Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Звернення Святішого Патріарха Кирила до учасників IV Міжнародного фестивалю православних ЗМІ «Віра й слово»

Звернення Святішого Патріарха Кирила до учасників IV Міжнародного фестивалю православних ЗМІ «Віра й слово»
Версія для друку
12 жовтня 2010 р. 21:02

12 жовтня 2010 року в Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя відбулася зустріч Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з учасниками IV міжнародного фестивалю православних ЗМІ «Віра й слово». Святіший Патріарх Кирил звернувся до присутніх із Першосвятительським словом.

Хотів би сердечно привітати всіх учасників IV Міжнародного фестивалю православних ЗМІ «Віра й слово».

Люди нерідко замислюються про те, що є фундаментом, основою людського буття, людського суспільства, суспільних відносин. І ми знаємо, що в історії по-різному відповідали на це питання. Ще зовсім недавно — старше й середнє покоління добре це пам'ятають — основою суспільства, фундаментальною, базисною цінністю вважалася економіка. Згідно з цією точкою зору, від того, як розвивалася економіка, залежали розвиток суспільства, зміна так званих суспільно-політичних формацій, революції тощо. Інші вважають, що основою функціонування суспільства є політична система: якщо вона налагоджена, якщо добре працює законодавство, якщо люди виховані в законослухняності, то нічого іншого й не потрібно. Треба лише вдосконалювати систему, яка сама собою відіграватиме роль інструменту, здатного налагоджувати суспільні відносини навіть у тому разі, якщо десь вони й порушуються.

Я вважаю, що і одна, і інша точки зору є глибоко помилковими. Для того щоб довести це, не потрібно писати ніяких наукових статей — досить вдумливо вдивитися в історію та в сучасність і побачити, що ні економічна, ні політична, ні навіть законодавча система не здатні позбавити людство від конфліктів, суперечностей, війн, від зростання корупції та криміналу, від бездумного ставлення до природи і забруднення навколишнього середовища — в остаточному підсумку, від руйнування основ буття, пов'язаних із самим продовженням людського роду. І відбувається все це тому, що саме у свідомості, у серці людини виникають думки, бажання, прагнення; а вже потім усе це реалізується у сфері суспільних відносин, у політиці, в економіці. Ось чому фундаментальними є моральна природа людини й моральні, точніше, духовно-моральні основи життя — тому що без духовного життя моральний стан людини стає дуже тендітним, дуже сприйнятливим до різного роду впливів, які можуть зруйнувати саме цю моральну основу.

Для нас — для Російської Федерації, для всіх країн, що складають духовну спадщину Київської Русі, на які простирається юрисдикція Руської Православної Церкви, — дуже важливо, щоб головна стурбованість людей сьогодні концентрувалася на цих фундаментальних, базових цінностях.

Милістю Божою вже багато чого зроблено. Якщо переглянути навіть програми політичних партій, то й там тією чи іншою мірою порушуються питання моральності, духовності, культури. На жаль, в жодній програмі ці цінності не визначаються як базисні, основні — їх лише віднесено до певних сторін життя; і за винятком рідкісних випадків — дуже невеликого числа окремих документів, виступів відповідальних людей — тема моральності, духовності, культури займає місце, яке аж ніяк не можна назвати пріоритетним.

Якщо сформулювати головне завдання православних ЗМІ та ширше, усієї Православної Церкви перед лицем сучасного секулярного суспільства — багато в чому конфліктного, яке живиться ідеалами масової культури, стереотипами, що не відповідають моральній природі й традиціям народу, — перед лицем усіх цих викликів завдання Церкви полягає в тому, щоб розповідати, що саме є головним у житті людини.

Як Церква може це робити? Звичайно, через проповідь. Але ми знаємо, що постійними парафіянами є лише невеликий відсоток навіть тих людей, які ототожнюють себе з Православною Церквою, вважаються православними. Як звернутися до них? А як звернутися до тих, хто сумнівається, як звернутися до бентежних душ, до тих, хто перебуває в інтелектуальному і духовному пошуку? Немає іншої можливості, як тільки використовувати засоби масової інформації.

Хтось може сказати про місіонерське значенні ЗМІ, і це буде правильно. Але мені здається, що навіть слово «місія» в даному випадку звужує масштаб завдань. Звичайно, все, що робить Церква, врешті-решт є місією, зверненою до спасіння людей. Але завдання, яке стоїть перед засобами масової інформації, пов'язаними з Православною Церквою, набагато перевищує ті, які зазвичай ставляться перед місіонерами, що починають роботу у місіонерському полі.

Якщо звернутися до історії проповіді слова Божого, до історії апостольського служіння, то легко переконатися, що проповідники й місіонери, що приходили до народів, які ще не знали Христа, підкріплювали своє слово дуже дійовим культурним посланням. Нам, спадкоємцям Кирила й Мефодія, це дуже добре відомо — власне кажучи, наша писемна культура почалася з цієї християнської проповіді. А потім створювалися монастирі — осередки культури. Якщо говорити сучасною мовою, місіонери та проповідники стародавніх часів володіли правильною технологією звернення до людей, тому що у них працювало не тільки слово, але й образотворче мистецтво, архітектура, музика, наука. Було здійснено чудовий синтез у діяльності наших місіонерів і наших монастирів — і не тільки середньовічних.

Я щойно повернувся з Якутії. Я був вражений, побачивши, з яким пієтетом якутська національна інтелігенція ставиться до православної місії XIX століття, як дбайливо зберігається пам'ять святителя Інокентія (Веніамінова) і найближчих його соратників. І причину такого ставлення я зрозумів, коли ознайомився зі стендами місцевого музею. Мені показали книги, які відразу зробили очевидним, чому авторитет руської місії в Якутії є настільки високим. Виявляється, руські священики створили азбуку й граматику якутської мови. Виявляється, руські священики створили сучасну якутську літературну мову. І вся ця величезна культурна діяльність поєднувалася з молитвою, з проповіддю, з богослужінням, зі справами милосердя. Але ж під словом «створили» потрібно мати на увазі не тільки інтелектуальну роботу з гусячим пером у руках, а й справжній подвиг життя. Для того щоб все це видати, потрібно було їхати з Якутії до Москви — перетинаючи бездоріжжям тисячоверстні простори і взимку, і влітку, простори, небезпечні для життя. І ось ці люди приїжджали до Москви, віддавали рукописи до Синодальної друкарні, а потім тиражі їх книг вивозилися до Якутії…

До чого призводить те, що Церква працює всередині культурного поля, перетворюючи його за законами Євангелія? Більшість з нас були тому свідками: і тоді, коли священику забороняли говорити, коли його ізолювали від суспільства, рух всередині культурного поля, створений Церквою, не припинявся. Адже багато людей, особливо наша радянська інтелігенція 1960-х, 70-х, 80-х років, приходили до Церкви саме через руську культуру, запліднену силою благодаті Божої, християнським посланням.

Сьогодні всі ми працюємо в секулярному, безбожному світі. І декого просто шокує перше ж знайомство з Інтернетом. Апокаліптичні очікування і страхи, що виникають у Церкві та в суспільстві, багато в чому провокуються цим язичницьким, ідолопоклонницьким, безбожним середовищем, що формується, в першу чергу, засобами мас-медіа. Після перегляду сторінок Інтернету людям стає моторошно, їм здається, що настає кінець світу. Як всій цій масі протистояти? Окремими парафіяльними листками? Невеликою кількістю церковних сайтів, розрахованих переважно на вузьке коло користувачів? І людина, що критично осмислює реальність, нерідко удається в зневіру…

Я б хотів сказати ось про що. Для того щоб не удаватися в зневіру, потрібно собі уявити, з чим зіткнулися святі апостоли; уявити собі потужний язичницький, а краще сказати, безбожний світ Стародавнього Риму. Адже тоді в богів ще вірив простий народ — за звичкою, фольклором, традицією; вірили деякі філософи, інтелектуали, а всі інші лише криво посміхалися. Це був язичницький, безбожний світ, і йому не було жодної альтернативи. І ось апостол Павел приходить до цього світу і починає говорити: в ареопазі — мовою філософів, з простими людьми — зрозумілою для них мовою. Він звертає до них слово про Христа, яке для одних — спокуса, для інших — безумство (див. 1 Кор. 1, 1:23). Хіба він мав більше можливостей, ніж маємо ми? Нас сьогодні, слава Богу, ніхто каменями не побиває, палицями не б'є і з міст не виганяє, але ж у ті часи цей колосальний інтелектуальний ризик зіткнення з язичницьким середовищем супроводжувався ще й гоніннями…

Православні ЗМІ зобов'язані тверезо і виважено структурувати свою проблематику. Так, на всіляку увагу заслуговують проблема спадкоємності культури і, як окремий її прояв, проблема мови. Але це лише один приклад тієї вдумливої відповідальності, яку покликані виявляти православні журналісти. Насправді сфера цієї відповідальності є набагато більшою, адже те, у що люди вірять, яких цінностей дотримуються і як вчиняють, дуже сильно залежить у сучасному світі від того, що говорять засоби масової інформації. У певному сенсі ЗМІ сьогодні стають тим полем, де розгортається битва за розуми й серця наших сучасників, і цю битву ми не маємо права програвати. А щоб не було боязкості, щоб коліна не тремтіли, будемо згадувати апостола Павла, який виграв цю битву, не йдучи на жодні компроміси з совістю, зі своїм вченням, а знаходячи правильну мову в спілкуванні з тими, хто його слухав.

Перед православними ЗМІ, перед православними журналістами, які співпрацюють зі світськими засобами масової інформації, стоїть величезне завдання рехристиянізації нашої культури. Це не завжди означає пряму проповідь, але це завжди означає погляд на світ з позиції християнських цінностей і це завжди означає прагнення до того, щоб послання, яке журналіст звертає до слухачів, до глядачів, до читачів, було високопрофесійним. Я маю на увазі не лише рафінований професіоналізм, не лише відточені форми — необхідно, щоб у кожному слові відчувалася присутність самого автора, сповненого віри й надії на можливість перетворити цей світ.

Тільки тоді православні ЗМІ будуть витримувати конкуренцію зі світськими засобами масової інформації. Для того щоб витримати цю конкуренцію, не можна повторювати помилок світських ЗМІ, не потрібно перетворюватися на агентство з надання платних послуг, де принципи відходять на задній план, а на передньому плані — отримання грошей. Чистота намірів, сила слова, глибока особиста віра і переживання присутності Христа в людській історії і повинні зробити наші ЗМІ, використовуючи сучасну термінологію, конкурентоспроможними.

Ми повинні постійно думати про те, щоб Церкву в ЗМІ представляли люди, духовно та інтелектуально здатні це робити. Ось чому журналісти, керівники церковних засобів масової інформації повинні постійно жити Церквою. Не можна приходити час від часу на служби з фотоапаратом. Не можна бути таким собі чужорідним тілом під час богослужіння. Ви повинні бути частиною общини, що молиться. Ви повинні особисто пережити все те, що відбувається в момент Євхаристії. Тоді ваше слово буде переконливим, тоді буде дуже легко відрізнити праве від лівого, добре від злого, тоді буде легко розпізнавати духів (див. 1 Ін. 4:1), у тому числі в середовищі тих, хто пише нібито від імені Церкви і говорить нібито з позиції захисника церковних інтересів.

Я радію нашій зустрічі. Нехай Господь усіх нас зміцнить у цьому великому стоянні за Божу правду в умовах настільки непростого сучасного життя. Дякую вам за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Виступ Святішого Патріарха Кирила на позачерговому соборному з'їзді Всесвітнього руського народного собору

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня військ національної гвардії Росії

Патріарше вітання настоятельці Покровського Хотькового монастиря ігумені Олімпіаді (Барановій) з 40-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання наміснику Ніколо-Угреського ставропігійного монастиря ігумену Мефодію (Зінковському) з 25-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання єпископу Сергієво-Посадському Кирилу з 25-річчям чернечого постригу

Співчуття Предстоятеля Єрусалимської Православної Церкви у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня працівника культури Росії

Співчуття Блаженнішого Архієпископа Охридського і Македонського Стефана у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Алексію (Турікову), єпископу Раменському

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди 25-ї річниці початку агресії НАТО проти Югославії