Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Різдва Пресвятої Богородиці в Казанському соборі Петербурга

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Різдва Пресвятої Богородиці в Казанському соборі Петербурга
Версія для друку
21 вересня 2011 р. 17:30

21 вересня 2011 року, у свято Різдва Пресвятої Богородиці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в Казанському кафедральному соборі Санкт-Петербурга. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваше Високопреосвященство, високоповажний владико Володимире! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, матушки ігумені, брати й сестри! Ваше Превосходительство, шановний Георгію Сергійовичу, губернаторе північної столиці! Дорогі мої брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з великим святом Різдва Пресвятої Богородиці. Невипадково саме сьогодні ми святкуємо 200-річчя Казанського собору, тому що спочатку на цьому місці стояв невеликий храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, і коли государ імператор Павло I забажав, щоб тут, на Невському проспекті, на головній перспективі Петербурга, засяяв величний собор, він наказав закласти його саме там, де його й було побудовано.

Крім того, імператор наказав, щоб на цьому святому місці в Петербурзі постійно перебував список чудотворного Казанського образа. Цей чудотворний образ зберігався в царському будинку, починаючи з часів Івана Грозного, і був особливо шанований; а тому розміщення цього образу на берегах Неви, у соборі на Невському проспекті, надавало особливого значення Петербургу — новій столиці як спадкоємиці Москви й хранительці віри православної. А коли собор було побудовано, йому було присвоєно іменування на честь Казанської ікони Божої Матері, але один із приділів, у пам'ять про шанований храм, що знаходився на цьому місці, був присвячений Різдву Пресвятої Богородиці.

Ось чому, святкуючи 200-річчя освячення цього святого храму, ми відзначаємо і його престольне свято — перше дванадесяте свято церковного року, який, як ви знаєте, починається 1 вересня за старим стилем, тобто 14 вересня. І невипадково, що на початку церковного року святкується пам'ять Різдва Пресвятої Богородиці. «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість створи усьому всесвіту» — саме з цієї події і почалася нова епоха в історії людського роду.

Ми знаємо, що Божа Матір послужила справі нашого спасіння, народивши Сина Свого Господа нашого Ісуса Христа, Сина Божого і Сина Людського. І не тільки нове літочислення почалося від Нього — від Різдва Його Пречистої Матері почалася нова епоха в історії всієї людської цивілізації, бо вперше за всі часи Бог відкрив людям, що головним законом їх життя повинен бути закон любові. Це було так дивно й незрозуміло в ті язичницькі часи, коли філософи — стоїки та Епікурейці — пропонували як найвищі зовсім інші цінності. Саме в тій системі цінностей виховувалося людство, зокрема передова його частина — населення Римської імперії. І коли Господь проголошує зовсім іншу парадигму людського життя, коли Він закликає жити не за законами, що проповідуються язичницькою мудрістю, а за іншим законом, законом любові, який передбачає жертовне ставлення людини до навколишнього світу (бо любов, насамперед, характеризується здатністю жертвувати), — то тим самим Господь не тільки перевертає суспільну свідомість того часу, але й змінює вектор розвитку всієї людської цивілізації.

Ми знаємо, що і після Христа багато хто не засвоїв цієї великої істини — того, що головним законом життя є закон любові. А тому й після Христа люди творили беззаконня, грабували та вбивали, наступали на горло ближньому, щоб домогтися своєї мети, і безліч воєн і проявів людської неправди лягли відмітинами на історичному шляху людства. Хтось може запитати: «А що ж пришестя у світ Спасителя? Чи було воно даремним? Чи даремно Господь сказав усьому світу, що основа життя — це любов?» — Ні. І чим більше твориться беззаконня, тим яскравішим є свідчення про Божественну істину, тим більш привабливою вона стає, тим більше людей бажають прийняти її розумом і серцем, бо бачать, що життя поза Божественним законом веде до погибелі і особистості, і суспільства, і всього людського роду.

Дійсно, як сказав владика митрополит, історія Казанського собору є дуже повчальною. У ній нібито зосереджена вся історія роду людського — з його натхненнями, надзвичайними проривами, з його жертовністю, бо храм цей був пам'ятником мужнього, жертовного служіння Вітчизні народу нашого в грізні часи Вітчизняної війни 1812 року. Але він явився також пам'ятником злоби, цинізму, вульгарності, тиску злих людських ідей, які поневолювали свідомість так, що люди втрачали свободу, причому не з примусу, а добровільно віддаючи себе в руки лжеучителів. Напевно, жоден з тих, хто читав історію Казанського собору, не може без сліз і внутрішнього здригання згадувати історію пограбування цього собору в 1922 році, коли на очах священиків із величного іконостаса, побудованого в пам'ять про перемогу нашого народу, прикрашеного нашим російським сріблом, зривалися срібні пластини, коли виламувалися ікони і все паплюжилося — начебто в ім'я людського щастя. Потім спаплюжений собор було віддано в руки розкольників, які присягнули на вірність тим, хто розграбував цей собор. Гонителі сподівалися через розкольників розправитися з Руською Церквою, направити її хибним шляхом, але народ, навіть втративши здатність до опору, в глибині душі своєї не прийняв ані цього розколу, ані богоборства. Нарешті, немов символізуючи повну перемогу над Христом і Церквою, тут, у серці нашої північної столиці, у її головному храмі, було створено атеїстичний музей.

Здавалося б, усі крапки в історії були розставлені — немає ніякого майбутнього у Церкви, немає ніякого майбутнього у цивілізації любові, відкритої словом Христа Спасителя. Але невипадкові слова, сказані Господом: «Побудую Я Церкву Свою, і сили пекла не переможуть її» (Мф.16:18). І нині у величному кафедральному соборі Санкт-Петербурга, при безлічі народу, за участю влади ми прославляємо дивну подію — 200-річчя освячення цього чудового храму, згадуємо ім'я Пресвятої Богородиці і підносимо палкі молитви перед Її чудотворним образом про країну нашу, про Санкт-Петербург — північну столицю, про народ наш і про Церкву нашу.

Ми повинні згадувати історію, ми повинні намагатися, напружуючи свій розум і серце, проникати в слово Боже, щоб у свідомості своїй замкнути часи. Саме в цій замкнутості знаходиться повнота життя, повнота відання сенсу людської історії, і без цього відання неможливим є рух у майбутнє. Інакше ми, як і багато разів у минулому, будемо знову спотикатися через прагнення оголосити тимчасові, тактичні цілі цілями стратегічними, направити на їх досягнення всі сили народу, тим самим виснажуючи їх. Тільки бачення перспективи так, як Бог цю перспективу визначив, може відкрити і державним мужам, і градоначальникам, і правителям, і народові нашому, як слід влаштовувати основи життя, щоб не повторювати помилок минулого, щоб не боротися з Богом, щоб не піддаватися на спокуси диявола, але дійсно влаштовувати своє життя згідно з волею Божою. І стіни зневаженого, а нині тріумфуючого Казанського собору повинні багато чого навчити — навіть тих, хто й сьогодні не бажає чути слово Боже.

Нехай Цариця Небесна покриває Своїм Покровом всіх нас, і цей святий храм, і град святого Петра.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Патріарша проповідь у Неділю Торжества Православ'я після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у п'ятницю першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у четвер першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Стрітенському ставропігійному монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Донському монастирі м. Москви

Патріарша проповідь у середу першої седмиці Великого посту після Літургії Передосвячених Дарів у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у вівторок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я у Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові

Патріарша проповідь у понеділок першої седмиці Великого посту після великого повечір'я в Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь перед чином прощення у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у день пам'яті благовірного князя Даниїла Московського після Літургії в Даниловому ставропігійному монастирі м. Москви

Слово Святейшего Патриарха Кирилла в Неделю о Страшном Суде после Литургии в Храме Христа Спасителя