Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії Передосвячених Дарів у п'ятницю першої седмиці Великого посту

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії Передосвячених Дарів у п'ятницю першої седмиці Великого посту
Версія для друку
11 березня 2011 р. 16:33

11 березня 2011 року, у п'ятницю першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Літургію Передосвячених Дарів у храмі св. блгв. царевича Димитрія при 1-й Градській лікарні в Москві. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Преосвященство, високоповажний владико Пантелеїмоне! Дорогі отці, браття й сестри!

Радію можливості звершити Божественну службу на першій седмиці Великого посту тут, у Свято-Димитрієвському храмі, в общині сестер милосердя, в общині, де так багато дітей — учнів церковної середньої школи, в общині, яка, можливо, здійснює у місті Москві більше справ милосердя, ніж будь-яка інша московська парафія.

Ми завершуємо першу седмицю Великого посту і завершуємо читання на цій седмиці великої молитви преподобного Єфрема Сіріна «Господи і Владико життя мого...». І коли святий Єфрем своїми богонатхненними словами закликає нас просити у Бога милості, просити у Бога дару, ми згадуємо про любов: «дух ... любові даруй мені, рабу Твоєму».

Слово «любов» вживається в побуті так часто і в таких різних контекстах, що сучасна людина вже нездатна ясно розуміти його значення. Як і численні святині, силою диявольскою це слово нерідко оскверняється і знецінюється в людському житті. Але від цього саме поняття любові не стає менш значущим. Як говорить нам апостол Іоанн Богослов, «Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває» (1 Ін. 4, 16), і це — вичерпне визначення любові.

Навіть якщо б нам були відкриті тільки ці слова, то й вони неодмінно дали б можливість доторкнутися до найбільшої Божественної таємниці, проте багато що залишалося б незрозумілим. Господь же дозволив відкрити нам дещо більше про Своє життя — саме це одкровення Бога про Самого Себе дає нам повноту розуміння того, що є любов. Господь посилає Сина Свого Єдинородного, щоб Він приніс Себе в жертву за гріхи людей (див. Ін. 3, 16; 1 Ін. 4, 9). Посилає не тому, що повинен це зробити. Посилає не тому, що це доцільно. Посилає не тому, що цим заповнюється певна втрата логіки історичного буття роду людського, але тільки тому, що Він любить Своє творіння. Саме через Господа Ісуса Христа ми дізнаємося про те, що любов є жертвою.

Але ми дізнаємося і ще про щось дуже важливе. Бог відкриває нам Себе як Єдиного по суті, але Троїчного в Особах. Ми віримо у Святу Трійцю, внутрішнім законом життя Якою є любов, що з'єднує три Особи єдиною природою. Це абсолютна, єдність, що нічим не затьмарюється і не розділяється, і тому ми можемо говорити про те, що любов — це єдність. Єдність осіб Святої Трійці досягається через внутрішнє спілкування, і тому ми можемо говорити також про те, що любов — це єдність, яка досягається через спілкування людей.

Отже, любов — це жертва, це спілкування і це єдність. Богу було угодно явити ці піднесені Божественні догмати в людському житті, і через спокутні заслуги Сина Свого Господа нашого Ісуса Христа Він відтворює образ Божественної любові в земному людському житті. Він створює Церкву — громаду Своїх послідовників, які через спілкування з Богом та одне з одним досягають єдності. Цю єдність ми знаходимо, коли всі разом звершуємо Таїнство Тіла і Крові Спасителя. Причащаючись Святих Христових Таїн, ми стаємо одним тілом, ми стаємо громадою, що живе та існує за образом Божим.

Але в реальному житті все не так просто. Там, де діє Святий Дух і де розрізнені люди, різні і за своїм становищем, і за національністю, і за віком, і за культурою, і за мовою, стають єдиними за образом Святої Трійці, там одночасно діє і гріх. З одного боку, Церква, перебуваючи на землі, втілює і виражає цю єдність за образом Святої Трійці, з іншого — у людей хрещених і тих, що є членами Церкви, дуже часто не вистачає сил здійснювати і являти світу цю єдність поза Таїнством Церкви, поза святою Євхаристією, за межами храму, там, де починається сповнене хвилювань та конфліктів життя.

Для того щоб ми були здатні здобуту нами в Таїнстві святої Євхаристії єдність одного з одним і з Богом реально здійснювати в житті світу цього, ми повинні згадати ще й про те, що любов є жертвою. І якщо ми виявимося здатними віддавати частку самих себе, жертвувати своїм часом, своєю увагою, своєю любов'ю, своїми коштами — жертвувати тим, хто цього потребує, то ми житимемо і за межами храму за законом любові.

Те, що відбувається в цій общині, є дуже важливим, тому що тут діє школа сестер милосердя, тут учні цієї школи навчаються розуміти, що означає віддати частку свого серця іншим, розділити з іншими своє життя, пожертвувати щось, що потрібно і самим. Ми повинні пам'ятати — і, можливо, насамперед ті, хто бере на себе велику відповідальність служіння милосердя, — що через цю жертву, яку ми несемо людям, Бог дарує нам Свою любов.

Милосердя є школою любові. Сучасний світ, сучасне суспільство інколи з подивом запитує само себе, чому ж у наше освічене століття, коли практично всі мають освіту, коли наука досягла таких висот, ми бачимо стільки страждань, злочинів, сімейних трагедій, людського горя. І не треба бути філософом, щоб сказати: ні освіта, ні сила, ні влада, ні гроші — все те, що є таким бажаним для сучасної людини — нездатні дати людям любов, нездатні принести їм щастя. І яким би немодним не був той спосіб життя, який ви ведете в своїй громаді, як би скептично хтось не дивився на вас, не поділяючи ваших ідеалів, пам'ятайте, що через жертву, яку ви приносите Богу, вам дарується велика благодатна сила любові. Саме ця сила допоможе вам у житті. Вона допоможе вам створити і зберегти ваші сім'ї. А якщо хтось залишиться самотнім, вона допоможе уникнути почуття зневіри і спрямує вашу увагу на справи, які так важливі, — на справи милосердя.

«Господи і Владико життя мого, дух ... любові даруй мені, рабу Твоєму». Будемо просити Господа, щоб Він зміцнив наші сили і допоміг сприйняти цей великий дар, який містить частку Божественного життя, і через цей дар серцем і розумом відчути і прийняти Бога, Який є любов. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю 7-у по Великодню після Літургії у Свято-Троїцькому соборі м. Сургута

Слово Святішого Патріарха Кирила після богослужіння в монастирі на честь ікони Божої Матері «Умиління» в Сургуті

Патріарша проповідь у день свята Вознесіння Господнього після Літургії в московському храмі «Велике Вознесіння»

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті рівноапостольних Мефодія та Кирила після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті святителя Миколая Чудотворця після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила після закінчення Літургії в Казанському соборі м. Казані

Патриаршая проповедь в Неделю 5-ю по Пасхе, о самаряныне, после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии на Бутовском полигоне

Патриаршая проповедь в Неделю 4-ю по Пасхе, о расслабленном, после Литургии в храме священномученика Ермогена в Гольянове г. Москвы

Патриаршее слово в день памяти вмч. Георгия Победоносца после Литургии в Георгиевском храме на Поклонной горе