Виступ Святішого Патріарха Кирила на зустрічі зі співробітниками Слідчого комітету Росії

25 вересня 2025 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирило відвідав Слідчий комітет Російської Федерації в Москві, де зустрівся з головою та співробітниками відомства.

Шановний Олександре Івановичу! Дорогі учасники цієї зустрічі! Брати та сестри!

Хотів би перш за все вас вітати і висловити задоволення самим фактом цієї зустрічі з людьми, які стоять на захисті правопорядку та законності, які захищають наш народ і нашу країну від небезпек, що виникають не від зовнішньої агресії, а від власних співгромадян.

Звичайно, ця тема заслуговує на особливу увагу, і насамперед виникає питання: а звідки взагалі з'являється злочинність? Зрозуміло, що можуть бути різні обставини, пов'язані з вихованням людини, з умовами її життя, із впливом довкілля. Але де ж народжуються думки, що призводять до дій, які спричиняють найстрашніші наслідки, аж до вбивств, пограбувань та всього іншого, про що ви знаєте краще, ніж я? Що відбувається в людині?

Звичайно, не справа слідчих займатися такою тематикою. Ваша справа — розплутувати злочини, вимагати правильних судових рішень. Але ж причини злочинних діянь пов'язані не лише з умовами життя, з політичними чи економічними чинниками. Адже ми знаємо, що злочинцями нерідко стають багаті люди, які мають усе; навпаки, незаможні зазвичай виявляються цілком добропорядними громадянами. Значить, не матеріальні труднощі є винятковою причиною, через яку людина вчиняє злочин. І якщо ми пройдемося по всіх зовнішніх життєвих обставинах, то переконаємося, що не вони є абсолютним фактором, що визначає злочинну поведінку.

У мене як члена Церкви, який все своє життя вивчає феномен людини, є інше пояснення. Існує поняття гріха, добре всім відоме. У деяких саме це слово викликає посмішку, а хтось дуже серйозно ставиться до цієї теми. Адже гріх — це порушення Божого задуму про людину.

Отже Бог створив людину, маючи певний задум. Він визначив її до добра, до щасливого життя — все це описується в Біблії таким поняттям, як рай. А що таке рай? Це абсолютне щастя, коли людина живе в гармонії з собою та ближнім, у гармонії з навколишньою природою, включаючи диких звірів, тобто повну гармонію, повну досконалість буття.

А що порушило це щастя? Те, що людина вирішила йти проти свого Творця, проти Бога. Господь сказав: «Ось вам, діти, все, що ви хочете. Ось прекрасний сад, і тільки для вашої користі і для виховання вашої волі я забороняю їсти плоди цього дерева; а всім іншим користуйтесь». І ми знаємо, що людина скуштувала цей плід, іменований плодом пізнання добра і зла, і була вигнана з раю.

Звичайно, ця історія сучасній людині може здатися легендарною, але ж насправді вона торкається найголовнішого питання: чи може людина йти проти Божого задуму? І чи може вона, вставши на цей шлях, бути щасливою? Найперший опис того, що сталося на зорі людської історії, свідчить: ні! Проти Божого задуму не можна йти. Чому? Тому що для тебе буде погано, адже Бог так створив людину, що вона була щасливою лише коли виконує Його закони.

Але ж у той час, коли жили перші люди, жодних законів не було написано! Люди ні писати, ні читати не вміли. А де написано цей закон? У самій природі людини і голосом цього закону є совість.

Я мав можливість спілкуватися з деякими філософами, особливо із західними, коли мешкав за кордоном. І нерідко їх питав: А що таке закон совісті? — «Ну ви знаєте, це результат соціального розвитку». — «Почекайте, якого соціального розвитку? Ось я із Радянського Союзу, а Ви з Великобританії. Але ж поняття добра і зла у нас однакові! Ми жили і живемо в різних умовах; а якщо порівняти умови життя людей тисячу або дві тисячі років тому з сучасними — то це взагалі різні умови! Але якби совість була похідною від культури, від навколишнього середовища, від рівня освіти та розвитку людини, то жодної совісті не було б — були б сотні, десятки різних совістей!»

Поняття совісті — це головний доказ того, що Бог є. Тому що совість не залежить, ще раз повторюю, ні від освіти, ні від культури, ні від походження, ні від національності ні від чого. А що ж за машинка така всередині людини, звідки вона?

Те, що я вам говорю, — не експромт. Ви всі чули про філософа Канта — він перший, вивчаючи так звані докази Божого буття, сказав: «Усі ці докази не працюють; є лише один доказ — моральний доказ Божого буття». Для мене це завжди було найважливішим доказом, чому я і став православною людиною, хоч, звісно, ​​й родина була відповідна.

Дід мій був машиністом на залізниці, водив літерні потяги, де іноді переміщалися і царські особи. Був на дуже хорошому рахунку, заможною людиною, але більшість грошей витрачав на допомогу монастирям, зокрема на Афоні. І коли я вперше приїхав на Афон, в один із дуже багатих монастирів, я розповів, що мій дід зарплату отримував велику, але жив дуже скромно, у селі, мав сімох дітей, а всі гроші відправляв на Афон. І запитав, чи збереглися записи про жертводавців із Росії, від часу до всіх революційних потрясінь. Вони збереглися, і я побачив, що там згадувався мій дід. Людина, яка дійсно дуже багато чого мене навчила, яка без усякої провини пройшла 48 в'язниць і сім заслань! Але ніхто не міг похитнути його віру, ніхто не міг змусити його стати ворогом Батьківщини. Буквально все у людини відібрали, більшу частину життя, але це не похитнуло його принципів. І дід, і мої батьки-блокадники, які провели війну в Ленінграді, виховували мене в любові до Бога та Батьківщини, за що я їм дуже вдячний.

Тепер хотів би знову повернутися до вашого відповідального служіння. Звичайно, насамперед воно пов'язане з об'єктивним підходом до проблем, з якими ви стикаєтеся, з об'єктивною оцінкою поведінки тієї чи іншої людини і з об'єктивними висновками, чи злочинець він або просто припустився якихось помилок у житті — можливо, в якомусь емоційному стані або через те, що на нього хтось сильно вплинув. Потрібно все це зважувати, щоб зрозуміти, що призвело людину до злочину.

Але, з іншого боку, злочин є злочином. Ваш прямий обов'язок — не так психологічне дослідження, як оцінка дій людини, щоб зрозуміти, наскільки вона небезпечна для суспільства. А за вашими рішеннями повинні прийматися об'єктивні рішення і судом, і по суду визначатися доля людини. Хотів би сказати про те, що слово «справедливість» має той самий корінь, що слово «правда», тобто справедливість не може бути без правди. Але ж є такі випадки, коли, беручи до уваги всі умови, які привели людину до вчинення протиправних дій, слідчий, а потім і судді розуміють, що були певні обставини, які й привели до цієї кривизни в житті того, хто став злочинцем! Нерідко таке глибинне розуміння психології людини, її біографії, всього негативного розвитку, що призвело його до злочинних дій, призводить до того, що рішення не таке суворе, як було б у випадку з іншою людиною, щодо якої з'ясувалося, що це свідомий злочинець і жодних виправдань йому немає.

Чому я про це говорю? Звичайно, не подумайте, що я хочу когось тут інструктувати чи чогось вчити. Зовсім ні! Але, кажучи суто по-пастирськи, зазначу, що досудовий розгляд, у якому беруть участь слідчі, має припускати як формальне вивчення біографії людини, історії її гріхопадіння, причин і наслідків її вчинків. Насамперед необхідно подивитися на її особистість. Адже злочин чинить людина, яка за своєю природою злочинцем не є, — щось її до цього спонукало або хтось її підштовхнув. Думаю, в таких випадках має дуже уважно оцінюватися сукупність усіх факторів, зокрема особистісних, пов'язаних із формуванням людини, яка стала злочинцем, і повинні враховуватися обставини, за яких протизаконна дія була вчинена.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

(Скорочено. Повний текст див. на російській версії сайту)