Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Резолюція XIV Всесвітнього руського народного собору. Досвід духовно-моральної традиції — альтернатива тотальному контролю над сім'єю.

Резолюція XIV Всесвітнього руського народного собору. Досвід духовно-моральної традиції — альтернатива тотальному контролю над сім'єю.
Версія для друку
26 травня 2010 р. 18:48

25–26 травня 2010 року в Москві відбувся XIV Всесвітній руський народний собор «Національна освіта: формування цілісної особистості та відповідального суспільства». За підсумками форуму було ухвалено резолюцію.

Досвід духовно-моральної традиції — альтернатива тотальному контролю над сім'єю

Незахищеність дітей перед обличчям агресивної поведінки та насильства стала однією з бід нашого суспільства. Це явище має велику кількість аспектів. Однак у певних ЗМІ спостерігається прагнення звузити проблему лише до випадків жорстокого поводження з дітьми з боку батьків. При цьому тяжке становище дітей і підлітків у дитячих будинках, у місцях позбавлення волі, стрімке зростання сексуальних злочинів проти дітей, спровоковане фактично безперешкодним поширенням дитячої порнографії в Інтернеті, найчастіше залишаються поза сферою суспільної уваги. Неприпустимо мало говориться й про насильство у самому підлітковому та дитячому середовищі, коли жертвами малолітніх злочинців стають як їх однолітки, так і дорослі люди.

Всесвітній Руський Народний Собор закликає до того, щоб захист дітей відбувався за всіма напрямками, з урахуванням усіх можливих факторів ризику. До того ж ми констатуємо, що рівень подібного ризику в сім'ї (нехай навіть неповній або проблемній) сьогодні є значно нижчим, ніж у будь-якому іншому просторі життя дітей.

Щастя дитини неможливе без взаємної любові з батьками, без найтіснішого зв'язку і постійного спілкування з ними. Переривати це спілкування припустимо лише у чітко перелічених випадках, коли життю або здоров'ю дитини загрожує небезпека і коли всі інші засоби впливу на ситуацію вже використані або не можуть бути застосовані . Створення додаткових передумов, на підставі яких чиновники матимуть можливість розлучати батьків і дітей, не має жодних моральних виправдань і є кроком до руйнування сім'ї.

Право батьків визначати, яким має бути виховання їх дітей, гарантується Конституцією РФ і російськими законами. Відступ від цих правових норм, який дає чиновникам можливість грубо втручатися у виховний процес, значно знизить рівень юридичної захищеності російських громадян, поставить їх у залежність від бюрократичного свавілля.

Собор закликає не допустити того, щоб під приводом удаваної «турботи» про дитину дітей розлучали з їхніми матерями та батьками — часто всупереч волі й бажанню самих дітей. У світовій і, на жаль, у російській практиці ювенальної юстиції існують подібні прецеденти, які мають наслідками горе батьків і покалічені долі дітей. На жаль, багато чиновників не розуміють і не відчувають того, що для дитини втрата сім'ї, у тому числі прийомної, — це жахлива трагедія і непозбутня душевна травма на все життя. Помилки батьків легко пробачаються дітьми і забуваються. Розрив же із сім'єю — це постійний жах протягом всього дитинства. Бог створив людину не як індивідуума, якого треба лише годувати, чисто одягати та учити чогось, але як члена сім'ї, яку не замінить жодний колектив. Тому потрібно боротися за кожну сім'ю як за надбання Боже і головне надбання народу.

Посилення залежності громадян від свавілля чиновників у галузі батьківських відносин і обов'язків загрожує трагічними наслідками, масштаб яких на сьогоднішній день суспільство ще не уявляє собі в повній мірі. В умовах, коли перед російською державою та суспільством гостро стоїть проблема корупції, втручання бюрократичної машини в життя сім'ї неминуче призведе до появи «замовних» справ, спрямованих на позбавлення відповідальних людей батьківських прав з метою здирства, шантажу тощо.

Особливої уваги заслуговує питання про можливість вилучення дітей із сім'ї внаслідок «матеріальних труднощів» та «низького рівня розвитку». У подібній ситуації дитину можуть розлучити з батьками через бідність останніх, що однозначно має кваліфікуватися як прояв дискримінації за соціальною ознакою.

Учасники Собору висловлюють стурбованість у зв'язку з активізацією діяльності прихильників ювенальної юстиції з метою якнайшвидшого впровадження цього інституту в Росії, в тому числі у закамуфльованому вигляді. На наше переконання, його створення в нашій країні не є актуальним, і на тлі триваючого руйнування сім'ї не дозволить вирішити проблеми, пов'язані з безпритульністю, правопорушеннями і злочинністю неповнолітніх, із захистом прав дітей, що перебувають у конфлікті із законом. В основі дитячої безпритульності, порушень прав дітей лежить ідеологія планомірного руйнування сім'ї. Інститут ювенальної юстиції — це інститут підміни сім'ї та її соціальних функцій, побудований на недовірі до неї. Цей інститут суперечить практиці усіх традиційних релігій, а також російським традиціям сімейного виховання, побудованим на пошані дітей до батьків, на слухняності, терпінні, взаємній повазі, благочесті батьків, розумному розподілі обов'язків між членами сім'ї. Ювенальна юстиція пропонує замінити ці цінності скаргами на батьків, неповагою до них, контролем державного або муніципального органу над сім'єю.

Ювенальна юстиція — це не лише спеціалізований суд для розгляду кримінальних справ щодо неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, а й ціла армія чиновників, включаючи комісії у справах неповнолітніх, співробітників органів опіки та піклування, а також система заходів, пов'язаних з надмірним втручанням у внутрішні справи сім'ї. Для наших побоювань є ще більше підстав на тлі чинного сімейного законодавства, яке містить безліч невизначених обтічних термінів, що дозволяють органам опіки та піклування, прокурорам і судам зловживати наданими їм повноваженнями і вилучати дитину з сім'ї всупереч інтересам дитини. Сімейний кодекс Російської Федерації допускає фактично безмежне позбавлення батьківських прав або їх обмеження, оскільки підстави, за наявності яких допустиме прийняття таких рішень, чітко не визначені, їх перелік не є вичерпним.

На Соборі також було поставлене питання про збереження права на житло за дітьми, яких виселяють з квартир внаслідок розпаду сімей як їх «колишніх членів». Для вирішення цієї проблеми необхідно внести поправки до житлового законодавства та до закону «Про опіку та піклування».

Ми солідарні з позицією Міжрелігійної ради Росії, згідно з якою заходи державного контролю над життям дитини в сім'ї повинні розроблятися в процесі діалогу між представниками державної влади, суддівської та педагогічної спільнот, медичних та правоохоронних установ і, що найголовніше, — об'єднань батьків. Цей діалог слід супроводжувати незалежною правовою експертизою. Одним з майданчиків для такого діалогу може стати Громадська палата Російської Федерації. Крім згаданих нами питань, діалог органів влади та громадськості має стосуватися технологій та засобів виявлення й профілактики дитячої злочинності, а також злочинів сексуального характеру по відношенню до дітей.

Захистити дітей від насильства, від порушення їх прав, від втягнення їх у злочинність можна лише шляхом захисту сім'ї та її зміцнення. Собор підтримує позицію Об'єднаного громадського комітету із захисту сім'ї, дитинства та моральності, згідно з якою формування розгалуженої мережі батьківських об'єднань, у тому числі єпархіальних і парафіяльних, дозволить надавати конкретну допомогу нужденним чи проблемним сім'ям, а також брати їх на поруки. Замість того щоб карати й відбирати, таким сім'ям потрібно допомагати, як це завжди було на Русі.

Вважаємо важливою також розробку поправок до сімейного законодавства, пов'язаних із зміцненням інституту сім'ї, включаючи заходи підтримки сімей, які зазнають труднощів, без вилучення дитини у батьків, а також із посиленням гарантій батьківських прав щодо виховання дітей, у тому числі захисту від надмірного втручання органів опіки та піклування, прокуратури і судів. Вважаємо за необхідне також створення системи заходів, що стимулюють укладення шлюбу. Вважаємо корисним формування єдиної державно-суспільної системи підтримки сім'ї. Слід вивчити питання законодавчого закріплення виховання дітей у багатодітних сім'ях як форми трудової діяльності, що було б також підставою для укладення соціального контракту з отриманням належних в рамках цього контракту пільг, а також для обчислення трудового стажу. Велику користь могла б принести розробка програми підготовки до сімейного життя і батьківства у дитячих садах, школах і вузах. Нарешті, вважаємо вкрай корисним наділення батьківських об'єднань повноваженнями щодо участі у процедурах, пов'язаних з вирішенням питань, що стосуються сім'ї і дітей. Зокрема, заходи, що передбачають вилучення дітей із сімей, не повинні здійснюватися без консультацій з громадськістю, зокрема, з батьківськими асоціаціями.

Всесвітній Руський Народний Собор переконаний у тому, що в ситуації, коли існує можливість вибору між подоланням сімейних конфліктів на судовій або на духовно-моральної основі, можна й потрібно уберегти сім'ю від втручання державних або судових інстанцій. Громади віруючих завжди були середовищем, в якому згладжувалися сімейні конфлікти, гарантувалася захищеність дітей, долалися наслідки сирітства та безпритульності. Сьогодні реабілітаційні центри, притулки, центри психологічної підтримки, створені Руською Православною Церквою та іншими традиційними релігійними громадами Росії, успішно вирішують питання виховання сиріт, реабілітації малолітніх злочинців, повернення на шлях відповідального життя «важких» дітей або проблемних батьків. Саме цей досвід є сьогодні тією самою альтернативою, яка має бути врахована нашим суспільством під час обговорення теми ювенальної юстиції та меж втручання держави у життя сім'ї.

Відштовхуючись від непростого досвіду розгляду та обговорення питань, що порушені у цій резолюції, учасники Собору підтримали ідею моральної експертизи законопроектів та рішень, що плануються державною владою.

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші документи

Підсумковий документ XXVII Міжнародних Різдвяних освітніх читань «Молодь: свобода і відповідальність»

Комюніке X богословських співбесід між Руською Православною Церквою та Німецькою єпископською конференцією

Підсумковий документ XXVI Міжнародних Різдвяних освітніх читань

Соборное слово XXI Всемирного русского народного собора по теме «Россия в XXI веке. Исторический опыт и перспективы развития»

Звернення учасників V пленуму Християнського міжконфесійного консультативного комітету

Комюніке V пленуму Християнського міжконфесійного консультативного комітету

Резолюція напряму «Християнська родина — домашня церква» XXV Міжнародних Різдвяних освітніх читань

Підсумковий документ XXV Міжнародних Різдвяних освітніх читань

Програма V Різдвяних Парламентських зустрічей

Резолюція I Міжнародного з'їзду регентів і півчих Руської Православної Церкви