Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Предстоятеля Руської Церкви після Літургії в неділю 7-у після Великодня в Успенському храмі Новоросійська

Слово Предстоятеля Руської Церкви після Літургії в неділю 7-у після Великодня в Успенському храмі Новоросійська
Версія для друку
5 червня 2011 р. 16:24

5 червня 2011 року, в неділю 7-у після Великодня, святих отців I Вселенського Собору, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил очолив служіння Божественної літургії в Успенському храмі м. Новоросійська. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, владико Ісидоре! Шановний Олександре Миколайовичу! Ваше Високопреподобіє, отче Георгію! Дорогі отці, браття й сестри!

Радію можливості вперше в житті вступити на землю Новоросійська. Багато разів бував у Краснодарському краї, але побувати в Новоросійську донині не вдавалося. Коли під'їжджаєш до цього міста, то, звичайно, дивуєшся красі цього місця. Але, з іншого боку, згадуєш і про великі скорботи, велику мужність, велику силу духу, що їх було явлено тут захисниками Вітчизни Російської. Ми повинні завжди пам'ятати подвиг тих, хто відстояв не тільки цю землю, але й всю Росію. Бо якби тоді, під час Великої Вітчизняної війни, не стояли тут на смерть, то навряд чи витримали б наша країна і наша армія натиск ворога, що замислив оточити Москву — не так, як спробували у 1941 році, а широким кільцем, відірвавши її від всієї країни і придушивши її у цій мертвій хватці. Не вдалося ворогові зробити цього, і ті, хто помер тут, на цій землі, завжди перебуватимуть у нашій вдячній пам'яті.

Ваше Високопреосвященство! Я тішуся з того, що бачу в Катеринодарській єпархії. Бачу активне духовенство, в тому числі молоде, бачу великий ентузіазм людей, який, звичайно, підігрівається південним характером — емоційним, сильним, динамічним. Тут завжди була сильна віра. Тут був один із центрів нашого козацтва, і я радий бачити козаків за кожним богослужінням, тому що саме зі збереженням козацтва ми багато в чому пов'язуємо збереження й розвиток самобутності Півдня Росії — землі, политої кров'ю, мужньої та героїчної землі, на якій завжди працювали православні люди , віддані Церкві Божій і Вітчизні, здібні і захищати країну нашу, і примножувати її могутність.

Сьогодні під час Літургії ми читали уривок з XVII розділу Євангелія від Іоанна (ст. 1-13). Цей розділ за своїм значенням, за глибиною одкровення, за своєю важливістю не може зрівнятися з жодним іншим місцем з Євангелія. Тут Господь нам відкриває так ясно, заради чого Він віддав Своє життя, будучи Сином Людським; і одночасно Він відкриває нам таємницю Свого Божества. І в одній тільки фразі, яка була сьогодні звернена до нас, міститься вся наша віра. Слова ці дивовижні: «Це життя є вічним, тож хай пізнаютьТебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, посланого Тобою».

Що це означає? Це означає, що життя вічне відкривається людині тоді, коли вона пізнає Бога через Ісуса Христа. І все інше осторонь, все інше не може за своїм значенням наблизитися до цих слів. Все інше не є навіть на другому рівні — на десятому, на периферії життя! А в центрі ці Божественні слова — «це життя є вічним, тож хай пізнаютьТебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, посланого Тобою». Усі філософії світу відступають і руйнуються, і перетворюються на порох і попіл під силою цих слів. І навіть якщо людина нічого не знає про Бога, якщо вона ніколи не читала Євангеліє, якщо вона не знає історії Церкви, якщо вона не знає життя жодного святого, — але вона знає ці слова, то вона має надію на спасіння.

А як же можна знати Бога? Через Ісуса Христа. «Бога не бачив ніхто ніколи», — говорить той же апостол Іоанн Богослов (Ін. 1, 18). Ми не можемо навіть уявити собі, що є Бог. Звичайно, художники іноді малюють Бога якимось старцем — в якийсь момент Церква навіть заборонила зображати Бога так, тому що ніхто не знає Обличчя Бога, ніхто не знає, що є Бог. Ми можемо тільки досвідним чином Його пізнавати. Ми можемо відчувати Його силу, ми можемо відчувати відповіді на наші молитви. Ми можемо уявити собі, що вся краса космосу, вся багатоскладність існуючого світу є Його творінням. Що ж тоді означає Бог? Нескінченний розум, нескінченна сила, нескінченна могутність? Це Він запустив всі фізичні закони, весь цей Всесвіт, що розширюється і який колись був за Його волею в одній крупинці, і раптом стався якийсь таємничий вибух, як кажуть вчені, а ми говоримо: акт Божественного творіння. І почали розноситися на мільйони й мільйони світлових років ці частинки, заряджені енергією, і почав виникати світ. З абсолютно неживого, мертвого, холодного раптом почало зароджуватися життя. Життя, що розвивалося від простого до складного, від неживого до живого і, нарешті, до свідомого, розумного. Ми не можемо остаточно зрозуміти цих слів про творіння світу — ми тільки знаємо, що під цими людськими образами приховується певна Божественна таємниця творіння, над якою — вічний, незмінний і всемогутній Бог.

Але як же людині пізнати Бога? Людина і Бог у різних світах — навіть уявити образ Божий неможливо. Адже це намагалися робити язичники, ідолопоклонники. Вони поклонялися грозі, блискавці, грому, вітру, морю, небу, тваринам, обожненим людям; вони створювали певні зображення богів, як їм фантазія підказувала, — але як це все було далеко, неправильно і далеко від істини! І от Богу було завгодно зрозумілим для людини чином явити Свою суть, і Він посилає Сина Свого Єдинородного, «відбиток рівнообразний», як говорить літургійна молитва, тобто відбиток Божества в людській особистості. Вся повнота Божества являється тілесно в Ісусі Христі. І ми знаємо, що Бог має людське Обличчя. Ми знаємо, що Бог є любов, доброта, милосердя, що Бог є радість. І Бог набуває видимих обрисів настільки, що ми маємо право зображувати Його. Ікона стала можливою тільки тому, що втілився Син Божий. І ми втілюємо Його людський і одночасно Божественний лик і поклоняємося Йому. Тепер ми можемо знати, що є Бог, — звичайно, в усіченому, нескінченно усіченому масштабі, стосовно до наших здібностей і можливостей, але ми через Ісуса Христа пізнаємо Бога.

«Щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, посланого Тобою», і Бога Єдиного пізнаємо через Ісуса Христа, і нам відкривається життя вічне, бо в слові Спасителя, Його Євангелії сказано все, що має знати людина, щоб побудувати щасливо і благополучно своє життя на землі, виконавши Божий закон, і щоб увійти в нескінченну вічність Його Небесного Царства.

Ми знаємо, що люди в історії дуже часто намагалися застосувати свої обмежені критерії оцінки до таємниць космосу, таємниць буття. Намагаючись все це пояснювати, одні говорили, що світ завжди існував паралельно з Богом, інші говорили, що Бога взагалі немає, треті говорили, що матеріальний світ — це і є Бог. Кожен по-своєму намагався пояснювати, але ніколи нічого нікому не пояснив, насамперед — самим собі. Ми можемо пояснити багато чого, і зрозуміти багато чого, і багато чого прозріти саме тому що воля Божа, закон Божий відкривається нам в Ісусі Христі.

Віра є найбільшою силою — духовною й інтелектуальною, здатною так влаштувати людську душу, що людина стає щасливою і досягає тієї мети буття, до якої, власне, закликають людину всі філософії, усі світогляди, а якщо говорити стосовно нашого часу — усі політичні програми. Усі говорять, що людина житиме краще, житиме щасливо, якщо вона зробить те або інше. Ми знаємо, що у всьому цьому може бути лише якась крихта правди, а вся правда — тільки в слові Божому.

Ось чому так важливо саме зі словом Божим співвідносити свої думки, своє внутрішнє життя, сімейне життя, суспільне життя, життя народу й держави. А коли цього співвідношення немає, ми уподібнюємося білці, що біжить у колесі: нам здається, що ми біжимо вперед, а ми стоїмо на місці, витрачаючи колосальні ресурси й сили і не рухаючись уперед. Тому що рух уперед — це рух до людського щастя, а щастя людини через серце пізнається; і жодна політична схема чи економічна доцільність цієї радості в серці, цього Божого Царства відкрити людині не може.

Але коли ми все співвідносимо з нашою вірою, то у нас все йде на лад. І економічний устрій, і політичний устрій, і соціальне життя — все починає ставати на свої місця, вписуючись у цю Богом визначену картину людського життя. Ось чому нам усім так важливо зберігати віру в серці і пам'ятати слова, яким ми сьогодні навчені: «Це життя є вічним, тож хай пізнаютьТебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, посланого Тобою».

Будемо зберігати і ми в серці своїм ці слова — і великі світу цього, і найпростіші, і могутні, і безсилі, тому що є тільки одна дорога до спасіння, отже, і до щастя — дорога, яку вказує Христос.

<…>

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарше слово після подячного молебню в Олександро-Невському скиті поблизу Передєлкіна

Патріарша проповідь у Неділю 24-у по П'ятидесятниці після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Неделю 23-ю по Пятидесятнице после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь после Литургии в храме иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радость» на Большой Ордынке в Москве

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Казанской иконы Божией Матери после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 21-у по П'ятидесятниці після Літургії у Воскресенському храмі на Смоленському кладовищі Санкт-Петербурга

Патріарша проповідь у Неділю 20-у по П'ятидесятниці після Літургії в Покровському Хотьковому ставропігійному монастирі

Патріарше слово у день пам'яті святителів Московських після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Патриаршая проповедь после Литургии в Троицком храме в подмосковной Коломне

Патриаршая проповедь в праздник Покрова Пресвятой Богородицы после Литургии в Покровском монастыре в Москве