоналами і експертами у галузі спорту. З метою координації зусиль з духовного окормлення спортсменів заснована Патріарша комісія з питань фізичної культури і спорту32. У великій кількості єпархій відбуваються спортивні змагання, представники Церкви беруть участь у спортивних заходах, на регулярній основі окормлюють команди і спортсменів. Руська Православна Церква спрямовує священнослужителя для духовної підтримки збірних під час Олімпійських Ігор.

14. Зовнішні церковні зв'язки. Міжправославні відносини

Період Первосвятительства Святішого Патріарха Кирила ознаменувався проведенням у межах Руської Православної Церкви багатьох важливих заходів загальноправославного характеру.

21 листопада 2011 року в Патріарших палатах у Московському Кремлі відбулася приурочена до 65-річчя Святішого Патріарха Кирила нарада за участю Предстоятелів і представників Антіохійської, Грузинської, Болгарської, Румунської, Польської Православних Церков і Православної Церкви Чеських земель і Словаччини. За підсумками наради було ухвалено спільне комюніке, в якому Церкви висловили спільну позицію, у тому числі з питань підготовки Всеправославного Собору, відзначивши важливість застосування принципу консенсусу при ухваленні рішень як на підготовчому етапі, так і на самому Соборі.

22-30 липня 2013 року в Москві, Києві та Мінську пройшли урочистості з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі за участю Предстоятелів і представників усіх автокефальних Церков, які стали видимим свідченням духовної єдності народів Святої Русі один з одним і з усім православним світом.

У листопаді 2016 року делегації братніх Православних Церков брали участь у святкуванні в Москві 70-річчя Святішого Патріарха Кирила. У грудні 2017 року за участю представників автокефальних Церков у Москві відбулися урочистості з нагоди 100-річчя відновлення Патріаршества в Руській Церкві. В рамках святкових заходів Предстоятелі та представники Церков-Сестер виступили на заключному засіданні Архієрейського Собору Руської Церкви, приуроченого до сторічного ювілею Всеросійського Помісного Собору 1917-1918 років.

Святкування 1030-річчя Хрещення Русі, яке відбулося в липні 2018 року, також було відзначене участю представників більшості Помісних Православних Церков у заходах, що проходили одночасно в Москві і в Києві. Урочистості в російській столиці очолив Блаженніший Патріарх Олександрійський і всієї Африки Феодор II.

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил на запрошення Патріарха Сербського Іринея разом із Предстоятелями та представниками Помісних Церков у жовтні 2013 року брав участь у святкуванні 1700-річчя Міланського едикту в м. Ніш. Предстоятель Руської Церкви брав участь також у роботі Зборів Предстоятелів Православних Церков у Константинополі (5-9 березня 2014 року) та Шамбезі (21-28 січня 2016 року). Рішення Синаксисів Предстоятелів враховували позицію Московського Патріархату з принципових питань, у тому числі про дотримання принципу консенсусу на всіх етапах підготовки і проведення Всеправославного Собору.

Святіший Патріарх Кирил з самого початку свого Патріаршого служіння надавав особливого значення підтримці братніх відносин з Константинопольським Патріархатом. У період Первосвятительства Святішого Патріарха Кирила відновилася практика паломництва віруючих Руської Церкви до святинь Стародавньої Візантії, встановилася традиція обміну делегаціями до дня тезоіменитства Предстоятелів двох Церков. У червні 2009 року Святіший Патріарх Кирил звершив мирний візит до меж Константинопольської Церкви. У травні 2010 року з візитом у відповідь Руську Церкву відвідав Патріарх Константинопольський Варфоломій. Інтенсивні контакти між двома Церквами (у тому числі і на рівні Предстоятелів), що мають на меті досягнення взаєморозуміння щодо спірних питань загальноправославного порядку денного, тривали і надалі. Однак у 2018 році Патріарх Варфоломій і Священний Синод, що перебуває при ньому, користуючись підтримкою державної влади України, вступили на шлях підтримки українських розкольників. 31 серпня Святіший Патріарх Кирил здійснив поїздку на Фанар з метою переконати Патріарха Варфоломія утриматися від непоправних кроків. Проте у вересні 2018 року Синод Константинопольського Патріархату в односторонньому порядку призначив своїх «екзархів» до Києва, а вже у жовтні оголосив про намір «надати автокефалію Україні», про зняття справедливо накладених Руською Церквою заборон на лідерів українського розколу і про «відновлення» їх у сані, про прийняття їх і всіх їхніх послідовників у повне церковне спілкування, про «скасування» грамоти Патріарха Константинопольського Діонісія IV 1686 року про перехід Київської митрополії до складу Московського Патріархату, про відкриття в Києві своєї «ставропігії». Реагуючи на беззаконне вторгнення Константинополя до канонічної території Московського Патріархату, грубе нехтування основними церковними канонами, Священний Синод Руської Православної Церкви був змушений припинити євхаристичне спілкування з Константинопольським Патріархатом. Архієрейський Собор Української Православної Церкви, що відбувся в листопаді 2018 року, підтвердив неможливість продовження євхаристичного спілкування з Константинополем в умовах, що склалися, і відзначив, що участь Української Церкви в нав'язаному ззовні проекті надання «автокефалії» не представляється можливим. Незважаючи на це 15 грудня 2018 року в Києві під головуванням ієрарха Константинопольського Патріархату митрополита Гальського Еммануїла відбулися збори двох українських розкольницьких груп, які прийняли рішення про об'єднання в одну структуру і про обрання її «предстоятеля». 6 січня 2019 року на Фанарі Патріарх Варфоломій співслужив з лідером новоствореної розкольницької псевдоцерковної групи і вручив йому «томос» про «автокефалію» очолюваної ним структури. Вступивши таким чином в євхаристичне спілкування з розкольниками на Україні, порушивши цілий ряд основоположних церковних канонів і послідовно віддаляючись від діалогу, Константинопольський Патріархат унеможливив для Руської Церкви подальше перебування з ним у церковному спілкуванні і фактично поставив під загрозу єдність світового Православ'я.

Зі Святої Гори Афон неодноразово приносилися шановані святині. Так, з 20 по 28 листопада 2011 року до Росії було принесено пояс Пресвятої Богородиці, за час перебування якого йому змогли вклонитися понад 3 млн віруючих. За час свого Патріаршества Святіший Кирил двічі відвідував Святу Гору. Під час першого паломництва Патріарха Кирила на Афон 4-7 червня 2013 року Патріарх Кирил звершив літургію у храмах руського Свято-Пантелеїмонового монастиря, а також відвідав ряд інших обителей. Друга паломницька поїздка Патріарха Кирила на Афон відбулася 27-29 травня 2016 року і була приурочена до святкування 1000-річчя руського чернецтва на Афоні. У святкуванні взяв участь Президент Росії В.В. Путін.

У період Патріаршества Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила набули подальшого розвитку традиційно добрі відносини з Олександрійською Православною Церквою, межі якої Його Святість відвідав у квітні 2010 року. Блаженніший Патріарх Олександрійський Феодор II був присутній на інтронізації Святішого Патріарха Кирила у лютому 2009 року; у подальшому 8 разів відвідував межі Московського Патріархату, здійснював паломницькі поїздки до Росії, у тому числі в Іркутську і Єкатеринбурзьку єпархію, на Соловки.

Істотну підтримку в останні роки Руська Православна Церква надає Антіохійській Православній Церкві, чада якої опинилися під загрозою фізичного знищення у зв'язку з воєнними діями у Сирії (з весни 2011 року) і внаслідок складної ситуації у Лівані і Іраку. В обстановці конфлікту, який насувався, Святіший Патріарх Кирил здійснив візит до меж Антіохійського Патріархату, відвідавши Дамаск, де зустрівся і співслужив з Блаженнішим Патріархом Ігнатієм, та Лівану. У розпал війни в Сирії, що обернулася трагедією для сотень тисяч християн, Руська Православна Церква послідовно виступала на різних міжнародних майданчиках з вимогою припинення геноциду християн. Обраний у 2012 році Блаженніший Патріарх Антіохійський Іоанн Х під час свого мирного візиту до Московського Патріархату у 2014 році, а також своїх візитів до Москви у 2015 та 2017 роках багаторазово висловлював подяку Святішому Патріарху Кирилу за братську підтримку з боку Руської Православної Церкви. Московський Патріархат у взаємодії з рядом російських відомств і деяких недержавних громадських організацій Росії продовжує надавати гуманітарну допомогу храмам і монастирям, недільним школам, Патріаршому госпіталю Аль-Хосні і іншим установам Антіохійської Православної Церкви. Наприклад, у 2017 році у Світлу седмицю гуманітарну допомогу та подарунки з Росії отримали мешканці Махарди, 21 березня — мешканці Маалюля, у квітні — мешканці Мармаріти, у жовтні — учні недільних шкіл Латакії. З лютого 2018 року з благословення Святішого Патріарха Кирила діє програма допомоги дітям, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів у Сирії. Ініціатором програми є Відділ зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату.

Зміцнювалися відносини з Єрусалимським Патріархатом, який Святіший Патріарх Кирил відвідав у листопаді 2012 року. Чотири рази гостем Руської Православної Церкви був Блаженніший Патріарх Єрусалимський Феофіл, неодноразово межі Московського Патріархату відвідували делегації Єрусалимської Церкви. За участю Московського Патріархату здійснюється проект реставрації Базиліки Різдва Христового у Віфлеємі.

Братні зв'язки Руської та Грузинської Православних Церков у 2009-2018 роках продовжували неухильно розвиватися. Святіший і Блаженніший Католикос-Патріарх всієї Грузії Ілія ΙΙ чотири рази відвідував Руську Православну Церкву з офіційними візитами, у рамках яких мали місце зустрічі з Предстоятелем Руської Православної Церкви і спільні богослужіння в Москві і Києві. Теплі стосунки між двома Церквами також підтримуються на рівні регулярного обміну візитами, студентського обміну, організації паломництв.

Минуле десятиліття ознаменувалося плідним розвитком відносин із Сербським Патріархатом, межі якого Його Святість відвідав двічі: у 2013 році на святкування 1700-річчя Міланського едикту і у 2014 році з мирним візитом, під час якого в Белграді було відкрито пам'ятник Царю-страстотерпцю Миколаю II і освячений після реставрації Руський некрополь. Межі Московського Патріархату 4 рази відвідував Святіший Патріарх Сербський Іриней, неодноразово гостями Руської Православної Церкви були архіпастирі і клірики Сербської Православної Церкви. На зібрані з благословення Святішого Патріарха Кирила кошти здійснювалося відновлення корпусів Призренської духовної семінарії, надавалася підтримка храмам і монастирям Косова і Метохії, а також постраждалим від катастрофічної повені в Сербії у 2014 році. За активною участю Його Святості здійснюється мозаїчне прикрашення собору святителя Сави в Белграді — одного з найбільших православних храмів Європи.

Делегації Румунського Патріархату брали участь у багатьох урочистих заходах, що проводилися в Московському Патріархаті у 2009-2018 роки. У 2017 році Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил на запрошення Предстоятеля Румунської Православної Церкви особисто відвідав Бухарест для участі в заходах, приурочених до Року пам'яті захисників Православ'я при богоборчому устрої в Румунії, а також 10-річчю інтронізації Блаженнішого Патріарха Румунського Даниїла. Зі свого боку Предстоятель Руської Православної Церкви відвідав Москву 2-6 грудня 2017 року.

Зміцнювалися відносини з Болгарським Патріархатом, який Святіший Патріарх Кирил відвідав у 2012 році з мирним візитом і у 2018 році для участі в урочистостях з нагоди 140-річчя визволення Болгарії від османського іга. Три рази гостем Предстоятеля Руської Православної Церкви був Святіший Патріарх Болгарський Неофіт. Однією з найважливіших подій в русько-болгарських міжцерковних відносинах стала канонізація в Руській та в Болгарській Православних Церквах святителя Богучарського Серафима (Соболєва), видатного діяча російської еміграції, який закінчив земний шлях у Болгарії і користується загальнонародним шануванням в Болгарській Православній Церкві.

Проведений у червні 2012 року мирний візит Святішого Патріарха Кирила до Кіпрської Православної Церкви, під час якого було освячено закладний камінь на місці будівництва храму святителя Миколая Чудотворця для російськомовної громади Лімассола, став помітною подією в розвитку і зміцненні добрих відносин між двома Церквами. З братніми візитами Руську Церкву чотири рази відвідував Блаженніший Архієпископ Кіпрський Хризостом II. У м. Епіскопіо Тамасоської митрополії було побудовано і урочисто відкрито споруджений для російської общини величний храм в ім'я св. апостола Андрія Первозванного і Усіх святих, що в землі Руській просяяли.

Значний внесок у підтримання традиційно братерських відносин між Грецькою та Руською Церквами мав візит Предстоятеля Елладської Православної Церкви Архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма II в межі Московського Патріархату 23-30 травня 2012 року. Святіший Патріарх Кирил відвідав Грецію 1-7 червня 2013 року. У присутності кількох тисяч віруючих, вихідців з країн канонічної відповідальності Московського Патріархату, Святіший Патріарх Кирил передав частку мощей преподобного Серафима Саровського храму Панагія Сумела, спорудженому поблизу Афін для потреб співвітчизників.

Головною подією за останнє десятиліття у відносинах з Албанською Православною Церквою став перший візит Предстоятеля Руської Православної Церкви до Албанії на запрошення Блаженнішого Архієпископа Тиранського і всієї Албанії Анастасія, який відбувся 28-30 квітня 2018 року. Під час поїздки Святіший Патріарх Кирил звершив богослужіння у кафедральному соборі Тирани, мав братнє спілкування з Блаженнішим Архієпископом Анастасієм і членами Синоду Албанської Церкви, зустрівся з президентом Албанії та іншими офіційними особами, відвідав монастир святого Власія і Свято-Воскресенську духовну академію. За ці роки Блаженніший Митрополит Анастасій відвідав межі Руської Православної Церкви три рази: для участі в інтронізації Його Святості у 2009 році, а також у 2016 році і у 2017 році.

Проведений у 2012 році мирний візит Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Польську Православну Церкву мав велике значення для послідовного продовження і подальшого розвитку традиційно добрих відносин між двома Церквами. В гостях у Руської Православної Церкви неодноразово бували ієрархи Польської Православної Церкви, а також її Предстоятель, Блаженніший Митрополит Варшавський і всієї Польщі Сава, який брав участь в урочистостях з нагоди інтронізації Його Святості у 2009 році і згодом 6 разів відвідував межі Московського Патріархату.

Активні контакти в роки Первосвятительства Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, Московський Патріархат підтримував з Православною Церквою Чеських земель і Словаччини, ієрархи і Предстоятелі якої завжди були дорогими гостями в Руській Православній Церкві. 7 раз межі Московського Патріархату відвідував Блаженніший Митрополит Чеських земель і Словаччини Христофор, а його наступник, Блаженніший Митрополит Ростислав після свого обрання у 2014 році тричі побував в Руській Православній Церкві. Московський Патріархат надавав всебічну підтримку Православній Церкві Чеських земель і Словаччини, сприяючи збереженню її канонічного устрою і незалежності від спроб зовнішнього втручання в її життя.

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил приділяв чимало уваги розвитку відносин з Православною Церквою в Америці. У листопаді 2012 року було обрано нового Предстоятеля цієї Церкви Блаженнішого Митрополита всієї Америки і Канади Тихона. Після свого обрання він чотири рази відвідував Руську Церкву, у тому числі у рамках свого мирного візиту у  грудні 2014 року. Активно розвивається співпраця двох Церков, у тому числі у галузі духовної освіти.

15. Зовнішні церковні зв'язки. Відносини з інославними християнами

Природною основою багаторічних відносин і діалогу з інославними християнами для нас завжди було і залишається усвідомлення приналежності до загальної християнської цивілізації з єдиним базисом моральних норм, що випливають із заповідей Христових.

Відносини з Римо-Католицькою Церквою за останні 10 років продовжували розвиватися на основі співробітництва в таких галузях, як захист традиційних християнських цінностей, відстоювання прав християн, миротворчість. Зримим результатом таких спільних зусиль стало підписання 17 серпня 2012 року під час візиту Святішого Патріарха Кирила до Варшави Спільного послання народам Росії та Польщі Предстоятеля Руської Православної Церкви і Голови Єпископської Конференції Польщі архієпископа Юзефа Михалика. Послання містить заклик до примирення і взаємного прощення в дусі християнської любові.

Зустріч Святішого Патріарха Кирила з Папою Римським Франциском 12 лютого 2016 року в Гавані і підписання ними Спільної заяви засвідчили високий рівень взаєморозуміння між Московським Патріархатом та Римсько-Католицькою Церквою і визначили подальший їх розвиток на довгу перспективу. Значна частина спільної декларації була присвячена найбільш актуальним проблемам сучасності та їх впливу на майбутнє людського роду — питань сім'ї та шлюбу, відношенню до абортів і евтаназії, застосуванню біомедичних репродуктивних технологій, розумінню прав і свобод людини. Ця зустріч і подальша активізація нашої співпраці продемонстрували згоду і рішучість християн діяти спільно.

Одним із плодів домовленостей, досягнутих на Кубі, стала надзвичайно важлива подія для всієї нашої Церкви — принесення мощей святителя Миколая Мирлікійського з Барі до Москви і Санкт-Петербурга у травні-липні 2017 року. За час перебування мощей у Росії їм змогли вклонитися понад 2 мільйони людей не тільки з російських регіонів, а й з України, Білорусі, Молдови, інших країн, 14 тисяч волонтерів надавали їм допомогу.

Інтенсивно розвивається академічне і культурне співробітництво з Римсько-Католицькою Церквою. Зокрема, у рамках цієї співпраці організовано обмін Літніми інститутами на щорічній основі. З боку Руської Православної Церкви в них беруть участь співробітники Синодальних установ, представники духовних шкіл і духовенство різних єпархій. Ці культурно-освітні програми націлені на знайомство з духовними і культурними традиціями Руської Православної Церкви та Римсько-Католицької Церкви, відповідно. Проект організований Папською радою зі сприяння християнської єдності за участю Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату і Загальноцерковної аспірантури та докторантури імені святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.

Відносини з протестантськими деномінаціями, багато з яких наприкінці 90-х років минулого століття обрали ліберальний шлях розвитку, пов'язаний з переглядом традиційних християнських цінностей, були більшою чи меншою мірою ускладнені. Руська Православна Церква не може погодитися з відмовою від основоположних принципів християнської моралі та змушена призупиняти діалог на офіційному рівні з такими спільнотами, щоб тим самим звернути увагу цих громад на нашу принципову незгоду з порушенням апостольських звітів. Архієрейський Собор 2013 року визнав неможливим діалог з тими конфесіями, «які відкрито зневажають біблійні моральні норми».

Проте, взаємини Руської Православної Церкви з деякими протестантськими конфесіями тривають. Вони спрямовані на збереження миру, справедливості та вирішення спільних соціальних завдань.

Тривають контакти з Євангелічною церквою в Німеччині, відбуваються спільні конференції. Перша з них відбулася в грудні 2015 року в Мюнхені, друга пройшла в Москві у 2017 році. Засновано робочу групу з діалогу з Євангелічно-лютеранською церквою Фінляндії.

Важливими були зустрічі Святішого Патріарха Кирила з Архієпископом Кентерберійським Джастіном Уелбі у 2016 році в Лондоні і у 2017 році в Москві. Духовний глава англіканських церков у всьому світі докладає чималих зусиль для збереження єдності Англіканської спільноти.

В рамках діяльності Християнського міжконфесійного консультативного комітету (ХМКК) наша Церква підтримує і розвиває взаємини з протестантськими громадами в Росії і в країнах, які раніше входили до складу Радянського Союзу.

16. Зовнішні церковні зв'язки. Міжрелігійні відносини

Московський Патріархат протягом минулих років активно налагоджував контакти з іншими традиційними релігіями і розвивав вже існуючі.

Руська Православна Церква незмінно бере участь у З'їздах лідерів світових і традиційних релігій — міжнародного діалогового майданчику, які проходять в Астані, де голос Церкви відгукується великим резонансом. У 2012 році у IV З'їзді брав участь особисто Святіший Патріарх Кирил. Представники Руської Православної Церкви регулярно беруть участь у великих міжрелігійних заходах, що говорить про високий авторитет Московського Патріархату серед нехристиянських релігійних громад. За минулі роки такі заходи проходили в Єгипті, Марокко, Йорданії, Іраку, Азербайджані та інших країнах.

26 квітня 2010 року на полях Всесвітнього саміту релігійних лідерів у Баку Святіший Патріарх Кирил взяв участь у тристоронній зустрічі релігійних лідерів, присвяченій врегулюванню протистояння в Нагорному Карабахі. Руська Православна Церква, наслідуючи своєму миротворчому покликанню, з 1988 року докладає зусиль до зцілення конфлікту. Ці зусилля дозволили не тільки уникнути переходу конфлікту до русла міжрелігійної війни, а й досягти конкретних практичних результатів: обміну полоненими, повернення тіл загиблих. Наступна тристороння зустріч відбулася 28 листопада 2011 року в Єревані, де проходило засідання Президії міжрелігійної ради СНД. 8 вересня 2017 року релігійні лідери Росії, Азербайджану і Вірменії зібралися в Москві в Даниловому монастирі. За підсумками цієї зустрічі Святіший Патріарх Кирил, Католикос всіх вірмен Гарегін II і Шейх-уль-іслам Аллахшукюр Пашазаде підписали спільну заяву із закликом покласти край кровопролиттю, убезпечити мирне населення, уникати посягань на релігійні святині та пам'ятники, виховувати молодь у дусі поваги і терпимості одне до одного.

У Росії взаємодія з іншими традиційними релігіями здійснюється на постійній основі в рамках міжрелігійної ради Росії (МСР), яка висловлює консолідовану позицію традиційних релігій Росії з таких актуальних тем, як захист прав сім'ї та дитини, протидія абортам, затвердження традиційних сімейних цінностей, міграція, обмеження грального бізнесу, наркотрафік, розповсюдження екстремізму під релігійними гаслами, розпалювання ворожнечі на етноконфесійному грунті, охорона правопорядку, концепція свободи прав людини, образа почуттів віруючих і інших. Згаданий вище розвиток теологічної освіти і науки також багато в чому став можливим завдяки позиції, висловленої лідерами традиційних релігій у рамках МРР.

До двосторонньої взаємодії відноситься робота Спільної російсько-іранської комісії з діалогу «Православ'я-Іслам», початок якої було покладено Святішим Патріархом Кирилом (тоді митрополитом) і аятолою Мухаммадом Алі Тасхірі у 1995 році. Останні засідання комісії проводилися в Москві і Тегерані у 2010, 2012, 2014, 2016 і 2018 роках. На них обговорювалися питання діалогу релігій, екстремізму і тероризму, прав людини, екології, релігійної етики. Ці зустрічі, що проходять в атмосфері взаєморозуміння і поваги, викликають незмінний інтерес з боку академічної спільноти, студентства та ЗМІ обох країн. У періоди між засіданнями Комісії підтримуються робочі контакти, здійснюються візити наукових делегацій.

З 2011 року Руська Православна Церква розвиває взаємини з Управлінням у справах релігії Туреччини, для чого була сформована спеціальна робоча група. На засіданнях Групи обговорювалися питання становища релігійних меншин, ролі релігії в міжнародних відносинах, наукового і культурного обміну, паломництва.

Важливе місце в міжрелігійному діалозі займають особисті контакти між лідерами традиційних релігій. З 2009 року Святіший Патріарх Кирил багато разів зустрічався з такими авторитетними діячами, як Верховний імам ісламського університету «Аль-Азхар», Головний рабин Ізраїлю (ашкеназі), Голова Управління у справах релігії Туреччини, Верховний муфтій Сирії, Голова Управління мусульман Кавказу.

Московський Патріархат активно відстоював норми традиційної моралі і шлюбу в міжрелігійних організаціях — Всесвітній конференції релігій за мир і Європейській раді релігійних лідерів. У контексті захисту сімейних цінностей слід сказати про діалог з іудейською спільнотою. У 2011 році у Відні відбулася міжрелігійна конференція, присвячена традиційному шлюбу і сім'ї. Організаторами форуму виступили Відділ зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату і Конференція європейських рабинів за участю Католицької Церкви Австрії та фонду «Поклик сумління». Із зазначеним фондом Московський Патріархат підтримує багаторічні взаємини, Святіший Патріарх Кирил неодноразово зустрічався з головою фонду «Поклик сумління» рабином Артуром Шнайером для обміну думками з приводу сучасних викликів міжнародному миру і безпеці. Крім того, представники Руської Православної Церкви на постійній основі беруть участь у православно-іудейських академічних консультаціях.

17. Зовнішні церковні зв'язки. Захист християн від переслідувань

Московський Патріархат приділяє особливу увагу християнам, що піддаються важким випробуванням на Близькому Сході та в Північній Африці, а також в інших регіонах світу. Руська Православна Церква скрізь, де це можливо, піднімала питання захисту прав християн, які страждають від натиску екстремістів і терористів. Церква говорила про проблему гонінь в ООН і Європейському Парламенті, в ОБСЄ і ВКРМ. Виступи Священноначалія і церковних представників на тему переслідувань і дискримінації християн звучали на найбільших форумах і круглих столах: в США, Греції, Лівані, Йорданії, Вірменії, Угорщині, Албанії, Ліхтенштейні та інших країнах. З ініціативи Московського Патріархату тема захисту християн від переслідувань включалася в підсумкові документи міжнародних конференцій.

Відділ зовнішніх церковних зв'язків негайно реагує на найбільш гострі випадки переслідувань. Практично кожна зустріч Священноначалія з державними діячами супроводжується обговоренням ситуації на Близькому Сході. Святіший Патріарх Кирил надсилав листи главам держав з проханням помилувати окремих християн, які перебували під загрозою смертної кари. Жодного з них не було страчено, а деякі були помилувані і випущені на свободу.

Захист переслідуваних християн у всьому світі є також одним із пріоритетних напрямків міжхристиянської співпраці Руської Православної Церкви. У 2009-2011 роках Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил відвідав ряд країн Близького Сходу: Сирію, Ліван, Палестину, Ізраїль, Йорданію, Туреччину та Єгипет. Ці візити співпали з початком так званої «арабської весни». Після повернення з Сирії у 2011 році Святіший Патріарх Кирил негайно звернувся до світової спільноти із закликом зупинити переслідування християн на Близькому Сході і докласти всіх необхідних зусиль, щоб зберегти християнську присутність в землях, де зародилося християнство.

Незабаром після цього, у 2013 році, з благословення Святішого Патріарха Кирила пройшов загальноцерковний збір гуманітарної допомоги і фінансових коштів для постраждалих від воєнних дій на Близькому Сході. Пожертви надходили як від єпархій, парафій та монастирів, так і від приватних осіб з різних міст і країн. До цієї роботи Руською Церквою було залучено широке коло громадських організацій.

Після зустрічі Святішого Патріарха Кирила з Папою Римським Франциском у Гавані почала успішно розвиватися двостороння взаємодія в гуманітарній сфері між Руською Православною Церквою і Римсько-Католицькою Церквою. У 2016 році спільна православно-католицька делегація відвідала Сирію і Ліван, зустрілася з місцевими духовними лідерами і побувала в місцях розміщення біженців. За підсумками поїздки був складений ілюстрований каталог зруйнованих сирійських храмів, які в майбутньому належить відновити.

Розвивається співробітництво в цій галузі і з іншими християнськими конфесіями. З 10 по 13 травня 2017 року у Вашингтоні пройшов Всесвітній саміт на захист переслідуваних християн, організований Євангелістською асоціацією Біллі Грема спільно з Руською Православною Церквою. Його метою було привернути увагу світової спільноти до трагедії переслідуваних християн на Близькому Сході, Північній Африці та в інших регіонах світу.

У справах захисту християн Церква взаємодіє як з державними, так і з громадськими організаціями. Зокрема, у зовнішньополітичній лінії Росії міцно закріпилася теза про необхідність захисту християн від переслідувань. У 2015 році з ініціативи Московського Патріархату, Ватикану, Росії та Лівану 65 країн світу ухвалили в Раді ООН з прав людини заяву на підтримку прав близькосхідних християн, що стало проривом інформаційної блокади цієї проблеми. Трохи пізніше, після зустрічі двох первоієрархів у кубинській столиці у 2016 році, геноцид християн був офіційно визнаний у США.

Руська Православна Церква незмінно піднімає проблему гонінь на християн у діалозі з мусульманськими і іудейськими громадами. Зокрема, ця тема порушувалася в діалозі з Організацією ісламського співробітництва, з ісламськими лідерами Єгипту, Іраку, Сирії, Марокко, Ірану, Азербайджану і Туреччини.

У 2017 році Радою із взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президенті Російської Федерації було засновано Міжрелігійну робочу групу з надання гуманітарної допомоги населенню Сирії, завдяки чому до країни було направлено кілька великих партій гуманітарного вантажу. Фінансову основу для придбання цих акцій склали кошти, зібрані храмами Москви на заклик Святішого Патріарха. 3-9 лютого 2018 року делегація Міжрелігійної робочої групи відвідала Сирію і Ліван. Разом з місцевими християнськими і мусульманськими лідерами було роздано 77 тон гуманітарного вантажу, переважно продуктів високої якості. Унікальною особливістю акції стало те, що допомога роздавалася в храмах і мечетях спільно християнами і мусульманами Сирії і Росії.

У лютому 2018 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив з ініціативою допомоги дітям з Близького Сходу. Було розроблено програму, метою якої є лікування і реабілітація сирійських і ліванських дітей у лікарнях Росії. У травні 2018 року експертна група російських лікарів відвідала табори біженців у Лівані з метою відбору дітей у рамках розробленої програми. Маленькі пацієнти почали прибувати до Москви у серпні 2018 року.

18. Зовнішні церковні зв'язки. Співвітчизники

Внаслідок переломних подій XX століття в Росії, за її межами опинилося близько 30 мільйонів співвітчизників. У наступні десятиліття зарубіжна діаспора поповнювалася новими переселенцями, які облаштувалися в різних країнах, на різних континентах. Де б не знаходили свій притулок вихідці з країн історичної Русі, Руська Православна Церква завжди надавала їм духовну підтримку. За минуле століття в багатьох країнах світу були споруджені сотні парафіяльних і монастирських храмів, які стали осередком духовного життя для декількох поколінь співвітчизників.

Останнє десятиріччя відзначене зміцненням церковно-державних відносин у сфері підтримки співвітчизників, що проживають за кордоном. Прикладом такого церковно-державного співробітництва є проведення щорічних круглих столів, присвячених співпраці Руської Православної Церкви і співвітчизників у різних регіонах світу, початок яким було покладено у 2009 році.

19. Зовнішні церковні зв'язки. Форуми по лінії громадянських товариств. Культурні заходи духовного характеру за кордоном

Руська Православна Церква бере активну участь у діяльності міжнародних Форумів по лінії громадянських товариств. Так, з 2007 року в рамках форуму «Петербурзький діалог», який існує з 2001 року. діє робоча група «Церкви в Європі», яка об'єднує представників Руської Православної Церкви, Римсько-Католицької і Євангелічної Церков Німеччини. Цей міжцерковний майданчик є однією з найактивніших груп форуму, регулярно проводить круглі столи та робочі зустрічі. Починаючи з 2013 року, групою реалізується проект Молодіжних богословських зустрічей, що дозволяє студентам вищих богословських навчальних закладів двох країн ознайомитися з системою теологічної освіти в Росії і Німеччині.

Форум громадянських суспільств Росії та Італії, в якому бере активну участь Руська Православна Церква, є унікальним майданчиком, що об'єднує представників широкої громадськості двох країн.

Одним з інструментів свідчення Руської Православної Церкви в сучасному світі стають культурні заходи духовного характеру, що здійснюються протягом останніх років у різних частинах світу.

***

[1] «Юрисдикція Руської Православної Церкви простягається на осіб православного віросповідання, які проживають на канонічній території Руської Православної Церкви: в Російській Федерації, Україні, Республіці Білорусь, Республіці Молдова, Азербайджанській Республіці, Республіці Казахстан, Китайській Народній Республіці, Киргизькій Республіці, Латвійській Республіці, Литовській Республіці, Монголії, Республіці Таджикистан, Туркменістані, Республіці Узбекистан, Естонській Республіці, Японії, а також на тих православних, що добровільно входять до неї і проживають в інших країнах» (Статут Руської Православної Церкви, I.3).

[2] Відсутність задовільної статистики щодо чисельності ченців у 2009 році не дозволяє простежити динаміку.

[3] Включаючи Екзархат у Південно-Східній Азії, що діє на цьому етапі, як сказано раніше, як єпархія.

[4] Список  візитів і зустрічей, що відбулися, звершених хіротоній, а також заходів за участю Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з 2009 по 2019 рр. опублікований в додатку.

[5] Включаючи Росію, де знаходиться Патріарша кафедра — місце постійного проживання Предстоятеля Руської Православної Церкви.

[6] Також проводилися наради Святішого Патріарха з архієреями за темами: апробація предмета «Основи православної культури», зміни в єпархіальному управлінні у зв'язку з утворенням митрополій. Також під час Первосвятительських візитів в єпархії Росії проводилися наради за участю архієреїв єпархій, що знаходяться в тому ж федеральному окрузі.

[7] Визначення Помісного Собору Руської Православної Церкви 27-28 січня 2009 року «Про життя і труди Руської Православної Церкви», п. 5.

[8] Там же, п. 9.

[9] Визначення Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 2-4 лютого 2011 року «Про питання внутрішнього життя і зовнішньої діяльності Руської Православної Церкви», п. 6.

[10] Визначення Помісного Собору Руської Православної Церкви 27-28 січня 2009 року «Про життя і труди Руської Православної Церкви», п. 6.

[11] Слово на відкритті пленуму Міжсоборної Присутності 29 січня 2015 року.

[12] Це такі комісії: 1) з питань богослов'я; 2) з питань церковного управління та механізмів здійснення соборності в Церкві; 3) з питань церковного права; 4) з питань богослужіння і церковного мистецтва; 5) з питань парафіяльного життя й парафіяльної практики; 6) з питань організації церковної місії; 7) з питань організації життя монастирів і чернецтва; 8) з питань духовної та релігійної освіти; 9) з питань організації церковної соціальної діяльності й благодійності; 10) з питань взаємодії Церкви, держави й суспільства; 11) з питань протидії церковним розколам та їх подолання; 12) з питань ставлення до інослав'я та інших релігій; 13) з питань інформаційної діяльності Церкви і відносин зі ЗМІ;

[13] Зараз в Міжсоборну Присутність входять такі комісії: з богослов'я і богословської освіти; з церковного управління, пастирства і організації церковного життя; з церковного права; з богослужіння і церковного мистецтва; з церковної освіти і дияконії; з організації життя монастирів і чернецтва; з питань суспільного життя, культури, науки та інформації.

[14] Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил. Доповідь на Архієрейській Нараді Священного Синоду Руської Православної Церкви, 30 січня 2012 року. — http://www.patriarchia.ru/db/text/1987928.html.

[15] Див. довідку до журналу Священного Синоду № 131 від 5-6 жовтня 2011 року.

[16] З доповіді Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила на Архієрейському Соборі 2 лютого 2013 року.

[17] Розпорядженням Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила від 31 грудня 2011 року утворені такі вікаріатства: Центральне, Південне, Південно-Західне, Західне, Північно-Західне, Північне, Північно-Східне, Східне, Південно-Східне, вікаріатство Патріарших подвір'їв за межами м. Москви і Московської області.

[18] Визначення Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 2-4 лютого 2011 року «Про питання внутрішнього життя і зовнішньої діяльності Руської Православної Церкви», п. 18.

[19] Визначення Помісного Собору Руської Православної Церкви 27-28 січня 2009 року «Про життя і труди Руської Православної Церкви», п. 5.

[20] Список проектів Синодального місіонерського відділу станом на кінець 2018 року: Біблія за рік; Єпархіальний центр сектознавства; Російсько-китайський культурний центр «Жар-птиця»; Карта місіонерського поля; Мобільні додатки; Молодіжний антисектантський центр; Пасхальна вість; Підготовка сектоведів-дослідників; Семінар для керівників єпархіальних місіонерських відділів; «Соломинка»; Школа добросусідства; Православне місіонерське товариство «Південний хрест»; Мовні курси імені святителя Фелікса Бургундського.

[21] Постанови Освященного Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 29 листопада — 2 грудня 2017 року, п. 20.

[22] Місіонерський інститут (м. Єкатеринбург), Псковський державний університет, Православний Свято-Тихонівський гуманітарний університет, Рязанський державний університет імені С.О. Єсеніна, Тульський державний університет.

[23] Затверджено Священним Синодом 25 грудня 2013 року, журнал № 157.

[24] До 30 січня 2017 року — комісія Міжсоборної Присутності з питань богослов'я.

[25] Затверджено Священним Синодом 25 грудня 2013 року, журнал № 158.

[26] Рішення ухвалено Священним Синодом 25 грудня 2009 року, журнал № 114.

[27] У 2011 році Управлінням справами Московської Патріархії і Синодальним інформаційним відділом було розроблено і розіслано до єпархій «Стандарт присутності єпархій Руської Православної Церкви в інтернеті».

[28] Там же, п. 44. Постанови Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 2-3 лютого 2016 року, п. 20; Постанови Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 29 листопада — 2 грудня 2017 року, п. 17.

[29] Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил. Доповідь на Освященному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви, 29 листопада 2017 року.

[30] Там же.

[31] Затверджено Священним Синодом 5 березня 2010 року, журнал № 7.

[32] Затверджено Священним Синодом 24 грудня 2015 року, журнал № 107.

 

Патріархія.ru