Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в неділю 18-у після П'ятидесятниці в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в неділю 18-у після П'ятидесятниці в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
16 жовтня 2011 р. 16:51

16 жовтня 2011 року, в неділю 18-у після П'ятидесятниці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення богослужіння Предстоятель звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства й Преосвященства! Дорогі владики, отці, брати й сестри!

Усіх вас сердечно вітаю з недільним днем. Ми звершили сьогодні рукоположення архімандрита Лукіана в єпископа Благовіщенського і Тиндинського. Владиці, який довгі роки працював у Санкт-Петербурзькій єпархії, доведеться поїхати на Далекий Схід нашої країни, на берег річки Амура, улаштовувати там церковне життя, бо за часи безбожного лихоліття найбільше постраждали єпархії Далекого Сходу й Сибіру. І сьогодні, вдаючись часом у тугу з приводу того, що народ наш залишає ці споконвічні російські землі, ці величезні простори, ми задаємося питанням, а чи не стало початком цих наслідків руйнування святинь, кафедральних соборів, монастирів, які наче фортеці об'єднували навколо себе православний народ?

Сьогодні місії Православної Церкви на Далекому Сході і в Сибіру надається особливе значення. І віримо, що молитвами святих угодників Божих, молитвами наших рівноапостольних першопрохідців Господь прихилить милість до наших далекосхідних і сибірських країв, а разом із відродженням віри православної вони будуть зміцнюватися, приростаючи матеріальною силою і духовним благополуччям. Адже в центрі проповіді, яку Церква звертає до світу, — не людська мудрість, а істина Божа. Від цієї істини люди нерідко свідомо відвертаються, розуміючи, що їх внутрішній світ їй не відповідає. Це означає, що їх внутрішній світ належить іншим силам, а не силі Божій, а іноді люди просто розумом своїм не можуть до кінця зрозуміти всю велич Божественної істини.

Дивно, як Бог Всемогутній Своє буття, Свій світ, Свою істину зумів втілити в словах і категоріях людської думки! Як потрібно було применшити цю істину, як потрібно було наблизити її до розуміння людей, щоб вона була зрозуміла нехай не всім, але принаймні багатьом! Ось і сьогоднішнє євангельське читання (Лк. 6:31-36) несе нам таку Божественну істину: любіть ворогів ваших, говорить Господь. Але як ці слова розходяться з людським досвідом! Адже це ворог — той, хто хоче тобі зла. Щоб зупинити дію ворога, потрібно вжити силу: або силу слова, або силу людських м'язів, або силу тих засобів, які має людина. На цій філософії опору силою заснована вся філософія війни. Саме цими ідеями виправдовується пролиття людської крові — ворог повинен бути знищений. Любіть ворогів ваших — звідки ці слова, з якого людського досвіду, з якої людської філософії, з якого способу життя? Немає нічого подібного в людському світі. Любіть ворогів ваших — це як грім з неба, як явлення Боже, як явлення іншого буття. І коли допитливий людський розум починає проникати в ці слова, відкривається вся безодня Божественної премудрості, тому що любов є найбільшою силою. Любов здатна змінити людину: з ворога зробити друга; чужого, кожного, до кого наша любов простягається, зробити своїм, ближнім.

Разом із тим майже кожна людина постійно задає собі питання: як я можу любити ближнього свого, який є мені ворогом? Святитель Іоанн Златоуст, розмірковуючи над цим дивним Божественним посланням, вчить нас того, що може допомогти змінити наше ставлення до людей, у тому числі до тих, хто вороже до нас ставиться. Він каже: ніколи не називайте ворогів презирливими, зневажливими або образливими іменами. А чому? А для того щоб душа вчилася від слів і, навчившись, примирилася з ворогами. Для того щоб ворог став ближче, не потрібно відчужувати його своїми фантазіями, своїми фобіями — звичайно, не втрачаючи пильності. Не потрібно приклеювати йому жодних ярликів, жодних образливих прізвиськ, потрібно берегти в певній цнотливості свою мову. І тоді душа, за словом Златоуста, дійсно буде вчитися від мови.

Інші чудові слова в сьогоднішньому Євангелії: Як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть їм. У цих двох фразах — все Євангеліє, весь сенс християнського моралізаторства. Не хочеш мати ворога — не роби людям зла. З'явився ворог нібито на рівному місці, усупереч твоїй волі, усупереч твоїм діям, — не називай його ворогом. Виховуй свій розум у тому, що він не твій ворог, і тоді душа твоя відгукнеться на це посилання й примириться з цією людиною. Можна собі уявити, яким був би наш світ, якби ми жили за цією Божественною заповіддю, що так розходиться з повсякденним гріховним досвідом нашого життя!

Господь закликає нас до вищого. Він не пропонує нам того, що лежить нижче — нижче нашого людського розуму. Він піднімає високо планку, щоб ми, звертаючись до Нього, завжди піднімали голову — і в прямому, і в переносному значенні, адже Він є незрівнянно вищим за нас. Звідти, з невідомої нам висоти, Він звертає до нас слова, які одних ранять, інших обпікають, а третіх привертають до себе своєю Божественною силою. І завдання Церкви Христової — не тільки духовенства, а всієї Церкви, всього народу Божого — полягає в тому, щоб ці слова здійснювалися в житті, наповнювалися змістом, перетворювали реальність.

Як все це далеко від того, що нам показують по телебаченню: ринги, поєдинки, сутички, обличчя, спотворені злобою, неймовірна кількість брехні, підтасовування фактів — аби тільки переконати когось у своїй правоті, зробити ворога зневаженим в очах інших! Але хіба це шлях до миру? І при цьому ми говоримо про громадянський мир, про згоду? Та як можна творити згоду, коли ми розпалюємо людські пристрасті, коли щовечора мільйони людей стають очевидцями цього буйства людських пристрастей! Що можна всьому цьому протиставити? Ще більшу силу логіки, розуму, здатності сперечатися й переконувати? Ні. Всьому цьому можна протиставити тільки виконання слів Христа Спасителя: Отже, хто хоче, щоб люди чинили з ним по-доброму, сам по-доброму стався до людей і люби ворога свого. Тільки від Бога могли прийти до нас у грішний світ ці слова. Будь-яку людину побили б камінням і знищили, якби він став проповідувати таку філософію. Але оскільки це слово Боже, воно живе й діє і гостріше меча двосічного, розділяючи саме людське єство (див. Євр. 4:12), і віримо, що тільки це слово, втілене в життя людей, і здатне врятувати рід людський.

Це послання і потрібно нести — і новохіротонісаному єпископу на Далекий Схід, і кожному архієрею Церкви нашої, і кожному священику, і всім вам, мої дорогі брати й сестри, бо ви не статисти в Церкві — ви її члени, ви проповідники, ви благовісники. Адже Церква апостольська, отже кожен мирянин несе апостольське служіння. Несіть цю істину у світ, самі намагайтеся жити за цими словами, перетворюйте світ силою Божественної мудрості. І віримо, що Господь у відповідь на молитву нашу, на смирення наше, на нашу готовність нести ганьблення в ім'я Божої правди, прихилить до нас Свою милість, і дедалі більша й більша кількість людей і на Далекому Сході, і на заході, і на півночі , і на півдні Святої Русі приймуть Божественні слова як певний закон свого власного життя і згідно з цим законом почнуть влаштовувати й перетворювати це грішне життя з волі Божої. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила у день пам'яті мучениці Татіани після Літургії у Храмі Христа Спасителя

Патріарша проповідь у Неділю за Богоявленням після Літургії в Успенському соборі Московського Кремля

Проповідь Святішого Патріарха Кирила у день свята Хрещення Господнього після Літургії в Богоявленському кафедральному соборі у Москві

Патриаршая проповедь в Неделю 31-ю по Пятидесятнице после Литургии в Александро-Невском скиту

Патриаршая проповедь в Неделю 30-ю по Пятидесятнице, по Рождестве Христовом, после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Слово Святейшего Патриарха Кирилла после великой вечерни в праздник Рождества Христова

Патриаршая проповедь в праздник Рождества Христова после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в Рождественский сочельник после Литургии в Храме Христа Спасителя

Патриаршая проповедь в день памяти святителя Петра после Литургии в Успенском соборе Московского Кремля

Патріарша проповідь у Неділю 29-ту після П'ятидесятниці після Літургії в кафедральному соборі великомученика Георгія Побідоносця в м. Одинцово Московської області