Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Предстоятеля Руської Церкви після Божественної літургії в день другої річниці Патріаршої інтронізації

Слово Предстоятеля Руської Церкви після Божественної літургії в день другої річниці Патріаршої інтронізації
Версія для друку
1 лютого 2011 р. 15:30

1 лютого 2011 року, в день другої річниці інтронізації Святішого Патріарха Кирила, в Храмі Христа Спасителя було звершено Божественну літургію. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Блаженство, вельмишановний владико митрополите Володимире! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, брати й сестри!

Я хотів би сердечно подякувати всім присутнім за молитви, а тих, хто говорив, — за їхні добрі слова. Два роки тому на цьому самому місці, де я стою зараз, мені було вручено посох святителя Петра, митрополита Київського, що став митрополитом Московським і ні на хвилину не припиняв свого служіння в ролі митрополита всієї Русі. Прийнявши це святе дерево у свої руки, я перейнявся почуттям особливої відповідальності за збереження єдності духовного простору Святої Русі, за збереження єдності нашої Церкви.

Я хотів би подякувати членам Священного Синоду, насамперед Блаженнішому митрополитові Київському і всієї України Володимиру, а також єпископату, що несе своє служіння у різних країнах ближнього й далекого зарубіжжя. Протягом минулих двох років за вашої підтримки — і молитовної, і діяльної — Господь допомагав мені служити справі церковної єдності. Усвідомлюю, що ніяких немічних людських сил для цього служіння не може бути достатньо. Але сила молитви, сила братньої підтримки, сила соборного напоумлення зміцнює Первоієрарха Церкви Руської в несенні цього хреста.

Ці два роки минули дуже швидко — ми знаємо, як стрімко скорочується час. Рік пролітає блискавично, люди не відчувають спливання часу. Десятиліття минають так швидко, що людина не може зрозуміти у повній мірі, що сталося. Життя минає так швидко, що вчорашні діти, юнаки, зі здивуванням дивлячись у дзеркало, бачать перед собою обличчя літньої чи навіть старої людини, нерідко зберігаючи при цьому молоду, сильну душу. Це свідчить про те, що все те, що людина робить нібито для полегшення свого побуту, для ефективного виконання своїх професійних обов'язків, обертається нестримним прискоренням часу.

Але час летить швидко тільки на перший погляд — тому, що швидкість нашого життя не дає нам можливості думати про минулі дні. Зазвичай ми не здатні проаналізувати навіть один день, який залишився за нашими плечима, хоча це належить робити кожному православному християнину під час вечірньої молитви, піддаючи аналізу і покаянню минулий день. Але ж ми і цього не робимо. Коли ж минає тиждень, ми ледве можемо згадати, що сталося протягом цих днів, — так багато було подій, а місяць — його вже не охопити: потрібно дивитися в записник, якщо людина веде такі записи. А рік? Він наповнений такою величезною кількістю подій, що, аналізуючи ці події, можна написати не одну книгу. Тому, з одного боку, час летить швидко, тому що ми не маємо можливості, навичок, а іноді й бажання думати про нього. Але, з іншого боку, час іде так само, як він ішов і в минулому, але тільки за цей час сучасній людині вдається зробити куди більше справ.

З одного боку, ці два роки пролетіли для мене дуже швидко. Але коли я починаю згадувати, то мені здається, що я прожив ціле життя. І я дякую Господу за ці два роки, які були дуже непростими, які вимагали колосального напруження фізичних і духовних сил, але які Господь дарував мені пройти, зберігши і здоров'я, і, що найголовніше, ту підтримку архіпастирів і пастирів, віруючого народу, яку явлено було на Помісному Соборі 2009 року. Моя щира подяка всім за цю підтримку, за те, що дуже багато, абсолютна більшість ієрархів і духовенства, включилися в ту роботу, яку сьогодні здійснює Церква. Звичайно, в міру своїх сил, в міру своїх можливостей, — але включився кожен. У результаті навіть за ці два роки ми маємо безсумнівний поступ. Ми поки не можемо оцінити масштабів цього поступу — ми тільки можемо його констатувати. Дай Боже, щоб усім нам вистачало духовної солідарності, соборності, сили молитви, щоб і в майбутньому йти вперед.

Час, в якому ми живемо, — важкий час, хоча не буває часу легкого. Але відмінність цього часу від усіх попередніх — у його якійсь апокаліптичній напрузі, бо ніколи сила гріха не панувала над родом людським так, як вона панує сьогодні. А ми знаємо, що там, де перемагає гріх, там з’являється диявол. І ми знаємо, що якщо гріх перемагає в масштабах роду людського, тоді являється Антихрист. А тому Церква не може не реагувати на примноження зла, як би її не зупиняли деякі журналісти, публіцисти, політики, з подивом питаючи, чому Церква втручається в ті галузі, які нібито не є її галузями, — і це у відповідь на турботу Церкви про те, щоб не розпадалися шлюби, щоб скоротилася кількість абортів, щоб люди навчилися пристойно одягатися, щоб не було розгнузданого панування плотського гріха в людському житті! Нас і надалі лаятимуть, і ми готові до цього, тому що у Церкви не може бути іншого слова, крім того, що вона сповіщає: покайтеся, бо наблизилось Царство Боже (див. Мф. 3:2). І сьогодні це слово має звучати з особливою силою.

Але якщо ми обмежимося тільки цією євангельською фразою, люди нас не зрозуміють. Саме тому потрібно розвивати відносини з суспільством через різноманітні канали, використовувати різні способи впливу на свідомість людей, щоб принаймні очевидні істини Євангелія ставали зрозумілими для тих, хто був відділений від благовістя десятиліттями безбожництва або пануванням язичницької, ідолопоклонницької ідеології На нас чекають великі труди. Ми не маємо перед собою жодного легкого шляху, і кожен архіпастир, кожен священнослужитель, кожна віруюча людина має це розуміти.

Ми дякуємо Богові за те, що змінилися церковно-державні відносини в Російській Федерації, на Україні, в Білорусі, Молдові, Казахстані та інших державах, де присутня Руська Православна Церква. Звичайно, це зміна на краще сталася за молитвами наших новомучеників і сповідників. Ми дякуємо за це і владі, і суспільству, які підтримують сьогодні безперешкодну можливість для Церкви здійснювати своє служіння, і дай Боже, щоб у цих умовах ми змогли і встигли сказати людям те, що їм необхідно почути й зрозуміти для свого спасіння.

Я дякую всім вам, мої дорогі владики, отці, брати й сестри, за наше соборне однодумство, за нашу спільну дію і за вашу готовність — а я про це знаю не з чуток — йти тим шляхом, яким Бог нам вказує йти, здійснюючи покликання Церкви проповідувати покаяння, бо наблизилось Царство Боже. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам конференції «Велика княгиня Марія Ясиня в історії культури, духовності та державності: від аланської князівни до великої російської княгині»

Виступ Святішого Патріарха Кирила на пленарному засіданні XXХ Міжнародних освітніх читань

Виступ Святішого Патріарха Кирила на урочистому акті, присвяченому 75-річчю відродження Санкт-Петербурзької духовної академії

Вітання Святішого Патріарха Кирила учасникам урочистостей з нагоди 1100-річчя прийняття ісламу Волзькою Булгарією

Патріарше вітання з нагоди 150-річчя заснування Туркестанської єпархії

Вітання Святішого Патріарха Кирила Л.Е. Слуцькому з обранням на посаду керівника фракції ЛДПР

Патріарше вітання митрополитові Астанайському Олександру з 65-річчям від дня народження

Виступ Святішого Патріарха Кирила на X Парламентських зустрічах у Раді Федерації ФЗ РФ

Патріарше вітання митрополитові Пантелеїмону (Долганову) з 35-річчям архієрейської хіротонії

Вітання Святішого Патріарха Кирила Віктору Орбану з переобранням на пост Прем'єр-міністра Угорщини