Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Русская версияУкраинская версияМолдавская версияГреческая версияАнглийская версия
Патріархія

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в неділю 29-у після П'ятидесятниці, перед Різдвом Христовим, в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в неділю 29-у після П'ятидесятниці, перед Різдвом Христовим, в Храмі Христа Спасителя
Версія для друку
1 січня 2012 р. 20:00

1 січня 2012 року, в неділю 29-у після П'ятидесятниці, перед Різдвом Христовим, святих отців, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя.Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до присутніх із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, брати і сестри! Усіх вас вітаю з неділею святих отців і з Новим роком! 

Неділя, присвячена отцям, — тим, хто передував Христу Спасителю в плоті, - звертає нашу увагу на дуже важливу тему — тему зміни поколінь, тему руху історичного часу. Напевно, чудово, що ця неділя збіглася з першим днем нового року, тому що перехід символічної лінії, яка відокремлює одне літо від іншого, один рік від іншого, змушує задуматися про плин часу навіть тих, кому не властиво замислюватися про речі, не пов'язані з їх повсякденним життям, — коли б'ють куранти і коли перегортається сторінка календаря, що відкриває нове літо ...

Смисл часу і смисл історії — це великі смисли. Проникаючи в ці смисли, людина реально мислячий, здатний відірватися від стереотипів, нав'язаних ззовні, не може не торкнутися думкою своєю з вічністю, з Богом. Сьогоднішній збіг двох подій дає нам можливість поміркувати про те, що ж є сенсом історії. Ми чули сьогодні в Євангелії від Матфея перелік 42 поколінь (див. Мф. 1), що передували Христу Спасителю. А в посланні апостола Павла Євреям він говорить про віру, про віру праотців і отців, про віру Авраама, Ісака та Іакова, про віру Моісея, про віру Іосифа, про віру Гедеона і Варака, про віру Самсона і Ієффая, Давида і Самуїла (див. Євр. 11). І це поєднання двох читань допомагає зрозуміти, що в центрі — не просто зміна людських імен, а щось значно більше, тому що завдяки цим особистостям і цим іменам зберігалася і передавалася з покоління в покоління справжня віра в Бога. І саме тому ми згадуємо цих святих мужів, що передували Господу, званих праотцями і отцями, бо вони були отцями не тільки за тілом, але й за духом, зберігаючи віру в істинного Бога, і передавали її з покоління в покоління.

Якщо поглянути на загальну або, як ми називаємо в науці, громадську історію, то в цій історії немає нічого подібного. Вся історія пов'язана з великими іменами правителів, полководців, вся історія пов'язана з боротьбою, і вищою цінністю цього історичного процесу є успіх, що по різному розуміється і по-різному втілюється в життя, — чи то успіх особистості, чи то успіх країни, чи то успіх цілої імперії.

Вся людська історія зіткана з перемог і поразок в ім'я людського успіху. Історія, якої належали святі праотці і святі отці, — це історія зберігання віри, і вона називається інакше — вона іменується священною історією. Але якщо хтось подумає, що існує дві паралельні історії — історія священна й історія загальна, громадська — то він помиляється. Різниця тільки в тому, що цінності людської історії не є цінностями священної історії. Там не йдеться про успіхи, там не підносяться людські особистості у відповідності до того, скільки вони завоювали земель або яку могутню державу вони побудували. Соломон побудував найпотужнішу ізраїльську державу, і Храм збудував, але він осторонь від цієї священної історії. А от батько його Давид, пророк, який не зробив стільки, скільки Соломон з точки зору зовнішньої картини життя, — він у цій священній історії.

Священна історія вплетена в історію людського роду. Одна і та сама людина може бути героєм і однієї, і іншої історії. Якщо загальнолюдська історія має своїми героями тих, хто був успішний, то в священній історії ми поклоняємося тим, хто здійснив заповіти віри, тим, кого ми називаємо святими. Святі — справжні герої священної історії.

Нерідко бувало так, що герої священної історії ставали героями людської історії. Ми знаємо ці імена на прикладі Русі — мужні захисники і збирачі землі нашої одночасно були благовірними князями, а нерідко, приймаючи схиму в кінці життя, — і схимонахами. Так священна історія не тільки перепліталася з історією спільною, але й проникала в цю людську історію, і тоді досягався найбільший успіх. Бог сприяв трудам святих, які з Його ім'ям звершували земну історію. Ми знаємо їх перемоги, їх подвиги, їх людський успіх, але що б він означав, якщо б він був відірваний від скарбів і цінностей священної історії? Коли одне проникає в інше, коли Божественне запліднює людське, — тільки тоді вдається досягти тих цілей і підкорити ті вершини, які неможливо підкорити, якщо звичайна людська історія відривається від історії священної.

Всі ці роздуми приводять нас до простого висновку. Що ж відбувається сьогодні? Сьогодні в цій зовнішній людській історії успіх часто досягається гріховними і навіть злочинними способами. І ми знаємо, що відбувається це тому, що в тканину сучасної історії все менше і менше вплітається історія священна. Звідси й фатальні помилки і омани — і великих і малих, і помітних і зовсім непомітних, і сильних і слабких, і багатих і бідних. Сьогоднішній день нагадує нам про те, що людина досягає успіху — не лише земного, але й того, який є цінністю священної історії, — тільки тоді, коли цінності й цілі цієї історії не перестають бути для нього життєвими цінностями.

І в перший день нового року ми молимося про за Богом бережену країну нашу, про владу та воїнство її, про всю історичну Русь, щоб народи наші не втратили здатність зберігати цінності священної історії, цінності віри, цінності святості, включаючи їх в тканину сучасного життя. Тільки тоді ми знайдемо мир, спокій і добробут. І ніяке розділення одного та іншого, чим би воно не виправдовувалося, не здатне допомогти людині досягти справжніх цілей і цінностей земного буття, які одночасно є цінностями і Царства Божого.

Нехай приклад святих отців, пам'ять яких ми сьогодні вшановуємо, нехай збіг пам'яті цих святих мужів з першим днем високосного 2012 року допоможе і нам навчиться сполучати священну історію з нашим повсякденним життям. Віримо, що тоді Господь прихилить до нас Свою милість, бо тільки святість життя людей і здатна по-справжньому — не примарно, але реально — запліднити життя нинішнього століття. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Інші статті

Проповедь Святейшего Патриарха Кирилла в праздник Вознесения Господня

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 5-ту після Пасхи, про самарянина

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Неділю 3-ю після Пасхи

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Велику П'ятницю

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в Великий Четвер

Патріарша проповідь у свято Входу Господнього в Єрусалим після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Проповідь Святішого Патріарха Кирила в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці після Літургії в Храмі Христа Спасителя м. Москви

Патріарша проповідь в Неділю 4-у Великого посту після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила в Неділю Торжества Православ'я після Літургії в Храмі Христа Спасителя

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні суботи першої седмиці Великого посту після богослужіння в Новоспаському ставропігійному монастирі