Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила в Воскресенському соборі м. Кизила

Слово Святішого Патріарха Кирила в Воскресенському соборі м. Кизила
Версія для друку
31 серпня 2011 р. 17:00

31 серпня 2011 Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив мале освячення Воскресенського кафедрального собору м. Кизила. Після закінчення богослужіння Святіший Владика звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Високоповажний владико Іонафане! Шановний Шолбан Валерійович, високі представники влади республіки, дорогі отці, братія і сестри!

З абсолютно особливим почуттям я вступив на Тувинську землю. Це центр Азії, сюди ніколи не ступала нога Патріарха. Я вступив на землю, де протягом останніх ста років тувинці й росіяни живуть пліч-о-пліч, на землю, де дбайливо зберігаються національна культура, традиції, звичаї, де зберігається релігійне життя тувинського народу і де водночас зберігається релігійне життя російського народу. І цей величний кафедральний собор, побудований за матеріальної підтримки наших благодійників, за сприяння тувинського уряду, є видимим знаком того, що на цій стародавній землі мирно живуть представники двох традиційних релігій нашої країни. Милістю Божою між буддистами й православними ніколи не було конфліктів. І це невипадково, тому що дві традиційні релігії пройняті духом миротворчості, і ніколи не було проявів агресії однієї релігії щодо іншої. Два народи жили в злагоді, улаштовуючи й благоприкрашаючи цю землю, взаємно збагачуючи свої традиції та звичаї, формуючи спільний моральний простір.

Я був до глибини душі зворушений Вашим привітанням, Шолбане Валерійовичу, словами, які Ви сказали, а також привітанням Вашого Високопреосвященства, особливо згадкою про закінчення перекладу Біблії на тувинську мову. Дійсно, ця подія відкриває для тувинців можливість прочитати Книгу життя, що має, крім суто релігійного, дуже велике духовне значення. Коли ми знаємо релігійні установки, релігійні й моральні вимоги одне одного, тоді нам легше вступати в діалог — не тільки в переговори між фахівцями, а й у живий діалог, який на побутовому рівні виявляється у мирній взаємодії та добрій співпраці.

У нашій великій країні представлено багато національностей і багато релігій, але чотири з цих релігій ми називаємо традиційними, бо ці релігії не були нам принесені з-за кордону — вони були завжди. Стільки, скільки були тувинці, була їхня традиційна релігія; стільки, скільки були росіяни, була православна віра. Тому ми запрограмовані самою історією на добрі міжнаціональні та міжрелігійні відносини, і я хотів би благословити ці відносини, — щоб люди, що живуть у Туві, незалежно від національності, почували себе вдома, нікуди не поспішали виїжджати і продовжували творити тут духовні й матеріальні цінності. Тут особливий край — навіть приземляючись на літаку, бачиш цю дивовижну красу, спокійне дихання гір, величні простори, і дай Боже, щоб люди, живучи тут, відчували себе в безпеці, покої, благополуччі, щоб життя ставало дедалі більш забезпеченим і комфортним, а духовні та релігійні чинники це спільне життя підтримували.

Звертаючись до православних, моїх братів і сестер, я хотів би висловити величезну радість у зв'язку з тим, що можу бачити вас, бачити ваші просвітлені обличчя й очі. Я закликаю вас зберегти віру, бо віра пов'язана зі здатністю людини робити моральні вчинки. Найстрашніше, коли віра руйнується, коли з життя людей іде абсолютне мірило істини, тому що, перебуваючи поза вірою, кожен вважає, що і він є носієм істини, а тим самим розмивається грань між добром і злом. Справді, чому людина, якщо вона не вірить у вищу Божественну силу й мудрість, має слухати іншу людину? Чому правда іншої людини має бути для неї керівною? І ми знаємо, що саме в нашу епоху відбувається розмивання меж між добром і злом, тому що багато хто вважає, що вони є носіями абсолютної правди. Звідси й моральний занепад, забуття тих життєво важливих принципів, на основі яких тільки й можна будувати благополучне життя.

Віра дає нам непохитний критерій, тверде бачення того, що є добро і що є зло. На цій підставі й виростає особиста й суспільна моральність, на цій підставі формується поняття справедливості. Дивним чином: якщо ми візьмемо законодавство більшості країн світу, в тому числі нашої Російської Федерації, то незалежно від того, чи є воно з юридичної точки зору досконалим чи недосконалим, воно прив'язане до тих самих моральних норм, які породжені релігійною традицією. У деяких країнах сьогодні відбувається відрив світського законодавства від духовної традиції народу, і це може спричинити страшні наслідки. Тому, зміцнюючи себе у вірі, зміцнюючи в собі релігійне почуття, ми зберігаємо себе на вузькій життєвій стежці, яка не завжди тягнеться по рівній землі, але піднімається в гори, і як утриматися на цій стежці, коли праворуч і ліворуч прірви! А якщо ще буря й вітер, як легко зірватися у прірву і розбитися! Але коли ми маємо моральний принцип, ми здатні йти не тільки по стежці, а й по канату над прірвою, і ніколи не зірвемось.

Власне кажучи, наша віра і є цією провідною силою. І, звертаючись до православних людей, я хочу сказати: зберігайте віру православну у своїх серцях. Будуйте на підвалинах цієї віри свої стосунки в сім'ї — між чоловіком і дружиною, між батьками й дітьми; кладіть її в основу своєї суспільної діяльності, своєї праці. Тоді ви інакше житимете в суспільстві, і стосунки з іншими людьми будуть світлими, мирними, радісними.

Кожна людина стикається з труднощами, і нерідко буває так, що труднощі ламають людину. Ми знаємо, як це відбувається: один не витримав стресу і спився, інший розчарувався в житті, третій не впорався із завданнями, які перед ним стоять, втратив роботу, не має достатньо коштів для існування... Але життєві труднощі — це випробування, які нерідко Бог нам посилає, щоб ми могли пройти через них і стати сильнішими. Долаючи будь-які випробування, ми збережемо самих себе. Ми збережемо себе як особистості, збережемо єдність нашого суспільства, нашого народу, збережемо й Тувинську республіку, і всю велику Росію.

Я хотів би від усього серця побажати також благополуччя й процвітання нашим буддистським братам, щоб вони, черпаючи сили у своїй традиції, також зміцнювали і особисту, і суспільну мораль, і щоб на підставі цих моральних принципів розвивалися відносини між православними й буддистами, між росіянами й тувинцями, між представниками інших національностей. Бо Господь дає нам можливість жити разом і підтримувати одне одного, поділяти горе і множити радість.

Я хотів би закликати благословення Боже на Тувинську республіку, на владу, на народ. Моє особливе пастирське благословення — вам, мої дорогі православні брати й сестри, духовенству, яке тут знаходиться.

Особливе слово подяки я хотів би висловити Вам, владико Іонафане. Саме під Вашим архієрейським омофором сьогодні створюються храми Божі. Особливо я тішуся з того, що побачив тут, у Кизилі. Цей чудовий кафедральний собор безперечно стане прикрасою міста і його визначною пам'яткою. Але найголовніше, цей собор повинен бути місцем молитви. Тому, звертаючись до православних людей, я говорю: приходьте сюди, до храму. Доки не було храму, особливо такого величного й красивого, ви не ходили до церкви, і не було на вас гріха. А якщо і храм побудували, а до храму ви не ходитимете — ось це вже буде гріх. Не лінуйтеся: у неділю прокидайтеся, беріть своїх дітей, чоловіка підштовхніть, щоб теж не лінувався і до храму йшов. Це не означає, що всю службу треба стояти — можна прийти, помолитися, свічечку поставити, попросити у Господа допомоги в житті, благословення на сімейні відносини, на виховання дітей. І ви побачите, як буде змінюватися ваш внутрішній стан, а разом з ним як буде змінюватися життя.

На доказ правоти моїх слів можу навести двотисячолітню традицію Церкви Христової, більш ніж тисячолітню традицію руського Православ'я. Цією вірою жили наші предки і ніколи не були посоромлені, бо віра дає людині велику внутрішню духовну силу. Нехай благословення Боже перебуває над цим прекрасним краєм і над усіма вами.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Версія: російська

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Виступ Святішого Патріарха Кирила на позачерговому соборному з'їзді Всесвітнього руського народного собору

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня військ національної гвардії Росії

Патріарше вітання настоятельці Покровського Хотькового монастиря ігумені Олімпіаді (Барановій) з 40-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання наміснику Ніколо-Угреського ставропігійного монастиря ігумену Мефодію (Зінковському) з 25-річчям чернечого постригу

Патріарше вітання єпископу Сергієво-Посадському Кирилу з 25-річчям чернечого постригу

Співчуття Предстоятеля Єрусалимської Православної Церкви у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Вітання Святішого Патріарха Кирила з нагоди Дня працівника культури Росії

Співчуття Блаженнішого Архієпископа Охридського і Македонського Стефана у зв'язку з терористичним актом у «Крокус Сіті Холі»

Слово Святішого Патріарха Кирила при врученні архієрейського жезла Преосвященному Алексію (Турікову), єпископу Раменському

Звернення Святішого Патріарха Кирила з нагоди 25-ї річниці початку агресії НАТО проти Югославії