Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Інтерв'ю керівника контрольно-аналітичної служби Управління справами Московської Патріархії ігумена Сави (Тутунова) газеті «Известия»

Інтерв'ю керівника контрольно-аналітичної служби Управління справами Московської Патріархії ігумена Сави (Тутунова) газеті «Известия»
Версія для друку
16 серпня 2010 р. 14:00

Рішенням Священного Синоду Руської Православної Церкви від 26 липня 2010 року (журнал № 76) створено контрольно-аналітичну службу Управління справами Московської Патріархії, яку очолив заступник керуючого справами Патріархії ігумен Сава (Тутунов). Про роботу нового церковного органу отець Сава розповів в інтерв'ю оглядачеві газети «Известия» Борису Клину.

— Як математик із Франції став «Патріаршим оком» в Росії?

— Я народився у Франції в 1978 році. Мама народилася у Франції в емігрантській сім’ї. Її батько після революції залишив Росію у віці близько 10 років. Бабуся походить з того ж середовища. Проте мої батьки познайомилися в СРСР, куди мама приїжджала по роботі. Тут вони й одружилися, потім переїхали до Франції. Сім'я наша віруюча, я з дитинства ходив до храму, прислужував у вівтарі. Після школи вступив до університету, вивчав математику, отримав диплом licence. У 1999 році вирішив поїхати вчитися до Московської духовної семінарії. Потім навчався в академії, прийняв чернечий постриг, працював у Відділі зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату, викладав в академії.

— Приїхавши до Росії, довго тут освоювалися?

— Перш ніж вступити до семінарії, я приїздив до Москви кожного року на два-три місяці. У мене тут по батьківській лінії бабуся і дідусь. Тому шоку не було. Тим більше, що вдома у нас розмовляли тільки російською.

— У блогах Вас називають «інквізитором»...

— Я б дистанціювався від такого визначення. По-перше, відразу пригадується «Великий інквізитор» Достоєвського — і не хотілося б у цей образ потрапляти... Та й історичні паралелі тут кульгають. Інквізицію на Заході було створено як слідство у справах віри, у нас же питаннями віровчення займається Синодальна богословська комісія. Крім того, так склалося, що інквізиція вважається репресивним апаратом, а у нас інші функції, репресивними їх називати не слід.

— Що чи кого контролює ваша служба?

— У нас два напрямки контролю. Перший — виконання рішень Архієрейських Соборів і нарад, Священного Синоду. Звичайно, деінде виникають збої: іноді через нерозуміння або незнання, а буває, через несумлінність. І треба відстежити, де рішення не виконані і чому. Другий напрямок — робота за зверненнями на ім'я Святішого Патріарха. Щодня надходить певна кількість скарг. Скаржаться на священиків, єпископів, настоятелів монастирів. У більшості випадків це наклеп. Писати наклепи у нас люблять. У ряді випадків йдеться про недбалість, найчастіше допущену через незнання.

— Виїжджаєте з перевірками?

— Інспекції трапляються. Практику відвідування єпархій — підкреслю, з ознайомчими, а не інспекційними поїздками — ми будемо розвивати. На те є благословення Святішого Патріарха. Але переважно ми запитуємо інформацію, отримуємо відповіді. Найчастіше неприємні ситуації вдається виправити шляхом листування, телефонних переговорів.

— А якщо не вдається?

— Був випадок, коли церковний суд однієї з єпархій не врахував усіх обставин і засудив клірика. Звичайним шляхом питання нам вирішити не вдалося. Справу за нашим поданням розглянув загальноцерковний суд, скасував рішення і виніс інше — на користь клірика.

— Дуже часто священики нарікають на своє повне безправ'я у відносинах з архієреєм, який може просто заборонити у служінні.

— Кожен священик, який вважає, що з ним вчинили несправедливо, має право направити апеляцію на ім'я Предстоятеля. Патріарх Кирил дав чітку установку: будь-яка скарга на його ім'я має бути вивчена, і на неї має бути дана грунтовна відповідь. Але таке звернення має бути вмотивованим. Адже трапляються ситуації, коли призначили священика на парафію у село. Звичайно, там важко. Але ж священиком він став не для того, щоб служити тільки в кафедральному соборі чи щоб їздити на шикарних авто і міняти їх щомісяця... Але навіть якщо заборонили в служінні, Святіший Патріарх вже говорив про необхідність задіяти таких священиків для роботи в Церкві. Є багато можливостей для соціальної роботи. До революції священиків, які перебували під забороною, призначали псаломщиками — на нижчу посаду, говорячи мирською мовою.

— Наскільки часто конфлікти між священиками та архієреями носять богословський характер? І чи доводиться, розбираючи суперечки, стикатися з єресями?

— Поки з єресями нам стикатися не доводилося, якщо не говорити про борців з «єрессю ІНН». Але це вже носить маргінальний характер. Якщо виникне конфлікт догматичного характеру, ми звернемося за експертним висновком до Богословської комісії. Взагалі мушу зауважити, що навіть в давнину догматичні суперечки нерідко носили не лише богословський, а й особистісний характер. Достатньо згадати боротьбу святого Кирила Олександрійського з єретиками. Дуже емоційна була боротьба... А сьогодні буває навпаки — під особисту неприязнь намагаються підвести догматичне звинувачення.

— Чому робота Церковного суду проходить в закритому режимі?

— Справи, які він розглядає, мають особистий духовний характер, виявляють якісь особисті гріхи. Певною мірою він подібний до суду духівника, що сповідує (це аналогія, не треба її розуміти буквально).

— У Церкві є політизовані групи різних напрямків, у тому числі й радикальних. Ви відстежуєте їх діяльність чи працюєте тільки за заявами і скаргами?

— Не треба перебільшувати значення цих груп, вони, знову ж таки, досить маргінальні. Ми ведемо моніторинг, намагаємося з ними працювати. Буває, певна кількість мирян стає зачарованою їх дискурсом, і для нас важливо уникнути того, щоб ці віруючі просто взяли й пішли. Адже їх душі будуть втрачені.

— Чим, окрім контролю, займається контрольно-аналітична служба?

— Аналізом церковного життя на місцях. Ми всебічно вникаємо в діяльність єпархій, використовуючи інформацію єпархіальних звітів, єпархіальних сайтів, регіональних ЗМІ, Інтернету, блогів і звернень на ім'я Патріарха, в яких у тій чи іншій формі містяться відомості про життя єпархій. Ми виявляємо слабкі і сильні сторони єпархіального життя, визначаємо, чим треба допомогти, а потім про це доповідаємо Священному Синоду та Патріарху.

 

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші iнтерв'ю

Митрополит Волоколамський Іларіон: Для визнання справжності «єкатеринбурзьких останків» потрібне соборне рішення Церкви

Митрополит Волоколамський Іларіон: У ситуації конфронтації між Росією та США будь-які поступки свідчать про готовність сторін рухатися назустріч

Червона передова Церква. Які уроки віруючі отримали під час пандемії

Митрополит Волоколамский Иларион: Церквам придется принимать нестандартные решения

Митрополит Волоколамский Иларион: Необходимо сделать все для того, чтобы не было войны — ни мировой, ни локальной

В.Р. Легойда: В пандемию произошло посрамление невежд и фанатиков, но они этого не признали

Митрополит Волоколамский Иларион: Верим, что соборным разумом Церкви можно уврачевать раскол

В.Р. Легойда: У пандемію багато людей зміцнилися у вірі

Митрополит Волоколамський Іларіон: Дві найбільші християнські Церкви повинні взаємодіяти — це веління часу

Митрополит Волоколамський Іларіон: Патріарх і Папа обговорять, як християнам виживати