Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в день пам'яті святителя Филипа, митрополита Московського

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в день пам'яті святителя Филипа, митрополита Московського
Версія для друку
17 липня 2010 р. 12:57

16 липня 2010 року, в день пам'яті перенесення мощей святителя Филипа, митрополита Московського і всієї Русі, чудотворця, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля, де з 1652 року покояться чесні мощі святителя Филипа. Після закінчення Літургії Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до присутніх на богослужінні з Першосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства! Ваше Високопреосвященство, владико Ярославський і Ростовський Кириле! Духівництво Ярославської єпархії, дорогі отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю зі святом — великим святом для Москви і визначним днем для всієї нашої Церкви. Ми згадуємо великого світильника землі Руської — митрополита Московського Филипа, який мученицьки закінчив дні свого життя, тому що залишався відданим Христу, відданим навіть до смерті. Ми знаємо, що його було вбито за наказом царя Івана Грозного — у припадку божевілля віддав цар цей страшний наказ, і обірвалося життя великого угодника Божого.

Святитель Филип, будучи митрополитом Московським і всієї північної частини Великої Русі, міг жити гідно й спокійно у цьому граді, до кінця днів звершувати Літургію в цьому величному Успенському соборі, якби він не зробив те, що зробив: він не дав благословення царю, який заплямував себе безвинно пролитою кров'ю. Якби щось подібне відбувалося сьогодні, то, напевно, багато хто б сказав, звертаючись до митрополита Филипа: «Тобі що, більше всіх треба?» (є такі страшні слова). «Навіщо це тобі треба? Живи спокійно». І багато ж людей так і живуть, наступаючи на власні принципи, відмовляючись від практичного застосування християнської віри, забуваючи про вірність Христу…

Приклад святителя Филипа вчить нас тому, що слідування за Христом ніколи не буває безпечним: завжди знаходяться ворожі сили і серед далеких, і серед ближніх. Але хто міг бути ближче до Московського митрополита, ніж російський православний цар, з яким він проводив багато часу? Звичайно, вони разом міркували, радилися — у середньовічній Русі Церква в особі митрополита, а потім і Патріарха грала величезну роль. Саме тому на Русі не було абсолютизму, який існував у Західній Європі, не було абсолютної влади царя, тому що ця влада врівноважувалася духовною силою Православної Церкви. І цар, звичайно, був найближчим другом митрополита і залишався б таким, але не благословив лагідний і смиренний митрополит Филип грізного царя, тому що це благословення означало б відмову від Христа, відмову від того нового заповіту, що Бог у Христі встановив з родом людським.

Як пронизливо звучать слова апостольського читання, що ми чули нині! У посланні до Євреїв апостол говорить: Бог же миру, що підняв з мертвих кров'ю вічного заповіту великого пастиря овець, хай удосконалить вас у всякім добрім ділі (Євр. 13: 20-21). Святитель Филип пам'ятав ці слова — пам'ятав, що новий заповіт затверджено Кров'ю Спасителя для того, щоб створити новий порядок життя, нову систему цінностей, яка тільки й могла вивести людей на шлях спасіння, окреслити перспективу всього історичного розвитку, з'єднати історичне життя з Царством Небесним. Пастир овець великий закарбував цей заповіт Кров'ю Своєю для того, щоб усіх нас вдосконалити в добрих справах.

Святитель Филип не міг піти проти цього заповіту: він пам'ятав про Кров Спасителя, він пам'ятав, що Бог вдосконалює людину тільки тоді, коли вона залишається відданою цьому великому й вічному заповіту. Святитель усвідомлював, стоячи в тому ж храмі, де ми з вами зараз знаходимося, що означає не благословити грізного царя, який кров'ю залив країну. Але він не благословив, залишаючись відданим вічному новому заповіту, скріпленому Кров'ю Спасителя. І Господь у відповідь на цю вірність так удосконалив його в добрих ділах, що нині ми прославляємо його як святого угодника Божого і чудотворця.

Кожній людині доводиться проходити в житті через цю дилему, через кошмар вибору. Чому кошмар? А тому, що з точки зору переконань і віри і треба чинити так, але обставини, прагматизм, турбота про кар'єру, про помилково зрозумілу дипломатію, про матеріальне благополуччя, про благополуччя сім'ї, дітей штовхають людину учиняти інакше. І нерідко ж, учиняючи інакше, ми зраджуємо вічний заповіт, скріплений Кров'ю Спасителя, і відмовляємося від своєї віри. Так було і в тяжку годину гонінь, коли люди зраджували віру, Церкву, рідних, близьких, наговорювали один на одного — тільки щоб себе врятувати. Ті люди не згадували тоді слів апостола Павла, які сьогодні так пронизливо прозвучали в цьому храмі. А хіба згадуємо їх ми, коли в нашому житті нам доводиться робити вибір між добром і злом, між відданістю й обманом, між чистотою і гріхопадінням, між правдою і брехнею?

Приклад святителя Филипа і сьогоднішнє апостольське читання вчать нас багатьом речам. Вони дають нам уявлення про те, що наша віра — це не просто народна традиція, це не просто частина нашої національної культури — це основа нашого світогляду, нашого сприйняття світу й людини, основа нашої життєдіяльності. Саме так сприймав свою віру святитель Филип і, бажаючи бути відданим Христу навіть до смерті, пішов цим шляхом. І нині ми його прославляємо, і нині до раки з його мощами притікаємо і поклоняємося його великому християнському подвигу смиренності, твердості й відданості Господу.

Нехай допоможе Господь і всім нам, кожному на своєму місці, зберігати цю відданість, і всій Церкві нашій в її сукупності бути відданою цьому вічного новому заповіту, скріпленому Кров'ю Пастиря овець великого. Віримо, що молитвами святителя Филипа Господь прихилить милість Свою до Церкви нашої і до кожного, хто з вірою звертається до Нього, благаючи на духовну допомогу великий сонм святителів та угодників Божих. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського i в всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя