Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 6-у за Великоднем після Великої Литургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 6-у за Великоднем після Великої Литургії в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
29 травня 2022 р. 15:35

29 травня 2022 року, в Неділю 6-у після Великодня, про сліпого, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя м. Москви. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Сердечно вітаю вас, Високопреосвященні та Преосвященні владики, отці, брати та сестри, із сьогоднішнім недільным днем. Євангеліє, яке ми сьогодні чули (Ів. 9:1-38), сповнене, як і все, що Господь говорив людям, дуже глибоких смислів; але ми настільки звикаємо до євангельських читань, що не дуже докладаємо зусиль, щоб спробувати вникнути в те, що нам сказано. Звичайно, допомагають розкриттю сенсу Святого Письма чудові книги духовного змісту; цьому також присвячується проповідь у храмі. І дуже важливо, щоб слова Євангелія не проходили повз нас, повз нашу увагу, тому що ці слова — від Самого Бога, і немає нічого важливішого, більш значимого й потрібного для людини, ніж Боже Слово.

Давайте подумаємо про сьогоднішнє читання. Це історія сліпої людини, яку зцілив Господь. Учні питали: «За що йому таке —  сліпий від самого народження? Хто згрішив, він чи його батьки? Тобто учні сприйняли цю страшну недугу як Боже покарання, як відкидання сліпої людини Божим Промислом; але Господь відповідає: «Ні він, ні батьки, але щоб з'явилися на ньому справи Божі». І ми знаємо, що Господь зцілює сліпонародженого, і це велике явлення Божої сили свідчить про те, що для Бога немає нічого неможливого. Одночасно це диво явлено для того, щоб кожен страждаючий розумів: страждання не повинно нас руйнувати, бо над усіма нами — Господь. І якщо Господь когось відвідує стражданням, допускаючи хвороби, смуток і зітхання, то не для того, щоб погубити людину, але щоб на нас, при правильному сприйнятті скорботи, з'явилися справи Божі. Саме тому святитель Іоанн Златоуст називає скорботу школою любомудрості, тобто любові до мудрості, через яку пізнаються Божественна всемогутність і милість.

Кожен із нас проходить через скорботи, які ми сучасною мовою, запозиченою не з церковного Передання, а з науки, називаємо стресами. Але, як не назви, це людські скорботи, коли і розум, і серце немов занурюються в цю стихію страждань. Звичайно, таке занурення підриває і фізичне здоров'я, але нерідко люди, проходячи через скорботу, роблять зі свого тяжкого досвіду найнебезпечніші висновки. Одні заперечують Бога: де ж Ти, Боже, якщо я так сумую? Інші, не відкидаючи Господа, слабшають у молитві: просив у Господа, просив, а зцілення, порятунку так і не настало... Але дуже багато хто, проходячи через випробування, зміцнюється у вірі, аналізуючи і правильно оцінюючи їх наслідки. Адже якщо людина з певної відстані уважно подивиться на те, що колись привело її до стану стресу, тяжкості душевної, то може дійти висновку: адже це було недаремно. Ось чому святитель Іоанн і називає страждання школою любомудрості, тобто набуття особливої ​​мудрості. Напевно, це найголовніший висновок, який ми повинні робити, коли занурюємося у тяжкий стан — або станом здоров'я, або через втрату ближніх, або через важкі життєві обставини, пов'язані з невдачею по роботі, розбратами в сім'ї, та просто неможливо перерахувати всі причини, через які ми занурюємося в глибоку скорботу. Але саме тоді ми й повинні усвідомити, що не для нашої смерті, а для нашого спасіння скорботи допускаються Господом, і згадати слова Золотоуста, що скорбота — це школа любомудрості, що відкриває нам справжній сенс Божественного задуму, в якому лише любов і турбота про кожного нас. 

Сьогодні ми згадуємо страшні події в історії нашої Батьківщини. По-перше, рішення про поділ Русі, яке ухвалив тодішній вождь Ленін. До того єдину Русь прагнули розділити вороги, а київські князі, потім московські князі, царі, імператори стояли на захисті єдності країни. Але прийшов такий пан чи товариш і ліквідував єдину країну, створивши на території історичної Русі незалежні держави. Оскільки все, що робили революціонери, було пов’язано з обманом народу, те й зроблене цією людиною несло у собі обман. З одного боку, він підписав усі ці декрети про те, що на території Русі створюються незалежні держави, але незабаром від його рішення мало що залишилося. Але рішення було! Верховний правитель вирішив зруйнувати свою країну, і ми знаємо, що наслідки того страшного рішення і сьогодні відгукуються на долі всіх нас — людей, котрі живуть і в Російській Федерації, і в Україні, і в Білорусі, і в інших місцях. Звичайно, багато хто звикся, багато хто навіть вважає, що все це добре; скільки голів — стільки й розумів. Але велика країна, оплот Православ'я, сила, що врівноважувала всі інші сили, через ці страшні історичні рішення ослабла. Втім, не настільки, щоб з нею взагалі перестали рахуватися, і тому сьогодні ми віч-на-віч стикаємося з новими проблемами, які пов'язані знову-таки з тим, що робляться небезпечні спроби послабити нашу Батьківщину. І віримо, що Господь не допустить цього за молитвами святих угодників, за молитвами усіх святих, починаючи від отців Києво-Печерських, отців, що в усіх російських монастирях подвизалися, і особливо новомучеників і сповідників Церкви Руської.

Сьогоднішній день пов'язаний з появою страшного декрету про так зване вилучення церковних цінностей. Церква була готова, Патріарх Тихон був готовий допомогти голодуючим: щойно почався голод, Патріархом було прийнято рішення віддати певні церковні цінності, наприклад, дорогоцінні ризи з ікон. Але для кожної віруючої людини було ясно і зрозуміло, що такі священні предмети, як євхаристичні судини, раки зі святими мощами не можуть бути віддані, бо інакше звершиться святотатство. Святіший Патріарх зі своїми побратимами вирішує допомогти голодуючим, у тому числі передавши їм значну частину церковних цінностей, але ж не це було потрібно владі! Їм не потрібно було, щоб Церква допомагала голодуючим, — їм треба було, перш за все, скомпрометувати Церкву в очах людей: ось подивіться, у них такі багатства, а вони не допомагають голодним! І тому за цим декретом, незважаючи на позицію Патріарха Тихона і єпископату нашого, готового віддати багато церковних цінностей на допомогу голодуючим, починається примусове вилучення цінностей, що супроводжувалося оскверненням святинь. Мощі витрушувалися з гробниць, святі судини, на яких відбувається Свята Євхаристія, звалювалися в купу, і все це потім вирушало або на продаж за кордон, або на переплавку. Ось чого не могли винести російські православні люди, і настала велика скорбота, бо гонителі, які проголосили себе народними обранцями, стали руйнувати наші національні святині, незважаючи на волю більшості народу. Та не просто руйнувати — скільки крові тоді пролилося! Скільки бруду було вилито на Церкву! Скільки заходів було вжито, щоб, як говорив тодішній імператор Ленін, розстріляти якнайбільше реакційного духовенства! Ось що треба було тодішній владі.

Сьогодні я говорю про це у зв'язку зі століттям тієї страшної події. Напевно, ті, хто задумав і хто робив це особливо варварське і жорстоке гоніння, думали, що це кінець: поставимо крапку, і хто ж після такого прийде в себе? Але Церква довела, що сильна не матеріальними цінностями, хоча вони завжди дбайливо зберігалися в Церкві як жертва віруючих людей, як їхній дар Самому Богові. Але навіть не цим сильна Церква, а духом віри та здатністю зміцнювати віруючих, щоб вони могли протистояти духам злоби піднебесної (Еф. 6:12).

Сьогодні ми, звичайно, не можемо не сумувати і про те, що відбувається у братській Україні. Безперечно, ті ж духи злоби піднебесної ополчилися на нашу Церкву, прагнучи не просто розділити православних людей Русі та України, але зробити так, щоб між нами пролягла прірва. І не просто прірва, але щоб рів був викопаний, подібно до тих ровів, які використовують під час військової операції, щоб ворог не пройшов. Глибоко переконаний у тому, що оскільки всі ці зусилля не від Бога і не з Божого благословення, ця мета ніколи не буде досягнута. Тому що, незважаючи на будь-які зміни кордонів між державами, Церква єдиного народу, що вийшов із Київської купелі Хрещення, як і сам народ, безсумнівно, зберігатиме в серці своєму, у пам'яті своїй, у благочестивих звичаях своїх велику спадщину предків, що йде від князя Володимира й досі. Сьогодні деякі сили, нібито виступаючи за благо когось із наших народів, викопують ці рови, думаючи, що цим забезпечать щастя та благополуччя.

Ще й ще раз хочу сказати: ми з повним розумінням ставимося до того, як сьогодні страждає Українська Православна Церква. Ми з розумінням ставимося до того, що Блаженніший митрополит Онуфрій і єпископат мають діяти сьогодні максимально мудро, щоб не ускладнювати життя свого віруючого народу. Ми до всього цього з розумінням ставимося, але ми молимося і про те, щоб жодні тимчасові зовнішні середостіння не зруйнували духовну єдність нашого народу. І просимо Господа, щоб духовні цінності, які сформував наш благочестивий народ під заступництвом єдиної Руської Православної Церкви і які вкорінені в душах і серцях людей, принесли свій плід стояння за єдність Церкви та за Божу правду.

Усіх вас, мої дорогі, вітаю з сьогоднішнім особливим недільним днем. І, розмірковуючи про історичні події, які ми сьогодні згадуємо, усвідомлюючи, що ворог роду людського і сьогодні сіє насіння розбрату на теренах Святої Русі, молитимемося за те, щоб Господь зберіг усіх нас, усі народи Русі в єдності, благочесті, чистоті та силі, здатній долати ворожі прилоги. Молитвами святих угодників Божих, і в Києво-Печерській лаврі, що просіяли, і в усіх інших монастирях Русі, нехай допоможе Господь Церкві нашій мужньо, мудро, зі смиренністю, але і з силою продовжувати зміцнювати народ свій у вірі, благочесті та чистоті. Амінь. Христос Воскрес!

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Матеріали за темою

В церковный штаб помощи беженцам в Белгороде с марта обратились более 28 000 человек. Информационная сводка о помощи беженцам (от 1 декабря 2022 года) [Стаття]

21 700 беженцев обратились за помощью в церковный штаб помощи в Воронеже с марта. Информационная сводка о помощи беженцам (от 30 ноября 2022 года) [Стаття]

Синодальний відділ із благодійності перерахував службі «Милосердя Казань» кошти на адресну допомогу біженцям. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 29 листопада 2022 року) [Стаття]

Владикавказька та Новосибірська єпархії передали біженцям до пункту тимчасового розміщення одяг і взуття. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 26-28 листопада 2022 року) [Стаття]

В.Р. Легойда: Церква молиться про встановлення міцного та справедливого миру

О.В. Щипков: Церкву знищити неможливо

Циркулярное письмо всем епархиальным Преосвященным Русской Православной Церкви [Документи]

У Волинській області освятили новий храм Української Православної Церкви замість захопленого розкольниками

Служив сумлінно та чесно. Ставропольський пастир Димитрій Семенов прославлений у лику новомучеників [Стаття]

«Вигрівай у мені дар священства». Про земне життя і подвиг священномученика Григорія Златорунського [Стаття]

У день свята Собору новомучеників і сповідників Чимкентських глава Казахстанського митрополичого округу звершив Літургію в Миколаївському кафедральному соборі м. Чимкента

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Тихона та отців Помісного Собору 1917-1918 років після Літургії в домовому храмі ПСТГУ [Патріарх : Проповіді]

Інші статті

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Филарета Московского после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патріарша проповідь після Літургії у храмі Різдва Пресвятої Богородиці на Кулішках м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь после Литургии в Георгиевском кафедральном соборе г. Владикавказа

Патриаршая проповедь после Литургии в храме равноапостольного князя Владимира в подмосковной Балашихе

Патріарша проповідь після Літургії у Благовіщенському соборі Дівеєвського монастиря

Слово Святішого Патріарха Кирила після всеношної в Олександро-Невському кафедральному соборі м. Нижнього Новгорода

Патріарша проповідь у день пам'яті святителів Московських після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-у після П'ятидесятниці після освячення Михайло-Архангельського кафедрального собору м. Архангельська