Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в неділю третю Великого посту, Хрестопоклонну, в Успенському Патріаршому соборі Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в неділю третю Великого посту, Хрестопоклонну, в Успенському Патріаршому соборі Кремля
Версія для друку
27 березня 2011 р. 16:10

27 березня 2011 року, в неділю третю Великого посту, Хрестопоклонну, Святіший Патріарх Кирил звершив Божественну літургію святителя Василія Великого в Успенському Патріаршому соборіКремля. Після читання Євангелія Предстоятель Руської Православної Церкви виголосив проповідь, присвячену значенню хрестоносіння в житті кожного християнина.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

У середині Великого посту ми особливим чином згадуємо про страждання Христа Спасителя. На середину храму виноситься хрест, і протягом всієї седмиці ми поклоняємося Живоносному Древу, цілуємо хрест Христовий і згадуємо про Його страждання, а тому й неділя іменується Хрестопоклонною.

Невипадково, саме в середині посту пропонується нам подумати про страждання Спасителя. Через хрест відкривається сама таємниця буття, і в світлі того, що означає хрест, нам легше зрозуміти й значення стриманості, значення посту.

Уривок з Євангелія від Марка, який ми щойно чули, саме й дає нам можливість поміркувати про значення хреста. Добре відомі слова: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде» (див. Мк. 8, 34). Святитель Філарет Московський, розмірковуючи на тему цього Євангелія, говорить таке: «Зречення не є зневагою ані до душі, ані до тіла. Бо душа, за словом Божим, — безцінний дар, а тіло, за словом апостола, вимагає природного задоволення. Зректися, — продовжує святитель, — означає відмовитися від пристрасті. Не задоволення засуджується, а пристрасть».

У цих чудових словах відкривається дещо дуже важливе для розуміння людиною сенсу її буття. Дається певна євангельська норма того, як людина повинна ставитися до потреб душі й тіла. Задоволення цих потреб є не що, як Божий задум про людину. Без задоволення цих потреб людина не може відбутися як особистість, не може удосконалюватися її дух, вона не може розвивати свій розум, зміцнювати свою волю. Без задоволення потреб плоті не може бути фізичного життя людини.

Гріховною є пристрасть. До речі, в російській, слов'янській мові слова «пристрасть» і «страх» близькі. Кожна пристрасть несе в собі страх, тому що пристрасть — це перемога над людиною плотського начала, того, що святі отці називають похіттю плоті. Людина не може чинити інакше, ніж наказує їй пристрасть, ніж наказує їй голос плоті.

Коли ми розмірковуємо про пристрасть, то у свідомості сучасної людини це поняття найчастіше ототожнюється з чимось абстрактним, далеким від реального життя. Насправді пристрасть панує над людьми, і наслідки цього панування мають значення не лише для духовного життя людини, не лише для спасіння її душі, але й для спасіння її тіла.

Сучасний світ мало піклується про душу, тому та пристрасть, яка руйнує душу, зовсім не здається йому небезпечною. Але навіть сучасний світ визнає небезпеку тієї пристрасті, яка руйнує людське життя. Адже саме до таких пристрастей відносяться алкоголізм, наркоманія, а нині країна наша бореться з ігроманією — із залежністю людей від азартних ігор. Суспільство визнає, що прояв цих пристрастей є небезпечним і для особистості, і для суспільства; видаються кошти для того, щоб долати ці людські пристрасті, тому що наслідки їх є настільки очевидними і становлять настільки явну небезпеку, що слід мобілізувати сили в боротьбі з ними.

Проте сучасний світ є абсолютно байдужим до інших пристрастей, які, можливо, так безпосередньо не руйнують людину фізично, хоча, безсумнівно, будь-який гріх завдає непоправної шкоди і людському тілу, а не тільки душі. Однак, оскільки цей зв'язок не є очевидним, то й боротьби немає, а коли Церква закликає боротися з цими пристрастями, то в одних це викликає невдоволення, в інших сарказм, у третіх байдужість.

Пристрасть — це панування над людським духом голосу плоті. Чому ж потрібно подолати пристрасть, щоб слідувати за Христом? Чому потрібно подолати пристрасть, щоб взяти на себе свій хрест? Ось цей зв'язок між пануванням пристрасті і нездатністю долати реальні страждання і затверджується так яскраво і очевидно словом Божим. Людина, що живе під владою пристрасті, нездатна нести хрест. Вона слабка, вона не має терпіння, не має мужності, вона не є вільною, тому що пристрасть панує над нею. Прийняти ж хрест може тільки духовно вільна і сильна людина. Тому не можна взяти хрест, не зрікшись себе. Без цього зречення пристрасті ніякого хрестоносіння не вийде — людину розчавлять стреси.

Хіба не так буває в житті сучасної людини, якій здається, що вона все може? А насправді багато хто вже не в змозі жити без транквілізаторів, тому що стрес руйнує і духовну, й фізичну силу людини.

А хіба наші стреси можна порівняти з Голгофським хрестом? Зі стражданнями мучеників? Чому ж їх не руйнували ці страждання? Та тому, що вони перемогли в собі пристрасті, вони були вільні від пристрастей, від тих людських слабостей, які іноді здаються такими нешкідливими, а насправді руйнують людську особистість.

Немає дрібниць у духовному житті. Життя людської душі — це найголовніше, адже від стану душі залежить якість нашого життя. Можна до нескінченності поліпшувати зовнішні умови життя, а всередині людини буде пекло. І ніякої якості життя не вийде — якими б комфортними умовами не обставляти життя людини, які б блага їй не пропонувати.

З іншого боку, людина, що перемагає пристрасть, звільняє душу від похоті плоті, знаходить і силу, й терпіння, і внутрішню свободу. І тоді всяке прийняття хреста, всяке подолання страждань, що посилає нам життя і що покладає на нас Господь, стає тягарем благим і легким.

До цієї внутрішньої духовної сили і до внутрішньої свободи і закликає нас хрест Христовий. А для того щоб ми могли знайти ці спасенні сили і якості, нам дається піст як певна школа боротьби зі своїми пристрастями. Дається час, коли ми можемо проаналізувати своє життя, піддати його критиці, самовикриттю і милістю Божою принести справжнє покаяння Богові, знімаючи з себе тлін пристрастей і здобуваючи свободу в Христі. І, преклоняючи коліна перед хрестом Господнім, будемо пам'ятати про чудові слова святителя Філарета Московського, які ми сьогодні згадували і які допомагають нам зрозуміти різницю між задоволенням потреб душі й тіла та пристрастю, що руйнує духовне життя людини. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя