Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Виступ Святішого Патріарха Кирила на урочистому засіданні, присвяченому 150-річчю визволення селян у Росії

Виступ Святішого Патріарха Кирила на урочистому засіданні, присвяченому 150-річчю визволення селян у Росії
Версія для друку
3 березня 2011 р. 15:10

3 березня 2011 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив урочисте засідання, присвячене 150-річчю скасування кріпосного права в Росії «Великі реформи імператора Олександра II — успішний приклад модернізації».

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства, Ваші Превосходительства, пані та панове, дорогі брати і сестри!

Ми зібралися сьогодні в Храмі Христа Спасителя, щоб згадати й осмислити великі реформи, які відбулися 150 років тому в нашій Вітчизні, а також щоб вшанувати пам'ять тих, хто зважився на ці реформи, хто їх готував і здійснював.

Відомо, що широкомасштабні перетворення почалися з оприлюднення Найвищого маніфесту про скасування кріпосного права, підписаного рівно 150 років тому. Цей маніфест дав поштовх до подальших реформ у галузі народної освіти, земського управління та міського господарства, суду і військової справи. По суті, керівництвом країни було проведено повноцінну, якщо використовувати сучасну термінологію, модернізацію різних сфер господарського устрою, суспільного управління, соціального життя. Нерідко в житті нашої Вітчизни та інших країн подібні перетворення супроводжувалися заворушеннями, кривавими сутичками, революціями, громадянськими потрясіннями. Але в ті роки реформа в Росії відбулася без заворушень і братовбивства, мирно і впорядковано — насамперед завдяки мудрим і рішучим діям як державної влади, так і суспільства.

У чому ж полягав секрет великих реформ? Чи можливо нам скористатися цим досвідом сьогодні, коли Росії, та й усім країнам Руського світу потрібні модернізація, перетворення суспільного життя, зміна багатьох форм суспільних відносин?

Насамперед, модернізація другої половини XIX століття була плодом співробітництва різних суспільних груп. Позитивне значення звільнення від кріпосної залежності мільйонів селян і подальших реформ зазначалося монархістами й демократами, західниками, слов'янофілами й почвенниками, лібералами і консерваторами. Більш того, над документами, які регламентували зміст і порядок докорінної перебудови юридичних, соціальних та економічних відносин в російському селі, а в остаточному підсумку й у всьому російському суспільстві, солідарно працювали ліберальні чиновники, такі як Яків Іванович Ростовцев і Микола Олексійович Мілютін, а також відомий слов'янофіл Юрій Федорович Самарін. Відомо й те, з яким захватом сприйняв скасування кріпосного права і реформи Федір Михайлович Достоєвський, який в ту пору вже залишив свої колишні радикальні захоплення.

Руська Православна Церква також не залишилася осторонь від епохальних змін того часу. В особі найавторитетнішого з ієрархів святителя Московського Філарета єпископат взяв безпосередню й діяльну участь у підготовці маніфесту про скасування кріпосного права. А потім саме на Церкву ліг весь тягар відповідальності за те, щоб народна свідомість сприйняла ці реформи. Святитель Філарет був, як добре відомо, літературним автором цього акту. Він володів неабияким даром стилю і, головне, краще, ніж будь-хто інший, розумів народну душу, помисли і сподівання селянина, а тому був у змозі знайти слова, здатні дійти до серця і викликати в ньому схвальний відгук.

Ще однією запорукою успіху реформ імператора Олександра II була їхня орієнтованість на національну традицію. Мабуть, вперше у післяпетрівській Росії модернізація національного масштабу не була пов'язана з механічним копіюванням чужого досвіду державного управління, соціального устрою та технічного оснащення, а здійснювалася з опорою на моральні норми, духовну й культурну традицію народу. Це вдалий досвід гармонізації новаторства і традиції, державницького мислення та повної відданості промислу Божому. Чудові слова містяться в маніфесті про скасування кріпосного права: «Звертаючи увагу на неминучі труднощі перетворення, що розпочинається, ми насамперед покладаємо уповання на всеблаге провидіння Боже, що захищає Росію».

Сьогодні наша країна також заявила про проведення перетворень і модернізації, і для неї особливо актуально, запозичуючи все найкраще у розвинених і успішних країн, водночас творчо використовувати багатовіковий досвід попередніх поколінь.

Тисячолітня історія Росії сформувала потужний духовно-культурний код нашого народу, який направляє спосіб життя окремої людини і всього суспільства. Незважаючи на всі перипетії XX століття і на абсолютно безпрецедентні спроби зруйнувати цей код, навіть сьогодні ми можемо стверджувати, що саме цей духовно-культурний код народу забезпечує виживання суспільства, країни як самобутнього, унікального явища в духовному та культурному сенсі. Стрижнем цього коду є, звичайно, релігійна традиція: для більшості народу Росії це Православ'я, а для частини громадян — інші традиційні релігії: іслам, буддизм, іудаїзм. Крім того, і віруючі інших конфесій, які насамперед належать до католицької та протестантської традицій, робили і роблять свій внесок у життя Вітчизни. Труди для блага країни розпочинають і люди, які не сповідують жодної віри. Цей код неможливо зруйнувати або витравити. У мирний час він допомагає відбудовувати суспільне життя, а у дні випробувань — долати труднощі й небезпеки.

Той же самий ціннісний базис поділяють і багато інших країн, які були в своєму розвитку довгий час тісно пов'язані з сучасною Росією і яких також торкнулися реформи імператора Олександра II. Я говорю про Україну, Білорусь, Молдову, Казахстан та інші сусідні держави. Мабуть, було б правильно у сучасних умовах розробляти проект модернізації та розвитку не тільки для однієї країни, але за участю всіх країн, цивілізаційно близьких одне одному.

Слід відзначити, що маніфест містить орієнтири, які цілком можуть бути враховані при проведенні сучасних перетворень, а саме: соціальна відповідальність заможних перед незаможними, турбота заможних про незаможних, добровільна відмова від частини преференцій і матеріальних вигод заможними людьми як запорука успішного здійснення реформ. У 60-х роках XIX століття правлячому класу Росії вистачило мудрості на те, щоб відмовитися від частини своїх спадкових привілеїв. Це — живе спростування часто повторюваної тези про те, що люди здатні керуватися тільки своїм корисливим інтересом, що суспільство є баланс егоїзмів, що врівноважується балансом сил. В історії нашої Вітчизни ми бачимо приклад рішень, прийнятих всупереч багатьом особистим і, як казали якийсь час тому, «класовим» інтересам. І нині перетворення не можуть бути вигідні всім без винятку. Комусь доведеться поступитися особистою вигодою заради блага інших, і це вимагатиме мудрості і мужності. Без цієї здатності поділяти з іншими свої ресурси — інтелектуальні, матеріальні — неможливо справді здійснити глибокі перетворення, які так необхідні сьогодні нашій країні.

Реформи імператора Олександра II були покликані сприяти відновленню соціальної справедливості, дати право на вільну працю та справедливий заробіток, гідне життя. Відомо, що здійснення цих реформ не було реалізовано повною мірою. Але якщо уважно подивитися на будь-які перетворення в будь-якій країні — де повною мірою здійснювалися всі задуми? Такого ніколи не було, та, напевно, ніколи бути не може, тому що життя вносить свої поправки, а життя в Росії в ті часи було дуже непростим. Ті, хто злословив з приводу цих реформ, не розуміли простої речі, що у кожного потужного руху, спрямованого на зміну життя народу й суспільства, завжди з'являється зустрічний опір — раціональний, емоційний, — який формується традицією попередніх років. Тим не менш перетворення Олександра II не стали мильною бульбашкою або нездійсненною мрією, оскільки передбачали найтісніший зв'язок між правом і обов'язком, свободою і відповідальністю. Будь-яке перетворення — це не дорога з одностороннім рухом, а взаємний процес. Модернізація не може спиратися на філософію людини, яка вважає, що весь світ їй винен, і лише у разі повернення цього боргу така людина стане благополучною і щасливою. Християнське почуття правди Божої, — те, що в народі найчастіше називають совісністю, — вказує на необхідність справжніх змін спочатку в умах і серцях людей, а потім у засобах і способах господарювання. У наші дуже мінливі часи і те, й інше має відбуватися одномоментно. Ми повинні змінювати стан свого розуму і свого серця. Ми повинні ясно визначати благородні цілі і завдання. Ми повинні бути готовими віддати частину того, що ми маємо, для досягнення цих цілей і одночасно — брати участь у перетвореннях. На підтвердження цієї думки не можу не навести такі слова з маніфесту: «Найбільш благотворний закон не може людей зробити благополучними, якщо вони не потурбуються самі, щоб влаштувати свій добробут під заступництвом закону. Достаток набувається і збільшується не інакше як неослабною працею, розсудливим вживанням сил і коштів, строгою ощадливістю і, взагалі, чесним у страхові Божому життям». Ці слова треба вивішувати на розтяжках, щоб пробудити свідомість сучасної людини. Нічого не буде без страху Божого, особливо в Росії. І коли наші заяви такого роду викликають певну критику, звинувачення в клерикалізації суспільства, то мені хочеться відповісти: не потрібно забивати свідомість сучасних людей міфами, компрометуючими позицію Церкви. Церква дуже ясно говорить: без сильного морального почуття і без віри сучасній людині, де б вона не жила, не впоратися з тими колосальними викликами, які їй кидає сучасна цивілізація. Мені здається, що ці слова з маніфесту — найкраще кредо влади і народу, які спільно здійснюють серйозні перетворення в країні.

Сьогодні наше суспільство стикається з надзвичайно серйозними проблемами — це корупція, неповага до закону, алкоголізм, наркоманія, злочинність, криза сім'ї. Хоча дії державної влади для їх подолання абсолютно необхідні, ці проблеми не можуть бути вирішені виключно зверху, без участі самих людей, без пробудження творчої активності простої людини, без здатності людей до самоорганізації, до створення того, що ми сьогодні називаємо інститутами громадянського суспільства. Звичайні громадяни повинні усвідомити відповідальність за себе, за свою країну і за стан справ у ній, а влада покликана не тільки не перешкоджати громадянській активності людей, а й свідомо підтримувати її.

Один із уроків реформених років XIX століття полягає в наступному: справжня модернізація завжди спирається на моральні принципи. Вона потребує людей, що ставляться до понять правди і милосердя з глибокою серйозністю. Модернізація без морального виміру перетворюється на нестримну гонитву за мирськими благами і задоволеннями, бездушний технократизм, породжує спотворені відносини між людьми. Не випадково в маніфесті визнається, що спонукальним мотивом для дворянського стану у звільненні селян стали повага до гідності людини і християнська любов до ближніх. Це наочно демонструє силу морального начала в людині, яке здатне стати двигуном суспільного оновлення і принести справжнє благо для кожної людини.

І ще хотілося б відзначити один важливий принцип, зазначений у маніфесті, а саме важливість поступовості та своєчасності перетворень, спадкоємності традицій господарювання. Брак цього принципу в історії політичних та економічних змін у Росії, та й не тільки в Росії, завжди приводив до потрясінь і бунтів. Навіть найбільш розумні й внутрішньо логічні реформи не знаходили відгуку серед простого народу, якщо здійснювалися стрімко, без огляду на попередній досвід і традиції.

Відзначаючи важливу дату звільнення селян, ми також згадуємо і трагічну подію в історії нашої країни — 130-річчя загибелі від рук терористів Царя-визволителя Олександра II. Заупокійна молитва за убієнного імператора, що підноситься сьогодні в Храмі Христа Спасителя, є для нас обов’язком пам'яті та визнання цієї великої людини і реформатора, щирого патріота своєї Вітчизни. Проведені під його керівництвом реформи і сьогодні можуть служити взірцем того, як відповідальна влада здатна реагувати на необхідність глибоких суспільних змін. Дякую за увагу.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Інші статті

Патриаршее поздравление настоятелю храма мученицы Татианы при МГУ им. М.В. Ломоносова протоиерею Владимиру Вигилянскому с 70-летием со дня рождения

Поздравление Святейшего Патриарха Кирилла народному артисту СССР Ю.И. Симонову с 80-летием со дня рождения

Вітання Святішого Патріарха Кирила голові Уряду Росії М.В. Мішустіну з 55-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила М.С. Горбачову з 90-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила повноважному представнику Президента РФ в Далекосхідному федеральному окрузі Ю.П. Трутнєву з 65-річчям від дня народження

Вітання Святішого Патріарха Кирила художньому керівникові Національного драматичного театру Росії В.В. Фокіну з 75-річчям від дня народження

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди Міжнародного дня рідкісних захворювань

Патріарше вітання настоятельці Богородице-Різдвяного монастиря м. Москви ігумені Вікторині (Перміновій) із 30-річчям чернечого постригу

Вітання Святішого Патріарха Кирила Предстоятелю Болгарської Православної Церкви з річницею інтронізації

Патріарше привітання єпископу Єлецькому Максиму з 60-річчям від дня народження