Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в неділю 5-у Великого посту

Слово Святішого Патріарха Кирила після Божественної літургії в неділю 5-у Великого посту
Версія для друку
10 квітня 2011 р. 16:34

10 квітня 2011 року, в неділю 5-у Великого посту, день пам'яті преподобної Марії Єгипетської, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію святителя Василія Великого у кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після богослужіння Святіший Владика звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства, високоповажні отці, дорогі брати й сестри!

Усіх вас вітаю і поздоровляю з 5-ю неділею Великого посту. Цього дня ми по-особливому згадуємо ім'я святої преподобної Марії Єгипетської, великої подвижниці древньої Церкви, – тієї самої, про житіє якої ми чули минулої седмиці, коли за богослужінням утрені читався повністю Великий покаянний канон святого преподобного Андрія Критського.

Образ преподобної Марії Єгипетської, її особистість представляється сучасній свідомості чимось зовсім нездійсненним, фантастичним, тим, що ніколи й ні за яких умов неможливо реалізувати у житті сучасної людини. Але все те, що зробила свята преподобна Марія Єгипетська, – це історичний факт. Саме тому, що це факт, він і живе у Церкві, передаючись із покоління в покоління. А це означає, що досягнення янголоподібного стану можливе в умовах нашого обмеженого фізичного земного буття.

Свята преподобна Марія рятувалася в пустелі. Більшість з нас живуть в миру, у великих або не дуже великих містах, в різних населених пунктах – там, де панує життя, влаштоване не за законом Євангелія, а за стихіями світу цього. А тому дуже непросто у цих умовах не тільки досягти того, про що й говорити важко – прикладу святої преподобної Марії Єгипетської, – але хоча б стати на шлях духовної досконалості. І дуже часто думки, почерпнуті нами з Євангелія, благодать, до якої ми доторкнулися під час Літургії, – яка підносить нас до вищого, дає можливість доторкнутися до Божественної величі, стати чимось таким значним, що не можна порівняти з нашим людським буттям, – руйнуються від зіткнення з щоденною реальністю, руйнуються нашими слабкостями, пристрастями, недосконалістю.

Не випадково сьогодні, у 5-у неділю Великого посту, нам пропонується Євангельське читання від Марка, в якому розповідається про бесіду Спасителя з учнями (див. Мк. 10, 32-45). Господь йшов на свято Великодня до Єрусалиму – це був четвертий Великдень за час Його служіння суспільству. На третій Великдень Він не ходив, бо ще тоді, роком раніше, задумували фарисеї, первосвященики та книжники піймати Спасителя, звинуватити в богохульстві й стратити. Тоді Він відмовився від паломництва до Єрусалиму, бо, за Його словами, ще не настав час (див. Ів. 7, 6). Але напередодні Своїх страждань Господь іде до Єрусалиму – заздалегідь, до свята Великодня. Він приходить туди взимку – за нашим численням, у грудні, – щоб брати участь у святі оновлення храму, і відразу стикається зі злістю, підступністю, заздрістю сильних світу цього, правителів народу Ізраїльського. Тоді Господь іде з Єрусалиму в зайорданську область, і там, на відстані від іудейської столиці, перебуває кілька місяців. Його численні повчання, Його слова, Його притчі були вистраждані саме там, у тій зайорданській стороні, напередодні четвертого святкування Великодня.

Нарешті настає час, коли потрібно йти до Єрусалиму. Учні Його йдуть туди зі страхом – їх гнітять передчуття. Як оповідає в сьогоднішньому євангельському читанні євангеліст Марк, в страхові й тремтінні йдуть вони до Єрусалиму, розуміючи, що ця участь у святі Великодня закінчиться трагічно. І щоб допомогти учням зрозуміти, що ж насправді станеться в Єрусалимі, Господь говорить їм про те, що, дійсно, багато що доведеться зазнати Синові Людському – побиття, плювання, заушення і смерть; і негайно дає їм велике свідчення про те, що третього дня Він воскресне.

Зовсім особлива атмосфера спілкування апостолів! Великі слова Спасителя, в яких прозріває те, що станеться! Доторкання до Божого задуму про спасіння людини, і апостоли до цього доторкання залучені! Здавалося б, все інше повинно відійти на другий план. А що ж відбувається в цей найурочистіший і по-своєму трагічний момент? До Христа підходять два апостоли, Іаков та Іоанн Зеведєєви, і говорять: «Господи! Допоможи нам сісти одному праворуч, а іншому ліворуч від Тебе». Що ж це? А це те, що з нами часто-густо відбувається. Доторкання до Божої величі, до глибини і сили Божого задуму про світ і людину, яка відкривається нам у Слові Божому, у Божественній літургії, в Таїнстві Євхаристії, руйнується від дотику з нашими щоденними проблемами, з людськими помислами і прагненнями.

Але Господь навіть ці несвоєчасні слова апостолів, які не відповідають моменту, звернув на благо, сказавши те, що кожен християнин повинен мати в серці як Божу заповідь: «Хто з вас хоче бути більшим, нехай буде слугою він вам, а хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім рабом, бо Син Людський прийшов не для того, щоб Йому послужили, але щоб послужити, і спокутувати багатьох».

У цих словах міститься Божа воля про людей, особливо про тих, хто має владу. Звісно, насамперед це відноситься до апостолів, отже, до Церкви, бо трохи раніше Спаситель говорить: «Вельможі, правителі світу панують над людьми, а між вами нехай не буде так», а як буде, Він сказав. Тому ця заповідь насамперед звернена до Церкви. У Церкві не може бути панування і влади – у Церкві може бути тільки служіння любові і Божій правді. Але оскільки це служіння здійснюється у світі гріховному, то, як чудово сказано у молитві при висвяченні єпископа, яку ми сьогодні читали над головою новопоставляємого ієрарха, архієрею Божому личить карати нерозумних з мудрістю і любов'ю.

Свідчення про Божу правду і проголошення Божої волі має здійснюватися завжди мирно, з любов'ю, бо не личить рабові Божому свáритися, як чули ми також сьогодні в сповіданні віри, але слід, проте, і жезлом управляти ввіреною паствою. Саме тому від ієрархів Церкви, від її служителів потрібна особлива мудрість і особлива сила духовного досвіду – щоб не посковзнутися, щоб ніколи не вдаватися до сили для того, щоб пасти паству і надоумлювати тих, хто оступається, але навіть карати так, щоб усе служило справі Божій і славі Божій. Тому, що все, що робить єпископ або священик, все, що робить Церква, спрямовано на спасіння людей, і не може бути ніяких інших цілей і ніяких інших смислів, окрім однієї мети і одного сенсу – служити спасінню ближніх.

Як чудово сказав святий Іоанн Златоуст: «Я не вірю, щоб міг врятуватися хтось із тих, хто не служить спасінню ближнього». Спасіння закрито для будь-кого – зокрема, ієрарха, священика, мирянина – хто не сприяє спасінню ближніх своїх. А тому ніякі людські спокуси, ніякі швидкоплинні цілі не повинні закривати перед нами величі і краси Божого задуму про спасіння світу. І нам дається приклад апостолів Іакова та Іоанна, щоб ми могли зрозуміти: наші людські пристрасті і наша людська обмеженість не повинні заважати нам служити справі нашого спасіння і справі порятунку ближніх своїх. Слова ці стосуються всієї Церкви, за словом Божим: «Не так буде між вами», – тобто серед членів Церкви. І, напоумлені цими словами, зміцнимося у служінні спасінню ближніх своїх і свого власного спасіння. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь в храме благоверного князя Андрея Боголюбского на Волжском г. Москвы

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 25-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Слово Святішого Патріарха Кирила в річницю інтронізації святителя Тихона, Патріарха Всеросійського, після молебню в Донському монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Введення в храм Пресвятої Богородиці в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті святителя Філарета Московського після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Храме Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Казанської ікони Божої Матері після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Патріарша проповідь після Літургії в кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці м. Ростова-на-Дону

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 18-ту після П'ятидесятниці після Літургії в Свенському Успенському чоловічому монастирі

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после Литургии в Александро-Невской лавре в Санкт-Петербурге