Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в понеділок Світлої седмиці в Успенському соборі Московського Кремля

Слово Святішого Патріарха Кирила в понеділок Світлої седмиці в Успенському соборі Московського Кремля
Версія для друку
25 квітня 2011 р. 17:21

25 квітня 2011 року, у понеділок Світлої седмиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство! Ваші Преосвященства! Всечесні отці, дорогі брати й сестри!

Усіх вас ще раз сердечно вітаю з великим і світоспасенним святом Воскресіння Христового, з Великоднем Божим! Христос Воскрес!

Ці слова, що звучать протягом 2000 років, відображаються в нашому розумі і в нашому серці, і коли ми відповідаємо «Воістину Воскрес Христос», ми сповідуємо нашу віру. Адже це не звичай, не просто людська традиція, не частина національного або східного фольклору — це сповідання віри. За цю віру вмирали мученики, за цю віру люди позбавлялися усього, що тільки мали в цьому світі. Цю віру зберігали як велику й найдорогоціннішу перлину, тому що поки є в серцях людей ця віра, існує рід людський.

Адже якщо ми зневіримося в тому, що Христос воскрес, а отже, в тому, що Він спас рід людський, то спасіння, принесене Христом, не буде діяти в роді людському, тому що Бог нікого не спасає силою. Ми маємо добровільно сповідувати віру і прийняти цю вість у своє серце, і тільки тоді спокутний подвиг Господа і Спасителя, наслідки Його Голгофської Жертви стають силою, яка спасає кожного з нас.

А спасіння — це і є блаженство. Не те блаженство, яке сьогодні впроваджується у свідомість сучасної людини як насолода тільки зовнішніми благами, як нестримне споживання матеріальних благ, як турбота про комфорт і задоволення, зокрема плотські задоволення. Блаженство — це повнота життя; кажучи сучасною мовою, це внутрішній баланс між духовним і матеріальним, це інтенсивне внутрішнє інтелектуальне та духовне життя, це здатність бачити й розуміти красу Божого світу. Але що найголовніше — це здатність і можливість разом із Богом брати участь у вдосконаленні цього світу, тобто приймати такі рішення, здійснювати такі діяння, які не руйнували б людську особистість, не руйнували Боже творіння, але разом із Божественною благодаттю підносили це творіння.

Блаженство — це задоволення від того, що ти робиш, від того, як ти мислиш, від відносин, які складаються з людьми, від стану суспільства, народу, держави, всієї людської сім'ї. Це найбільша цінність, яка викристалізовується тут, у цьому земному світі, але яка за задумом Божим не зникає з нашим фізичним старінням, дряхлінням і, нарешті, зі смертю. Душа виривається до Бога, несучи в собі всю цю пам'ять таємничим чином, незбагненним для сучасної науки. Саме з душею все те, що ми творимо в цьому світі, переходить у вічність. Тому, коли ми говоримо «Воістину Воскрес Христос», ми ототожнюємо себе з задуманим Богом світопорядком — не з язичницьким, руйнівним, який не має ніякої життєвої перспективи, бо будь-яке нестримне задоволення особистої чи колективної пожадливості несе страждання іншим людям, виснаження ресурсів, руйнування середовища проживання.

Ми віримо, що Господь воістину воскрес і тому ми разом із Ним. Ми зобов'язуємося здійснювати Його справу, продовжувати Його справу, кожен у міру своїх сил — священнослужителі на тому місці, де вони поставлені, миряни там, де їх поставив Господь. Чим вище поставив — тим більша відповідальність, тим пильнішим має бути погляд, тим більше сили має бути, щоб прозрівати справжню перспективу людського буття.

І дай Боже кожному на своєму місці: і великим, і малим, і знатним, і невідомим, і багатим, і бідним — бути разом із Христом, а через Нього — одне з одним, бо немає ніякої іншої людської мотивації до того, щоб бути разом. Усякі інші мотивації людської солідарності — це скороминуще. Справжню мотивацію до того, щоб бути разом, ми знаходимо тоді, коли ми разом із Христом. І тоді на святкове привітання «Христос Воскрес!» ми відповідаємо "Воістину Воскрес Христос!» Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патриаршая проповедь после вечернего богослужения в соборе Христа Спасителя г. Калининграда

Патріарша проповідь після Літургії в Андріївському кафедральному соборі м. Геленджика

Патріарша проповідь після Літургії у храмі благовірних князя Петра і княгині Февронії Муромських м. Новоросійська

Патріарша проповідь після Літургії у Спаському кафедральному соборі м. Пензи

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Пятидесятницы после Литургии в Троице-Сергиевой лавре

Патриаршая проповедь в Неделю 7-ю по Пасхе после Литургии в Полоцком Спасо-Евфросиниевском монастыре

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в канун Недели 7-й по Пасхе после всенощного бдения в Свято-Духовом кафедральном соборе г. Минска

Проповедь Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Вознесения Господня после Литургии в московском храме «Большое Вознесение» у Никитских ворот

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю 6-у за Великоднем після Великої Литургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в день пам'яті рівноапостольних Мефодія й Кирила після Літургії у Храмі Христа Спасителя